Рішення № 89884743, 18.06.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1810/20

РІШЕННЯ

іменем України

18 червня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6729-10 від 19.03.2020 на суму 10964,64 грн, як таку, що створена на основі помилково поданого Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску за 2019 рік.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ГУ ДПС у Хмельницькій області 19.03.2020 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з позивача №Ф-6729/10 від 19.03.2020 на суму 10964,64 грн, яку позивач отримав 25.03.2020. Позивач не погоджується із такою вимогою відповідача, оскільки як особа, яка є пенсіонером та отримує пенсію за віком, не має обов`язку сплачувати єдиний соціальний внесок, та як наслідок відповідні штрафи та пеню. Крім того, зазначає, що будь-яких договорів з відповідачем про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив в якому останній зазначає, що 08.01.2019 позивачем добровільно та самостійно подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік, відповідно до якого сума нарахованого єдиного внеску складає 11016,72 грн.

Відповідач вважає, що оскільки позивач подав звіт за відповідний звітний період відповідно до законодавства, взяв добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а такий звіт не може вважатись неправомірно поданим, оскільки факт його подання не суперечить законодавству.

У зв`язку із наявністю заборгованості по єдиному внеску, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2020 № Ф-6729-10 на суму 11016,72 грн, та направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Зважаючи на вищевикладене, ГУ ДПС у Хмельницькій області вважає позовну заяву необґрунтованою та безпідставною, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2020 №Ф-6729-10 такою, що сформована згідно вимог чинного законодавства України та просить суд у задоволенні позову відмовити.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задоволити. Вказує, що фізичні особи-підприємці можуть бути платниками єдиною внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч.4 ст. 4 Закону №2464). Також такі особи не мають обов`язку щодо подання звіту про суми нарахованого єдиного внеску.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач є фізичною особою-підприємцем та з 01.01.2012 є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника податків серія НОМЕР_1 виданого 31.05.2012, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 26730000000022671.

Позивач отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 02.02.2018 Пенсійним Фондом України.

20 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача та повідомив, що ним помилково подано річний звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік, а також повідомив відповідача про те, що він є пенсіонером за віком.

На подану заяву позивача, відповідач надав відповідь, якою повідомив позивача, що оскільки останній самостійно 08.01.2020 подав звіт і визначив базу нарахування єдиного внеску, за ним рахується заборгованість в сумі 10964,64 грн.

На підставі наведеного податковий орган 19.03.2020 сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 №Ф-6729/10 від 19.03.2020 на суму 10964,64 грн, зі сплати єдиного соціального внеску.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними та такими, що порушують права та інтереси позивача, останній звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом №2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Приписами пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У пункті 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI визначено базу нарахування єдиного внеску, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до абзацу третього та четвертого частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених в пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. В разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до частини дванадцятої статті 9 цього ж Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Переліченими нормами встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи-підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. При цьому в разі неотримання доходу, за будь яких умов, єдиний внесок має бути сплачений у розмірі, не меншому ніж мінімальний страховий внесок на місяць, в тому числі і фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування.

Суд дійшов висновку, що фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Суд звертає увагу на те, що частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI звільнено фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

З матеріалів справи встановлено та сторонами не заперечується, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 , виданого 02.02.2018 Пенсійним Фондом України та звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до положень частини четвертої статті 4 Законом №2464-VI.

Щодо посилань представника відповідача на те, що платники єдиного податку, які є пенсіонерами за віком, або внаслідок інвалідності, є платниками єдиного соціального внеску виключно за добровільної їх участі у системі загальнообов`язкового соціального страхування, суд відхиляє з огляду на те, що наявність даного спору вже виключає добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового соціального страхування.

Більш того, суд звертає увагу відповідача і на те, що позивач вживав всіх залежних від нього засобів для врегулювання даного спору позасудовим розглядом.

Аналіз змісту вказаних норм права дає суду підстави вважати, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов: по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Даний висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №805/2195/17-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд звертає увагу на те, що виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений у ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування передбачений у розділі V Інструкції №449.

Таким чином, з урахуванням наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, подання особою "Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач є пенсіонером, та отримує пенсію за віком.

Таким чином, в силу вимог частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" ФОП ОСОБА_1 звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування та не має обов`язку щодо його сплати.

Відповідачем під час розгляду справи не надано суду доказів звернення позивача із заявою про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та відповідно укладання з ним договору про добровільну участь.

Відтак, враховуючи те, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком та звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав, він не має обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 10964,64 грн.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач зобов`язаний сплатити самостійно нараховану суму ЄСВ незважаючи на помилковість подання ним такої звітності, оскільки відсутність норми закону, яка врегульовує внесення виправлень до звіту про суми нарахованого єдиного внеску або його відкликання платником, не може спричиняти звуження прав людини і громадянина, або спричиняти понесення ним невиправданих матеріальних втрат.

Зважаючи на те, що чинним законодавством України не передбачено можливості платником єдиного соціального внеску здійснити виправлення помилки у Звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску після закінчення звітного періоду, та приймаючи до уваги те, що у вказаному вище звіті позивач помилково вказав суми нарахованого єдиного внеску, оскільки має пільгу по сплаті відповідного внеску за 2019 рік, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно нарахував позивачу борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 10964,64 грн.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Надані відповідачем доводи правомірності своїх дій позивачем спростовано.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо нарахування позивачу заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 10964 грн 64 коп. та скасування вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 19.03.2020 №Ф-6729/10 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 10964 грн 64 коп., є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а відповідно такими що підлягають до задоволення, оскільки в даному випадку саме в такий спосіб судового захисту можливо відновити порушене право позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 19.03.2019 №Ф-6729-10 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 10964 грн 64 коп.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 43142957)

Головуючий суддя О.П. Шевчук