Рішення № 8990137, 22.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/5022.03.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація дитячого харчування»

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Доріда”

про стягнення 29134,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Резніченко Л.О. (довіреність № 12/03-Д від 12.03.2010 р.)

Від відповідача: не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Асоціація дитячого харчування»(позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Доріда” (відповідача) про стягнення 29134,00 грн. заборгованості за договором поставки № 43/01/09 від 01.01.2009 року. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 29134,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.03.2010 р. порушено провадження у справі № 39/50 та призначено справу до розгляду на 22.03.2010 р. о 10:50 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 22.03.2010 р., подав пояснення на виконання вимог ухвали суду від 01.03.2010 р., якими повідомив суд, що позивач не заперечує щодо розгляду справи у відкритому судовому засіданні, повідомляє суд про відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей же предмет і з тих же підстав, повідомляє суд, що не вирішувався раніше такий же спір між сторонами цієї справи, про цей же предмет і з тих же підстав, повідомляє суд, що не має необхідності залучати участі у розгляді справи посадових осіб та інших працівників підприємств, установ та організацій, державних органів для дачі ними пояснень з питань, пов’язаних з вирішенням цього спору, а також позивач надав суду документи на виконання вимог ухвали суду: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серія АД № 246659 стосовно відповідача станом на 18.03.2010 р., довідку Головного управління статистики у Дніпропетровській області стосовно позивача станом на 15.03.2010 р., довідку № 439 від 11.03.2010 р. щодо банківських рахунків позивача, належним чином засвідчені копії статуту позивача та свідоцтво про державну реєстрацію позивача, копію акту звірки взаєморозрахунків та копії поштових документів (опис вкладення та чек).

Представник відповідача в судове засідання 22.03.2010 р. не з’явився, документи на виконання вимоги ухвал суду від 01.03.2010 р. не подав і не надіслав, про причини неявки в судове засідання 22.03.2010 р. суд не сповістив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 39/50 від 01.03.2010 р. направлене відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві. Наведене підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці зазначених ухвал суду.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Фактично в матеріалах справи наявний конверт поштового відправлення повернуте органами зв'язку з позначкою “за зазначеною адресою не проживає”.

В договорі поставки № 43/01/09 від 01.01.2009 року в пункті 12 зазначена фактична адреса відповідача - 02094, м. Київ, вул.. Віскозна, 17, а в пунктом 11.8 вищезазначеного договору передбачено обов’язок сторін негайно письмово повідомляти одна одну у випадку зміни відомостей, зазначених у п. 12 договору. Доказів такого повідомлення суду надано не було.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 22.03.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/50 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні, призначеному на 22.03.2010 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Асоціація дитячого харчування»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Доріда»(відповідач) було укладено договір поставки № 43/01/09, відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених даним договором, поставити і передати у власність відповідача товар, відповідно до накладних, які є невід’ємною частиною даного договору, а відповідач приймає цей товар та оплачує його на умовах і в порядку, визначених даним договором.

На виконання умов договору поставки № 43/01/09 від 01.01.2009 р. позивач в період з лютого 2009 р. по травень 2009 р. передав відповідачу товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними на загальну суму 29134,00 грн. (копії видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи).

Зібрані у справі докази, зокрема, документ про товарні залишки від 31.07.2009 р. на суму 5544,12 грн. свідчить про те, що товар на суму 23589,88 гривень (29134,00 грн. сума на яку поставлений товар – 5544,12 грн. сума залишку товару = 23589,88 грн.) реалізований та підлягав оплаті ще в серпні 2009 року.

07.09.2009 р. позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості № 28/08-1 від 28.08.2009 р. з проханням оплатити отриманий товар на протязі 7 (семи) днів з моменту отримання даної претензії. Відповідач претензію отримав 10.09.2009 р., про, що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення (копія повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи). Проте, відповідач залишив претензію позивача про оплату без відповіді та задоволення.

Відповідно п. 6.2. договору, позивач має право отримувати інформацію у відповідача необхідну для вирішення поставлених питань та виконання своїх зобов’язань по договору. Пунктом 6.3. вищевказаного договору передбачений обов’язок відповідача забезпечувати позивача документами та інформацією необхідним для виконання договору.

Керуючись п.6.2, п.6.3. Договору поставки № 43/01/09 від 01 січня 2009 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 23/09-1 від 23.09.09 р., з проханням в трьохденний термін надати документ про залишки товару в магазинах відповідача.

Лист відповідач отримав 20 жовтня 2009 року, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення (копія повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи). Проте, у встановлений строк, відповідач на лист не відповів, інформацію про товарний залишок не надав.

Позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 19/10-1 від 19.10.09 р., в якому вимагає у разі наявності залишку нереалізованого товару повернути його в триденний термін. Позивач ставить перед відповідачем вимогу, якщо останній не повертає товар у встановлений строк, то такий товар вважається реалізованим та підлягає оплаті.

Відповідач, лист отримав 02 листопада 2009 року, проте відповіді не надав, товар не повернув, кошти не сплатив.

За таких обставин, станом на день подання позову до суду відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 29134,00 грн.

Факт заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 29134,00 грн. також підтверджує підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2009 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 29134,00 грн.

Проте заборгованість у сумі 29134,00 грн. відповідач, станом на час подання позивачем позову до суду, не оплатив, чим порушив покладені на нього зобов’язання щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (договір № 43/01/09 поставки товару від 01.01.2009 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням п.5.2 договору № 43/01/09 від 01.01.2009 р. строк виконання зобов’язань щодо оплати товару переданого згідно вказаних видаткових накладних станом на час вирішення спору є таким, що настав. Розрахунок мав бути здійснений відповідачем кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів по мірі реалізації товару відповідачем. Оплата повинна проводитися у безготівковій формі, в національній грошовій одиниці.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав товар, але зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 29134,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 291,34 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Доріда»(01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 15; ідентифікаційний код № 33637190; р/р № 26000028632371 в Дарницькому відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація дитячого харчування»(49089, м. Дніпропетровськ, пров. Архітектурний, 5; ідентифікаційний код № 30394678; р/р № 26000090000109 в ДФ АКБ «Індустріалбанк», МФО 307189) 29134,00 грн. (двадцять дев’ять тисяч сто тридцять чотири гривні 00 коп.) основного боргу, 291 (двісті дев’яносто одну) грн. 34 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 25.03.2010 р