Рішення № 89891072, 10.06.2020, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/14731/19

Провадження №2/523/1855/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2020 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого - судді Малиновського О.М.,

за участю секретаря - Шевчук М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Свтілани Сергіївни про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ

Адвокат Григор`єв В.В. виступаючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами в яких просить визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової С.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 23399039 від 04.08.2015р., на підставі якого було внесено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно – домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Кей-Колект».

Позовні вимоги ґрунтуються тим, що з метою забезпечення належного виконання кредитного договору, укладеного 12.07.2005р. між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 уклала з вказаним Банком договір іпотеки, за умовами якого передала в іпотеку належне їй на праві приватної власності нерухоме майно, зокрема житловий будинок АДРЕСА_1 . В зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, 04.08.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесено запис про державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок за ТОВ «Кей-Колект» до якого перейшло право вимоги по кредитним зобов`язанням. На думку представника позивача така реєстрація права власності відбулась з порушенням діючого законодавства, що є підставою для її скасування. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 27 вересня 2019р. провадження у справі було відкрито з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 12 травня 2020р. підготовче провадження було закрито з призначенням розгляду справи по суті за участю сторін.

В судовому засіданні представник позивача пред`явлені позовні вимоги підтримав, просить задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Кей-Колект» в судому засіданні позов не визнав у повному обсязі та зазначив, що на теперішній час ОСОБА_1 не є власником спірного житлового будинку, так як здійснила відчуження іпотечного майна у 2018р. на користь інших осіб, про що в судовому засіданні надав відповідний витяг. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Цукурова С.С. в судове засідання не з`явилась без поважних на те причин. Про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином. Відзив на позовну заяву не надала.

Суд, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В силу ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 318 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, за наявності правомірно набутого права власності, до особи переходить не тільки право користування, володіння та розпорядження майном, а і право на його захист від можливих порушень. Такий захист регламентований Книгою ІІІ главою 29 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Загальний перелік способів захисту суб`єктивних цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Ефективність як критерій способу захисту цивільного права полягає в тому, що його реалізація призведе до відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Аналіз зазначених норм дає підстави стверджувати, що «власник» порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Здебільшого такий спосіб прямо визначений спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Виходячи з принципу змагальності цивільного судочинства, обов`язок доведеності обставин, на які посилається сторона, як на підставу пред`явлених позовних вимог, покладаються саме на цю сторону (ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України). Суд, в свою чергу розглядає позовні вимоги в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України). При цьому, при розгляді даної справи, позивач зобов`язаний довести не тільки обґрунтованість заявлених позовних вимог, а насамперед ту обставину, що саме він є «власником» порушеного права.

З наданих з боку представника позивача копій документів убачається, що 12.07.2005р. між АКІБ «УкрСиббанк» (далі за текстом Банк) та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2824-08 ОФ Н за умовами якого останньому з боку Банка було надано кредит у розмірі 155 000 дол. США, строком користування до 12.07.2026р.

Твердження представника позивача, що зазначений вище кредитний договір був забезпечений договором іпотеки від 01.11.2005р., який було укладено між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», предметом якого був житловий будинок АДРЕСА_1 , не підтверджені відповідним договором іпотеки, який ані з боку позивача, ані з боку її представника суду не наданий під час розгляду справи.

З представленої копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, складеного 11.05.2018р. убачається, що 04.08.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С., як державним реєстратором, було ухвалено рішення та внесено запис про державну реєстрацію права власності № 10673121 від 04.08.2015 року за ТОВ «Кей-Колект» на нерухоме майно - домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , суб`єктом обтяження якого була ОСОБА_1 , право власності на який виникло у останньої на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 12.07.2005р.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2016р. (справа №815/4896/16) за позовними вимогами ОСОБА_1 рішення приватного нотаріуса від 04.08.2015р. було визнано протиправним, скасовано та вилучено з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, запис про право власності №10673121. Рішення суду набрало законної сили 31.10.2016р. та за твердженням представника ОСОБА_1 було виконано.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019р. рішення окружного суду від 13.10.2016р. було скасовано, а провадження у справі закрито, з роз`ясненням ОСОБА_1 права на звернення з позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Звертаючись до суду з дійсним позовом в порядку цивільного судочинства адвокат Кочарян Д.А. – Григор`єв В.В. посилається на наявність порушеного права його довірительки, як власника іпотечного майна.

Разом з тим, суд вважає, що таке твердження є безпідставним та не заслуговує на увагу.

Так, з наданої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.06.2020р., яка була надана представником ТОВ «Кей-Колект» під час розгляду справи по суті, вбачається, що на підставі договору дарування від 10.07.2018р. ОСОБА_1 подарувала в рівних частках житловий будинок АДРЕСА_1 : ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Отже, з 10.07.2018р. ОСОБА_1 не є власником спірного майна, а як наслідок у неї відсутні суб`єктивні права на захист права власності у вигляді зазначено вище житлового будинку. Тобто, у виниклих між сторонами правовідносинах ОСОБА_1 не є належним позивачем.

Таке твердження також ґрунтується на приписах ч.2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» згідно якої, особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

За таких обставин, даний позов пред`явлений особою, яка не є на теперішній час «власником» порушеного права, а відтак позов є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Твердження представника позивача, що скасоване рішення окружного суду надає право ТОВ «Кей-Колект» поновити запис права власності на спірний житловий будинок на теперішній час, не заслуговують на увагу, так як не змінює та не припиняє право власності ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на спірний житловий будинок, права на який презумується в силу ст.204 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 12,13,76,141,259,263-265,268, 279 ЦПК України,

ВИРІШИВ

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Свтілани Сергіївни про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11 червня 2020р.

Суддя