Рішення № 89885113, 17.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

17 червня 2020 року справа №640/18113/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві)про1) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незарахування до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, періоду роботи з 14 березня 1991 року до 31 грудня 1996 року при призначенні пенсії позивачу; 2) зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком позивачу, період роботи з 14 березня 1991 року до 31 грудня 1996 року та призначити пенсію за віком з 21 березня 2019 року із врахуванням стажу роботи у період з 14 березня 1991 року до 31 грудня 1996 року В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач безпідставно не зарахував у страховий стаж період роботи з 14 березня 1991 року до 31 грудня 1996 року на Малому підприємстві «Световод», що суперечить нормам Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, оскільки факт наявності у нього спірного трудового стажу підтверджується записом в трудовій книжці.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/18113/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що до страхового стажу позивача не враховано спірний період роботи з 14 березня 1991 року до 31 грудня 1996 року на Малому підприємстві «Световод» у зв`язку з невідповідністю печатки, якою засвідчено підпис посадової особи, яка внесла запис у трудову книжку про звільнення, вимогам Інструкції про порядок відкриття штемпельно-гравіювальних підприємств, виготовлення печаток та штампів, затвердженої наказом МВС СРСР від 13 лютого 1978 року №34, Положенням про дозвільну систему, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 12 жовтня 1992 року №576, Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18 жовтня 1993 року №643.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

18 березня 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 08 травня 2019 року відповідач повідомив позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 21 березня 2019 року при загальному стажі роботи 36 років 3 місяці та 10 днів та середній заробітній платі 16015,30 грн., зазначивши при цьому, що період роботи, вказаний в трудовій книжці, а саме з 14 березня 1991 року до 31 грудня 1996 року (Мале підприємство «Световод») не може бути враховано в трудовий стаж, оскільки печатка на звільненні не перереєстрована та не відповідає, діючим у вказаний період вимогам Інструкції про порядок відкриття штемпельно-гравіювальних підприємств, виготовлення печаток та штампів, затвердженої наказом МВС СРСР від 13 лютого 1978 року №34 (далі по тексту - Інструкція №34), Положенням про дозвільну систему, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 12 жовтня 1992 року №576 (далі по тексту Постанова №576), Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18 жовтня 1993 року №643 (далі по тексту - Інструкція №643), окрім того вказано, що для підтвердження не врахованого стажу позивачу необхідно надати підтверджуючу довідку про періоди роботи із зазначенням наказів про зарахування та звільнення з роботи.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року не менше 26 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка.

Аналогічна норма передбачена пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637).

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, на підтвердження трудового стажу за вказаний період, надіслав запити до державних органів.

Листами Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 10 липня 2019 року №107-107/ОП/3-1348-2717 та Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 26 липня 2019 року №12-17/362 позивача повідомлено про неможливість надати довідку про підтвердження трудового стажу за час роботи з 14 березня 1991 року по 31 грудня 1996 року на посаді виконавця робіт в Асоціації «КІАМПЕКС» мале підприємство «Свєтовод», оскільки документи з кадрових питань (особового складу) вищезазначеної установи на зберігання не передавалися.

На підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2011 року у справі №2а-12099/11/2670 юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловод», яке до 12 грудня 1996 року в базі даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України по м. Києву значилось з назвою Товариство з обмеженою відповідальністю Багатопрофільне мале підприємство «Световод» (ідентифікаційний код 13686275), припинено, тому отримати підтвердження не врахованого стажу про спірний період роботи з зазначенням наказів про зарахування та звільнення з роботи та затверджені підписами та печатками підприємства на вказаному підприємстві позивачем не вбачається можливим.

Відповідно до пункту 2 Порядку №637 у разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Таким чином, аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок №58 від 29 липня 1993 року, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України (далі по тексту - Інструкція №58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як встановлено судом, у трудовій книжці на ім`я позивача містяться записи про прийняття на роботу з 14 березня 1991 року до Малого підприємства «Световод» та про звільнення з 31 грудня 1996 року. Запис про звільнення позивача в трудовій книжці завірений печаткою, на відбитку якої зазначено «Київська асоціація малих і середніх підприємств та розвитку підприємництва УРСР «КИАМПЕКС» Мале підприємництво «СВЕТОВОД».

Інформація на відбитку печатки співпадає з відомостями Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі по тексту ЄДРПОУ), а саме до 12 грудня 1996 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТЛОВОД» в базі даних ЄДРПОУ по м. Києву значилось під назвою Товариство з обмеженою відповідальністю Багатопрофільне мале підприємство «Световод» Асоціація малих підприємств та розвитку «КИАМПЕКС».

Крім того, суд зазначає, що записи про періоди роботи позивача не містять виправлень відповідно до Інструкції №58.

Відповідно пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 (далі по тексту - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року по справі № 677/277/17.

Також Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд критично оцінює неврахування відповідачем у страховий стаж спірного періоду роботи позивача посилаючись на те, що в трудовій книжці підпис відповідальної посадової особи засвідчено печаткою, яка не перереєстрована, оскільки працівник не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувалася достовірність запису у трудовій книжці про спірний період роботи позивача в Малому підприємстві «Световод», а судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності вказаного запису та трудової книжки в цілому, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача та, як наслідок, необхідність зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком позивачу, період роботи з 14 березня 1991 року до 21 грудня 1996 року та призначити пенсію за віком з 21 березня 2019 року із врахуванням стажу роботи у вказаний період.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетний асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо незарахування до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, періоду роботи з 14 березня 1991 року до 31 грудня 1996 року при призначенні пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 період роботи з 14 березня 1991 року до 31 грудня 1996 року та призначити пенсію за віком з 21 березня 2019 року із врахуванням стажу роботи у період роботи з 14 березня 1991 року до 31 грудня 1996 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368).

Суддя В.А. Кузьменко