Рішення № 8990022, 16.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/10816.03.10 Справа №23/10816.03.2010 року За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн-К» до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ-Інвест» простягнення 27424,69 грн.                                                                       Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Павловська Н.В. (довіреність №182-СТ від 11.11.2009 року)

від відповідача:не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатурн-К»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ-Інвест»заборгованості за договором про надання послуг від 28.10.2009 року в сумі 27424,69 грн. (у тому числі 23886,25 грн. –основного боргу; 1385,40 грн. –інфляційних втрат; 274,86,00 грн. –трьох процентів річних; 1878,18 грн. –пені). Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином розрахувався за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 року порушено провадження у справі №23/109 та призначено її розгляд на 02.03.2010 року.

Перед початком розгляду справи по суті представнику Позивача було роз’яснено його права та обов’язки відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у судове засідання уповноваженого представника не направив, відзиву на позов не надав.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відклався на 16.03.2010 року.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не з’явився, про причини відсутності суду не повідомив.

          Ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення судового засідання були відправлені за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.03.2010 року за згодою представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем 28.10.2009 року був укладений договір про надання послуг, відповідно до якого Позивач зобов’язався забезпечувати охорону будівельного комплексу «Міракс-Плаза», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 43, а Відповідач зобов’язався оплачувати вартість здійснених послуг в розмірі і в строки, передбачені даним договором.

Відповідно до пункту 8.1 договору від 28.10.2009 року вартість послуг охорони становить 48187,00 грн. за місяць і здійснюється щомісячно, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача не пізніше 20 числа поточного місяця.

Згідно з пунктом 8.2 договору про надання послуг охорони роботи у звітному місяці вважаються виконаними у повному обсязі після підписання сторонами відповідного акту виконання робіт за поточний місяць, який надається Відповідачу з 01 по 05 число наступного місяця.

У період з 28.10.2009 року по 11.11.2009 року на виконання умов договору Позивач здійснив свій обов’язок щодо надання послуг охорони будівельного комплексу «Міракс-Плаза», після чого надав Відповідачу акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000153 від 11.11.2009 року на загальну суму 23886,25 грн. (належним чином засвідчена копія наявна у матеріалах справи).

Відповідач прийняв роботи згідно договору та підписав акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000153 від 11.11.2009 року. Листом №63-1 від 11.11.2009 року Відповідач гарантував оплату здійснених послуг на протязі 3 днів з моменту підписання вказаного акту здачі-прийняття робіт. Проте, на момент розгляду справи Відповідач не виконав своїх зобов’язань стосовно оплати послуг.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що Позивач 26.11.2009 року надсилав на адресу Відповідача претензію №1 про сплату грошової заборгованості, на яку Відповідач не надав відповіді та не сплатив борг.

Отже, факт порушення Відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено та по суті не спростовано Відповідачем.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7 договору від 28.10.2009 року встановлено обов’язок Відповідача у разі неналежного виконання розрахунків за надані послуги сплатити на користь Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми боргу.

За умовами пункту 9.1 договір від 28.10.2009 року має строк дії з 28.10.2009 року по 28.10.2010 року.

Відповідач листом №63-1 від 11.11.2009 року запропонував Позивачу розірвати укладений ними господарський договір у зв’язку зі зміною складу засновників Відповідача. Відповідно до наданих представником пояснень, Позивач не надавав свою згоду на розірвання укладеного сторонами договору.

Розірвання господарських договорів здійснюється за правилами статті 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускається. Пунктом 4 статті 188 встановлено, що у випадку, коли сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Оскільки Позивач заперечує проти розірвання договору, а Відповідач не звертався до суду з відповідним позовом, відсутні підстави вважати укладений сторонами у справі господарський договір розірваним.

Таким чином, правова норма, встановлена пунктом 7 договору від 28.10.2009 року, була чинною у період нарахування пені.

Акт №ОУ-0000153 здачі-прийняття послуг за період з 28.10.2009 року по 11.11.2009 року підписано сторонами 11.11.2009 року. Пунктом 8.1 договору на Відповідача покладено обов’язок оплатити вартість наданих йому послуг не пізніше 20 числа поточного місяця. Таким чином, прострочення виконання грошового зобов’язання Відповідача виникло 21.11.2009 року.

Виходячи з наведеного, суд встановив, що Позивач при розрахунку розміру пені помилково визначив початком строку нарахування пені 28.10.2009 року.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталося не з його вини.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково за період з 21.11.2009 року по 16.03.2010 року (116 календарних днів) у розмірі 1556,20 гривень.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи описану вище помилку Позивача у розрахунках при визначенні періоду нарахування, суд встановив, що позовна вимога про стягнення трьох процентів річних підлягає частковому задоволенню за період з 21.11.2009 року по 16.03.2010 року (116 календарних днів) у розмірі 227,74 гривень.

З наведених вище підстав та з врахуванням рекомендацій, наданих Верховним Судом України інформаційним листом від 03.04.1997 року "Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", суд встановив, що позовна вимога про стягнення інфляційних втрат також підлягає частковому задоволенню за період з 21.11.2009 року по 16.03.2010 року у розмірі 1 122,64 гривень.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн-К»до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ-Інвест»підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ-Інвест»(01014, м. Київ, вул. Струтинського, 8, ідентифікаційний код 30969272) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн-К»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 1/2, кім. 16, ідентифікаційний код 23724835) 23886,25 грн. (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят шість гривень 25 копійок) основного боргу; 1556,20 грн. (одну тисячу п’ятсот п’ятдесят шість гривень 20 копійок) пені; 1 122,64 грн. (одну тисячу сто двадцять дві гривні 64 копійки) інфляційних втрат; 227,74грн. (двісті двадцять сім гривень 74 копійки) трьох відсотків річних; 267,93 грн. (двісті шістдесят сім гривень 93 копійки) державного мита та 230,56 грн. (двісті тридцять гривень 56 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 23.03.2010 року.