Рішення № 89886887, 17.06.2020, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1700/19

Провадження № 2/485/64/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Семенака А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" (далі ТОВ "Придніпровське) про повернення земельної ділянки,

встановив:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Придніпровське" про повернення земельної ділянки.

У позові зазначила, що вона є власником земельної ділянки кадастровий номер 4825783400:12:0000054, площею 4,9967 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Новотимофіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області. 21 серпня 2012 року між нею та ТОВ "Придніпровське" було підписано договір оренди належної їй земельної ділянки, зі строком дії 10 років. Однак, всупереч пункту 41 договору, з моменту підписання та до теперішнього часу відповідач не провів державної реєстрації вище вказаного договору оренди. У 2017-2018 роках вона самостійно відкрито користувалася належною їй земельною ділянкою. Але у 2019 році відповідач протиправно, без її згоди, засіяв належну їй земельну ділянку та не бажає її повертати. Орендної плати за 2017-2019 роки вона не отримувала. Вважає, що відповідач незаконно, без відповідної правової підстави, заволодів належним їй майном.

На підставі викладеного, просить зобов"язати ТОВ "Придніпровське" повернути належну їй земельну ділянку кадастровий номер 4825783400:12:0000054, площею 4,9967 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

26 грудня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він позовні вимоги заявлені позивачкою не визнав посилаючись на те, що договір оренди спірної земельної ділянки укладений 21 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Придніпровське" строком на 10 років, та відповідно до вимог чинного законодавства зареєстрований 30 грудня 2013 року, тому на сьогодні є чинним. На протязі 2017-2019 р. відповідач на законних підставах користується спірною земельною ділянкою та обробляє її, сплачує податки. З урахуванням викладеного, просить відмовити позивачці в задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивачки понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. (а.с.24-27).

В судове засідання сторони не з"явилися.

Позивач подала суду заяву, у якій просила справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача Мельник Д.Г. у судове засідання не з"явився з причин, що визнані судом неповажними. Так, ухвалою судді від 15 червня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Мельник Д.Г. у проведенні судового засідання у режимі відеоконференції у з"язку з карантином та тривалою неявкою позивача на базі Господарського суду Херсонської області з підстави пропуску строку подання такого клопотання, визначеного ч.2 ст.212 ЦПК України, та відсутністю технічної можливості (зайнятістю залу ВКЗ), про що представнику було повідомлено. 16 червня 2020 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника Мельника Д.Г. про відкладення судового засідання на іншу дату у зв"язку з зайнятістю в інших судових засіданнях Херсонської області за відмови суду у призначенні відеоконференції з зазначених ним обставин. Разом з тим, зважаючи на те, що представник заздалегідь був повідомлений судом про дату та час розгляду справи, однак без надання обгрунтувань визначив пріорітетним участь у інших судових засіданнях, враховуючи, що у справу надано відзив на позов, суд вважав за можливе провести розгляд справи у його відсутність.

За неявки всіх учасників справи фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося, на підставі ст.247 ЦПК України.

Дослідивши докази по справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,9967 га, кадастровий номер 4825783400:12:000:0054, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Новотимофіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19 грудня 2013 року приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу Миколаївської області Лєбєдєвою І.М. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав нанерухоме майно 19 грудня 2013 року, номер запису про право власності 3931429 (а.с.48).

21 серпня 2012 року між ТОВ "Придніпровське" в особі директора ОСОБА_2 (орендарем) та ОСОБА_1 (орендодавцем) було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 4,9967 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років (а.с.104). Пунктом 41 вказаного Договору передбачено, що Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

На підставі акту приймання-передачі, орендар прийняв в оренду земельну ділянку кадастровий номер 4825783400:12:000:0054, площею 4,9967 га (а.с.6).

Позивачка вказує на те, що вище вказаний договір не зареєстрований у встановленому законом порядку, а тому відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів та користується належною їй земельною ділянкою.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст.6 ЗУ "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент підписання спірного договору оренди землі) право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, що діяла на момент підписання спірного договору оренди землі) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право оренди земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Таким чином, законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин чітко передбачало вимогу про здійснення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, такий договір набирає чинності саме з моменту його реєстрації.

За даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна № 194488877 сформованого 23.12.2019 року, вбачається, що договір оренди спірної земельної ділянки, укладений 21 серпня 2012 року між ТОВ "Придніпровське" та ОСОБА_1 , зареєстрований у державному реєстрі 30 грудня 2013 року, номер запису про інше речове право 4160212 (а.с.48).

Отже, десятирічний строк дії укладеного договору оренди спірної земельної ділянки слід обчислювати саме з моменту його державної реєстрації, тобто з 30 грудня 2013 року. Враховуючи, що договір укладено строком на десять років, він припинить свою дію 30 грудня 2023 року.

Договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (абзац другий частини першої статті 31 ЗУ "Про оренду землі").

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).

Як встановлено, наразі строк дії спірного договору оренди не сплив, договір продовжує діяти, орендар має право користуватися орендованою земельною ділянкою на законних підставах, а тому відсутні підстави для витребування у орендаря спірної земельної ділянки.

Посилання позивачки про те, що нею у період з 2017 по 2018 роки самостійно оброблювалась орендована земельна ділянка, спростовуються наданими відповідачем доказами, а саме податковою деклараціями платника єдиного податку четвертої групи за 2017-2018 р., звітами про посівні площі сільськогосподарських культур за 2017-2018 р., витягами з відмостей про наявність земельних ділянок у ТОВ "Придніпровське" в 2017-2018 р., які підтверджують факт користування відповідачем спірною земельною ділянкою (а.с.30-47). Доводи про те, що вона не отримувала орендну плату протягом 2017-2019 років, не є підставою для витребування земельної ділянки за наявності чинного договору оренди.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд вважає за необхідне залишити позовні вимоги позивача про повернення земельної ділянки без задоволення за їх необґрунтованості та недоведеності.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст..137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідного опису наданої правничої допомоги та здійснених витрат відповідачем суду не надано, надано лише попередній (орієнтовий) розрахунок, а тому підстави для стягнення з позивача витрат на правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 263-265, 141, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" про повернення земельної ділянки, залишити без задоволення.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" у стягненні з ОСОБА_1 судових витрат на надання правничої допомоги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд, який відраховується з дня складення повного судового рішення, з урахуванням пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України.

Дата складення повного судового рішення - 17.06.2020 року.

Суддя