Рішення № 89886093, 09.06.2020, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/535/20

Провадження №2/148/459/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 червня 2020 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,

за участю секретаря Грох Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - архівний сектор Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області, про зобов`язання нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та проведення індексації несвоєчасно виплачених сум, за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника третьої особи - Мазур І.С.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про зобов`язання нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та проведення індексації несвоєчасно виплачених сум, мотивуючи свої позовні вимоги наступним.

Позивач, на день звернення до суду з даним позовом, працював на посаді провідного інспектора архівного сектору Тульчинської райдержадміністрації. Його посада відноситься до посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування. Архівний сектор райдержадміністрації є самостійним структурним підрозділом зі статусом юридичної особи публічного права, який складається з двох штатних одиниць (завідувача та провідного інспектора), тому всі виплати коштів, в тому числі оплата праці працівників сектору, здійснюється відділом фінансово-господарського забезпечення апарату райдержадміністрації, до якого завідувачем сектору подається табель робочого часу та накази з кадрової діяльності. Таким чином, відшкодування грошової допомоги, так як і виплата заробітної плати, відпускних, проводиться райдержадміністрацією.

Завідувачем архівного сектору 26.03.2020 видано наказ № 1-нв про надання позивачу відпустки. Відповідно до даного наказу, йому належить виплата грошової допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати. Однак, вказану матеріальну допомогу він не отримав.

Завідувач сектору в усній формі повідомив позивача, що матеріальну допомогу на оздоровлення йому виплачувати не будуть, оскільки у райдержадміністрації відсутні кошти на таку виплату.

Того ж дня, позивач звернувся до першого заступника голови Тульчинської райдержадміністрації з письмовою заявою про надання відповіді стосовно причин невиплати йому матеріальної допомоги на оздоровлення. На що 30.03.2020 йому надано відповідь про неможливість виплати таку допомогу через обмеженість фінансових ресурсів.

Вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом, у якому просить зобов`язати Тульчинську райдержадміністрацію Вінницької області нарахувати та виплатити йому матеріальну допомогу для оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати та зобов`язати провести індексацію несвоєчасно виплачених сум.

Відповідно до надісланого на адресу суду відзиву на позовну заяву, Тульчинська райдержадміністрація Вінницької області позовні вимоги не визнає, мотивуючи це тим, що кошторисом видатків на утримання райдержадміністрації на 2020 рік затверджено видатки на оплату праці в розмірі 65% від фактичної потреби на 2020 рік по основних складових заробітної плати (оклад, ранг, вислуга років). Відповідно до п. 1 ст. 51 Бюджетного Кодексу України та п. 3 Умов оплати праці працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату, затверджених для бюджетних установ у кошторисах. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства. Таким чином, через недостатність кошторисних призначень, виникла заборгованість по заробітній платі. Так, станом на 01.02.2020 заборгованість склала 106055 грн., станом на 01.03.2020 - 219681 грн. З метою недопущення виникнення простроченої кредиторської заборгованості по зарплаті станом на 01.04.2020 головним розпорядником коштів проведено перерозподіл кошторисних призначень на листопад-грудень 2020 року, зменшено на суму 405200 грн., а на березень 2020 року збільшено на суму 405200 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Зазначив, що йому відомо, що матеріальну допомогу на оздоровлення йому не нараховано. Також, повідомив суд, що 21.04.2020 він звільнився з роботи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, з Тульчинської райдержадміністрації Вінницької області надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника, у задоволенні позову просить відмовити.

Представник третьої особи - архівного сектору Тульчинської райдержадміністрації Вінницької області в судовому засіданні позов підтримала, проти його задоволення не заперечила.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії наказу завідувача архівного сектору Тульчинської райдержадміністрації Вінницької області № 1-нв від 26.03.2020 (а.с. 6), провідному інспектору архівного сектору райдержадміністрації - позивачу ОСОБА_1 , відповідно до ст. 6, 12 Закону України "Про відпустки", надано відпустку терміном 12 календарних днів з 01.04.2020 по 12.04.2020 за період роботи з 01.04.2019 по 31.03.2020. Також, наказано виплатити йому грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати. Підстава: заява ОСОБА_1 від 26.03.2020.

Також, позивачу ОСОБА_1 надавалася відпустка терміном на 5 календарних днів з 13.04.2020 по 17.04.2020 на підставі наказу архівного сектору Тульчинської райдержадміністрації Вінницької області № 2-нв від 07.04.2020 (а.с. 25).

Позивач ОСОБА_1 звертався з листом до першого заступника голови Тульчинської райдержадміністрації про надання письмового пояснення стосовно причин невиплати йому матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні відпустки (а.с. 7).

Першим заступником голови Тульчинської райдержадміністрації позивача повідомлено, що виплатити йому матеріальну допомогу на оздоровлення не має фінансової можливості, при цьому, заступник голови послався на п. 1 ст. 51 Бюджетного Кодексу України та п. 3 Умов оплати праці працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15, відповідно до яких, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату, затверджених для бюджетних установ у кошторисах (а.с. 8).

Представником відповідача на підтвердження заперечень проти позову, надано копію довідки про зміни до помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету на 2020 рік від 23.03.2020 (а.с. 20), копію довідки про зміни до плану асигнувань загального фонду бюджету на 2020 рік від 24.03.2020 (а.с. 21), інформацію про стан фінансування соціальних виплат головного розпорядника райдержадміністрації за січень місяць станом на 01.02.2020 (а.с. 23), відповідно до якої, заборгованість по заробітній платі становить 106054,60 грн., інформацію про стан фінансування соціальних виплат головного розпорядника райдержадміністрації за лютий місяць станом на 01.03.2020 (а.с. 22), відповідно до якої, заборгованість по заробітній платі становить 219680,70 грн.

Згідно витребуваних судом у відповідача документів, встановлено, що наказом №13нв від 03.02.2020 начальнику юридичного відділу апарату райдержадміністрації Сінкевич Л.О. надано відпустку терміном з 10.02.2020 по 29.02.2020 та наказано виплатити їй грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати.

З наданих відповідачем розрахунково-платіжних відомостей за січень 2020 року - березень 2020 року, встановлено, що у лютому 2020 року було нараховано матеріальну допомогу у розмірі 9898 грн. одному з працівників Тульчинської райдержадміністрації.

Статтею 45 Конституції України закріплено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується, зокрема, наданням оплачуваної щорічної відпустки.

Порядок надання працівникам відпусток визначають Кодекс законів про працю України (ст. 79) та Закон України „Про відпустки" (ст. 2, 4, 10).

Відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, до штатів держорганів введені посади працівників, які виконують функції з обслуговування. Так, відповідно до п. 14 ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну службу", дія цього Закону не поширюється на працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування.

Оплата праці працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування здійснюється відповідно до Умов оплати праці працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, і працівників Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, Управління адміністративними будинками Державного управління справами, Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р. № 1112.

Відповідно до п. 4 вказаних Умов, працівникам державних органів, які виконують функції з обслуговування, під час надання щорічної відпустки надається матеріальна допомога для оздоровлення у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Представник відповідача, заперечуючи позовні вимоги позивача, посилається на п. 1 ст. 51 Бюджетного Кодексу України та п. 3 Умов оплати праці працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15.

Так, відповідно до п. 1 ст. 51 Бюджетного Кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

В свою чергу, посилання представника відповідача на п. 3 Умов оплати праці працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15, суд відхиляє, оскільки вказана постанова втратила чинність стосовно, зокрема, працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування на підставі Постанови КМ № 1112 від 24.12.2019 - застосовується з 1 січня 2020 року.

Верховний Суд своїй Постанові від 10.01.2019 при розгляді справи № 646/1338/17 щодо подібних правовідносин, що склались між сторонами, застосовує практику Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 у справі «Кечко проти України» зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Верховний Суд дійшов висновку, що право на виплату допомоги на оздоровлення підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, чи передбачені кошти на це у бюджеті.

Судом встановлено, що наказом архівного сектору Тульчинської райдержадміністрації Вінницької області позивачу надано щорічну відпустку. Цим ж наказом вирішено надати йому матеріальну допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника. Однак, матеріальної допомоги відповідач не виплатив, через відсутність бюджетних коштів.

Суд вважає, що такі дії відповідача порушують положення вищевказаних Умов оплата праці працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, в яких зазначено, що допомога на оздоровлення таким працівникам виплачується в обов`язковому порядку при наданні щорічної відпустки. Розмір такої виплати - не вище за середньомісячну заробітну плату.

Також, суд вважає необхідним зауважити, що подією, яка безпосередньо пов`язується з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення має бути рішення про надання щорічної відпустки.

Таким чином, з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини та співставивши їх з вищенаведеними нормами закону, суд приходить до висновку про обгрунтоаваність позовних вимог позивача в частині зобов`язання Тульчинської райдержадміністрації нарахувати та виплатити йому матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі його середньомісячної заробітної плати.

Розглядаючи позов в частині зобов`язання Тульчинської райдержадміністрації Вінницької області провести індексацію несвоєчасно виплачених позивачу сум, суд вважає, що дана позовна вимога задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Умови та порядок нарахування індексації встановлено Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону, соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв`язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають.

За п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, тощо.

Відповідно до п. 3 Порядку до об`єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати; цільова разова матеріальна допомога.

Міністерство соціальної політики України у своєму листі "Щодо надання матеріальних допомог держслужбовцю" від 19.01.2015 р. № 39/13/84-15, зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (із змінами), визначено об`єкти індексації - це грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер. Пунктом 3 Порядку передбачено, що до об`єктів індексації не відносяться, зокрема, виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати та цільова разова матеріальна допомога. Враховуючи наведене, Мінсоцполітики вважає, що такі виплати, як грошова компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, мають разовий характер і згідно із зазначеним Порядком індексації не підлягають.

З огляду на наведене, суд вважає, що позов в частині зобов`язання Тульчинської райдержадміністрації Вінницької області провести індексацію несвоєчасно виплачених позивачу сум, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, задоволенню не підлягає.

Аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх часткового задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись Постановою Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці працівників державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу" від 24.12.2019 № 1112, ст. 76-81, 141, ст. 263- 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов - задовольнити частково.

Зобов`язати Тульчинську районну державну адміністрацію Вінницької області, місцезнаходження якої за адресою: вул. М. Леонтовича, 1, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, код ЄДРПОУ: 04051129, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі його середньомісячної заробітної плати за надану відпустку у 2020 році.

У задоволенні позову в частині зобов`язання Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області провести індексацію несвоєчасно виплачених сум - відмовити.

Стягнути з Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області, місцезнаходження якої за адресою: вул. М. Леонтовича, 1, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, код ЄДРПОУ: 04051129, в дохід держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області, з урахуванням п. 3 Розділу XII Прикінцевих положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, з урахуванням п. 3 Розділу XII Прикінцевих положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено 12.06.2020.

Суддя: