Рішення № 89895651, 09.06.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року Справа № 915/2469/19

м.Миколаїв

За позовом: Державної екологічної інспекції у Миколаївській області, 54055, м. Миколаїв, вул. Дзержинського, 134,

до відповідача: Фізичної особи підприємця Будько Сергія Олександровича, АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_1 ),

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар судового засідання Сулейманова С.М.

Представники:

від позивача: Киричук В.В., за довіреністю.

від відповідача: представник не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: відшкодування збитків, заподіяних внаслідок засмічення, забруднення земельної ділянки у загальному розмірі 154997,92 грн, -

24.12.2019 Державна екологічна інспекція у Миколаївській області звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 23.12.2019, в якій просить стягнути з Фізичної особи підприємця Будько Сергія Олександровича грошові кошти на відшкодування шкоди, зумовленої засміченням та забрудненням земельної ділянки у загальному розмірі 154997,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в ході проведення заходу державного нагляду (контролю) встановлено засмічення земельної ділянки, яка знаходиться на території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області на відстані близько 200 метрів на південний схід від будівлі за адресою: станція Інгул, буд.3. в ході обстеження було встановлено: розлив речовини на поверхневому шарі ґрунту (паливно-мастильних матеріалів) розміром 7м*7м, площею 49 кв.м, та несанкціоноване сміттєзвалище (хаотичне розміщення твердих побутових та будівельних відходів) розміром 25м х12м х0,5м; 18м х 6м х0,5м. Загальний об`єм засміченої земельної ділянки складає 204 куб.м., загальна площа - 408 кв.м. За розрахунком шкоди, завданої забрудненням та засміченням земельних ділянок, загальний розмір такої шкоди склав 154997,92 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 28.12.2019р. позовну заяву було прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.02.2020р.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Ухвалою суду від 06.02.2020р. було закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті був призначений на 03.03.2020р.

28.02.2020р. від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, в яких він проти позову заперечує, зазначаючи, що він не є землекористувачем земельної ділянки, засмічення та забруднення якої встановлено позивачем, а ці земельні ділянки належать на праві власності гр. ОСОБА_1 також відповідач зазначає, що він не є суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана зі сферою відходів. Між відповідачем та гр. ОСОБА_1 був укладений договір про виконання робіт (підряду), на підставі якого відповідачем виконувались будівельні роботи з будівництва ставу-накопичувача, тому відповідач зазначає, що він не має відношення до будівельного сміття, розташованого на земельній ділянці. Окрім цього, відповідач зазначає, що за наданими позивачем доказами, вимірювання проводилось шляхом візуального огляду та вимірювання рулеткою, а при такому дослідженні не можливо чітко встановити всі показники, передбачені формулою, встановленою Методикою визначення розмірі в шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, та як наслідок, площа яка засмічені визначена невірно, розрахунки збитків здійснені невірно та є явно завищеними.

Також 02.03.2020р. від відповідача до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю участі в судовому засіданні через хворобу.

Ухвалою суду від 03.03.2020р. учасникам справи було повідомлено, що судове засідання з розгляду справи відбудеться 23.03.2020р.

19.03.2020р. від позивача до суду надійшли письмові заперечення на пояснення відповідача, в яких позивач зазначає, що розмір забруднень ним визначений вірно та наводить розрахунки розмірів шкоди, а також зазначає, що з наданих ним доказів вбачається, що земельна ділянка була забруднена внаслідок діяльності відповідача твердими побутовими та будівельними відходами а також нафтопродуктами, що, в свою чергу, завдано шкоди державі та навколишньому природному середовищу, тобто вина відповідача полягає у тому, що останній в своїй діяльності припустився до порушення вимог природоохоронного законодавства, що спричинило завдання шкоди державі, яка підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

20.03.2020р. від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Судове засідання, призначене на 23.03.2020р. не відбулось у зв`язку з перебуванням суддів господарського суду, в тому числі судді Ткаченко О.В. у відпустці з 17.03.2020р. по 27.03.2020р. про що сторонам було направлено відповідне повідомлення.

