Рішення № 89884854, 18.06.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/620/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу Державної виконавчої служби Головного у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Другого відділу Державної виконавчої служби Головного у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов.

Позивач просить суд:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Чабан Г.Ю. з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 04 травня 2020 року у виконавчому провадженні №32755394;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Чабан Г.Ю. про стягнення виконавчого збору від 04 травня 2020 року у виконавчому провадженні №32755394;

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Чабан Г.Ю. з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 травня 2020 року у виконавчому провадженні №61970200;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Чабан Г.Ю. про відкриття виконавчого провадження від 04 травня 2020 року у виконавчому провадженні №61970200;

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Чабан Г.Ю. зі стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 74553,69 грн.

В обґрунтування позову вказано про безпідставне й неправомірне стягнення з позивача коштів в сумі 74553,69 грн до винесення постанови про стягнення виконавчого збору та за призначенням платежу про стягнення заборгованості згідно неіснуючого виконавчого документа. Також вказано про незаконність оскаржуваних постанов за відсутності фактичного виконання виконавчого документа. При цьому в обґрунтування своєї позиції позивач посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18.

Ухвалою суду від 02 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено та визначено відповідачу дводенний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження за правилами спрощеного позовного провадження; роз`яснено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження з врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; призначено розгляд справи на 16 червня 2020 року о 14 год. 30 хв.; зобов`язано відповідача надати суду для огляду оригінали матеріалів виконавчого провадження ВП №32755394 та ВП №61970200.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про законність оскаржуваних дій та наявність підстав для прийняття оскаржуваних постанов. Зазначено, що стягнення виконавчого збору вчиняється виходячи із загальної суми, що підлягає примусовому стягненню. Також вказано про вжиття державним виконавцем заходів примусового характеру щодо виконання рішення суду про стягнення заборгованості з позивача. Відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 16 червня 2020 року представник позивача підтримав адміністративний позов у повному обсязі та просив його задовольнити.

Надавши пояснення щодо спірних правовідносин, представником позивача було подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 16 червня 2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ПАТ «Укрсоцбанк».

Враховуючи положення частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, передбачених частиною другою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на положення частини дев`ятої статті 205, частини третьої статті 268 та частини четвертої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З оглянутих судом оригіналів матеріалів виконавчих проваджень ВП №32755394 та ВП №61970200, необхідні копії з яких долучено до матеріалів судової справи, вбачається, що 23 січня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва на підставі рішення Третейського суду видано виконавчий лист у цивільний справі №6-5268/11 зі стягнення як із солідарних боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 1635243 (один мільйон шістсот тридцять п`ять тисяч двісті сорок три) гривні 07 коп.

29 травня 2012 року державним виконавцем Першотравневого відділу органу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції на підставі заяви про примусове виконання від 25 травня 2012 року відкрито виконавче провадження ВП №32755394 з виконання виконавчого листа №6-5268/11 від 23 січня 2012 року щодо боржника ОСОБА_1

15 листопада 2018 року старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Чабан Г.Ю. винесено постанову ВП №32755394, якою об`єднано виконавчі провадження №32755394, №53053007 у зведене виконавче провадження №57702700, у зв`язку з тим, що на виконанні перебуває декілька виконавчих документів відносно одного і того ж боржника - ОСОБА_1 .

У зв`язку з перебуванням на примусовому виконанні виконавчого листа №725/4861/15-ц, виданого 22 листопада 2016 року Першотравневим районним судом м. Чернівці про стягнення судового збору з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 по 4173 грн 47 коп. з кожного на користь держави, а також виконавчого листа №6-5268/11 від 23 січня 2012 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення заборгованості в сумі 1635243,07 грн, на підставі статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Чабан Г.Ю. винесено постанову ВП №32755394 від 15 листопада 2018 року, якою накладено арешт на все нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1

21 лютого 2019 року старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Чабан Г.Ю. винесено постанову ВП №32755394, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, а саме: усіх відкритих рахунках боржника ОСОБА_1 та всіх інших рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 1803732,80 грн.

