Рішення № 89889104, 15.06.2020, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3968/19

Провадження № 2/191/1036/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондаренко Г.В.

за участю секретаря - Лободи Т.О.

розглянувши, згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про зняття арешту з майна (карткового рахунку), -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про зняття арешту з майна (карткового рахунку), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 02.09.2019 року головним державним виконавцем Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Банк А.А., згідно до виконавчого листа №191/3749/16-ц виданого 29.11.2016 року було винесено постанову (реєстраційний номер виконавчого провадження 53408952). Згідно цієї постанови було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках: 1) р/р НОМЕР_1 , ЄДРПОУ банку 09806443; 2) р/р НОМЕР_2 ЄДРПОУ банку 09806443. Тобто, арешт було накладено на його картку, на яку він отримує заробітну плату. Після чого він звернувся до відділу державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області з заявою про зняття арешту з його зарплатної картки. Синельниківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області йому відмовив. Вважає, що накладенням арешту на його зарплатню картку Синельниківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області грубо порушує не тільки його права, оскільки його фактично позбавили засобів до існування, а також лишили його можливості сплачувати аліменти на ще одну дитину — сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно до виконавчого листа №437/2586/12 виданого 09.07.2012 року.

У зв`язку з зазначеним, просить зняти арешт від 02.09.2019 року реєстраційний номер виконавчого провадження 53408952, накладений відділом державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області на грошові кошти, що містяться на рахунках: р/р НОМЕР_1 , ЄДРПОУ банку 09806443; р/р НОМЕР_2 , ЄДРПОУ банку 09806443.

Представник відповідача скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує в повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що згідно ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», арешт коштів боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на кошти боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів боржника. Згідно ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Відповідно до п.1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами. Згідно п. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження, за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний"розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, у зв`язку з тим, що позивач не сплачує аліменти більше двох з половиною років, факт його працевлаштування не є перешкодою для проведення заходів примусового виконання рішення.

На адресу відділу надійшов лист від АТ «ТАСКОМБАНК» про відкриття рахунку № НОМЕР_3 Позивачем, у зв`язку з чим, головним державним виконавцем на підставі ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» було накладено арешт на даний рахунок в межах суми заборгованості, яка станом на 01.08.2019р. становила 22361,84 грн., шляхом винесення та направлення на адресу банківської установи та на адресу Позивача відповідної постанови. Також на адресу відділу найшов ще один лист від АТ «ТАСКОМБАНК» про відкриття рахунків № НОМЕР_1 та №2620.6.186076.002 Позивачем, на підставі чого головним державним виконавцем у відповідності до ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» було накладено арешт на дані рахунки в межах суми заборгованості, яка станом на 01.09.2019р. становила 23420,84 грн., шляхом винесення та направлення на адресу банківської установи та на адресу Позивача відповідної постанови. Відповідно до п.1 ч. 1 ст.1072 Цивільного кодексу України у разі одночасного надходження до банку кількох розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунку клієнта у такій черговості: у першу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів. З вищевказаного виходить, що державним виконавцем не порушено вимог законодавства щодо накладення арешту на рахунки боржника. Крім того, позивач жодного разу не сплачував аліменти на утримання дитини. Також на виконанні у Синельниківському МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області перебуває зведене виконавче провадження № за АСВП 60532139 щодо стягнення з позивача на користь третіх осіб аліментів на утримання дітей позивача. Виконавче провадження за № АСВП 53408952, щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі 700,00 (сімсот грн., 00 коп.) грн., щомісячно, але не менше 30% (згідно змін до ЗУ «Про виконавче провадження» від 28.08.2018р. розмір змінено на 50%) прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 28.07.2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Виконавче провадження № АСВП 49687639, щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 аліментів на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі1/4 частина з усіх видів доходу (заробітку) боржника, щомісячно, але не менше 30% (згідно змін до ЗУ «Про виконавче провадження» від 28.08.2018р. розмір змінено на 50%) прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 15.05.2012 року і до досягнення дитиною повноліття. У своїй позовній заяві Позивач зазначає, що накладення арешту на його картковий рахунок перешкоджає сплаті аліментів на користь другої дитини, але він не надає інформацію, що ним в період від звільнення зі служби і до моменту подачі позовної заяви не сплачувалися аліменти на другу дитину. Так станом на 01.11.2019р. заборгованість по сплаті аліментів на користь Третьої особи 1 становить - 25538,84 грн., заборгованість по сплаті аліментів на користь Третьої особи 2 становить - 60849,64 грн. Позивач жодного разу не сплачував аліменти на утримання дітей. Крім того, по факту несплати аліментів позивачем відповідно до ч. 1 ст.164 Кримінального кодексу України, за заявою Третьої особи 2 було відкрито кримінальне провадження за № ЄРДР 12018040390001088 від 23.06.2018р. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, просили позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги не визнає.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України.

Так, положеннями п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого права шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Предметом даного судового розгляду є захист права власності позивача, що врегульовано положеннями Конституції та положеннями Цивільного Кодексу України.

Згідно ст.41 Конституції України - право власності є непорушним.

Згідно зі ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Порядок звернення стягнення на заробітну плату передбачений розділом IX Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч .3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оплату праці», забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Відповідно до пункту 2 статті 48 Закону 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 151 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 59 Закону 1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 10 жовтня 2019 року № 916/1572/19, від 17.01.2020 року №340/1018/19.

Враховуючи визначені правові положення, суд зазначає наступне.

Постановою ВП№53408952 про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 02.09.2019 року головним державним виконавцем Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області Банк А.А. накладено арешт коштів боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках: р/р НОМЕР_1 , ЄДРПОУ банку 09806443, у валюті гривня (980); р/р НОМЕР_6 , ЄДРПОУ банку 09806443, у валюті гривня (980) та на всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

З довідки виданої ПрАТ «Дніпрометиз» вбачається, що в рамках Договору від 26.07.2018 року про обслуговування зарплатного проекту, укладеного між ПрАТ «Дніпрометиз» (ЄДРПОУ 05393145) та АТ «ТАСКОМБАНК» (ЄДРПОУ 09806443) та Заяви №5 від 26.07.2018 року на приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «ТАСКМБАНК» в частині обслуговування зарплатного проекту, співробітнику ПрАТ «Дніпрометиз» ОСОБА_1 (ВПН НОМЕР_4 ) було відкрито рахунок для виплати заробітної плати № НОМЕР_1 (у форматі IBAN № НОМЕР_7 ) та випущено платіжну карту.

Як вбачається із матеріалів справи, під арешт потрапив картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «ТАСКОМБАНК» на ім`я ОСОБА_1 . Вказаний рахунок є зарплатним, який призначений для отримання заробітної плати.

З матеріалів справи також вбачається, що картковий рахунок № НОМЕР_2 не є зарплатним та не призначений для отримання заробітної плати.

Суд зазначає, що заробітна плата позивача є єдиним джерелом доходу позивача, що не спростовано з боку відповідача при розгляді даного позову.

Вказаний арешт перешкоджає позивачу в повному обсязі реалізувати свої права щодо користування та розпорядження своїм майном в розумінні положень Цивільного Кодексу України.

Також, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оплату праці», забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

При цьому, суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, в даному випадку положення Рішення по справі "Хонякіна проти Грузії" від 19 червня 2012 року, в якому зазначено, що право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположених свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Також, суд враховує правову позицію Верховного суду, висловлену в постанові від 12.12.2018року № 399/142/16-ц, згідно якої - якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права особи, яка звернулась до суду, суд, відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні таких спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вирішуючи даний позов таким чином, суд зазначає, що у відповідності до вимог ст. 16 ЦК України, захист права позивача необхідно вчинити шляхом припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення, тобто звільнити майно з-під арешту, а саме з карткового рахунку № НОМЕР_1 (у форматі IBAN № НОМЕР_7 ), так як він є рахунком на який нараховується заробітна плата, тому ця вимога підлягає задоволенню, так як не суперечить вимогам діючого законодавства, є обґрунтованою та законною. Позовні вимоги про зняття арешту з карткового рахунку № НОМЕР_2 не підлягають задоволенню, оскільки зазначений рахунок не призначений для отримання заробітної плати.

За таких умов суд вважає, що за даних обставин справи, вимоги позивача про зняття арешту з рахунків підлягають часткову задоволенню.

На підставі викладеного, ст.41 Конституцїї України, 319, 321, 391 , керуючись 263-265, 352-354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про зняття арешту з майна (карткового рахунку) - задовольнити частково.

Зняти арешт з карткового рахунку № НОМЕР_1 (у форматі IBAN № НОМЕР_7 ), відкритому у АТ «ТАСКОМБАНК» (ЄДРПОУ 09806443), на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 , який використовується для отримання ним заробітної плати, що накладено відповідно до постанови головного державного виконавця Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Банк А.А., від 02.09.2019 року у виконавчому провадженні № 53408952.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду або через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354 (строк на апеляційне оскарження), 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення виготовлений 18.06.2020 року.

Суддя: Г. В. Бондаренко