Рішення № 89895331, 15.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.06.2020Справа № 910/4697/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова

фірма «Граніт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет»

про стягнення 304.304,57 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

06.04.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» про стягнення 304.304,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору підряду № ЗОО-ПР/61 від 07.06.2019, позивачем виконано роботи на загальну суму 6.247.966,53 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт. Умовами договору встановлено, що оплата здійснюється генпідрядником безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів протягом 5 днів з дати підписання сторонами актів приймання виконаних робіт, довідки вартості виконаних робіт та витрат та оплати виконаних робіт замовником. Проте відповідач лише частково виконав взяті на себе зобов`язання по оплаті, а саме останнім було сплачено позивачу 5.959.011,23 грн. 19.02.2020 позивачем було направлено на адресу відповідача лист-вимогу з проханням погасити існуючу заборгованість, на яку відповідачем відповіді не надано та суму заборгованості не сплачено. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 304.304,57 грн, з яких 288.955,30 грн основного боргу, 13.436,42 грн пені та 2.203,54 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 відкрито провадження у справі № 910/4697/20; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 13.04.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105471815094 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04116, м. Київ, пров. Тбіліський, 1, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 20.03.2020 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 13.04.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 21.04.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105471815094, а отже відповідач мав подати відзив на позов до 06.05.2020 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 13.04.2020 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» (далі - підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люнет» (далі - генпідрядник, відповідач) укладено договір підряду № ЗОО-ПР/61 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов`язується відповідно до скоригованої проектно-кошторисної документації виконати роботи на об`єкті «Реконструкція об`єктів Київського зоологічного парку загальнодержавного значення на проспекті Перемоги, 32 у Шевченківському районі м. Києва. (Перша черга). Вольєри-літні експозиції приматів, 2пк (1.2.2-1.2.21). Павільйон для утримання та зимового експонування приматів-2п.к (1.2.1) (далі - об`єкт) та задати виконані роботи генпідряднику.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору роботи у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язанні позивачем нараховані пеня та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 12.1 договору він набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами власних зобов`язань за ним, і може бути перенесено відповідно до умов п. 5.1 цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору ціна цього договору визначається у приблизному кошторисі (договірна ціна, додаток 1), що є невід`ємною частиною цього договору.

Вартість робіт за цим договором визначається відповідно до вимог нормативних

документів у сфері ціноутворення у будівництві.

Відповідно до п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення.

Згідно додатку 1 до договору договірна ціна становить 9.685.346,81 грн.

Згідно з п. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до п. 5.1 договору визначено початок виконання робіт - червень 2019 року. Завершення робіт - серпень 2019 року. Термін виконання робіт може бути перенесено в залежності від обсягів фінансування та згідно з пунктом 4 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» зі змінами та доповненнями.

Згідно з п. 5.2 договору місце виконання робіт: просп. Перемоги, 32 у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до п. 4.5 договору передача робіт Підрядником і приймання їх Генпідрядником оформлюється актами приймання виконаних робіт (ф. №КБ-2в). Підписання актів є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Як свідчать матеріали справи, сторонами складено (підписано та скріплено печатками) наступні акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) на загальну суму 6.247.966,53 грн:

№ 1 від 16.07.2019 на суму 541.298,78 грн,

№ 2 від 31.07.2019 на суму 456.317,63 грн,

№ 3 від 16.08.2019 на суму 566.924,28 грн,

№ 4 від 02.09.2019 на суму 737.932,17 грн,

№ 5 від 09.09.2019 на суму 539.022,15 грн,

№ 6 від 11.10.2019 на суму 1.194.614,86 грн,

№ 7 від 11.10.2019 на суму 128.789,81 грн,

№ 8 від 04.11.2019 на суму 651.058,97 грн,

№ 9 від 29.11.2019 на суму 506.839,63 грн,

№ 10 за грудень 2019 року на суму 925.168,23 грн.

Згідно з ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки проводяться в національній валюті України шляхом оплати генпідрядником виконаних робіт на підставі документів по обліку в будівництві (формі №КБ-2в, №КБ-3). Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається в межах вартості робіт, передбачених договірною ціною, із урахуванням виконаних обсягів робіт.

Відповідно до п. 4.3 договору оплата вартості робіт здійснюється генпідрядником безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок підрядника, протягом 5 (п`яти) днів з дати підписання сторонами актів приймання виконаних робіт (ф. №КБ-2в), та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3) та оплати вартості виконаних робіт замовником.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору відповідачем перераховано позивачу кошти в загальному розмірі 5.924.511,23 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями

№ 722 від 23.07.2019 на суму 530.000,00 грн,

№ 750 від 05.08.2019 на суму 366.043,08 грн,

№ 809 від 20.08.2019 на суму 300.000,00 грн,

№ 868 від 04.09.2019 на суму 741.000,00 грн,

№ 887 від 12.09.2019 на суму 540.000,00 грн,

№ 945 від 22.10.2019 на суму 1.323.404,67 грн,

№ 1010 від 14.11.2019 на суму 651.058,97 грн,

№ 1046 від 20.11.2019 на суму 34.500,00 грн,

№ 1049 від 22.11.2019 на суму 25.000,00 грн,

№ 1117 від 12.12.2019 на суму 506.839,63 грн,

№ 1167 від 18.12.2019 на суму 906.664,8 грн.

Слід відзначити, що позивач в позовній заяві зазначає, що згідно платіжного доручення № 1046 від 20.11.2019 відповідачем здійснено оплату робіт на суму 69.000,00 грн, тоді як фактично згідно вказаного платіжного доручення сплачено кошти в сумі 34.500,00 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.3.1 договору підрядник зобов`язаний оплатити субпідряднику вартість робіт, порядок та строк яких передбачений умовами договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання по сплаті виконаних робіт не здійснив, та заборгованість відповідача перед позивачем, виходячи із вартості виконаних робіт (6.247.966,53 грн) та поданих платіжних доручень про їх сплату (5.924.511,23 грн), становить 323.422,30 грн.

Однак, у зв`язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром боргу - 288.955,30 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором в розмірі 288.955,30 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за виконані роботи не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач нараховує пеню та 3% річних на суму боргу 288.955,30 грн за період з 19.12.2019.

Однак суд не погоджується з таким розрахунком з огляду на наступне

Акт виконаних робіт за грудень 2019 року не містить дати його складання, а отже він міг бути складений в останній день грудня 2019 року тобто 31 числа.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, початком прострочення з урахуванням п. 4.3 договору та ст. 253, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України слід вважати 09.01.2020.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату обсягів виконаних робіт на об`єкті з вини генпідрядника, генпідрядник сплачує підряднику за кожний день прострочення неустойку у розмірі 0,05% несплаченої вартості робіт по капітальному ремонту об`єкту, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за виконані роботи.

За розрахунками суду розмір пені на суму боргу 288.955,30 грн за період з 09.01.2020 по 20.03.2020 становить 13.284,02 грн (судом застосовано наступні встановлені НБУ розміри облікових ставок з 13.12.2019 - 13,5%, з 31.01.2020 - 11%, з 13.03.2020 - 10%).

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 13.284,02 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті виконаних робіт, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2.203,54 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

За розрахунками суду розмір 3% річних на суму боргу 288.955,30 грн за період з 09.01.2020 по 20.03.2020 становить 1.709,98 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1.709,98 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені та 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, а саме невірно визначено період прострочення виконання зобов`язання.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» (04116, м. Київ, пров. Тбіліський, 1, код ЄДРПОУ 31956217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 11, код ЄДРПОУ 35624424) 288.955 (двісті вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 30 коп. боргу, 13.284 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 02 коп. пені, 1.709 (одна тисяча сімсот дев`ять) грн. 98 коп. - 3% річних, 4.559 (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 24 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова