Рішення № 89891993, 09.06.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/6997/17

Провадження №2/265/23/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі

головуючого судді Шиян В. В.,

за участю секретаря судового засідання - Себко Г. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська психіатрична лікарня № 7 міста Маріуполя» про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідача - ОСОБА_2 , адвоката - Веденєєвої Н.С.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани, посилаючись на наступне. Так він з 20 грудня 1988 року був прийнятий на посаду дільничного лікаря - психіатра КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7 міста Маріуполя». Наказом головного лікаря КЛПУ «Міська психіатрична лікарня №7 м. Маріуполя», № 93 від 02 жовтня 2017 року, на нього було накладене дисциплінарне стягнення у вигляді догани за начебто порушення вимог п.2.5 Посадової інструкції дільничного лікаря-психіатра та п.2 «Принципів роботи послідовності стаціонар-дільниця». Із вказаним наказом позивача було ознайомлено під підпис 03 жовтня 2017 року. Позивач вважає наказ не обґрунтованим, оскільки в мотивувальній частині наказу, про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді догани, приведене загальне формулювання нормативних документів без зазначення конкретного факту вчинення позивачем порушення трудового законодавства України (вимог посадової інструкції). Також позивач просить звернути увагу суду на ті обставини, що перелік підстав, зазначених відповідачем у спірному наказі, знаходиться у великих протиріччях з діючим законодавством України, яке регулює вказані правовідносини. Про що ним було письмово викладено у поясненні на ім`я головного лікаря закладу від 06.09.2017 року. Враховуючи вищенаведене, просить суд визнати незаконним та скасувати наказ № 93 від 2 жовтня 2017 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

В судовому засідання позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що 1 вересня 2017 року він знаходився на своєму робочому місці в кабінеті, приймаючи хворих як дільничний лікар - психіатр. До нього на прийом, за допомогою швидкої допомоги було доставлено хвору, яку він нібито повинен був оглянути та надати їй направлення на стаціонар. Хвора була дуже збуджена, вела себе агресивно. Перевіряючи документи хворої він звернув увагу на ті обставини, що на передодні, 31 серпня 2017 року зазначену хвору було виписано зі стаціонарного лікування без огляду її дільничним лікарем психіатром. Саме таке грубе порушення інструкції призвело до того, що наступного дня хвору знов привезли до лікарні, у важкому психічному стані. Обурившись встановленими обставинами, він попросив зачекати хвору в коридорі а сам пішов до головного лікаря, аби поскаржитися на дії лікарів стаціонару, які незаконно виписують хворих з лікарні. Під час знаходження його у головного лікаря, хвору оглянув іншій лікар - психіатр, який і виписав направлення на стаціонар. При цьому враховуючи що хвора вела себе дуже агресивно, та могла заподіяти шкоду як собі так і тим хто знаходився поряд, завідуюча диспансером - ОСОБА_3 написала докладну на ім`я головного лікаря, щодо його поведінки де зазначила, що він нібито відмовився від надання психіатричної допомоги хворій, у зв`язку з тим, що вона напередодні була незаконно виписана зі стаціонару. Вважає наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності від 2 жовтня 2017 року незаконним, оскільки він повністю не погоджується із затвердженими «Принципами роботи послідовності стаціонар-дільниця», оскільки вони суперечать здоровому глузду, і не мають під собою законного підґрунтя.

Представник відповідача - ОСОБА_2 та адвокат Вєдєнєєва Н.С. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі, та пояснили, що ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7 міста Маріуполя» з 15 грудня 1988 року, працюючи на посаді дільничного лікаря -психіатра. До посадових обов`язків ОСОБА_1 зокрема відносяться: п.2.5. Посадової Інструкції чергового лікаря приймального відділення КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7», - направлення на стаціонарне лікування осіб, які за своїми психічним станом потребують стаціонарної психіатричної допомоги. Відповідно п.2 наказу 1 від 05.01.2015 року госпіталізація пацієнтів сільських районів та міста Вугледар» у КЛПУ здійснюється за направленням районних лікарів психіатрів. При безпосередньому зверненні пацієнтів за допомогою в диспансерне відділення або у приймальне відділення лікарні направлення на госпіталізацію надається лікарями психіатрами дільничними або черговим лікарем-психіатром. Згідно журналу обліку робочого часу по КЛПУ «Міська психіатрична лікарня №7 м. Маріуполя» встановлено, що 01 вересня 2017 року дільничний лікар психіатр ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному прийомі у диспансерному відділенні лікарні. 01 вересня 2017 року фельдшером психіатричної бригади швидкої допомоги у супроводі батька, до лікарні була доставлена пацієнтка ОСОБА_4 , 1997 р.н, проживаюча за адресою: Донецька область Мар`їнський р-н, с. Красногорівка, у зв`язку з погіршенням психічного стану: пацієнтка була край збуджена, вела себе неадекватно. У супроводі батька пацієнтка була приведена на прийом до дільничного лікаря психіатра ОСОБА_1 для проведення психіатричного огляду та вирішення питання про доцільність та необхідність госпіталізації до стаціонару. Лікар ОСОБА_1 категорично відмовився від огляду пацієнтки при наявній необхідності направлення її в стаціонар. В.о. завідувача диспансерним відділенням ОСОБА_5 пацієнтка була перенаправлена на прийом до дільничного лікаря психіатра ОСОБА_6 , яка її оглянула та направила на госпіталізацію до стаціонару у примусовому порядку у зв`язку з тим, що за своїм психічним станом представляла небезпеку для оточуючих. По цьому факту на ім`я головного лікаря лікарні 01 вересня 2017 року від в.о. завідувача диспансерним відділенням ОСОБА_5 було надано доповідну записку.

За вказаним фактом було проведено службове розслідування, за висновками якого було встановлено що згідно п.2. «Принципів роботи послідовності стаціонар- дільниця» , затвердженим головним лікарем КЛПУ «Міська психіатрична лікарня №7 м. Маріуполя» у разі відсутності лікаря на швидкій допомозі направлення в денний час дає дільничний лікар психіатр. Приймаючи до уваги, що пацієнтка є мешканкою Мар`їнського району Донецької області, згідно п.2 Наказу №1*57 від 05.01.2015 «Про порядок закріплення за відділеннями КЛПУ «Міська психіатрична лікарня №7 м. Маріуполя» та надання медичної допомоги населенню м. Вугледар та районів» госпіталізація пацієнтів сільських районів та м. Вугледар у КЛПУ «Міська психіатрична лікарня №7 м. Маріуполя» здійснюється за направленням районних лікарів психіатрів. При безпосередньому зверненні пацієнтів за допомогою в диспансерне відділення або у приймальне відділення лікарні - направлення на госпіталізацію дається лікарями психіатрами дільничними або черговим лікарем психіатром.

Лікарем ОСОБА_1 не було виконано вказаних вимог, як встановлено службовим розслідуванням, він відмовився від огляду хворої пацієнтки, та надання їй у разі необхідності направлення в стаціонар, у зв`язку з чим було видано наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Вважає наказ № 93 від 2 жовтня 2017 року законним та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши учасників процесу, які з`явились, дослідивши надані докази, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

На підставі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно із ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За ст. 29 КЗпП до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку; визначити працівникові робоче місце.

Відповідно до ст. 30 КЗпП України, працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

В той же час за ст. 31 КЗпП власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Відповідно до ст. 139 КЗпП працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За ст. 140 КЗпП трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Відповідно до ст. 142 КЗпП трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

За ч. 1 ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

На підставі ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст. ст.4,8, 10,11,16,25 Закону України «Про психіатричну допомогу» на лікаря- психіатра безпосередньо покладені обов`язки, щодо захисту прав осіб, яким надається психіатрична допомога із суворим дотриманням принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально - правовими обмеженнями.

Зі змісту Посадової Інструкції чергового лікаря приймального відділення КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7», затвердженої головним лікарем, вбачається, що до посадових обов`язків ОСОБА_1 зокрема відносяться: п.2.5. - направлення на стаціонарне лікування осіб, які за своїми психічним станом потребують стаціонарної психіатричної медичної допомоги, строго дотримуючись ЗУ «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000року.

Зі змістом посадової інструкції лікаря - психіатра дільничного дорослого диспансерного відділення ОСОБА_1 , призначеного на посаду наказом № 76-к від 20 грудня 1988 року, останнього було ознайомлено з посадовою інструкцією, 19 лютого 2016 року, про свідчить його особистий підпис. ( а.с.9-11)

Відповідно п.2 наказу №1 від 05.01.2015 року госпіталізація пацієнтів сільських районів та міста Вугледар» у КЛПУ здійснюється за направленням районних лікарів психіатрів. При безпосередньому зверненні пацієнтів за допомогою в диспансерне відділення або у приймальне відділення лікарні. Направлення на госпіталізацію надається лікарями психіатрами дільничними або черговим лікарем-психіатром.( а.с. 41)

Позивач ОСОБА_1 визнає факт ознайомлення його із зазначеним наказом, та доведення його керівництвом до відома всіх лікарів - психіатрів.

Наказом головного лікаря КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7 міста Маріуполя» № 44 від 28 червня 2011 року, було затверджено «Принципи роботи з приємництва стаціонар - дільниця». Із зазначеними принципами позивача ОСОБА_1 було ознайомлено, про що свідчить його особистий підпис ( а.с.40)

Відповідно до п.2 Принципів роботи послідовності стаціонар-дільниця у разі відсутності лікаря на швидкий допомозі, направлення в денний час надає дільничний лікар-психіатр.

01 вересня 2017 року фельдшером психіатричної бригади швидкої допомоги у супроводі батька, до лікарні була доставлена пацієнтка ОСОБА_4 , 1997 року народження, проживаюча за адресою: Донецька область , Мар`їнський р-н, село Красногорівка , у зв`язку з погіршенням психічного стану: пацієнтка була край збуджена, вела себе неадекватно. У супроводі батька пацієнтка була приведена на прийом до дільничного лікаря психіатра ОСОБА_1 для проведення психіатричного огляду та вирішення питання про доцільність та необхідність госпіталізації до стаціонару. Цей факт не оспорюється сторонами, та підтверджується позивачем.

Згідно висновків службового розслідування призначеного на підставі наказу головного лікаря КЛПУ № 87 від 06.09.2017 року, лікар ОСОБА_1 категорично відмовився від огляду пацієнтки при наявній необхідності направлення її в стаціонар. В.о. завідувача диспансерним відділенням ОСОБА_5 пацієнтка була перенаправлена на прийом до дільничного лікаря психіатра ОСОБА_6 , де була оглянута та направлена на госпіталізацію до стаціонару у примусовому порядку у зв`язку з тим, що за своїм психічним станом представляла небезпеку для оточуючих. По цьому факту на ім`я головного лікаря лікарні 01 вересня 2017 року від в.о. завідувача диспансерним відділенням ОСОБА_5 надійшла доповідна записка.

Також 1 вересня 2017 року від лікаря - психіатра ОСОБА_7 на ім`я головного лікаря надійшла пояснювальна, в якій вона описувала стан хворої ОСОБА_8 , яка була в дуже збудженому стані, вела себе агресивно, утримувалася батьком, з кимось розмовляла, від лікування відмовлялася, у зв`язку з чим представляла загрозу своєму здоров`ю та життю, та представляла загрозу оточуючим. ( а.с.47)

Наказом № 87 від 6 вересня 2017 року головного лікаря КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7 міста Маріуполя», було призначено проведення службового розслідування по фактам, викладеним в доповідній записці в.о. завідувача диспансерним відділенням ОСОБА_5 від 1 вересня 2017 року. ( а.с. 59-60)

Згідно протоколу № 1 засідання комісії з проведення службового розслідування від 6 вересня 2017 року, члени комісії розпочали службове розслідування і встановили строк його проведення до 2 жовтня 2017 року. ( а.с.65)

Згідно зі ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

За письмовими поясненнями позивача ОСОБА_1 наданих ним під час проведення службового розслідування, на його думку, під час доставляння хворих до прийомного передпокою, бригадою швидкої допомоги, їх спочатку в період часу з 08-00 години до 17-00 години повинен оглянути лікар- консультант. Після 17-00 години огляд повинен проводити черговий лікар. 01 вересня 2017 року, він перебував на своєму робочому місці, приймав пацієнтів. Він не розуміє, навіщо хвору людину направили до нього на огляд, щоб він надав направлення на стаціонар, коли це повинен робити лікар - консультант, або черговий лікар до якого він не відноситься. Також він не погоджується із самим «Принципом роботи послідовності стаціонар-дільниця» у разі відсутності лікаря на швидкий допомозі, вважає її такою, що повністю спотворює принцип надання психіатричної медичної допомоги. Також він не погоджується з механізмом виписки хворих зі стаціонару без огляду дільничним лікарем, що в свою чергу тягне за собою можливість без контрольної виписки пацієнтів. Оскільки він не погоджується із зазначеною схемою прийняття пацієнтів до стаціонару, він, залишив пацієнтку ОСОБА_4 в коридорі, звернувся до головного лікаря, щоб донести до нього, та наглядно показати до чого призводить не законний «Принцип роботи послідовності стаціонар-дільниця». Але з незрозумілих для нього причин, хвора ОСОБА_4 була оглянута іншим лікарем - психіатром, який надав їй направлення на стаціонар.

Дійсно головним лікарем КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7» ОСОБА_2 було затверджено графік чергування на вересень 2017 року. В списку лікарів, які повинні чергувати, лікаря ОСОБА_1 не має.

Відповідно до наказу № 24 від 19 квітня 2011 року «Про поліпшення якості психіатричної допомоги в приймальному відділенні КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7 міста Маріуполя» закріплення необхідність чергування у вечірній час, світкові та вихідні дні. (а.с.48)

В судовому засіданні, представник відповідача ОСОБА_2 пояснив, що черговий лікар приймає хворих, які були доставлені каретою швидкої допомоги в неробочий час, т.т. з 17-00 по 08-00 годину, а також у вихідні та святкові дні. В інші часи прийом проводять дільничні лікарі психіатри, в тому числі і лікар ОСОБА_1 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 визнав той факт, що 1 вересня 2017 року він знаходився на своєму робочому місці, та проводив прийом пацієнтів. До нього було направлено хвору ОСОБА_4 яка була доставлена каретою швидкої медичної допомоги. Підтвердив той факт, що дійсно пацієнтка ОСОБА_4 була дуже збуджена та агресивна. Іі поведінка обумовлена тим, що напередодні її, ще хвору, було незаконно виписано зі стаціонару, у зв`язку з чим наступного дня в неї погіршився психічний стан. І це не його провина, а провина лікаря стаціонару яка завчасно виписала пацієнтку. За поясненнями позивача ОСОБА_1 , він не відмовлявся від надання направлення на стаціонар, він тільки перш ніж оглянути пацієнтку, та надати направлення на стаціонар, забажав показати пацієнтку головному лікарю, щоб засвідчити його бездіяльність.

Наказом № 94 від 2 жовтня 2017 року, головного лікаря КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7 міста Маріуполя», було закінчено службове розслідування по фактам викладеним у доповідній записці в.о. завідувача диспансерним відділенням ОСОБА_5 від 1 вересня 2017 року. Затверджено висновки службового розслідування від 2 жовтня 2017 року.

Згідно висновків комісії з службового розслідування від 2 жовтня 2017 року, встановлено факт порушення дільничним лікарем - психіатром ОСОБА_1 вимог п.2.5 Посадової інструкції лікаря психіатра дільничного дорослого диспансерного відділення КЛПУ, та п.2 «Принципів роботи послідовності стаціонар - дільниця», а саме 1 вересня 2017 року, ОСОБА_1 відмовився проводити психіатричний огляд пацієнтки, яка страждає на психічний розлад та на момент звернення потребувала направлення в стаціонар, у зв`язку з погіршенням психічного стану. ( а.с. 62-64)

Наказом головного лікаря КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7 міста Маріуполя» № 93 від 2 жовтня 2017 року, дільничному лікарю - психіатру ОСОБА_1 за порушення вимог п.2.5 вимог посадової інструкції дільничного лікаря - психіатра та п.2. «Принципів роботи послідовності стаціонар дільниця» винесено догану.

ОСОБА_1 ознайомився 3 жовтня 2017 року з наказом, виразив свою не згоду з ним, про що свідчить його особистий підпис. ( а.с.66)

Таким чином в судовому засіданні було встановлено, що 1 вересня 2017 року до приймального відділення КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7» каретою швидкої допомоги було доставлено ОСОБА_4 , яка є мешканкою села Красногорівка Мар`їнського району Донецької області, без направлення лікаря -психіатра.

Відповідно до наказу № 1 від 5 січня 2015 року, за відділеннями КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7 міста Маріуполя» закріплення надання медичної допомоги населенню в тому числі Мар`їнського району Донецької області .

Відповідно до п.2 наказу № 1 від 5 січня 2015 року госпіталізацію пацієнтів сільських районів у КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7 міста Маріуполя» здійснювати за направленням районних лікарів психіатрів. При безпосередньому зверненні пацієнтів за допомогою в диспансерне відділення або у приймальне відділення лікарні - направлення на госпіталізацію дається лікарями психіатрами дільничними або черговим лікарем психіатром.

Аналогічна норма міститься і в п.2 «Принципів роботи послідовності стаціонар - дільниця».

Таким чином, хвору ОСОБА_4 яка була доставлена каретою швидкої допомоги до приймального відділення КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7 міста Маріуполя», законно було доставлено до дільничного лікаря психіатра ОСОБА_1 , який 1 вересня 2017 року знаходився на робочому місці.

ОСОБА_1 в свою чергу, після доставки до нього хворої ОСОБА_4 , замість огляду хворої та у разі необхідності надання їй направлення в стаціонар, залишає хвору в коридорі, та звертається за його словами до головного лікаря, для з`ясування обставин виписки пацієнтки, що в свою чергу не відповідає вимогам п.2.5 Посадової інструкції дільничного лікаря - психіатра та п.2 «Принципів роботи послідовності стаціонар-дільниця».

За поясненнями лікаря ОСОБА_7 хвора ОСОБА_4 під час огляду була збуджена, агресивна, за станом здоров`я представляла загрозу своєму, здоров`ю та життю, та оточуючих.

Таким чином суд розглядом справи встановив наявність усіх необхідних ознак скоєного дисциплінарного порушення ОСОБА_1 оскільки локальними нормативними актами відповідача визначався обов`язок позивача оглянути пацієнтку та видати їй направлення на стаціонар.

В той же час ОСОБА_1 усвідомлюючи, що на нього покладено обов`язок по наданню психіатричної допомоги в тому порядку в якому закріплено нормативними актами та наказами, свідомо нехтуючи трудовою дисципліною, залишив хвору без надання їй психіатричної допомоги, з можливістю завдання нею шкоди здоров`ю та життю, для нібито з`ясування обставин, які на той час не мали безпосереднього значення для вирішення питання щодо необхідності госпіталізації хворої.

Таким чином з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що відповідач витримав вимоги закону, прийнявши рішення про накладення на ОСОБА_1 - дільничного лікаря - психіатра, дисциплінарного стягнення у вигляді догани, що знайшло своє відображення у наказі № 93 від 2 жовтня 2017 року.

Враховуючи відсутність порушень відповідачем законодавства про працю при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, підстав для задоволення вимог останнього щодо скасування такого наказу немає, тому в задоволенні поданого позову ОСОБА_1 суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська психіатрична лікарня № 7 міста Маріуполя» про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України від 15 грудня 2017 року апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення було складено та підписано 17 червня 2020 року.

Суддя: