Рішення № 89885038, 17.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 червня 2020 року №640/640/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними бездіяльність відповідача щодо відмови у перерахуванні та виплаті позивачу з 07 березня 2018 року пенсії із розрахунку 90 % грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру, за посадою начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України згідно довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 13.11.2019 року №305/637;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу з 07 березня 2018 року пенсію із розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмежень максимального розміру, за посадою начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, згідно довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 13.11.2019 року №305/637, виготовленої на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу" від 19.10.2016 року №718, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №121 від 28.02.2018 року, з усіма видами надбавок, доплат та проведених виплат

Ухвалою суду від 13.01.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/640/20 (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті пенсії без обмежень відповідно до здійсненого перерахунку на підставі довідки від 13.11.2019 №305/637, виданої на підставі постанови КМУ від 19.10.2016 №718, із змінами. Позивач вважає такі дії протиправними, у зв`язку з чим вимушений був звернутись до суду з вказаним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позов не подавав.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 26.11.2009 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).

Основний розмір пенсії позивача, згідно пенсійної справи, починаючи з 26.11.2009 становив 90% грошового забезпечення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02.11.2017 року по справі №761/20732/17, яке набрало законної сили 12.12.2017 року, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного України щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру починаючи з 01.05.2016 із розрахунку 90 % грошового забезпечення і усіма видами підвищення або надбавок до пенсії та зобов`язано відповідача перерахувати останню з 01.05.2016 на підставі довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 12.05.2017 року №305/328, виданої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року №718, з усіма видами підвищення або надбавок до пенсії та проведених виплат.

28 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №121 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. №718» (далі - постанова КМУ №121), якою був збільшений посадовий оклад та інші види грошового забезпечення для такої категорії осіб начальницького складу.

Позивач звернувся до командування Генерального штабу Збройних Сил України, і йому у Фінансовому управлінні ГШ ЗС України видали довідку від 13.11.2019 року №305/637 про розмір грошового забезпечення з 07 березня 2018 року за посадою начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, з урахуванням нового посадового окладу та зміненими іншими видами грошового забезпечення, для перерахунку пенсії.

29.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ ПФ України в м. Києві в якій просив здійснити йому перерахунок та виплату з 07.03.2018 року пенсію із розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмежень максимального розміру пенсії, за посадою начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, з урахуванням посадового окладу 18000,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» №718, із змінами внесеними постановою КМУ №121 від 28.02.2018 року, на підставі виданої Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України довідки від 13.11.2019 року №305/637, з усіма видами підвищень, надбавок та проведених виплат.

17.12.2019 року відповідач повідомив позивачеві, що для перерахунку пенсії на підставі довідки від 13.11.2019 №305/637, виданої Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України, виготовленої згідно постанови Кабінету Міністрів України №121 від 28.02.2018 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №718», відсутні підстави, оскільки зазначеною постановою не визначено умов проведення перерахунку пенсій.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ), Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі по тексту - Закон №3668-VI), Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (далі по тексту - Закон №911-VIII), Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі по тексту - Закон №1774-VIII).

У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (Рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).

Конституційний Суд України у Рішенні від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» (справа про ветеранів органів внутрішніх справ), прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.

Заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту пенсіонерів органів внутрішніх справ України, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано право, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011, від 20.12.2016 №7-рп/2016).

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Законом України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», (який набув чинності 01.01.2017) у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ слова і цифри «у період з 01.01.2016 по 31.12.2016» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017».

Рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ зі змінами, а саме: - частина 7 статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень; - перше речення частини 1 статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; - положення частини 7 статті 43, першого речення частини 1 статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ зі змінами, щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та щодо встановлення максимального розміру пенсії тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, не більше 10 740 гривень, - втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016 року.

Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набув чинності 01.01.2016), частина 5 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень».

Після чого, Законом України від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набув чинності 01.01.2017), у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ слова і цифри» у період з 01.01.2016 по 31.12.2016» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017».

Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VІІІ передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.

Отже, вищевказані положення Закону щодо обмеження максимальним розміром пенсії не може застосовуватися до позивача, оскільки пенсію йому було призначено у 2009 році.

Крім того, Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, за аналогією є неконституційними, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт обмеження прав особи на отримання пенсії у відповідному розмірі.

Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 16.10.2018 у справі №522/16882/17.

Щодо позовних вимог з приводу зобов`язання відповідача обчислити пенсію позивачу у розмірі 90% від його грошового забезпечення, на підставі довідки від 21.09.2018 №305/789, яке станом на 07.03.2018 становить 59235,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (в редакції Закону що діяла на час призначення позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, пенсія за вислугу років призначена позивачу у розмірі 90 % грошового забезпечення з 25.11.2009 року.

Пунктом 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 01.05.2014, до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ було внесено зміни та цифри « 90» замінено цифрами « 80» та цифри « 80» замінено цифрами « 70» відповідно.

При цьому, частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, зміна розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.

Внесені Законом №3668-VI та Законом №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій. Тому, відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати положення частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90% від розміру грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція в частині щодо застосування відсотка від розміру грошового забезпечення при здійсненні перерахунку вже призначеної пенсії висловлена й Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 року у справі №686/12623/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені ч. 2 ст. 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

ОСОБА_1 , генерал армії України, колишній начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройними Силами України, 18.11.2009 року Указом Президента України №933/2009 та 19.11.2009 року наказом Міністра оборони України №1115 звільнений з військової служби в запас за станом здоров`я із вислугою 41 рік 9 місяців.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу" від 19.10.2019 №718, із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 р. №121, посадові оклади за посадами окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, встановлюються у розмірах, зазначених у схемі посадових окладів на посадах державної служби, за групами оплати праці у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, відповідно до співвідношення, затвердженого цією постановою.

Пунктом 2 зазначеної постанови встановлено, що військовослужбовцям та особам начальницького складу, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, виплачується: надбавка за інтенсивність служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу; премія відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів, передбачених у кошторисі на преміювання військовослужбовців та осіб начальницького складу відповідного органу; грошова допомога на оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Згідно пункту 3 постанови №718, грошове забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького складу, зазначених у пункті 1 цієї постанови, складається з посадового окладу, інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим (спеціальним) званням і надбавки за вислугу років, установлених у розмірі та порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців.

Пунктом 5 постанови №718 визначено, що рішення про виплату та конкретний розмір надбавки за інтенсивність служби, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення приймається в порядку, установленому керівником відповідного органу, в межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Рішення про виплату та конкретний розмір надбавки за інтенсивність служби, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення військовослужбовцям та особам начальницького складу, що є керівниками центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів, їх заступникам приймаються міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади; керівникам органів військового управління та їх заступникам - міністром, якому підпорядковуються військові формування та правоохоронні органи (абзац 2 пункту 5 постанови №718.

Відповідно до пункту 7 постанови №718, умови грошового забезпечення, визначені цією постановою, застосовуються з 1 травня 2016 року.

Так, ОСОБА_1 12.05.2017 видана довідка №305/328 про розмір грошового забезпечення за посадою начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, відповідно до якої станом на 01.05.2016 останнє становило: оклад за військовим званням - 150,00 грн.; посадовий оклад - 12061,00 грн.; відсоткова надбавка за вислугу років, 40% - 4880,00 грн.; надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, 20% - 2412,00 грн.; надбавка державного експерта з питань таємниць, 20% - 2412,00 грн.; премія - 6628,34 грн.; всього - 40609,14 грн.

Відповідно до довідки від 13.11.2019 №305/637, розмір грошового забезпечення за посадою начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, станом на 07.03.2018 становив: оклад за військовим званням «генерал армії України» - 1760,00 грн.; посадовий оклад - 18000,00 грн.; відсоткова надбавка за вислугу років, 50% - 9880,00 грн.; надбавка за інтенсивність, 100% - 18000,00грн.; надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, 20% - 3600,00 грн.; надбавка як державному експерту з питань таємниць, 20% - 3600,00 грн.; всього - 59340,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02.11.2017 року по справі №761/20732/17, яке набрало законної сили 12.12.2017 року, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру починаючи з 01.05.2016 із розрахунку 90 % грошового забезпечення і усіма видами підвищення або надбавок до пенсії та зобов`язано відповідача перерахувати останню з 01.05.2016 на підставі довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 12.05.2017 року №305/328, виданої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року №718, з усіма видами підвищення або надбавок до пенсії та проведених виплат.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на наведене та виходячи з приписів ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 має право на перерахунок призначеної йому пенсії.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення перерахунку пенсії позивача у розмірі 90 % грошового забезпечення без обмеження максимального розміру, за посадою начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, згідно довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 13.11.2019 №305/637, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Щодо строків звернення до суду, то Верховний Суд в складі колегії Касаційного адміністративного суду в рішенні від 15.02.2018 у зразковій справі №820/6514/17 дійшов висновку, що право на перерахунок пенсії не може бути обмежено будь-яким строком.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 07.03.2018 пенсії з розрахунку 90 % грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру за посадою начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 07.03.2018 пенсії із розрахунку 90 % грошового забезпечення без обмежень максимального розміру, за посадою начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, згідно довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 13.11.2019 №305/637, виданої на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» від 19.10.2016 №718, із змінами внесеними постановою КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №718» від 28.02.2018 №121, з усіма видами надбавок, доплат та проведених виплат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко