Рішення № 89895309, 11.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2020Справа № 910/15823/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница";

до Фізичної особи-підприємця Лавріненко Ірини Борисівни (відповідач 1);

Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Навчальна книга-Богдан" (відповідач 2);

про стягнення 386 183,02 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача: не з`явилися;

Від відповідача 1: не з`явилися;

Від відповідача 2: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" з позовом до Фізичної особи-підприємця Лавріненко Ірини Борисівни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Навчальна книга-Богдан" про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 386 183,02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 відкрито провадження у справі № 910/15823/19 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 12.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 відкладено підготовче засідання до 14.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 відкладено підготовче засідання до 28.01.2020.

У підготовче засідання представники відповідача 1 не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/15823/19 до судового розгляду по суті на 11.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 відкладено судове засідання до 18.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 відкладено судове засідання до 12.05.2020.

У судове засідання 12.05.2020 представники сторін не з`явилися, натомість представник відповідача 2 подав письмове клопотання про відкладення судового засідання, розглянувши яке, суд вважає за можливе його задовольнити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 відкладено судове засідання до 11.06.2020.

Представники сторін у судове засідання 11.06.2020 не з`явилися, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" є юридичною особою за законодавством Російської Федерації, місцезнаходженням якої є м. Санкт-Петербург і якому присвоєно основний державний реєстраційний номер 1037843046141 , що підтверджується свідоцтвом про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб серія 78 №004029105 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 06.09.2017 №53607В/2017.

Проаналізувавши умови Прокатного посвідчення Федерального агентства культури і кінематографії Державного реєстру кіно і відеофільмів від 21.11.2006 року кіновідеофільм «Лунтик и его друзья» випущено в Російській федерації в 2006 році, а права на фільм належать ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» на строк дії авторського права на твір та безстрокове Посвідчення національного фільму Міністерства культури Російської Федерації №10998 продюсером анімаційного фільму «Лунтик и его друзья» (перші 389 серій), суд доходить висновку про наявність у позивача виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал «Лунтик и его друзья» та на його складові частини, в тому числі і на персонаж « Лунтик » та « Мила », а отже, і наявність права захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом. Тобто, ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» є власником виключних прав у повному обсязі які в силу статті 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" охороняються як твір відповідно до цього Закону.

Матеріалами справи підтверджено відсутність у відповідачів правової підстави використання персонажів «Лунтик» та « Мила ».

Представникам ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» стало відомо, що в магазині «Книжковий супермаркет» за адресою м. Одеса, вул. Жуковського, 38, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність Фізична особа - підприємець Лавріненко Ірина Борисівна, незаконно здійснюється розповсюдження (продаж) товару в структурі якого відтворено зображенням персонажів, які є самостійними складовими частинами аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтик и его друзья», а саме: « Ігрова скарбничка. Дидактичні ігри для дошкільників», в структурі якого використовується зображенням персонажів « Лунтик » та « Мила » з мультиплікаційного серіалу «Лунтик и его друзья ».

02.09.2019 року представником ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» було здійснено відеофіксацію порушення авторського права та придбано спірний товар в магазині « Книжковий супермаркет », що підтверджується фіскальним чеком №23 від 02.09.2019 року. На придбаному товарі, без дозволу позивача, відтворено зображення персонажів, « Лунтик » та « Мила », які є самостійними складовими частинами аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Лунтик и его друзья », права на які належать позивачеві.

Позивач вказує, що ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» не надавала відповідачу 1 ФОП Лавріненко Ірині Борисівні дозволу на використання ні самого аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу « Лунтик и его друзья», ні його самостійних частин, в т.ч. зображення персонажів « Лунтик » та « Мила ».

Відповідно до інформації, зазначеної на придбаному товарі « Ігрова скарбничка. Дидактичні ігри для дошкільників», виробником останнього є Видавництво «Навчальна книга - Богдан» (Свідоцтво про внесення до державного реєстру видавців ДК №370 від 21.03.2001 року, м. Тернопіль, телефон 0352 52 06 07). Відповідно до відомостей з Державного реєстру суб`єктів видавничої справи (станом на 01.10.2019 рік) ТОВ «Видавництво «Навчальна книга - Богдан» здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва ДК № 4221 від 07.12.2011 року, якою є видавництво, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції.

Представником позивача було здійснено замовлення спірної продукції «Ігрова скарбничка. Дидактичні ігри для дошкільників» у кількості 10 одиниць на веб-сайті видавництва за доменним іменем «bohdan-books . com», що підтверджується копією видаткової накладної №15377 від 10.09.2019 року, копією експрес - накладної нової пошти №59 99 80 83 76 23 12 від 13.09.2019 року, копією службового та фіскального чека ТОВ «Пост Фінанс» від 13.09.2019 року відповідно за якими було здійснено оплату замовлення у формі «наложний платіж» на ім`я ТОВ «Видавництво «Навчальна книга - Богдан», відеофіксацією отримання замовлення у відділенні нової пошти за адресою м. Одеса, проспект Шевченко 27. від 13.09.2019 року зробленою представником ТОВ «Студня анимационного кино «Мельница».

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності" з огляду на приписи ГПК щодо обов`язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об`єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов`язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об`єкта суміжних прав позивачем: мають бути з`ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об`єкта такого права.

Статтею 435 ЦК України передбачено, що первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Згідно із статтею 9 Закону частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною першою статті 440 ЦК України та частиною третьою статті 15 Закону передбачено, що Майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з абзацом другом частини першої статті 32 Закону використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону.

Відповідно до пункту "г" частини першої статті 52 Закону за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Позивачем документально підтверджено, що ТОВ «Видавництво «Навчальна книга - Богдан» здійснило неправомірне відтворення, опублікування та розповсюдження видавничої продукції з використанням зображення персонажів, « Лунтик » та « Мила », які є самостійними складовими частинами аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтик и его друзья», права на які належать ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница». ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» у свою чергу не надавала Видавництву дозволу на використання а ні самого аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Лунтик и его друзья», ні його самостійних частин, в т.ч. зображення персонажів « Лунтик » та « Мила » для відтворення, опублікування та розповсюдження вказаних об`єктів авторського прав. Також судом встановлено факт порушення ФОП Лавріненко Іриною Борисівною майнових авторських прав на персонаж « Лунтик » та « Мила », як складових частини аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Лунтик и его друзья", шляхом розповсюдження товару, що містить зображення персонажів « Лунтик » та « Мила ».

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Пунктом "г" частини другої статті 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Згідно з підпунктами 51.2 і 51.3 пункту 51 Постанови №12 компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб`єкт такого права доводити не зобов`язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об`єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об`єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації.

У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об`єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Проте, відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Наразі такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені компенсації, пов`язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Отже, при визначені розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року (з 1 січня 2020 року - 2 102 грн.).

Позивач наголошує на понесених ним збитках у вигляді неотримання суми ліцензійного платежу від виробника контрафактного товару посилаючись на укладений 01.01.2017р. між ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» (Ліцензіар) та TOB «Той-Хауз» (Ліцензіату) ліцензійний договір за яким позивач надав TOB «Той-Хауз» виключну ліцензію на використання фільму «Лунтик и его друзья». Додатком №1 до договору від 01.01.2017р. про надання ліцензії на використання фільму укладеного між ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» (Лицензіар) та ТОВ «Той- Хауз» (Ліцензіат) узгоджено, що за використання ліцензії винагорода ліцензіара становить 50% від доходу Ліцензіата (п. 1 додатку).

Відповідно до Ліцензійного договору №03/10/2017 від 25 жовтня 2017 року про надання невиключної ліцензії укладеного між ТОВ «Той Хауз» (Ліцензіар) та ТОВ «Симбат» (Ліцензіат) предметом якого є надання Ліцензіаром Ліцензіату невиключної ліцензії на використання в продукції охоронюваних елементів Фільмів на узгодженій Території і в узгоджений Термін, а Ліцензіат зобов`язується виплачувати Ліцензіару винагороду, передбаченої цим Договором. Додатком №2 до Ліцензійного договору №03/10/2017 від 25.10.2017 року між Ліцензіаром ТОВ «Той-Хауз» та Ліцензіатом ТОВ «Симбат» було погоджено фінансову угоду №1. Пунктом 5 Фінансової угоди встановлено, що в рахунок ліцензійної винагороди на період дії цієї угоди Ліцензіат зобов`язаний сплатити Ліцензіару мінімальну гарантовану суму (мінімальну гарантію) в розмірі 498 960 рублів 00 копійок.

З аналізу тексту ліцензійного договору можна дійти висновку про те, що визначення розміру суми правомірного використання персонажів мультиплікаційного серіалу і самого твору залежить від території такого використання, а також від доходу особи, яка здійснює таке використання.

Натомість, позивачем при розрахунку суми компенсації наведене не враховано.

Беручи до уваги наведені обставини порушення відповідачами виключних майнових авторських прав позивача, враховуючи що відповідач 1 та відповідач 2 припустилися порушення виключних майнових прав вперше, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, суд вважає правомірним та достатнім стягнення з відповідача 1 та з відповідача 2 компенсації у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме у сумі 21 020 грн. з кожного; у задоволенні ж решти позовних вимог в частині стягнення компенсації слід відмовити.

Що ж до стягнення з відповідачів 24 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу та 1 200 грн. за квитки на автобус та залізницю. (забезпечення проїзду представника з м. Одеса до м. Києва), то слід зазначити таке.

Частинами першою і третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої і частини п`ятої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

01.08.2019 адвокатом Роман Вікторією Сергіївною і Товариством (клієнт) укладено договір №1У/М про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта на території України з метою захисту прав на аудіовізуальні твори - " Лунтік і його друзі", " Барбоскіни ", а також цикл повнометражних мультиплікаційних фільмів "Три богатирі" в цілому, їх частини, кадри, прав на персонажів зокрема, а також прав на торговельні знаки, які належать Товариству; від імені клієнта представляти його інтереси з метою захисту прав на твори в усіх правоохоронних, митних, податкових органах, органах прокуратури і Служби безпеки України, у Державній виконавчій службі України, її територіальних підрозділах та інших установах України, в усіх судах судової системи України з правом отримувати необхідні довідки, документи, виписки, посвідчення, дозволи, знайомитися з усіма матеріалами справ, подавати від імені клієнта заяви, клопотання і відводи, надавати докази, надавати необхідні довідки та документи, оплачувати необхідні збори і мита, брати участь у розгляді справ, підписувати всіх без винятку документи від імені клієнта і здійснювати всі дії, формальності і юридичні процедури, пов`язані із захистом прав клієнта на твори; здійснювати будь-які передбачені законодавством України дії, з правом підписання позовних заяв, повної або часткової відмови від позовних вимог, зміни предмета або підстави позову, укладення мирової угоди, угоди про досудове врегулювання спору, угод добровільного врегулювання матеріально-правових претензій, оскарження судових актів, отримання виконавчих листів, пред`явлення виконавчих листів та наказів до стягнення, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом без обмежень, з метою захисту прав клієнта на твори.

Також матеріали справи містять акти наданих послуг на загальну суму 24 000,00 грн. Оплата 24 000 грн. правової допомоги підтверджується квитанціями від 31.10.2019 №23514785 на суму 6 000,00 грн., від 18.12.2019 №7 на суму 4500 грн., від 17.01.2020 №24836817 на суму 8500 грн. та від 04.02.2020 №25158546 на суму 5000 грн.

Враховуючи обсяг наданої адвокатом позивачу правничої допомоги, а також часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 000 грн. є співрозмірними заявленим позовним вимогам, а тому вбачає за можливе у вказаній сумі витрати покласти солідарно на відповідачів.

Стосовно ж покладення на відповідачів витрат адвоката на проїзд автобусним та залізничним транспортом у сумі 1 200 грн., то вони стягненню не підлягають, оскільки не є витратами у розумінні статті 123 ГПК України.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лавріненко Ірини Борисівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" (193232, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, пр. Більшовиків, 34, корпус 2, літера А) 21 020 (двадцять одну тисячу двадцять) грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, 6 000 (шість тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу та 315 (триста п`ятнадцять) грн. 30 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Навчальна книга-Богдан" (46002, Тернопільська область, м. Тернопіль, проспект С. Бандери, буд. 34-А, код ЄДРПОУ 24637417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" (193232, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, пр. Більшовиків, 34, корпус 2, літера А) 21 020 (двадцять одну тисячу двадцять) грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, 6 000 (шість тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу та 315 (триста п`ятнадцять) грн. 30 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.06.2020

Суддя О.В. Мандриченко