Рішення № 89884910, 29.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2020 року №640/7721/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень відповідача №0135674-1310-2651/Р від 01.04.2019 р. на суму 20833,33 грн. та №0135672-1310-2651/Р від 01.04.2019 р. на суму 25000,00 грн.

Ухвалою суду від 27.05.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/7721/19 (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, ухвалою суду від 20.02.2020 р. залучено Головне управління ДПС у м. Києві в якості співвідповідача у справі.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняте відповідачем з порушенням вимог Податкового кодексу України.

Відповідачі позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки PORSHE, моделі CAYENNE, 2016 року випуску, дата першої реєстрації 05.03.2016 р.

ГУ ДФС у м. Києві відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України прийнято 01.04.2019 р. оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб":

- №0135674-1310-2651/Р про нарахування грошового зобов`язання за 2016 рік у розмірі 20833,33 грн.;

- №0135672-1310-2651/Р про нарахування грошового зобов`язання за 2017 рік у розмірі 25000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», з 1 січня 2017 року мінімальна заробітна плата становила 3200 грн. 00 коп., а відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 1 січня 2018 року мінімальна заробітна плата становила 3723 грн. 00 коп.

Відтак, об`єктом оподаткування у 2017 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становила понад 1200000 грн. 00 коп., та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Як раніше зазначалося, відповідно до абз. 2 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, середньоринкова вартість визначається за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України, керуючись пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, затвердив Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

Положеннями п. 2 Методики у реакції, чинній станом на 01 січня 2017 року, було передбачено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (далі - Порядок №403), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

У свою чергу п. 3 Порядку №403 установлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Відповідно до п. 13 Методики у редакції станом на 01 січня 2017 року Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Положення п. 14 Методики у редакції, чинній станом на 01 січня 2017 року передбачали, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

З 24 червня 2017 року зазначена норма права передбачає, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального.

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Методики та Порядку №403 вказує на те, що визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів здійснюється із врахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Положення абз. 2 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України передбачають врахування таких характеристик: марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального.

Одночасно зазначена норма права передбачає, що середньоринкова вартість визначається за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу Методика станом на 01 січня 2017 року передбачала врахування додаткових характеристик: типу коробки переключення передач та пробігу.

Вирішуючи питання про те, які характеристики легкового автомобіля належить використовувати під час визначення середньоринкової вартості автомобіля станом на 01 січня 2017 року, суд враховує, що у відповідності до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Положення абз. 2 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України мають вищу юридичну силу у порівнянні з Методикою.

Як раніше зазначалося, така Методика була затверджена постановою Кабінету Міністрів України на виконання пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України та є підзаконним нормативно-правовим актом.

Станом на 01 січня 2017 року Методика діяла у редакції, що відповідала положенням абз. 2 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України у редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», які передбачали визначення середньоринковою вартості легкового автомобіля виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу.

Разом з тим, з 01 січня 2017 року пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України був викладений у новій редакції, яка передбачає визначення середньоринковоъ вартості легкового автомобіля з урахуванням лише марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального.

У свою чергу Методика була приведена у відповідність до змін, які внесені до п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України із 01 січня 2017 року, лише з 24 червня 2017 року.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що при визначенні середньоринкової вартості легкового автомобіля станом на 01 січня 2017 року підлягали врахуванню лише ті характеристики, які передбачені Податковим кодексом України.

Станом на 01 січня 2018 року розбіжність між Податковим кодексом України та Методикою в частині визначення характеристики, виходячи з яких розраховуються середньоринкова вартість легкового автомобіля - відсутня.

За таких обставин суд вважає помилковими посилання позивача на те, що розрахунок середньоринкової вартості автомобіля здійснений невірно, оскільки всупереч Методиці не включає в себе такого показника, як пробіг автомобіля.

Під час розгляду і вирішення справи суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №815/3958/17, згідно з якою обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком.

У ході розгляду справи податковий орган зазначив, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0135672-1310-2651/Р від 01.04.2019 р. керувався Переліком легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2017 (звітного) року, що підготовлений Міністерством економічного розвитку і торгівлі України відповідно до абз. 3 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України.

Згідно з вказаним Переліком об`єктом оподаткування транспортним податком є автомобіль марки PORSHE, моделі CAYENNE, з випуску якого минуло до 2 років, об`єм двигуна - 3,6 літри, тип пального - бензин.

Водночас, позивач є власником автомобіля марки PORSHE, моделі CAYENNE, 2016 року випуску, з об`ємом двигуна 3598 куб.см, що не відповідає характеристикам, які зазначені у Переліку.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 05 листопада 2018 року у справі №822/2687/17, яка полягає у тому, що закон не визначає можливості довільного застосування норм законодавства. У свою чергу податковим органом не зазначено про наявність норми закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, з якого б вбачалася можливість застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономрозвитку. Положення ст. 4 Податкового кодексу України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов`язок сплати податку. Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Верховний Суд зазначив, що вирішення спору у справі №822/2687/17 на користь платника податків обумовлено як прогалиною у нормативному регулюванні вказаних правовідносин, так і положеннями податкового принципу презумпції правомірності дій платника податків.

Додатково суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до п. 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів.

У свою чергу п. 5 Методики передбачає, що ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Отже, Методика, за якою згідно з абз. 2 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України має розраховуватися середньоринкова вартість, при визначенні автомобілів як ідентичних, допускає розбіжності в комплектації, пробігу та технічному стані, однак робочий об`єм двигуна визначає як параметр, який повинен обов`язково збігатися.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що у Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2017 (звітного) року, що підготовлений Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, міститься інформація про автомобіль марки PORSHE, моделі CAYENNE, об`єм двигуна якого відрізняється від об`єму двигуна транспортного засобу позивача.

Відтак, зазначений Перелік не є належним доказом того, що автомобіль ОСОБА_1 був об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.

Додатково контролюючий орган надав лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 26.06.2019 р. №3805-05/26619-06, згідно якого розрахована у 2017 році згідно з Методикою середньоринкова вартість автомобіля PORSHE CAYENNE з об`ємом циліндрів двигуна 3,6 літра, бензин ,2016 року випуску становила 1390377,13 грн.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення №0135672-1310-2651/Р було прийняте ГУ ДФС у м. Києві 01.04.2019 р., в той час як наданий відповідачем лист датований 26.06.2019 р.

Крім того, відповідно до абзацу першого підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Тобто, контролюючий орган зобов`язаний оформити податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу суми податкового зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2017 рік та надіслати його позивачу до 01.07.2017.

Разом з тим, податкове повідомлення-рішення №0135672-1310-2651/Р оформлено та надіслано позивачу 01.04.2019, тобто з порушенням граничних строків для складання та надіслання відповідного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №0135672-1310-2651/Р від 01.04.2019 р. прийнято з порушенням вимог податкового законодавства, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. При цьому, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доказів зворотного суду не надано, а у матеріалах справи такі відсутні.

При цьому, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0135674-1310-2651/Р від 01.04.2019 р. не підлягають задоволенню, оскільки листом від 19.06.2019 р. №73414/К/26-15-13-10-22 ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача, що податкове повідомлення-рішення відповідача №0135674-1310-2651/Р від 01.04.2019 р. вважається відкликаним, а відповідно до пп. 60.1.2 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або

податкову вимогу.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є таким, що підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає частина сплаченої суми судового збору у розмірі 384,20 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980), Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0135672-1310-2651/Р від 01.04.2019 р.

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 частину сплаченого ним судового збору у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко