Ухвала суду № 89895382, 11.06.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" червня 2020 р. м. Київ Справа № 925/54/18

Господарський суд у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» на дії та постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. про опис та арешт майн (коштів) боржника від 11.03.2020 у межах виконавчого провадження №61425561 у справі

за позовом Національного банку України, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП», с.Мліїв Городищенського району Черкаської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива», м.Київ

про звернення стягнення на предмет іпотеки

У судовому засідання брали участь:

представник позивача: Гончар В.М. (посвідчення №306 від 13.12.2019, довіреність №18-0014/64707 від 11.12.2019, положення про відділ правового забезпечення та судового захисту Управління роботи з проблемними активами НБУ);

представник ДВС: Рубель І.В. (посвідчення №84 від 27.07.2015, довіреність №339/20.3/22-20);

інші учасники справи не з`явились

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 02.04.2020 засобами поштового зв`язку до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» (далі – скаржник, ТОВ «ІК «Агросоюз-РП» із скаргою №20 (вх. №71/20 від 07.04.2020), в якій зокрема, просить суд: визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. (далі – державний виконавець) щодо винесення постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11.03.2020 у межах виконавчого провадження №61425561 неправомірними; визнати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11.03.2020, винесену державним виконавцем у межах виконавчого провадження №61425561 неправомірною; зобов`язати державного виконавця, який здійснює заходи примусового виконання рішення у межах виконавчого провадження №61425561 скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11.03.2020; зупинити стягнення на підставі наказу №925/54/18 від 18.02.2019, виданого судом, у виконавчому провадженні №61425561. В обґрунтування скаржник зазначає, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження» в частині повідомлення ТОВ «ІК «Агросоюз-РП» про те, що нею планується проведення опису майна скаржника 11.03.2020. Зазначає, що у зв`язку із введенням на території України постановою Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19» (далі - постанова №211) карантину у період з 12.03.2020 по 03.04.2020, директором ТОВ «ІК «Агросоюз-РП» було видано наказ від 11.03.2020 про заборону відвідування підприємства сторонніми особами, а тому, державному виконавцю було відмовлено у відвіданні території підприємства. Проте, не зважаючи на вказані обставини державним виконавцем все ж таки було проведено опис майна та накладено арешт. Крім того, вказує на порушення державним виконавцем вимог п. 10 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі – Інструкція) та п. 2 ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» в частині не зазначення у постанові від 11.03.2020 індивідуальних ознак щодо кожного з об`єктів. Зазначає, що у відповідній поставі відсутні відмітка про роз`яснення зберігачеві майна його обов`язків із збереження майна та не вказано паспортні дані понятих, які були присутні при описі майна. За таких обставин, просить скаргу задовольнити.

У судове засідання 11.06.2020 представник скаржника не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

1.2. 22.04.2020 державний виконавець скористався правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) та направив засобами поштового зв`язку відзив на скаргу ТОВ «ІК «Агросоюз-РП», в якому зазначив, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватись від дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення та допускати державного виконавця до житла, та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій. Вказує на те, що обов`язок доказування обставин, на які посилається скаржник покладено саме на скаржника. Вважає, що державним виконавцем дотримані вимоги ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» та внесено до оскаржуваної постанови всі необхідні відомості. ТОВ «ІК «Агросоюз-РП» не спростовано наведеної у постанові інформації, як і не вказано конкретно якої інформації ця постанова не містить. Щодо понятих державний виконавець зазначив, що останнім були роз`яснені їх права та обов`язки, та відповідні особи в постанові своїм підписом засвідчили факт вчинення виконавчих дій під час проведення яких вони були присутні. У випадку, якщо боржник вважає, що опис майна здійснено неповно, він не позбавлений права подати відповідне клопотання державному виконавцю задля усунення неточностей. Щодо зупинення виконавчого провадження зазначив, що ГПК України не передбачено підстав надання суду повноважень для зупинення реалізації майна чи зупинення виконавчих дій. За таких обставин, просить суд у задоволенні скарги відмовити.

Під час судового засідання 11.06.2020 державний виконавець просила суд відмовити у задоволені скарги з підстав викладених у відзиві.

1.3. 27.04.2020 Національний банк України (далі – НБУ) також скористався правом, передбаченим ст. 165 ГПК України, та через канцелярію суду подав заперечення на скаргу, в яких останній проти скарги заперечив, з аналогічних підстав, що і державний виконавець у своєму відзиві. Крім того, зазначив, що проведення опису та арешту майна боржника здійснювалось державним виконавцем 11.03.2020, тоді як постановою КМУ №211 карантин було установлено з 12.03.2020. Проте, заборона не стосувалась заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Під час судового засідання 11.06.2020 представник НБУ проти скарги заперечив з підстав викладених у своїх запереченнях та просив суд відмовити у її задоволенні.

2. Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

2.1. Ухвалою суду від 27.04.2020, зокрема, задоволено клопотання ТОВ «ІК «Агросоюз-РП» №31 від 23.04.2020 (вх. №7889/20 від 23.04.2020) про відкладення розгляду скарги. .

2.2. Ухвалою суду від 25.05.2020, зокрема, задоволено частково клопотання ТОВ «ІК «Агросоюз-РП» №37 від 22.05.2020 (вх. №9885/20 від 22.05.2020) про відкладення розгляду скарги та оголошено перерву у судовому засіданні.

2.3. 09.06.2020 на електронну пошту суду від скаржника надійшло чергове клопотання №40 від 09.06.2020 (вх. №11332/20), в якому останній просив відкласти розгляд справи, у зв`язку із наявними карантинними заходами, значною територіальною віддаленістю місця перебування представника ТОВ «ІК «Агросоюз-РП» від суду.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Проаналізувавши обставину викладену у клопотанні, суд дійшов висновку, що остання не є тією підставою, яка передбачена ч. 2 ст. 202 ГПК України для відкладення судового засідання.

Водночас, відповідно до Указу Президента України від 13.03.2020 №87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та постанови КМУ від 11.03.2020 №211, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин у період з 12.03.2020 по 22.05.2020.

20.05.2020 КМУ було прийнято постанову №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS ІНФОРМАЦІЯ_1 CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», відповідно до п. 1 якої установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, ІНФОРМАЦІЯ_2 -2, з 22.05.2020 до 22.06.2020 на території Черкаської та Київської областей, та м. Києва продовжити дію карантину, встановленого постановою КМУ від 11.03.2020.

Проте, жодних правових підстав для припинення діяльності суду зі здійснення правосуддя та розгляду судом справ на період карантину чинне законодавство не містить та додатково органами влади не визначено.

У свою чергу, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Статтею 96 та ст. 197 ГПК України передбачено право учасників справи на подання відповідних заяв, клопотань, доказів тощо із використанням засобів електронного зв`язку, а прийняття участі у судових засіданнях у режимі відео конференції із використанням, зокрема, власних технічних засобів.

Отже, скаржнику, як законом так і судом надана можливість скористатися своїми процесуальними правами, визначеними, зокрема, п.2 ч.1 ст.42 ГПК України.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України, зокрема, сторона може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Проте, наданими вищевказаними положеннями ГПК України правами ТОВ «ІК «Аросоюз-РП» не скористався та відповідних доказів, заяв чи клопотань, у тому числі, про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції суду не надав, відповідну особу на своє представництво у суді не уповноважив.

Крім того, ч. 2 ст. 342 ГПК України, встановлено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, при розгляді справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Як вбачається із матеріалів справи, суд, з урахуванням відповідних обставин, неодноразово надавав можливість усім учасникам справи скористатися своїми правами, визначеними ст.42 ГПК України.

Крім того, ухвалою суду від 25.05.2020, зокрема, попереджено ТОВ «ІК «Агросоюз-РП» про те, що у разі неявки його представника у судове засідання без поважних на те причин, скарга буде розглянута без його участі.

Ураховуючи зазначені обставини, з метою дотримання принципу рівності (ст.7 ГПК України), суд дійшов висновку про відсутність підстав для перенесення розгляду скарги ТОВ «ІК «Агросоюз-РП» на іншу дату.

3. Процесуальні дії у справі

3.1. Ухвалою суду від 09.04.2020, зокрема, призначено скаргу ТОВ «ІК «Агросоюз-РП» до розгляду у судове засідання на 27.04.2020.

На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України, судове засідання відкладалось до 25.05.2020 та у судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.06.2020, про що постановлено відповідні ухвали від 27.04.2020 та від 25.05.2020.

3.2. На підставі ст. 233 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

4. Висновки суду із посиланням на докази та норми права, які підлягають застосуванню

4.1. Відповідно до ч. 1 ст. 1291 Конституції України, судове рішення є обов`язковими до виконання.

Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції (абз. 1 ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Так, рішенням суду від 17.12.2018 у справі №925/54/18 позовні вимоги НБУ до ТОВ «ІК «Агросоюз-РП» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» (далі – ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива») задоволено:

у рахунок погашення заборгованості ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» перед НБУ за кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 (із змінами та доповненнями) у загальній сумі 2 135 863 013,70грн, з яких 2 000 000 000,00грн – заборгованість за кредитом та 135 863 013,70грн - проценти за користування кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16.06.2014, укладеного між НБУ та ТОВ «ІК «Агросоюз-РП» на нерухоме майно: нежитлові будівлі - пташники за літерами: Б -1725,1кв.м, В – 1725,1кв.м, Г – 1254,7кв.м, Д – 1254,7кв.м, Ж – 1463,5кв.м, З – 1429,5кв.м, К – 1443,5кв.м, Л – 1446,5кв.м, М – 827,3кв.м, Н – 866,5кв.м, О – 862,8кв.м, П – 1479,2кв.м, загальною площею 15 778,4кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 383673432237, шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» та з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

стягнуто з ТОВ «ІК «Агросоюз-РП» на користь НБУ 1 762,00грн витрат по сплаті судового збору.

18.02.2020 після набрання рішенням законної сили судом було видано відповідний наказ в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі якого 02.03.2020 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №61425561 (а.с. 198 т. 1 (с)).

У свою чергу, ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони (стягувач і боржник), представники сторін.

Так, права та обов`язки виконавців визначені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, ч. 1 та п. 1 ч. 2 названої статті встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та аналогічна норма міститься у ст. 339 ГПК України).

4.2. Як зазначалось вище, підставами для задоволення скарги, на думку ТОВ «ІК «Агросоюз-РП», є те, що державним виконавцем не було повідомлено боржника про проведення опису майна 11.03.2020 та в оскаржуваній постанові не зазначено, зокрема, індивідуальних ознак щодо кожного із об`єктів. До того ж, доступ до відповідних приміщень був обмежений, у зв`язку із введенням на території України карантину, а тому державний виконавець не могла потрапити на територію підприємства та здійснити опис.

Проаналізувавши зазначені обставини, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх.

Так, на виконання зазначених вимог, державним виконавцем здійснено виїзд за місцезнаходженням майна ТОВ «ІК «Агросоюз-РП», яке розташоване за адресою: Київська область, Рокитнянський район, с. Телешівка, вул. Малинова, 1, з метою вчинення відповідних виконавчих дій.

У свою чергу, сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, брати участь у вчиненні виконавчих дій (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Водночас, боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення та допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій (п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як зазначає скаржник у своїй скарзі, державному виконавцю було відмовлено у відвіданні території ТОВ «ІК «Агросоюз-РП», оскільки 11.03.2020 останнім видано наказ №2, яким з 11.03.2020, у зв`язку із введенням на території України карантину постановою КМУ №211, зокрема, заборонено вхід (в`їзд) на територію об`єктів, які належать боржнику, будь-яких осіб (транспортних засобів) без відома та дозволу директора ТОВ «ІК «Агросоюз-РП» (а.с. 22 т. 1(с)).

Проте, зазначена обставина не може братися судом до уваги, оскільки як зазначалось вище, карантин в Україні, відповідно до постанови КМУ №211, було введено 12.03.2020. Водночас, в абз. 3 п. 1 вказаної постанови визначено, що заборонено, зокрема, проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Крім того, ураховуючи те, що Закон України «Про виконавче провадження» не містить прямої норми щодо обов`язкового повідомлення боржника про проведення опису майна, а лише загальне правило про право боржника на участь у проведенні виконавчих дій, то посилання скаржника на те, що його заздалегідь не було повідомлення про те, що державним виконавцем планується проведення виконавчих дій є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення, зокрема, шляхом винесення постанов.

Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови, зокрема, про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються, якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди (п. 2 абз. 3 ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Водночас у п. 10 розділу VIII Інструкції зазначено, що у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані, зокрема, назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо).

Проаналізувавши зміст оскаржуваної постанови, суд зазначає, що у п. 1 останньої «описати та накласти арешт на майно» вказано: «нерухоме майно: нежитлові будівлі – пташники за літерами Б -1725,1 кв.м.; В – 1725,1 кв.м.; Г – 1254,7кв.м.; Д – 1254,7 кв.м.; Ж – 1463,5кв.м.; З – 1429,5кв.м.; К – 1443,5кв.м.; Л – 1446,5кв.м.; М – 827,3кв.м.; О-862,8кв.м.; П – 1479,2кв.м.; загальною площею 15 778,4кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 383673432237). Матеріали нежитлових будівель-пташників – цегла та частково залізобетонні панелі блоки. На будівлях ворота – металеві; покриття – шифер (а.с. 246-249 т. 1 (с)).

У свою чергу, скаржником не було надано ані суду, ані державному виконавцю доказів фактичної зміни загальної площі об`єкту нерухомого майна або площі кожного з приміщень.

Отже, при винесенні відповідної постанови державним виконавцем було дотримано вимоги ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначено усі необхідні відомості щодо нерухомого майна.

Посилання скаржника на те, що в оскаржуваній постанові не зазначено відомостей щодо кольору, ступеню зносу, кількості поверхів тощо не можуть бути підставою для скасування такої постанови, оскільки безпосереднє ознайомлення з об`єктом в першу чергу проводиться під час оцінки майна із забезпеченням доступу до нього суб`єкту оціночної діяльності, яким державний виконавець не є.

До того ж, проведення виконавцем опису майна боржника за відсутності боржника без доступу до приміщення не є перешкодою для проведення опису, оскільки нормами Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язкове проникнення виконавця до приміщення, яке підлягає опису (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №904/1069/18).

При цьому, якщо боржник вважає, що опис майна здійснено неповно, він не позбавлений права подати відповідне клопотання державному виконавцю про усунення цих неточностей, яке буде розглянуто відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що неучасть боржника в процедурі опису майна не є підставою для визнання цієї виконавчої дії неправомірною, а доводи скаржника про порушення державним виконавцем ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» в частині повноти постанови від 11.03.2020 спростовуються вищевказаними обставинами.

4.3. Крім того, скаржник вказує на те, що у постанові від 11.03.2020 відсутня відмітка про роз`яснення зберігачеві майна його обов`язків із збереження майна, особи понятих не ідентифіковані (відсутні паспортні дані) та невідомо ким здійснений запис «відсутні» в розділі «зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі».

Відповідно до п. 10 розділу VIII Інструкції, у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані, зокрема, відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна.

Проаналізувавши зміст оскаржуваної постанови, судом встановлено, що у п. 2 останньої зазначено про заборону псування, пошкодження, відчуження та вчинення інших дій, що призведуть до псування чи зменшення ціни майна.

Крім того, у вказаній постанові міститься попередження зберігача майна про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна, про що свідчить підпис представника НБУ Кирилюка А.І. на вказаній постанові.

Отже, державним виконавцем було дотримано вимог п. 10 розділу VIII Інструкції. Доказів протилежного скаржником суду надано не було.

Згідно із ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих. Присутність понятих є обов`язковою, зокрема, у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення. Понятий зобов`язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких він був присутній.

Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові (п. 10 розділу VIII Інструкції).

Проаналізувавши положення ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 10 розділу VIII Інструкції, суд дійшов висновку, що останні не вимагають обов`язкового зазначення паспортних даних понятих, а лише засвідчення понятим факту, змісту і результату виконавчих дій, під час здійснення яких він був присутній.

Так, із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що відповідні виконавчі дії проводились у присутності понятих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які своїм підписом засвідчили факт вчинення виконавчих дій під час проведення яких вони були присутні.

За таких обставин, посилання скаржника на відсутність ідентифікуючих даних понятих судом до уваги не приймається.

Крім того, у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі (п. 10 розділу VIII Інструкції).

Так, у розділі постанови від 11.03.2020 «зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі» зазначено «відсутні».

Як зазначалось вище, постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника виноситься держаним виконавцем, а відтак посилання ТОВ «ІК «Агросоюз-РП» на те, що невідомо ким здійснений відповідний запис є необґрунтованим.

4.4. Інших підстав щодо неправомірності вчинення державним виконавцем дій в частині опису та арешту майна, та винесення відповідної постанови від 11.03.2020 у межах виконавчого провадження №61425561, а також доказів на їх обґрунтування скаржником суду не наведено та не подано.

Підсумовуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення відповідної скарги.

4.5. Щодо клопотання ТОВ «ІК «Агросоюз-РП» про зупинення стягнення на підставі наказу №925/54/18 від 18.02.2019, виданого судом, у виконавчому провадженні №61425561, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Як зазначалось вище, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції (абз. 1 ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Порядок зупинення виконання судового рішення встановлений ст. 332 ШПК України, згідно ч. 1 якої, суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Отже, зупинення виконання судового рішення віднесено до повноважень суду касаційної інстанції, а відтак, у даному випадку підстав для задоволення відповідного клопотання немає.

Підсумовуючи викладене, керуючись ст.ст. 234-235, 326-327, 339, 342-343 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» №20 від 02.04.2020 (вх. №71/20 від 07.04.2020) на дії та постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. про опис та арешт майн (коштів) боржника від 11.03.2020 у межах виконавчого провадження №61425561 відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України, ухвала набрала законної сили 11.06.2020 та згідно ст. 255 ГПК України може бути оскаржена протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст.ст. 256-257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Ухвалу підписано 16.06.2020.