Рішення № 89893515, 16.06.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

336/7575/19

2/336/876/2020

м. Запоріжжя 16 червня 2020 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого - судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Когут С.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , тертя особа Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулось до суду з позовом до відповідача, в якому просить звільнити з під арешту нерухоме майно, яке належить ТОВ «Кредитні ініціативи», а саме квартири АДРЕСА_1 , що накладений Шевченківським відділом ДВС м. Запоріжжя та стягнути судовий збір.

Ухвалою судді від 03 грудня 2019 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду.

Ухвалою від 17.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті

Вищевказана справа була призначена до судового розгляду, проте у судове засідання учасники справи не явилися.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Через ненадання відповідачем, який не має статусу підприємця, інформації щодо його адреси відповідна судова повістка була йому надіслана за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідач викликався до суду через відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

При цьому відповідач про причини своєї неявки не повідомив , не подав відзив , а сторона позивача не висловила заперечень проти вирішення справи у порядку заочного розгляду, тому суд ухвалив провести заочний розгляд вищевказаної справи.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб .

Судовим розглядом встановлено, 02.03.2007 року ОСОБА_1 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» уклали кредитний договір № 04-0181/02-01. Також, між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір (копія додається) відповідно до якого, на забезпечення виконання основного зобов`язання, Іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 . Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.08.2019 р., іпотекодержателем квартира АДРЕСА_1 саме ТОВ «Кредитні ініціативи».

17.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (виступає правонаступником Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено Договір відступлення прав вимоги (надалі за текстом - Договір відступлення), відповідно до якого ТОВ «Кредитні Ініціативи» зобов`язувалось передати грошові кошти в розпорядження ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зобов`язувалось відступити ТОВ «Кредитні Ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за Кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору відступлення.

Таким чином, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було відступлено право грошової вимоги за Кредитним Договором №03-2/192 від 22.03.2006 року Товариству з Обмеженою Відповідальністю «Кредитні Ініціативи» (надалі за текстом - Позивач). Відповідно до зазначеного договору, сторони свої зобов`язання повністю виконали - ТОВ «Кредитні Ініціативи» передало грошові кошти, а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (надалі за текстом - Первинний кредитор) відступило свої права грошової вимоги до боржників за Кредитними Договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору відступлення.

Відповідно до ст.1084 Цивільного Кодексу України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Відповідно до ст.514 Цивільного Кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Через систематичне невиконання Боржником умов кредитного договору Позивач був змушений розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37, 38 ЗУ «Про іпотеку» шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, було відповідне застереження в іпотечному договорі, яке відображено в п. 5.3 Іпотечного договору. Однак ТОВ «Кредитні ініціативи» стало відомо, що реалізувати власне майно на даний час неможливо оскільки: 14.03.2016 року накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Оскільки накладений арешт на квартиру порушує його права як власника, перешкоджає у реалізації прав позивача, останній звернувся до суду за захистом свого права.

Даний арешт було накладено в рамках виконавчого провадження № 50565773 щодо стягнення з боржника суми заборгованості на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за виконавчим провадженням стягувачем за яким виступав «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк». Дане виконавче провадження № 50565773 наразі завершено.

Таким чином, прав та обов`язків інших осіб розгляд даної справи не зачіпає.

Однак ТОВ «Кредитні ініціативи» позбавлений можливості самостійно зняти даний арешт, адже виконавче провадження завершено.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження», в даному випадку підлягає застосуванню Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 2 частини першої ст. 47 Закону № 606-XIV, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною першою ст. 50 Закону № 606-XІV встановлено, що, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до частини четвертої, п`ятої ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIIІ від 02 червня 2016 року, арешт може бути знятий за рішенням суду, окрім як у випадках, передбачених частиною четвертою вказаної статті Закону.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з позовом до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно порушується право приватної власності заявника, внаслідок чого, він позбавлений змоги у повному об`ємі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

З огляду на зазначене, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що обґрунтування позивача знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 41, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1-16, 317, 319, 321, 328, 334, 391, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 8, 9, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 137, 141, 258-259, 263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , третя особа : Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Звільнити з-під арешту нерухоме майно, яке належить Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що накладений постановою № 50565773 від 14.03.2016 року Шевченківським відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (реєстраційний номер обтяження 32635843 від 11.04.2016).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В Зарютін