Рішення № 89898222, 12.06.2020, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/1005/20

№ 2/688/449/20

Рішення

Іменем України

12 червня 2020 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Цідик А.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Гошовської О.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що 10 лютого 2019 року ОСОБА_4 позичила у неї 30 300 гривень, які остання зобов`язувалася повернути в строк до 10 лютого 2020 року. На підтвердження надання позики позичальником надана розписка від 10.02.2019, однак свої зобов`язання за договором позики відповідач не виконала. Тому просила стягнути на її користь у рахунок боргу за розпискою від 10.02.2019 грошові кошти у сумі 30 300 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, пояснив, що предметом позову є стягнення коштів відповідно до розписки, написаної власноруч відповідачем, яка засвідчує як факт передачі коштів, так і факт їх отримання, а також боргові зобов`язання і зобов`язання їх повернути. Розписка відображає усі умови договору позики, який виник між сторонами, відповідно до взятих на себе зобов`язань відповідач позичила кошти в сумі 30 300 грн., зобов`язалася їх повернути до 10.02.2020 року. Однак кошти вона не повернула і відповідним чином виконання зобов`язань взятих на себе не здійснила. Відповідач перебувала з ФОП ОСОБА_3 у трудових відносинах, після припинення трудових відносин була проведена ревізія в магазині. За домовленістю, яка була досягнута із продавцями, для поповнення готівки в касі, оскільки даний магазин закривався, чоловіком позивачки були закладені гроші в касу. Кошти були позичені для продавців і ці кошти були закладені в суму недостачі.

Відповідач у судовому засіданні 22.05.2020 позов не визнала, суду пояснила, що працювала продавцем у магазині ФОП ОСОБА_3 з 2015 року. Звільнена за власним бажанням, як написано в трудовій книжці 31.01.2019, хоча працювала включно до 08 лютого 2019 року. 09 лютого 2019 в магазині була проведена ревізія, під час якої виявлена недостача в сумі 60 600 грн. та складений відповідний акт. 10 лютого 2019 року під тиском чоловіка позивачки - ОСОБА_5 , під його диктовку вона написала розписку на половину суми нестачі. Вона не згідна була з цим, але думала, що можливо вони перерахують нестачу. Грошей вона не позичала та їх не отримувала.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.06.2020 просив у задоволенні позову відмовити.

2.Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 16 квітня 2020 року судом постановлено про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 травня 2020 року.

Ухвалою суду від 14 травня 2020 року судове засідання за клопотанням представника позивача відкладено на 22 травня 2020 року. Ухвалою суду від 22.05.2020 за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 04.06.2020, а з 04.06.2020 на 12.06.2020.

3.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець, здійснює роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Відповідач ОСОБА_6 з 04.11.2015 працювала продавцем у магазині «Даринка» ФОП ОСОБА_3 , 31.01.2019 звільнена з роботи за п. 1 ст. 38 КЗпП України.

10 лютого 2019 року ФОП ОСОБА_3 , відповідач та ОСОБА_7 склали та підписали акт проведення ревізії в магазині «Даринка» в с. Судилків. В цьому акті сторони зазначили, що 09.02.2019 провели ревізію в цьому магазині. Залишок коштів станом на 09.02.19 склав 215 715,08 грн. Після проведення ревізії залишок в магазині становить 155 093,86 грн. Кінцева різниця між остатками 60 621,22 грн.

