Вирок № 89899297, 18.06.2020, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/195/20

провадження №: 1-кп/398/237/20

ВИРОК

Іменем України

"18" червня 2020 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Бугайченко Т.А., з участю секретаря судового засідання Величко Т.Г., прокурора Болгаріна Ю.С., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого - адвоката Швеця С.В., потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника потерпілих - адвоката Тимченка Б.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія кримінальне провадження № 12019120070002482 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, який не одружений, не працює, має неповну вищу освіту, військовозобов`язаний, раніше не судимий ,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ :

25 жовтня 2019 року близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21099020, державний номер НОМЕР_1 , рухаючись в темний час доби в місті Олександрія Кіровоградської області по вул.Першотравнева, з вулиці Куйбишева, в бік перехрестя вулиць Шевченко та Петршотравнева , проявив особисту неуважність та безпечність до забезпечення елементарних вимог безпеки руху, чим позбавив себе можливості оцінювати вірно дорожню обстановку та безпечно керувати автомобілем, чим грубо порушив вимоги п. 1.5, п. п. «б» п. 2.3, п. п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України (п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну…, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди; п.12.4 У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год) та здійснив наїзд на велосипедиста, який рухався у попутному напрямку під керуванням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка перебувала на рамі вказаного велосипеда.

В результаті наїзду автомобіля потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани тім`яної частини голови та закритого перелому малогомілкової кістки в середній третині зліва, які в комплексі відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як викликаючи тривалий розлад здоров`я на термін понад 21 добу, а потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді : рани лівої гомілки та внутрішньо суглобового перелому медвальної кісточки лівої гомілки, які в комплексі відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як викликаючи тривалий розлад здоров`я на термін понад 21 добу.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав в повному обсязі, фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, не оспорював, оскільки в ньому все викладено вірно, і пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин у спосіб, в час та за обставин, зазначених в обвинувальному акті, показав, що 25.10.2019 року близько 19.00 год. м. Олександрії по вул. Куйбишева він керував своїм автомобілем. Він рухався по лівому ряду. У дзеркало заднього виду його засліпило яскраве світло, а потім коли побачив велосипедиста, не зміг вчасно зреагувати і здійнив наїзд на нього. Зіткнення відбулось у праве крило його автомобіля. Коли він вибіг з автомобіля зрозумів, що збив двох осіб, які пересувались на велосипеді. Потерпілий, якого він збив підвівся з дороги, а його дружина лежала у нерухомому стані. У подальшому свідки події викликали поліцію та швидку допомогу. Дійсно ДТП відбулось з його вини, оскільки він не зміг вчасно зреагувати на велосипедиста. Він оплатив весь курс лікування обох потерпілих та витратив на це 29 631 грн. Намагався надати потерпілим будь-яку посильну допомогу, возив їх до лікарні на процедури та у особистих справах. Розкаявся у вчиненому.

Суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, допитом потерпілих щодо позовних вимог, дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого та дослідженням письмових доказів щодо заявлених цивільних позовів. Учасники судового провадження проти цього не заперечували. Суд з`ясував, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумнівів у добровільності їх позиції. Суд роз`яснив учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України.

Згідно із ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Вчинений обвинуваченим злочин відповідно до ст. 12 КК України належить до злочинів невеликої тяжкості та відноситься до категорії вчинених з необережності.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого встановлено, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Відшкодував потерпілим матеріальну шкоду шляхом надання коштів на лікування від отриманих травм внаслідок ДТП.

Згідно з досудовою доповіддю від 16 березня 2020 року ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середні. На думку органу пробації виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі та не становитиме високої небезпеку для суспільства, у тому числі для окремих осіб (а. с.101-102). Відповідно до ч. 1 ст. 314-1 КПК України при призначенні покарання обвинуваченому судом враховується зазначена досудова доповідь.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та повне відшкодування витрат на лікування потерпілих.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Підстав для застосування ст. 69 КК України до обвинуваченого судом не встановлено.

Виходячи із зазначених обставин, відношення обвинуваченого до скоєного, який визнав, що порушення ним Правил дорожнього руху України призвело до ДТП, відшкодував потерпілим матеріальну шкоду, даних про його особу, зокрема те, що ОСОБА_1 не працює, його молодий вік, відсутність обставин, що обтяжують покарання, виключно позитивну характеристику з місця проживання, враховуючи його належну процесуальну поведінку під час судового розгляду та дані досудової доповіді, позицію потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні, суд вважає, за необхідне призначити покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, з урахуванням положень ч. 2 ст. 50 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами, яке застосовується у випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з грубим або повторним порушенням порядку користування таким правом.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності за скоєння необережного злочину, пов`язаного з експлуатацією транспортного засобу, даних про систематичне порушення Правил дорожнього руху в суду немає, потерпілі не наполягали на призначенні додаткового покарання в виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд вважає за можливим не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання в вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

У кримінальному провадженні прокурором в інтересах держави в особі Олександрійської міської ради пред`явлений цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від злочину в розмірі 15072грн. 49 коп (т. 1 а. с.105-108).

ОСОБА_1 цивільний позов прокурора визнав повністю.

Згідно з довідкою Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м.Олександрії» вартість витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 за період з 25 жовтня 2019 року по 06 листопада 2019 року склала 5339, 48грн.(а.с. 133).

Згідно з довідкою Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м.Олександрії» вартість витрат на лікування потерпілої ОСОБА_3 за період з 25 жовтня 2019 року по 15 листопада 2019 року склала 9733,01 грн. (а.с. 132).

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 КПК України цивільний відповідач має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього.

Таким чином, оскільки обвинуваченим визнано позов в повному обсязі та розмір заявлених вимог підтверджений документально, то цивільний позов, заявлений прокурором підлягає задоволенню.

Потерпілою ОСОБА_3 заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 про стягнення з останнього на її користь 30 000 грн моральної шкоди та 3000 грн витрат понесених на надання адвокатом правової допомоги (том 1 а.с. 44-47).

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні, щодо заявлених нею позовних вимог до обвинуваченого, про стягнення 30 000 грн моральної шкоди, пояснила, що перед тим як обвинувачений їх із чоловіком збив на велосипеді, вона знаходилась на стаціонарному лікуванні у проктологічному відділенні. Її з лікарні відпустили додому забрати необхідні речі і того дня сталось ДТП. Під час ДТП вона зачепилась ногою за відбійник і порвала зв`язки, її нога спотворена, їй потрібне повторне оперативне втручання. Дійсно ОСОБА_1 надавав кошти на лікування, але наразі їй потрібно продовжувати своє лікування і тому вона просила обвинуваченого сплатити їй 10 000 грн на лікування у проктолога, але він їй ці кошти не надав. Перед ДТП у неї був перелом хребта, вона поховала свою матір, її син студент і вона не має матеріальної можливості здійснити лікування спини, хоча при ДТП вона також вдарилась кобчиком і це також є наслідком загострення її проктологічних захворювань. У зв`язку із аварією у неї з`явився панічний страх при переході проїзної частини дороги, вона вимушена приймати антидепресанти. Вона 21 день перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні, перенесла оперативне втручання, вартість якого обвинувачений дійсно оплатив. Після лікарні вона взагалі не могла пересуватись, чим було порушено її звичайний спосіб життя. Наразі її організм й досі не відновився. У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями вона й на даний час відчуває нестерпний біль і не може оговтатись від пережитого.

Потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до обвинуваченого та Приватного акціонерного товариства «Стархова група « Ю. БІ.АЙ-КООП», в якому , з урахуванням уточнень (а.с. 29-33, 90-92) він просить суд стянути з ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 25 000 грн та 3000 грн на відшкодування понесених процесуальних витрат на правову допомогу, а з ПАТ «Ю.БІ.АЙ-КООП» 2500 грн на відшкодування майнової шкоди спричиненої пошкодженням велосипеду марки «ХВЗ», вартість якого встановлена станом на 25.10.2019 року.

Потерпілий ОСОБА_3 на обґрунтування заявлених позовних вимог до обвинуваченого, про стягнення 25 000 грн моральної шкоди, у судовому засіданні пояснив, що до аварії він був здоровим чоловіком. Після ДТП він потрапив до лікарні та навіть свого сина не впізнавав, вимушений був тривалий час лікуватись для того щоб знову почати самостійно пересуватись. Наразі, у зв`язку із ДТП, він переживає дипресії та постійні страхи, боїться навіть переходити дорогу. Він не взмозі виконувати ту роботу, яку з легкістю робив до події того дня. Дійсно ОСОБА_1 оплатив його з дружиною лікування, але ті страждання, які він вимушений переживати у зв`язку з отриманими травмами неможливо компенсувати будь-якою сумою коштів. Він тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні, пережив оперативне втручання. Після стаціонарного лікування тривалий час перебував на амбулаторному лікуванні. У зв`язку із аварією він дуже часто відчуває нестерпний головний біль, йому не можна підіймати нічого важкого, тому відчуває себе людиною похилого віку. Він також переживає моральні страждання дивлячись на свою дружину, яка взагалі не може оговтатись від того, що з ними сталось.

Щодо заявлених позовних вимог до ПАТ «Страхова група» Ю. БІ.АЙ.КООП» ОСОБА_2 пояснив, що 2500 грн це кошти, які він витратив на запчастини для відновлення свого велосипеда у 2018 році. Це був старий велосипед, який він придбав у 1992 році і повністю його відремонтував. Після ДТП велосипед став непридатний до використання і він його не відновлював . Наразі велосипед знаходиться у тому стані в якому був після аварії. Він подав до стархової компанії заяву про виплату страхового відшкодування, але представник страховика йому повідомив, що треба чекати. Пройшов значний проміжок часу, але страхову виплату йому здійснено не було. Тому вимушений звернутись до суду із даним позовом.

ОСОБА_1 надаючи пояснення щодо заявлених до нього потерпілими позовних вимог повідомив, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована у старховій компанії «Ю.БІ.АЙ.КООП». Відразу після ДТП він здійснив повідомлення до страховика про подію, що сталась. Наступного дня після ДТП він звернувся до страхової компанії із письмовою заявою та подав всі необхідні документи.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 визнав частково, а саме: моральну шкоду визнав на суму 5000 грн, витрати на правову допомогу визнав у повному обсязі та погодився сплатити потерпілій 3000 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 визнав частково, а саме: моральну шкоду визнав на суму 5000 грн, витрати на правову допомогу визнав у повному обсязі на суму 3000 грн.

Представник Приватного акціонерного товариства «Стархова група» Ю.БІ.АЙ-КООП» надіслав до суду пояснення на позовну заяву, відповідно до яких позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав та просив відмовити у їх задоволенні посилаючись на те, що потерпілим ОСОБА_2 порушений встановлений законом порядок отримання страхового відшкодування, оскільки останній з заявою про страхове відшкодування до цивільного відповідача не зверталася. Крім того ним, в порушення вимог законодавства, не було надано пошкоджений велосипед для огляду представнику страховика та визначення причин настання страхового випадку і розміру збитків, а надані ним товарні чеки не можуть бути належним доказом належності потерпілому на праві власності велосипеду та придбання ОСОБА_2 до нього запчастин (а.с 121-125).

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані ними докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України , моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідного до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї та близьких родичів. Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.95 р. суд визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсно спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних переживаннях у зв`язку з тим, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілим, були завдані середньої тяжкості тілесні ушкодження, у зв`язку з чим вони тривалий час перебували на стаціонарному лікуванні, були вимушені переживати серйозні зміни у своєму житті. Зокрема ОСОБА_2 перебував у стаціонарі з 25 жовтня 2019 року по 06 листопада 2019 року (12 днів), а ОСОБА_3 - з 25 жовтня 2019 року по 15 листопада 2019 року (21 день), після чого пересувались за допомогою милиць. При визначенні розміру моральної шкоди суд приймає до уваги характер правопорушення, ступінь фізичних та душевних страждань потерпілих.

Одночасно суд враховує матеріальний стан ОСОБА_1 , який не працює, але є працездатним та має задовільний стан здоров`я, утриманців не має, тому на переконання суду, має можливість відшкодувати завдану потерпілим моральну шкоду.

Оцінюючи характер вчиненого злочину, ступінь вини обвинуваченого, глибину фізичних і моральних страждань, спричинених потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та керуючись принципами розумності, виваженості і справедливості, суд вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди завданої ОСОБА_2 у розмірі 25 000,00 грн, а ОСОБА_3 30 000 грн, які підлягають стягненню з обвинуваченго.

Щодо витрат потерпілих на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, у відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підтвердження понесених витрат на надання правової допомоги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 надано договори про надання правової допомоги укладені з адвокатом Тимченком Б.О., ордери та квитанції про сплату адвокату по 3000 грн за надані послуги (том 1 а.с. 40-43, 51-54).

Оскільки витрати на правову допомогу були підтверджені належними доказами та визнані обвинуваченим у повному обсязі, вони підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь потерпілих у справі.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ « Ю.БІ.АЙ-КООП», то суд вважає за необхідне у їх задоволені відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ч. 1 ст. 85).

Так, ОСОБА_2 не надано до суду належних та беззаперечних доказів того, що вартість пошкодженого велосипеду становм на 25.10.2019 року складає саме 2500 грн. А надані потерпілим товарні чеки на придбання у 2018 році деталей до велосипеду на загальну суму 3152 грн (а.с. 93-94), не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки доказів того, що внаслідок ДТП були пошкоджені саме придбані у 2018 році деталі, також не надано. Тому законні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ « Ю.БІ.АЙ-КООП», відсутні.

Підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3 400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Олександрійської міської ради Кіровоградської області про стягнення витрат на лікування потерпілих задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Олександрійської міської ради Кіровоградської області витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_2 від злочину в розмірі 15072 (п`ятнадцять тисяч сімдесят дві ) гривні 49 копійок.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення експертиз в розмірі 4553 (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят три) гривні 17 копійок.

Речові докази:

- автомобіль марки ВАЗ 210990 20, державний номерний знак НОМЕР_1 , який було передано на зберігання ОСОБА_1 , повернути за належністю ОСОБА_6 ;

- велосипед марки «Україна», який переданий на зберігання ОСОБА_2 - залишити останньому.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілим та прокурору.

Суддя Т . А.Бугайченко