Вирок № 89887632, 18.06.2020, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/87/20

1-кп/171/96/20

В И Р О К

іменем України

18 червня 2020 року м. Апостолове Дніпропетровської області

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Чумак Т.А. за участю секретаря судового засідання Жандарук В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019040410001124 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, у шлюбі не перебуває, не працюючого, освіта загальна середня, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурори Мельниченко С.Ю., Свиридюк О.О., Гончарук С.С.

потерпілий ОСОБА_2

обвинувачений ОСОБА_1 .

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_1 17 червня 2019 року, приблизно о 05 год., перебував на лавці у парковій зоні м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області. У вказаному місці у вказаний час поруч проходив ОСОБА_2 , із яким у ОСОБА_1 виник конфлікт, після чого у останнього виник злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .

В цей же день, приблизно о 05 год. 05 хв., ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , підвівся з лавки та розпочав рух до ОСОБА_2 , на що останній почав відходити та, спіткнувшись, впав, після чого ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс один удар правою ногою, взутою у взуття, в область нижньої щелепи праворуч ОСОБА_2 , від чого останній дезорієнтувався та закрив голову руками з метою захисту, після чого ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 не менше 5 ударів ногами, взутими у взуття, в область голови та тулубу, внаслідок чого заподіяв тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої щелепи праворуч, садно у завушній області праворуч та забої обличчя.

Тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої щелепи праворуч за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою як таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, тривалістю понад 3 тижні/21 добу; тілесні ушкодження у вигляді садна у завушній області праворуч та забоїв обличчя як у сукупності, так і кожне окремо відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості, що мають незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більше 6 днів.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що вину у скоєнні вищевказаного злочину визнає повністю, з обставинами скоєння злочину, що зазначені в обвинувальному акті, та з кваліфікацією його дій, згоден, у вчиненому щиро кається. Також пояснив, що 16.06.2019 року близько 24 год. він в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться в парковій зоні м. Зеленодольськ Апостолівського району, святкував свій день народження. В кафе він знаходився з друзями до ранку. Приблизно о 04-30 год. він зі своєю дівчиною пішов в паркову зону, щоб порозмовляти. В ході розмови з дівчиною вони посварилися, в ході сварки він образив свою дівчину. Мимо них проходили молоді чоловіки, яких він не знав раніше, та один з них зробив йому зауваження щодо грубої розмови з дівчиною. Пізніше він дізнався, що це був потерпілий ОСОБА_2 . Він відповів ОСОБА_2 , щоб той не вмішувався, та вирішив завдати йому тілесні ушкодження, для чого він пішов в сторону ОСОБА_2 , який почав відходити та впав, а він наніс йому один удар ногою в область обличчя, а потім наніс близько 5 ударів ногами в область голови та тулубу, після чого він пішов з парку. В ту ніч він вживав спиртні напої та випив 2 пляшки пива та 150 г горілки. У вчиненому щиро кається, просить суворо його не карати, оскільки він примирився з потерпілим, у якого попросив вибачення. Цивільний позов прокурора визнає в повному обсязі, позов потерпілого визнає частково в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 грн., в іншій частині позов не визнає, оскільки потерпілим не надано докази на підтвердження понесених витрат.

Потерпілий ОСОБА_2 показав, що він разом зі своїм знайомими 16.06.2019 року приїхав відпочивати в м. Зеленодольськ Апостолівського району, де відпочивали на пляжу. Вночі він разом зі знайомим ОСОБА_3 пішов в кафе, що розташоване в парковій зоні біля пляжу, де знаходилися приблизно до 05 год. Потім вони пішли з кафе. Проходячи в парковій зоні, вони побачили молодого хлопця, який сварився з дівчиною та ображав її, на що він зробив зауваження. Той хлопець, яким виявився обвинувачений ОСОБА_1 , сказав, щоб він не вмішувався у їх відносини, та почав іти до нього. Він відступив назад та впав, після чого обвинувачений наніс йому удар ногою в обличчя, внаслідок чого він почув різкий біль в області щелепи та закрив руками обличчя, а йому було нанесено ще близько 5 ударів по голові та тулубу. Після побиття він звернувся до лікарні, де було діагностовано перелом нижньої щелепи праворуч, синці та забої. З даними тілесними ушкодженнями його госпіталізували та прооперували, в лікарні знаходився 7 днів, після чого продовжив амбулаторне лікування. На даний час обвинувачений попросив у нього вибачення і він його пробачив, тому просить не призначати суворе покарання.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Так, витягом з ЄРДР № 12019040410001124 від 30.12.2019 року підтверджено, що 18.06.2019 року внесено відомості до ЄРДР на підставі повідомлення установи від 17.06.2019 року про те, що 17.06.2019 року в парковій зоні м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення 17.06.2019 року ОСОБА_2 звернувся до Апостолівського ВП із заявою, в якій просив прийняти міри до невстановлених осіб, які в м. Зеленодольськ в парковій зоні нанесли йому тілесні ушкодження.

З довідки, виданої КП «Апостолівська ЦРЛ» ДОР» від 17.06.2019 року, встановлено, що на приймальний покій звертався хворий ОСОБА_2 з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, закритий перелом нижньої щелепи, забій поперекової області справа.

Листком непрацездатності від 24.06.2019 року підтверджено, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Криворізька клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради» з 17 по 24 червня 2019 року з діагнозом «Перелом нижньої щелепи».

З протоколу огляду від 17.06.2019 року та долученої до протоколу фототаблиці встановлено, що місце огляду є ділянка місцевості, що розташована в парковій зоні м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області, де знаходяться бетонна алея та лавки, а також насадження кущів. В ході огляду виявлено, що ділянка, діаметром 3-4 м, витоптана, на траві виявлено сліди червоно-бурого кольору, зовні схожі на кров.

Висновком експерта № 172 від 25.11.2019 року підтверджено, що у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої щелепи праворуч, садна у завушній області праворуч, забої обличчя, які могли виникнути від дії тупого твердого предмета (предметів) або при ударі об такий (такі), якими могли бути стиснута в кулак рука (руки), взута чи роззута у взуття нога (ноги) та інші предмети, що мають аналогічні властивості. Тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої щелепи праворуч за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, за ознакою як таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, тривалістю понад 3 тижні/21 добу. Тілесні ушкодження у вигляді садна у завушній області праворуч, забоїв м`яких тканин обличчя за своїм характером як у сукупності, так і кожне окремо відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості, що мають незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більше шести днів. Термін спричинення тілесних ушкоджень може відповідати 17.06.2019 року.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 08.11.2019 року з потерпілим ОСОБА_2 підтверджено механізм спричинення йому тілесних ушкоджень.

Згідно висновку експерта № 172/180- додатковий від 11.12.2019 року не виключена вірогідність заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень у вигляді перелому нижньої щелепи та садна у завушній області праворуч, забоїв м`яких тканин обличчя при механізмі та способі, які були продемонстровані в ході проведення слідчого експерименту, тобто внаслідок численних ударів ногами невідомих осіб в обличчя потерпілого.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання по фотознімкам від 08.11.2019 року встановлено, що свідок ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_1 як особу, яка нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_2 .

В судовому засіданні досліджені також наступні процесуальні документи:

-постанова прокурора Апостолівського відділу Нікопольської місцевої прокуратури Гончарука С.С. про виділення матеріалів досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, з кримінального провадження № 12019040410000539;

-постанова першого заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Лупашку С. від 18.06.2019 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12019040410000539 у складі прокурорів Апостолівського відділу Нікопольської місцевої прокуратури Мельниченко С.Ю., Свиридюка О.О., Михайленко В.О. Старшим групи призначено прокурора Свиридюка О.О.;

-постанова першого заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Лупашку С. від 02.07.2019 року про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12019040410000539 у складі прокурорів Апостолівського відділу Нікопольської місцевої прокуратури Гончарука С.С., Свиридюка О.О., Морозова Є.С. Старшим групи призначено прокурора Гончарука С.С.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, за обставин, встановлених судом, та кваліфікує його дії як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Суд враховує положення ст.ст.50,65 КК України, нормами яких встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами і особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує наступне.

Злочин, вчинений обвинуваченим ОСОБА_1 , відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, не зайнятий суспільно-корисною працею.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття.

Судом встановлено, що обвинувачений вчинив вищевказаний злочин у стані алкогольного сп`яніння, але вказана обставина не вказана прокурором в обвинувальному акті як обтяжуюча покарання, тому суд не враховує факт вчинення обвинуваченим злочину у стані алкогольного сп`яніння як обставину, що обтяжує його покарання.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_1 , обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, що його обтяжують, думку потерпілого, який просить не призначати суворе покарання, суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів є призначення покарання в межах санкції ч.1 ст.122 КК України у вигляді позбавлення волі та доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Відповідно до положень п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Таке покарання обвинуваченому ОСОБА_1 на переконання суду є співмірним протиправним діянням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

У кримінальному провадженні прокурором заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Криворізька клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради» з вимогою про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 у розмірі 3755,22 грн.

Позов прокурором обґрунтовано тим, що потерпілий ОСОБА_2 внаслідок отриманих 17.06.2019 року тілесних ушкоджень перебував на стаціонарному лікуванні в Комунальному підприємстві «Криворізька клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради» в період з 17 по 24 червня 2019 року. Вартість витрат медичного закладу на лікування потерпілого склала 3755,22 грн. Такі витрати були здійснені за рахунок державного бюджету, тому прокурор у відповідності до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» використав свої повноваження для захисту інтересів держави, оскільки уповноважені органи державної влади та місцевого самоврядування не застосували відповідних заходів.

Відповідно до п.6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування. У кримінальному судочинстві відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду (у тому числі без призначення покарання, із звільненням від покарання, про умовне засудження чи засудження з відстрочкою виконання вироку).

Згідно з повідомленням КП «Криворізька клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради» від 11.12.2019 року № 253-к ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у стоматологічному відділені з 17 по 24 червня 2019 року, що складає 7 ліжко-днів, сума витрат лікарні становить 3755,22 грн.

Оскільки вказані розрахунки проведено у відповідності до «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх виконання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, вони приймаються судом до уваги.

Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Згідно з ч.3 ст.1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, а також ті обставини, що внаслідок вчинення ОСОБА_1 злочину закладом охорони здоров`я понесено витрати на лікування особи, потерпілої від злочину за рахунок бюджетних коштів, вимоги прокурора про стягнення коштів є обґрунтованими відповідно до чинного законодавства та доведеними доказами в справі.

Цивільний позов також заявлено потерпілим ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 27400 грн. та моральної шкоди в сумі 50000 грн., який підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності вимог ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню особою, що заподіяла шкоду в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Потерпілим заявлено вимоги про стягнення завданої матеріальної шкоди в сумі 27400 гр., при цьому в порушення вимог ст.ст.12-13,81 ЦПК України потерпілим не надано докази на підтвердження завданої йому матеріальної шкоди, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в даній частині в зв`язку з їх недоведеністю.

Судом встановлено, що обвинувачений завдав потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритого перелому нижньої щелепи праворуч, внаслідок чого потерпілий переніс операцію та тривалий час проходив лікування, при цьому був обмежений у спілкуванні, веденні звичайного способу життя, що в свою чергу спричинило завдання потерпілому фізичного болю та моральних страждань. Заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень порушило його нормальний уклад життя, спричинило емоційні переживання та хвилювання, викликані протиправною поведінкою обвинуваченого. Суд вважає, що завдана потерпілому шкода у відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України підлягає відшкодуванню з винної особи – обвинуваченого ОСОБА_1 . Вирішуючи питання щодо розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд, враховуючи вимоги розумності та справедливості, вважає, що достатньою сумою шкоди є 20000 гр.

Процесуальні витрати відсутні, запобіжний захід обвинуваченому не продовжувався.

Керуючись ст.ст.368-371, 373-374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до положень ст.76 КК України наступні обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Контроль за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_1 покласти на Апостолівський РВ філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області.

Іспитовий строк обчислювати відповідно до положень ст.165 КВК України з моменту проголошення вироку.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Криворізька клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради» (код ЄДРПОУ 01986397, 50056, м. Кривий Ріг, пл. 30-річчя Перемоги, б.2, Дніпропетровської області, р/р UA523057500000026001053519756 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305750) збитки, завдані кримінальним правопорушенням, в розмірі 3755,22 грн.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , що проживає в АДРЕСА_2 , моральну шкоду в сумі 20000 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

На вирок може бути подано апеляцію до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копію судового рішення надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: Чумак Т.А.