З огляду на впровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції постанови від 25.03.2020р. № 239) на період з 12.03.2020р. по 24.04.2020р. на всій території України карантину, а також те, що встановлений до 01.04.2020 строк карантину, через погіршення епідеміологічної ситуації у країні вже був продовжений, приймаючи до уваги запровадження з 16.03.2020р. на території адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради обмежувальних та профілактичних заходів (розпорядження голови Миколаївської обласної ради «Про заходи щодо недопущення поширення випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом» № 35-р від 13.03.2020), якими з 16.03.2020 обмежено доступ громадян та учасників судового процесу до Господарського суду Миколаївської області, з метою забезпечення безпеки учасників справи, що у даному випадку має пріоритет у порівнянні із участю учасників справи при розгляді поданої відповідачем заяви про продовження строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи та проведення судового засідання у розумний термін.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 04 травня 2020 року № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.

Враховуючи викладені вище обставини та норми права, та у зв`язку з послабленням карантину з 11.05.2020р., з огляду на необхідність дотримання процесуальних прав сторін, та проведення розгляду справи у розумний термін, суд ухвалою від 21.05.2020р. повідомив сторін, що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 09.06.2020р. о 12 год. 30 хв.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні 28.05.2020р. та повідомлені дату, час та місце наступного судового засідання.

В судовому засіданні 09.06.2020р. представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, заперечень проти заданих позивачем 19.03.2020р. письмових пояснень не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. однак не скористався своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.

У судовому засіданні 09.06.2020р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

23 вересня 2019 року до Державної екологічної інспекції у Миколаївській області надійшло звернення ОСОБА_2 щодо несанкціонованого стихійного звалища та можливого забруднення відходами земельної ділянки на території Коларівської сільської ради, Вітовського району, Миколаївської області на відстані близько 200 метрів на південний схід від будівлі за адресою: станція Інгул, б. 3, м. Миколаїв.

У зв`язку із надходженням вказаної заяви, працівниками Державної екологічної інспекції у Миколаївській області на підставі положень ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017р. №312 (із змінами та доповненнями згідно наказу Мінприроди №347 від 04.10.2018 року), згідно наказу Державної екологічної інспекції у Миколаївській області від 25.09.2019р. №121, у період з 25.09.2019р. по 26.09.2019р. було здійснено натурне (виїзне) обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на території Коларівської сільської ради, Вітовського району, Миколаївської області на відстані близько 200 метрів на південний схід від будівлі за адресою: станція АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . 3 АДРЕСА_4 м. Миколаїв, за результатами якого був складений акт обстеження (а.с.18).

З даного акту вбачається, що працівниками позивача 25.09.2019р. було обстежено земельну ділянку, на яку вказала заявниця та встановлено, що на вказаній території за візуальними ознаками має місце розлив паливно-мастильних матеріалів. Під час обстеження на місці розливу забруднюючої речовини та на відстані 13 метрів від місця ймовірного забруднення був здійснений відбір проб ґрунту. За результатами вимірювання радіаційного фону перевищення природного фону не було виявлено. Виїздом на місце 26.09.2019р. був продовжений огляд земельної ділянки та було проведено вимірювання засміченої ділянки. В ході проведення заходу з державного нагляду (контролю) було встановлено, що внаслідок діяльності ФОП Будько С.В. було здійснено забруднення земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.

Додатково позивач надав суду копію акту відбору проб ґрунтів від 25.09.2019р. №25 (а.с.19), з якого вбачається, що із двох земельних ділянок були відібрані по 5 об`єднаних проб, глибина відбору 0-0,2 м, маса проби 1 кг.

За результатом проведених вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 30.09.2019р. №25 відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Миколаївській області зафіксовано забруднення землі нафтопродуктами.

Також, під час обстеження території працівниками позивача було зафіксовано несанкціоноване сміттєзвалище, а саме: хаотичне розміщення твердих побутових та будівельних відходів на поверхні земельної ділянки.

В ході обстеження за допомогою вимірювальної металевої рулетки (зав. №6001, свідоцтво №591/803 до 16.11.2019р.) виконані вимірювання розмірів засмічених земельних ділянок. За результатом проведених вимірювань розміри сміттєзвалищ (ДхШхВ, м) склали: 25м х 12м х 0,5; 18м х 6м х 0,5м. Загальний об`єм засміченої земельної ділянки складає 204 куб. м, загальна площа - 408 кв. м.

На підтвердження вказаних обставин, позивачем додатково надані суду копії фотографій з місця забруднення (а.с.22-24).

Засіб вимірювання – рулетка вимірювальна металева, зав. №6001 типу Р50УЗК пройшов повірку та відповідає вимогам ДСТУ 4179-2003, що підтверджується наданою позивачем копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с.25).

За результатом проведеного обстеження, Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області були складені: 1) протокол №001168 від 25.09.2019р. про адміністративне правопорушення (а.с.26) відносно ОСОБА_3 , відповідно до якого встановлено, що 25.09.2019р. на території Коларівської сільської ради Вітовського району на відстані близько 200 метрів на південний схід від будівлі за адресою м.Миколаїв, станція Інгул б.3 було зафіксовано розлив за візуальними ознаками паливно-мастильних матеріалів, розмір місця можливого забруднення 7 м* 7м = 49 кв.м, що є порушенням ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст. 164 Земельного кодексу України, ст. 164 Земельного кодексу України, ст. ст. 17,32,33 Закону України «Про відходи» та 2) протокол №001169 від 26.09.2019р. про адміністративне правопорушення (а.с. 27), відносно ОСОБА_3 , відповідно до якого встановлено, що 26.09.2019р. на відстані близько 200 метрів на південний схід від будівлі за адресою м АДРЕСА_5 Миколаїв, АДРЕСА_6 Інгул б.3 було зафіксовано розміщення сміттєзвалища ТПВ. За результатами вимірювань встановлені розміри (Д*Ш*В) наступні: 17,5*4*0,6; 14*7*1; 4*4*0,8; 50*54*0,5; 26*4*0,7; 30*30*0,6; 7*7*1. Загальний об`єм відходів становить 2326,6 куб. м, загальна площа 4207 кв.м, що є порушенням ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст. 164 Земельного кодексу України, ст. ст. 17,32,33 Закону України «Про відходи».

Постановою Державної екологічної інспекції у Миколаївській області від 09.10.2019р. №02-03-07-08/151 (а.с.28) гр. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 52, 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1496 грн.

Постановою Державної екологічної інспекції у Миколаївській області від 26.09.2019р. №02-03-07-08/142 (а.с.29) гр. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 52, 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1496 грн.

Вказані постанови відповідачем оскаржені не були, а штрафи сплачені в повному обсязі, що підтверджується випискою Казначейства України позивача (а.с.30).

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області листом від 04.10.2019р. №11-14-0.161-6791/2-19 (а.с.31) надав позивачу інформацію щодо забрудненої земельної ділянки: кадастровий номер 4823381700:13:000:0090 площею 2,0000 га, розташована в межах Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, сільськогосподарського призначення, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, за угіддями – рілля, зареєстрований власник – ОСОБА_1 , станом на 01.01.2019р. нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки складає 36752,29 грн.

Зважаючи на отримані дані позивачем здійснено розрахунок розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства в сумі 180,32 грн. (а.с.32-33) та розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства в сумі 154817,6 грн. (а.с. 34-35).

Загальний розмір завданої шкоди становить 154997,92 грн.

Розрахунки розміру шкоди здійснено на підставі «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства» затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997р. №171 (у редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007р. №149) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.05.1998р. №285/2725.

Відповідно до п. 1.3 вказаної Методики, вона встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб`єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.

За приписами частини 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Виходячи зі змісту статті 46 Закону України "Про охорону земель" при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються: виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними; максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіального розміщення об`єктів поводження з відходами; запобігання негативному впливу об`єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій.

Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов`язана з накопиченням відходів, зобов`язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

Статтею 56 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

За визначенням наданим у статті 1 Закону України "Про відходи" відходи це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

У відповідності до частини 1 статті 17 та частини 1 статті 33 цього Закону суб`єкти господарювання у сфері поводження з відходами зобов`язані зокрема запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

Частинами 4 та 7 статті 33 даного Закону передбачено, що зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

У відповідності до статті 42 цього ж Закону, особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність, зокрема, за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини та економічних збитків; самовільне розміщення чи видалення відходів.

Статтею 43 Закону України "Про відходи" встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

За приписами статті 20 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" не допускається спалювання промислових та побутових відходів, які є джерелами забруднення атмосферного повітря забруднюючими речовинами та речовинами з неприємним запахом або іншого шкідливого впливу, на території підприємств, установ, організацій і населених пунктів, за винятком випадків, коли це здійснюється з використанням спеціальних установок при додержанні вимог, встановлених законодавством про охорону атмосферного повітря.

Власники або уповноважені ними органи підприємств, установ, організацій та громадяни-суб`єкти підприємницької діяльності зобов`язані забезпечувати переробку, утилізацію та своєчасне вивезення відходів, які забруднюють атмосферне повітря, на підприємства, що використовують їх як сировину, або на спеціально відведені місця чи об`єкти.

За статтею 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи винні у порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря, несуть відповідальність згідно закону.

Згідно з статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що факт засмічення земельної ділянки виробничими відходами є самостійною підставою для відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: (1) протиправна поведінка особи; (2) наявність шкоди; (3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; (4) вина завдавача шкоди.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. За відсутності хоча б одного із зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З огляду на наведене, предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З наданих позивачем протоколів про адміністративні правопорушення від 25.09.2019р. та 26.09.2019р. вбачається, що державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Миколаївській області визначено особу, винну у скоєнні правопорушень, передбачених ст. ст. 52, 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення фізичну особу-підприємця Будько Сергія Олександровича, яким вказані протоколи були підписані, та у графі «Пояснення порушника та його зауваження до змісту протоколу чи мотиви відмови від його підписання» Будько С.О. зазначив, що з протоколом згоден окрім трактовки місця скоєння правопорушення, а саме вважає більш правильним формулювання «біля проведення земляних робіт» (а.с.26-27).

За таких обставин, заперечення відповідача, викладені у відзиві, щодо того, що він є неналежним позивачем по справі та не має відношення до діяльності, пов`язаної зі сферою відходів, а також не має відношення до сміття, розташованого на земельній ділянці, спростовуються згодою із правопорушенням, викладеною власне відповідачем – ФОП Будько С.О. у протоколах про адміністративне правопорушення.

Окрім цього, судом враховано, що відповідач не оскаржив постанов про накладення адміністративного стягнення, сплативши в повному обсязі накладені на нього штрафи за адміністративні порушення.

Також приписами статті 52 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані додержувати правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, з тим щоб не допустити забруднення ними або їх складовими навколишнього природного середовища і продуктів харчування.

Заперечення відповідача щодо невірного розрахунку збитків за сміття фактично зводяться до того, що на його думку неможливо чітко визначити всі передбачені формулою ознаки, та він вважає, що площа засмічення визначена невірно, а тому розрахунки збитків здійснені невірно.

У відповідності ч.1 до ст.79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідач жодних доказів на спростування обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог до суду не надав, клопотань про призначення експертизи не заявляв, постанови про накладення адміністративного стягнення №02-03-07-08/192 від 26.09.2019р. та №02-03-07-08/151 від 09.10.2019р. в судовому порядку не оскаржував.

За результатами дослідження наданих учасниками доказів, суд дійшов висновку про доведеність, законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, наявність у усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: (1) протиправної поведінки особи – дій відповідача, що потягли за собою забруднення та засмічення земельної ділянки сільськогосподарського призначення; (2) наявність шкоди, визначеної позивачем відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, розмір якої не спростований відповідачем; (3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою – забруднення та засмічення земельної ділянки сільськогосподарського призначення сталось внаслідок дій відповідача; (4) вини завдавача шкоди – висловлена відповідачем згода з протоколами про адміністративне правопорушення №001168 від 25.09.2019р. та №001169 від 26.09.2019р., зазначена у відповідній графі вказаних протоколів, а отже наявність підстав для задоволення їх в повному обсязі.

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006р. та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010р. зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Будько Сергія Олександровича, ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області (54055, м. Миколаїв, вул. Дзержинського, 134, код ЄДРПОУ 37992292) 154997,92 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок забруднення, засмічення земельної ділянки на території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області на відстані близько 200 метрів на південний схід від будівлі за адресою: станція Інгул, б.3, м.Миколаїв, в бюджет Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області на розрахунковий рахунок №UA378999980000033119331014180, код бюджетної класифікації 24062100, ЄДРПОУ 37992601, МФО 899998 банк УК у Вітовському районі Миколаївської області, Казначейство України.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця Будько Сергія Олександровича, ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_1 ) на користь Державної екологічної інспекції у Миколаївській області (54055, м. Миколаїв, вул. Дзержинського, 134, код ЄДРПОУ 37992292, р/ НОМЕР_2 в ДКСУ м.Києва банк ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 820172) Державної екологічної інспекції у Миколаївській області 2324,97 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею « 18» червня 2020 року.

Суддя О.В. Ткаченко