У розписці від 10.02.2019, копія якої міститься в матеріалах справи, зазначено, що ОСОБА_8 позичила гроші в сумі 30300 грн. у ФОП ОСОБА_3 Зобов`язується повернути до 10.02.2020.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що з 17.05.2017 до 10.02.2020, хоча у трудовій книжці зазначено до 31.01.2019, працювала продавцем в магазині «Даринка» в с. Судилків, який належить ФОП ОСОБА_3 . Іншим продавцем працювала ОСОБА_4 . Після того, як вони повідомили ОСОБА_3 про свій намір звільнитися, в магазині проведено ревізію, за результатами якої виявлено нестачу на загальну суму 60621,22 грн., про що 10.02.2019 складено акт. В той же день, під тиском та під диктовку чоловіка позивачки - ОСОБА_5 , який фактично займався діяльністю магазину, ОСОБА_4 написала дві розписки від їх імені про те, що вони ніби-то позичили кошти у ФОП ОСОБА_9 . Насправді вони ніяких коштів не позичали та на руки не отримували. Кошти у сумі по 30 300 грн. були умовно розділені між ними від суми нестачі, яку виявили під час ревізії – 60 621,22 грн. ОСОБА_5 сказав їм, що у разі відмови від написання боргової розписки такого змісту, він зробить усе можливе, щоб ця сума збільшилася.

24.02.2020 чоловік позивача ОСОБА_5 звертався до Шепетівського ВП із заявою про перевірку відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які взяли в борг 60621,22 грн. та не повернули. За результатами перевірки за заявою ОСОБА_5 встановлено, що в с. Судилків знаходиться належний для ОСОБА_3 магазин «Даринка», в якому продавцями до 31.01.2019 працювали ОСОБА_10 та ОСОБА_7 . Після того, як продавці повідомили ОСОБА_3 про свій намір звільнитися, в магазині проведено інвентаризацію, за результатами якої було виявлено нестачу товарів на загальну суму 60621,22 грн., про що 10.02.2019 складено акт. Того ж дня, ОСОБА_11 та Вировою написано боргові розписки про повернення коштів на вказану суму в рівних частинах кожна. Кошти не повернуті.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, копією наказу про прийняття на роботу від 03.11.2015р., копією наказу про звільнення від 30.01.2019, копією трудової книжки НОМЕР_1 , копією трудового договору від 04.11.2015, копією акту ревізії від 10.02.2019, копією заяви та протоколу про прийняття заяви ОСОБА_5 від 24.02.2020, копією довідки про результати перевірки за заявою ОСОБА_5 , копією розписки від 10.02.2019, оригінал якої був оглянутий під час судового розгляду та повернутий представнику позивача, копією свідоцтва про зміну імені.

4.Норми права, які застосував суд.

Згідно з вимогами статей 202-204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Главою ІХ КЗпП України передбачені гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду заподіяну підприємству, установі, організації. Зокрема, частина 2 статті 130 КЗпП визначає, що при покладенні матеріальної відповідальності, права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Норми трудового законодавства, як гарантія дотримання прав працівників не передбачають право укладення між роботодавцем та працівником договорів заміни зобов`язань працівника по відшкодуванню шкоди позиковим зобов`язанням.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

5.Оцінка суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, його представника, свідка, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що розписка від 10.02.2019 не містить відомостей про те, що позикодавцем ОСОБА_4 у власність передані кошти в сумі 30 300 грн. і що вона їх отримувала. Як пояснив представник позивача, спірні кошти були закладені не позивачем, а її чоловіком ОСОБА_5 в касу магазину за продавців, які в свою чергу написали боргові розписки.

Таким чином, позивач фактично замінив борг за допущеною працівником розтратою (нестачею) товарно-матеріальних цінностей, згідно акту ревізії від 10.02.2019 року, на позикове зобов`язання, хоча новація у даному випадку недопустима.

Сума, яка є предметом спору за своєю правовою природою не є боргом (позикою), а є шкодою для ФОП ОСОБА_3 , яка виникла внаслідок неналежного виконання працівником трудових обов`язків, між сторонами не виникали договірні правовідносини з позики, а тому підстав для задоволення позову про стягнення коштів в силу ст. 1046 ЦК України немає.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду або через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії такого карантину.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_3 , проживає по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_4 , проживає по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 17 червня 2020 року.

Суддя А.Ю. Цідик