06 травня 2019 року сформовано платіжну вимогу № 32755394 /3 про стягнення Другим відділом ДВС міста Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області з ОСОБА_1 . 1798954,68 грн заборгованості згідно виконавчого листа №6-5268/11, виданого 16 грудня 2011 року Дніпровський районним судом м. Києва та постанови про арешт кошті боржника від 21 лютого 2019 року.

20 травня 2019 року повернуто вказану платіжну вимогу з підстав невідповідності у «призначення платежу» дати видачі виконавчого документа даті видачі виконавчого документа, зазначеної у самому виконавчому документі.

14 травня 2019 року сформовано платіжну вимогу № 32755394 /3 про стягнення Другим відділом ДВС міста Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області з ОСОБА_1 . 1798954,68 грн заборгованості згідно виконавчого листа №6-5268/11, виданого 16 грудня 2011 року Дніпровський районним судом м. Києва та постанови про арешт кошті боржника від 21 лютого 2019 року.

31 травня 2019 року повернуто вказану платіжну вимогу з підстав невідповідності у «призначення платежу» дати видачі виконавчого документа даті видачі виконавчого документа, зазначеної у самому виконавчому документі.

16 серпня 2019 року сформовано платіжну вимогу № 32755394 /3 про стягнення Другим відділом ДВС міста Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області з ОСОБА_1 . 1803732,80 грн заборгованості згідно виконавчого листа №725/4861/15-ц, виданого 22 листопада 2016 року Першотравневим районним судом м. Чернівці та постанови про арешт кошті боржника від 21 лютого 2019 року.

Згідно Заключної виписки за період з 01 липня 2019 року по 30 вересня 2019 року, на виконання зазначеної платіжної вимоги 27 серпня 2019 року на рахунок Другого ВДВС м. Чернівці сплачено кошти в сумі 72859,71 грн.

Листом від 06 вересня 2019 року №24487/3 Другий відділ ДВС міста Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк» з проханням надати реквізити для перерахування коштів, стягнутих з ОСОБА_1 згідно виконавчого листа №6-5268/11, виданого 23 січня 2012 року Дніпровський районним судом м. Києва. В листі також повідомлено про те, що в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем стягнуто з боржника кошти на депозитний рахунок відділу.

Листом від 03 жовтня 2019 року вих. №824 представник ПАТ «Укрсоцбанк» повідомив Другий відділ ДВС міста Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області банківські реквізити.

Відповідно до розпорядження старшого державного виконавця Чабан Г.Ю. №32755394 від 15 жовтня 2019 року перераховано грошові кошти, що надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №6-5268/11, виданого 23 січня 2012 року Дніпровський районним судом м. Києва, зведеного виконавчого провадження від 15 листопада 2018 року №57702700 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 , у сумі 72859,71 грн, з яких: 66236,1 грн на користь ПАТ «Укрсоцбанк» (згідно виконавчого листа №6-5268/11, виданого 23 січня 2012 року Дніпровський районним судом м. Києва); 6623,61 грн виконавчого збору.

Згідно з платіжним дорученням №4147 від 18 жовтня 2019 року відповідач здійснив перерахунок коштів у сумі 66236,10 грн на користь ПАТ «Укрсоцбанк», призначення платежу: стягнення коштів з ОСОБА_1 за в/д 6-5268/11, виданого 23 січня 2012 року.

05 листопада 2019 року представником АТ «Укрсоцбанк» подано до Другого відділу ДВС міста Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області заяву про повернення виконавчого документа №6-5268/11, виданого 23 січня 2012 року Дніпровський районним судом м. Києва, стягувачу.

18 лютого 2020 року сформовано платіжну вимогу № 32755394 /3 про стягнення Другим ВДВС у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 156900,70 грн. Призначенням платежу вказано заборгованість згідно виконавчого листа №725/4861/15-ц, виданого 22 листопада 2016 року Першотравневим районним судом м. Чернівці та постанови про арешт кошті боржника від 21 лютого 2019 року.

26 лютого 2020 року з банківського рахунку позивача, відкритого в АТ КБ «Приватбанк» списано кошти у розмірі 74553,69 грн.

Вказана сума є сумою виконавчого збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь органу державної виконавчої служби при примусовому виконанні ним виконавчого документа №6-5268/11, виданого 23 січня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва.

Зазначене підтверджується розпорядженням старшого державного виконавця Чабан Г.Ю. №32755394 від 11 березня 2020 року.

У зв`язку із надходженням від представника АТ «Укрсоцбанк» заяви про повернення виконавчого документа, керуючись положеннями пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Чабан Г.Ю . 04 травня 2020 року винесено постанову про повернення виконавчого документа (№6-5268/11, виданого 23 січня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва) стягувачу.

Також 04 травня 2020 року, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Чабан Г. Ю. винесено постанову ВП №32755394 про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_1 у розмірі 163524,31 грн.

Відповідно до змісту вказаної постанови виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом. В процесі виконання державним виконавцем стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 81177,30 грн на користь держави. Станом на 04 травня 2020 року залишок нестягнутого виконавчого збору становить 82347,01 грн.

04 травня 2020 року старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Чабан Г.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61970200 з виконання постанови №32755394 від 04 травня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 163524,31 грн.

За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, далі - Закон №1404-VІІІ) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, який є боржником в виконавчому провадженні ВП №32755394 з примусового виконання виконавчого листа №6-5268/11, виданого 23 січня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення заборгованості у розмірі 16355243,07 грн, не погоджується з діями та рішеннями державного виконавця щодо стягнення з нього виконавчого збору.

Так, згідно обставин справи відповідачем стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі 81177,30 грн, з яких:

- 6623,61 грн - виконавчий збір, стягнутий у жовтні 2019 року виходячи із суми 66236,1 грн, що була стягнута на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в порядку примусового виконання виконавчого листа №6-5268/11, виданого 23 січня 2012 року Дніпровський районним судом м. Києва, та

- 74553,69 грн - виконавчий збір, стягнутий у лютому 2020 року на підставі платіжної вимоги №32755394/3 від 18 лютого 2020 року.

Також відповідачем 04 травня 2020 року прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у названому виконавчому провадженні, згідно якою, враховуючи вказану суму, недоплата виконавчого збору становить 82347,01 грн (163524,31 грн - 81177,30 грн). При цьому відповідач виходив з того, що виконавчий збір стягується розмірі 10% суми, що підлягає стягненню. Тобто, в даному випадку - 163524,31 грн, що є 10% від заборгованості 16355243,07 грн згідно виконавчого листа №6-5268/11, виданого 23 січня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва.

Натомість, на думку позивача, виконавчий збір може стягуватись із суми фактично стягнутої заборгованості. Тобто, в даному випадку лише із суми 66236,1 грн, що була стягнута на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в порядку примусового виконання виконавчого листа №6-5268/11, виданого 23 січня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва, і такий становить 6623,61 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані позивачем рішення прийняті у зв`язку із винесенням відповідачем постанови про повернення виконавчого документа (№6-5268/11, виданого 23 січня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва) стягувачу за його заявою на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, спірним питанням у цій справі є питання стягнення виконавчого збору із суми фактично стягнутої заборгованості, як вважає позивач, чи із загальної суми, що підлягає примусовому стягненню, як вважає відповідач, у разі повернення виконавчого документа стягувачу згідно пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VІІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 5 Закону №1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції, чинній до 28 серпня 2018 року) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною дев`ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону №1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону №1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу наведених норм Закону №1404-VІІІ вбачається, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

При цьому за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

При стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Указане вище є правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18, які суд враховує в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду).

Поряд з цим, вирішуючи даний спір, суд звертає увагу і на те, що частину другу статті 27 Закону №1404-VІІІ змінено Законом України №2475-VIII від 03 липня 2018 року. Ці зміни набрали чинності з 28 серпня 2018 року.

Так, згідно частини другої статті 27 Закону №1404-VIII ( в редакції, чинній з 28 серпня 2018 року) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, з урахуванням редакцій Закону №1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості у ВП №32755394, база обрахунку виконавчого збору змінювалась: у період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив - 10 відсотків фактично стягнутої суми, тоді як у період після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору складав - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Згідно матеріалів справи, при вчиненні оскаржуваної дії щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 74553,69 грн та оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору й відкриття виконавчого провадження з виконання названої постанови державний виконавець виходив саме з положень частини другої статті 27 Закону №1404-VIII, чинних після 28 серпня 2018 року, тобто розраховував виконавчий збір від суми, що підлягала примусовому стягненню (1635243,07 грн).

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Так, положення статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, чинній до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність боржника у виконавчому провадженні в порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, чинній з 28 серпня 2018 року, адже розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми що підлягає примусовому стягненню.

Враховуючи, що зміни внесені Законом №2475-VIII погіршили становище позивача як боржника у виконавчому провадженні ВП№32755394, а також те, що органом виконавчої служби фактично не було стягнуто з боржника усіх коштів за виконавчим листом №6-5268/11, виданим 23 січня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва (стягнуто лише 66236,1 грн та, виходячи з цієї суми стягнуто 6623,61 грн виконавчого збору, що позивачем не оспорюється), то на переконання суду у державного виконавця не було підстав як для стягнення у лютому 2020 року з позивача виконавчого збору у розмірі 74553,69 грн, так і для винесення 04 травня 2020 року постанови про стягнення виконавчого збору й похідної від неї постанови про відкриття виконавчого провадження.

Зазначене дає підстави для висновку, що державний виконавець, вчиняючи оскаржувані дії та приймаючи спірні постанови, не врахував принципу пропорційності, спрямованого на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.

Аналогічних висновків притримується і Верховний Суд у відносинах щодо прийняття державним (приватним) виконавцем постанов про стягнення виконавчого збору, які були винесені після 28 серпня 2018 року, тобто після внесених Законом №2475-VIII змін до частини другої статті 27 Закону №1404-VІІІ, у виконавчих провадженнях, розпочатих до вказаних змін, та у зв`язку з повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ.

Наведене вбачається з постанов Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі №640/685/19, від 28 квітня 2020 року у справі №520/11908/18, від 16 квітня 2020 року у справі №640/8425/19, висновки у яких суд враховує в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на викладене, суд погоджується з доводами позивача, наведеними в обґрунтування позову.

Натомість доводи відповідача, зазначені у відзиві, суперечать вказаним вище висновкам суду касаційної інстанції щодо застосування норм Закону№1404-VІІІ в аналогічних відносинах.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 04 травня 2020 року у виконавчому провадженні №32755394, а також визнати протиправною та скасувати вказану постанову.

Отже, вимога про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору є похідною від попередньої вимоги про визнання протиправними дій щодо її винесення, нерозривно пов`язана з нею та фактично є однією позовною вимогою.

Аналогічно і стосовно вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та визнання протиправною і скасування цієї постанови.

Також позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача зі стягнення з нього грошових коштів в сумі 74553,69 грн.

Вирішуючи спір у межах заявлених вимог, суд, з огляду на викладене вище, приходить до висновку про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень й визнання протиправними оскаржуваних дій щодо стягнення з позивача 74553,69 грн.

Згідно положень частини першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позову.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно наявних у справі квитанцій від 18 травня 2020 року №14 та від 26 травня 2020 року №87 позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 3316,90 грн.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат у виді судового збору в розмірі 3316,90 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Другого відділу Державної виконавчої служби Головного у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Чабан Г.Ю. про стягнення виконавчого збору від 04 травня 2020 року у виконавчому провадженні №32755394.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Чабан Г.Ю. про відкриття виконавчого провадження від 04 травня 2020 року у виконавчому провадженні №61970200.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Чабан Г.Ю. зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 74553,69 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3316,90 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана або до Чернівецького окружного адміністративного суду або безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 червня 2020 року.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), відповідач - Другий відділ державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (м. Чернівці, вул. Руська, 183) .

Суддя О.П. Лелюк