Рішення № 8989647, 04.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/3304.03.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 4» До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіаніт»

Про           стягнення 3178491,85 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Костенко О.О. –по дов. № 23-73 від 03.02.2010

Монжелесова Л.Я. - по дов. № 23-73 від 03.02.2010

Ігнатенко О.В. –по дов. № 23-150 від 03.03.2010

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 4»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіаніт»2547478,38 грн. основного боргу, 520833,54 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 110179,93 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 24-1 від 22.03.2006.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 20.01.2010 та ухвалах від 04.02.2010, від 16.02.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві –м. Київ, вул. Радистів, 69, к. 3 та за юридичною адресою згідно довідки з Головного управління статистики у м. Києві станом на 05.02.2010 - м. Київ, вул. Градинська, 20, кв. 1.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 04.03.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

22.03.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Домобудівний комбінат №4»(сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фіаніт»(сторона 2) було укладено договір № 24-1 (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1. договору сторона 1 та сторона 2 відповідно до рішення Київської міської ради № 125/1335 від 18.03.2004 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення користування землею», спільно виступаючи забудовниками 20 мікрорайону житлового масиву Троєщина у Деснянському районі міста Києва, спрямовують свої об‘єднання зусилля на розробку проекту забудови цього мікрорайону.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було відшкодовано вартість понесених позивачем та обумовлених договором витрат пропорційно загальної площі забудови, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2547478,38 грн. та нараховані збитки від інфляції в розмірі 520833,54 грн. та 3% річних в сумі 110179,85 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 3.1. договору визначено, що сторона 2 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони 1 відповідно з погодженими сторонами кошторисами компенсує стороні 1 витрати, понесені в зв‘язку з підготовкою рішення Київської міської ради про відведення земельної ділянки під будівництво 20 мікрорайону, з підготовкою та оформленням договору оренди й передачею в оренду зазначеної земельної ділянки, з виконанням геологічних та геодезичних досліджень та з іншими роботами, пов‘язаними із збором вихідних даних, розробкою, погодженням, експертизою та затвердженням проекту будівництва в розмірі пропорційно загальної площі житлових будинків та об‘єктів соціально-побутового призначення, розподіл яких буде виконано додатково після погодження ескізного проекту.

Згідно зведеного розподілу вартості виконання проектних робіт на стадіях «Попередні пропозиції»«Проект»по об‘єкту «Будівництво 20-го мікрорайону житлового масиву Вигурівщина-Троєщина у Деснянському районі м. Києва»розрахункова площа забудови мікрорайону для ВАТ «ДБК-4»була визначена –219905 кв. м., а для ТОВ «Фіаніт»- 85532 кв. м., що пропорційно становить 72% і 28% від площі забудови.

При розмежуванні забудови мікрорайону визначено, що зобов‘язання ВАТ «ДБК-4»розповсюджуються на житлові будинки № 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 та відокремлений паркінг № 14, а зобов‘язання ТОВ «Фіаніт»на будівництво житлових будинків № 1, 2, 3, 4, 5 та підземні паркінги № 17, 18, 19.

Отже, за умовами договору відповідач зобов‘язався сплачувати частину витрат позивача в розмірі різниці від загальної площі забудови та площею, яка знаходиться у користуванні позивача. Тобто витрати зроблені позивачем за освоєння всього мікрорайону в тій частині, яка за розподілом належала відповідачу.

Таким чином за 1 гривню затрачену позивачем на проведення спільних підготовчих робіт відповідач зобов‘язався компенсувати 28 копійок одразу, як тільки позивач підтвердить документально зроблені витрати.

Згідно позитивного висновку комплексної державної експертизи проекту забудови 20-го мікрорайону житлового масиву «Вигурівщина-Троєщина»у Деснянському районі м. Києва, здійсненого службою «Київдержекспертиза»Київської міської державної адміністрації від 21.03.2008 розподіл площі забудови сторін змінився, а саме для ВАТ «ДБК-4»становить 184683,10 кв. м., а для ТОВ «Фіаніт»- 82053,40 кв. м., що відповідно в процентному співвідношенні становить 69,24% та 30,76%.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що умови договору не містять строк виконання зобов’язання відповідача з компенсації позивачу понесених ним витрат, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов’язання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач листом № 01-851 від 22.09.2009, який був отриманий відповідачем 23.09.2009, направив відповідачу пакет документів, підтверджуючих витрати по розробці проекту землевідведення, підготовки договору оренди, топогеодезичних вишукувань та збору вихідних даних станом на 10.09.2009 по забудові житлового масиву «Троєщина»20-го мікрорайону, згідно яких витрати за період з 05.09.2008 –10.09.2009 становлять 2547478,38 грн., з вимогою компенсувати ці кошти.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення встановленого ст. 530 Цивільного кодексу України семиденного строку оплату не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

За умовами договору, обов‘язковою підставою для здійснення відповідачем свого обов‘язку щодо компенсації витрат позивачу є понесення позивачем цих витрат.

З урахуванням існування належних доказів понесення позивачем обумовлених договором витрат в розмірі 2547478,38 грн., суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2547478,38 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті компенсації витрат позивача, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 110179,93 грн. –3 % річних та 520833,54 грн. збитків від індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 110179,93 грн. –3 % річних та 520833,54 грн. збитків від індексу інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Відкритого акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 4» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіаніт» (м. Київ, вул. Градинська, 20, кв. 1, код ЄДРПОУ 32377750) на користь Відкритого акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 4» (м. Київ, вул. Лугова, 13, код ЄДРПОУ 05503160) 2547 478 (два мільйони п‘ятсот сорок сім тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 38 коп. основного боргу, 520 833 (п‘ятсот двадцять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 54 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 110 179 (сто десять тисяч сто сімдесят дев‘ять) грн. 93 коп. –3% річних, 25500 (двадцять п‘ять тисяч п‘ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 23.03.2010