Рішення № 8990184, 23.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/2123.03.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

до Київської міської ради

треті особи 1. Київська міська державна адміністрація, 2. фізична особа підприємець ОСОБА_1 м. Києва

про визнання права володіння та користування, рішення частково недійсним

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача: Матвєєва В.П., Лупачов Д.М.,

від відповідача: Касьяненко А.М.,

від третіх осіб: 1. Нечипорчук Н.О., 2. ОСОБА_6, ОСОБА_1

Суть спору:

у січні 2010 року Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулася в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що на підставі рішень Київської міської ради (далі - відповідач) №№ 128/1105 та 129/1106 “Про передачу майна в управління Акціонерній енергопостачальній компанії “Київенерго” від 21 грудня 2000 р. між ним та Київської міською державною адміністрацією (далі третя особа 1.) було укладено угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 р., за умовами якої остання передала йому в управління майно комунальної власності, в т.ч. і теплові пункти площею 74,39 м2 по АДРЕСА_1 та площею 51,94 м2 по АДРЕСА_2. Строк дії угоди в редакції додаткової угоди від 30 квітня 2007 р. встановлений до 31 грудня 2017 року.

До 2009 року зазначені приміщення теплових пунктів знаходились в оренді у фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі-третя особа 2.) на підставі укладених між ними договорів. Договори оренди щорічно продовжувалися на підставі рішень відповідача. Останнім був підписаний договір № 219-П про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від 24 травня 2007 р. Строк його дії встановлений з дня його підписання до проведення та затвердження у Головному управлінні комунальної власності м. Києва експертної оцінки орендованого майна, але не більше, ніж три місяці з дати укладення цього договору.

Рішенням відповідача № 516/516 “Про питання оренди обєктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва” від 16 жовтня 2008 р. було надано дозвіл переукласти договір оренди нежилих приміщень згідно з переліком, в т.ч. і на приміщення теплових пунктів по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (п. 28, 29 додатку № 3).

Посилаючись на те, що всупереч вимог ст. 18 Закону України “Про місцеве самоврядування”, ст.ст. 396, 398, 525 ЦК України, відповідач своїм рішенням № 516/516 “Про питання оренди обєктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва” від 16 жовтня 2008 р. в односторонньому порядку змінив умови угоди, без погодження з ним надав дозвіл переукласти договір № 219-П про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від 24 травня 2007 р., що порушує його права на володіння та користування цим майном, позивач просив задовольнити позов, визнати за ним права володіння та користування на нежилі приміщення площею 74,39 м2 по АДРЕСА_1 та площею 51,94 м2 по АДРЕСА_2, визнати п. 28, 29 додатку № 3 до рішення № 516/516 від 16 жовтня 2008 р. недійсними.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у поясненнях на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що рішення № 516/516 “Про питання оренди обєктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва” від 16 жовтня 2008 р. прийнято в межах його повноважень, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Треті особи у письмових поясненнях на позовну заяву, їх представники у судовому засіданні зазначали, що відповідач діяв в межах повноважень та відповідно до чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог п.п. 1, 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам району міста належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органам місцевого самоврядування надано право від імені та в інтересах територіальних громад здійснювати правомочність щодо володіння, користування та розпорядження обєктами права комунальної власності, в тому числі виконувати усі майнові операції, останні можуть передавати обєкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їх відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування обєктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження обєктів права власності визначаються відповідно радою.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 10 Закону України “Про столицю України місто-герой Київ”, місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні у місті Києві ради та їх виконавчі органи. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.

Судом встановлено, що на підставі рішень Київської міської ради №№ 128/1105 та 129/1106 “Про передачу майна в управління Акціонерній енергопостачальній компанії “Київенерго” від 21 грудня 2000 р. між позивачем та третьою особою 1. було укладено угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 р.

За умовами указаної угоди в редакції додаткової угоди від 30 квітня 2007 р. з метою реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, вирішення питань підвищення надійності енергопостачання споживачів м. Києва, проведення єдиної тарифної та технічної політики, забезпечення стабільних надходжень до бюджету, створення нових потужностей та впорядкування існуючих у місті систем енергопостачання, створення єдиного технологічного циклу та систем розрахунків за спожиті енергоносії, забезпечення соціальної захищеності та гарантованої зайнятості працівників енергетичного комплексу, третя особа 1. передала, а позивач прийняв в управління майно, яке відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Києва, перелік якого наведено у додатках №№ 1, 2 та 3 у володіння та користування з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника, відповідно до умов угоди та вимог діючого законодавства. Майно, що є предметом цієї угоди, обліковується на балансі позивача. Останньому забороняється здійснювати відчуження майна та будь-яким чином розпоряджатися майном без попередньої письмової згоди Київської міської ради, окрім випадків, передбачених п. 2.2.3. цієї угоди.

Відповідно до умов п. 2.1.14 угоди в редакції додаткової угоди від 30 квітня 2007 р. за використання майна позивач зобовязався здійснювати на користь територіальної громади м. Києва щороку платіж, в розмірі, який дорівнює 10 % від чистого прибутку, отриманого ним за попередній бюджетний рік, але не менше ніж 2000000 грн.

Строк дії угоди відповідно до п. 5.1. в редакції додаткової угоди від 30 квітня 2007 р. встановлений з моменту її підписання до 31 грудня 2017 р.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, третіх осіб, наявними у матеріалах справи копіями вищезгаданої угоди та додаткових угод.

Між сторонами по справі виникли відносини по договору, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір), - щодо управління майном, врегульовані гл. 70 ЦК України, та щодо оренди, врегульовані гл. 58 ЦК України, парагр. 5 гл. 30 ГК України.

Відповідно до вимог ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Укладення позивачем договорів оренди вигодонабувачем за якими є територіальна громада м. Києва є елементом договору управління майном.

Відповідно до вимог ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Оплата позивачем переданого майна та передбачений угодою порядок використання амортизаційних відрахувань характерні для договорів оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ГК України господарська діяльність може здійснюватися на підставі речових прав (праві володіння, праві користування тощо), передбачених ЦК України.

Таким чином, внаслідок укладення угоди позивач набув право на володіння та користування майном, що є комунальною власністю.

Згідно додатка 3 до угоди до складу майна, що передано у володіння та користування позивача входять нежилі приміщення, у тому числі і теплові пункти площею 74,39 м2 по АДРЕСА_1 та площею 51,94 м2 по АДРЕСА_2.

Поясненнями сторін, третіх осіб, слідує, що до 2009 року зазначені приміщення теплових пунктів орендувала третя особа 2. на підставі укладених між позивачем та цією третьою особою договорів. Договори оренди щорічно продовжувалися на підставі рішень відповідача.

24 травня 2007 року між позивачем та третьою особою 2. був укладений договір № 219-П про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від 24 травня 2007 р., за умовами якого позивач на підставі рішень Київської міської ради № 548/605 від 28 грудня 2006 р., 272/933 від 15 березня 2007 р. та № 34/91 від 28 вересня 2006 р. передав третій особі 2. в оренду нежилі приміщення площею 74,39 м2 по АДРЕСА_1 та площею 51,94 м2 по АДРЕСА_2, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва. При цьому орендодавцем визначено акціонерну енергопостачальну компанію “Київенерго”.

Строк дії договору відповідно до п. 9.1. договору встановлений з моменту його підписання до проведення та затвердження у Головному управлінні комунальної власності м. Києва експертної оцінки орендованого майна, але не більше, ніж три місяці з дати укладення цього договору.

Рішенням відповідача № 516/516 “Про питання оренди обєктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва” від 16 жовтня 2008 р. без погодження з позивачем надано дозвіл переукласти договір оренди нежилих приміщень згідно з переліком, в т.ч. і на приміщення теплових пунктів по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (п. 28, 29 додатку № 3).

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендодавцем нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м., є підприємство балансоутримувач.

Згідно з п. 2.2.4 угоди право передавати нежитлові приміщення в оренду за згодою власника належить позивачу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 22 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Таким чином, можливість орендаря виступити суборендодавцем майна є наслідком реалізації його права, тобто наявності його волевиявлення, яке погоджене з власником майна. Чинним законодавством не передбачено виникнення у орендаря обовязку передачі майна у суборенду внаслідок вольового рішення власника майна.

Дострокове припинення управління майном, в силу вимог ст. 1044 ЦК України, можливе у випадку, якщо це передбачено договором або за рішенням суду.

Право управління, користування та володіння майном виникло у позивача на підставі угоди, а тому не може бути припинено в односторонньому порядку шляхом прийняття відповідачем певного акту (рішення).

Право власника (відповідача) на передачу майна в оренду третім особам без згоди балансоутримувача (позивача) виникає лише після зміни або розірвання угоди.

Доказів зміни або розірвання між сторонами угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 р. суду не надано.

Таким чином, відповідач своїми діями, спрямованими на передачу в оренду нежилих приміщень, що знаходяться у володінні і користуванні позивача, порушує вимоги ст. 18 Закону України “Про місцеве самоврядування”, ст. 23 ГК України, а також права та інтереси позивача, як користувача комунального майна згідно з угодою.

Враховуючи, що спірні п.п. 28, 29 додатку 3 до рішення № 516/516 “Про питання оренди обєктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва” від 16 жовтня 2008 р. щодо надання дозволу переукласти договір оренди теплових пунктів по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 суперечать вимогам чинного законодавства, то позов про визнання рішення частково недійсним підлягає задоволенню.

За таких обставин позов про визнання права володіння та користування, рішення частково недійсним підлягає задоволенню.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” задовольнити.

Визнати за Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго”(01001, м. Київ, пл. І. Франка 5, код 00131305) права володіння та користування нежилими приміщеннями площею 74,39 м2 по АДРЕСА_1 та площею 51,94 м2 по АДРЕСА_2.

Визнати недійсними п.п. 28, 29 додатку 3 до рішення Київської міської ради (01044, м, Київ, вул. Хрещатик, 36 код 22883141) № 516/516 “Про питання оренди обєктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва” від 16 жовтня 2008 р.

Стягнути з Київської міської ради (01044, м, Київ, вул. Хрещатик, 36 код 22883141) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”(01001, м. Київ, пл. І. Франка 5, код 00131305) 170 грн. грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар