Рішення № 8989436, 17.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/4517.03.10 За позовомФізичної особи-підприємця Таргоній Віктора Франковича

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Салют Шоу"

простягнення 19 667,50 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Таргоній В.Ф.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Таргоній Віктор Франкович (надалі –ФОП Таргоній В.Ф.) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Салют Шоу" (надалі –ТОВ "Салют Шоу") про стягнення 19 667,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів від 26.02.2008р. позивач надав послуги з перевезення, а відповідач належним чином своє грошове зобов’язання по оплаті виконаних перевезень не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 16455,39грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 982,52 грн., інфляційних збитків у розмірі 1 758,55 грн. та 3% річних у розмірі 471,04 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.02.2010 р.

Судом в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, яке міститься в тексті позовної заяви, відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 01.03.2010 р.

26.02.2010 р. на адресу суду від відповідача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв’язку із знаходженням представника у відрядженні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2010 р. у зв’язку із клопотанням відповідача розгляд справи відкладено до 17.03.2010 р.

У судове засідання 17.03.2010 р. представник позивача з’явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання втретє не з’явився, вимоги ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, Н.П. №43, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №5325849 від 02.03.2010 р. та вказана в позові.

Також судом було додатково відправлено ухвали суду від 10.02.2010 р. та 01.03.2010 р. на поштову адресу відповідача (08131, Київська область, смт. Софіївська Борщагівка, вул. Садова, 16-Б), що міститься в матеріалах позову.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2008 р. між ФОП Таргоній В.Ф. (виконавець) та ТОВ "Салют Шоу" (замовник) укладено договір про надання транспортних послуг при перевезеннях вантажів (надалі –"Договір").

Згідно із п.п. 1.1, 1.2 Договору предметом даного договору є взаємовідносини сторін при транспортному обслуговуванню вантажів, наданих замовником виконавцю для перевезення автомобільним транспортом. Кількість і вид вантажу, маршрути, вантажовідправники, і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, сума фрахту погоджуються разовими заявками, які є невід'ємною частиною даного договору, додатково перед кожним конкретним перевезенням або групою перевезень. Заявка на перевезення повинна бути оформлена в письмовому вигляді і завірена як круглою печаткою замовника, так і круглою печаткою виконавця підтверджуючого виконання даної заявки на перевезення. Сторони визнають юридичну силу заявки на перевезення, переданої факсимільним зв’язком.

Відповідно до п. 2.3 Договору строк доставки і маршрут слідування оговорюється в товарно-транспортній накладній, яка підтверджується підписом водія і являється невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що замовник зобов’язаний своєчасно здійснювати оплату за надання послуг.

Відповідно до п. 4.1 Договору замовник оплачує рахунок на протязі 7 (семи) банківських днів після пред’явлення оригіналів документів по виконаному замовленню для оплати.

На виконання умов Договору, у період його дії, на підставі заявок відповідача, позивач здійснив ряд перевезень вантажу, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

На підставі здійснених перевезень позивачем було складено та направлено відповідача рахунки на підставі яких сторонами було підписано та скріплено печатками акти виконаних робіт (надання послуг).

Акти виконаних робіт (надання послуг) містять посилання на Договір, ними визначені маршрут, автомобіль та вартість здійсненого перевезення.

20.05.2009 р. сторонами було складено акт звірки, відповідно до якого заборгованість відповідача за надані позивачем послуги по перевезенню вантажів становить 16 455,39 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг по перевезенню, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 16 455,39 грн.

Договір є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Матеріалами справи підтверджується надання послуг по перевезенню вантажу (товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт (надання послуг)) відповідачу на спірну суму 16455,39 грн. Зазначена сума підтверджується сторонами в акті звірки від 20.05.2009 р.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Вартість наданих послуг по перевезенню вантажів погоджена сторонами в підписаних актах виконаних робіт (надання послуг).

Відповідно до п. 4.1 Договору замовник оплачує рахунок на протязі 7 (семи) банківських днів після пред’явлення оригіналів документів по виконаному замовленню для оплати.

З урахуванням дат складання та підписання сторонами актів виконаних робіт (надання послуг) та враховуючи приписи п. 4.1 Договору, грошове зобов’язання по оплаті відповідачем наданих послуг по перевезенню вантажу наступило через 7 банківських днів з моменту одержання рахунків та складання кожного акту.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 16 455,39 грн. на підставі Договору за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Салют Шоу" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ФОП Таргонія В.Ф. про стягнення з ТОВ "Салют Шоу" суми основного боргу у розмірі 16 455,39 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 982,52 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.1 Договору у випадку несвоєчасної оплати за перевезення вантажу замовник сплачує виконавцю пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості транспортних послуг.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по оплаті наданих послуг за Договором по перевезенню вантажу згідно актів виконаних робіт (надання послуг) від 19.03.2008 р. та від 20.03.2008 р. у загальному розмірі 982,52 грн., нарахованої у період з 28.05.2009 р. по 25.11.2009 р., тобто за 6 місяців, які передують подачі позову, проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

По-перше, судом встановлено, що останнім днем виконання грошового зобов’язання відповідачем по оплаті здійснених перевезень згідно актів виконаних робіт від 19.03.2008 р. є 28.03.2008 р., а згідно актів виконаних робіт від 20.03.2008 р. –31.03.2008 р., а тому правомірним є нарахування пені за прострочення по оплаті здійснених перевезень згідно актів виконаних робіт від 19.03.2008 р. з 29.03.2008 р., а згідно актів виконаних робіт від 20.03.2008 р. –01.04.2008 р

По-друге, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється 28.09.2008 р. та 30.09.2008 р. відповідно. Тобто, за загальним правилом, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за шість місяців, які передують подачі позову. Договір не містить положень про відступ від загальних правил нарахування пені.

Отже, правомірним є стягнення пені за прострочення по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів нарахованої у період з 29.03.2008 р. по 28.09.2008 р. та з 01.04.2008 р. по 30.09.2008 р., відповідно.

Оскільки, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені, нарахованої у інший ніж визначено правомірним судом період, то правових підстав для задоволення позову в цій частині немає.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних збитків у розмірі 1758,55грн. та 3% річних у розмірі 471,04грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 463,55 грн.

Суд перевірив та вважає за можливе задоволення заявленої позивачем вимоги про стягнення інфляційних збитків у розмірі 1 758,55 грн.

До винесення судом рішення, відповідач заяви про застосування строку позовної давності ні усно, ні письмово не подав, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Салют Шоу" на користь ФОП Таргонія В.Ф. основного боргу у розмірі 16 455,39 грн., інфляційних збитків у розмірі 1 758,55 грн. та 3% річних у розмірі 463,55 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 982,52 грн. та 3% річних у розмірі 7,49 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Таргонія Віктора Франковича задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Салют Шоу" (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, Н.П. 43; ідентифікаційний код 34412880) на користь Фізичної особи-підприємця Таргонія Віктора Франковича (04211, м. Київ, вул. Мате Залки, 4-Б, кв. 102; ідентифікаційний номер 2950719091) суму основного боргу у розмірі 16 455 (шістнадцять тисяч чотириста п’ятдесят п’ять) грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 463 (чотириста шістдесят три) грн. 55 коп., інфляційні збитки у розмірі 1 758 (одна тисяча сімсот п’ятдесят вісім) грн. 55 коп., державне мито у розмірі 186 (сто вісімдесят шість) грн. 77 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 224 (двісті двадцять чотири) грн. 12 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко