Рішення № 89884699, 17.06.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/912/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ЮГ" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 508040/2020/000014/2 від 30.01.2020 р. та картки відмови № UA 508040/2020/00027 від 30.01.2020 р.,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить: визнати протиправними та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA508040/2020/000014/2 від 30.01.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 508040/2020/00027 від 30.01.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.05.2019 року ТОВ "НІКО-ЮГ" уклало контракт № 09/05/2019/PL/UKR поставки продукції з Компанією "ВОРЛД ТРЕЙД". На умовах, визначених контрактом, та на підставі супроводжувальних документів продавець - Компанією "ВОРЛД ТРЕЙД" здійснило на адресу покупця - ТОВ "НІКО-ЮГ" поставку товарів - груші свіжі. Відповідно до інвойсу VAT36/МО/01/2020 від 27.01.2020на загальну суму 20 325,00 дол. США. З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано відповідачу, на його думку, повний пакет документів, передбачений ст. 53 МК України. Проте, 30.01.2020 року відповідачем прийнято рішення №UA508040/2020/000014/2, яким скориговано митну вартість товарів та картку відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508040/2020/00027. Позивач вважає, що оскаржене рішення відповідача про коригування митної вартості товару прийнято з порушенням вимог ст. ст. 53-55 МК України. Позивач наголошує, що обставини на які вказує відповідач в оскарженому рішенні жодним чином не спростовує митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування її вартості.

Ухвалою суду від 10.04.2020 року відкрито спрощене провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

06.05.2020, відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві та зазначає наступне. Так, відповідач стверджує, що декларантом підприємства ТОВ "НІКО-ЮГ" до Чорноморської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію № UA508040/2020/000880 від 28.01.2020 року для здійснення митного оформлення товару "груші свіжі, задекларовані у товарній під категорії 0808309010 згідно з УКТЗЕД, країна походження Польща». Товар ввезено на умовах поставки «FCF- Grojec Польща», на виконання умов договору від 09.05.2019 №09/05/2019/PL/UKR між ним та компанією World Trade Tomasz Biernacki. За результатами перевірки правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України митним органом було встановлено наступне. Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість, транспортні (витрати та витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної (вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності. Пунктом 1 контракту від 09.05.2019 №09/05/2019/РL/UKR передбачено наступне: Предметом контракту є визначення умов продажу фруктів, які знаходяться в пропозиції Продавця, в асортименті, кількості і (цінах, вказаних у домовлених сторонами письмових замовленнях які є додатком до даного контракту. Згадані письмові замовлення митниці не надано. Підпунктом 3.1 вищезазначеного контракту передбачено, що на підставі замовлення (Покупця Продавець складає інвойс проформу та відправляє її Покупцю. В проформі повинна бути вказана загальна ціна окремої партії товару. Згадана проформа також не надана митниці. Пунктом 5.1 вищезазначеного контракту передбачено, що підставою для встановлення цін є цінник продавця. Вказаний документ також не наданий митниці. Зазначене не дає можливості впевнитись в дійсності заявленого рівня фактурної вартості. Серед документів для підтвердження, транспортних витрат декларантом надано договір (заявку) транспортно-експедиторських послуг № б/н від 27.01.2020 ФОП ОСОБА_1 , в якій не вказано замовника на перевезення товару, а також «Довідку транспортно-експедиційних витрат» № 137-20 від 30.01.2020. Проте, згідно наданої СМR від 27.01.2020 (фактичне перевезення здійснювалось підприємством « ОСОБА_2 ». Крім того, місце завантаження товару з графи 4 СМR не відповідає географічному пункту передачі товару за умовами поставки згідно контракту та комерційного інвойсу - згідно правил ІНКОТЕРМС термін FСА означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Надані до митного оформлення документи не містять посилань на визначення ціни перевезення безпосереднім перевізником товару. Крім цього, серед документів (наданих митниці для підтвердження заявленого рівня митної вартості відсутня інформація про те, що товар не страхувався покупцем, що може (свідчити про приховування достовірної інформації щодо страхування товару. Згідно правил ІНКОТЕРМС на умовах поставки FСА, продавець зобов`язаний надати покупцю, на його прохання, на його ризик і за його рахунок (при наявності, витрат) інформацію, необхідну для отримання страхування. Вартість товару в польських злотих у комерційному інвойсі (78 200,44 PLN) відрізняється від вартості товару у додатково наданій копії митної декларації країни відправлення (78 489,00 PLN). Також, декларантом неподані усі необхідні додаткові документи, витребуванні в рамках положень статті 53 МК України, а саме: за наявності - платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту): документи, що підтверджують вартість перевезення; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Отже, враховуючи викладене та за результатами проведеної консультації, митну вартість товару скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 10.01.2020 № UА205030/2020/000410, а саме: 1,21 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 19 500 * 1,21= 23 595 Дол. США). Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість (операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні:-за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів;-за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів;- на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; -на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару. Зазначене в сукупності, на думку представника відповідача, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "НІКО-ЮГ".

05.06.2020, представником позивача подано до суду відповідь на відзив на позов, відповідно до якого заперечує проти доводів представника відповідача викладених у відзиві та зазначає наступне. Відомості АСАУР є інформативними та не є підставою для коригування митної вартості товарів, або визначення митної вартості товарів за додатковим методом. Також зазначає, що позивачем було додано Контракт №09/05/2019/РL/UKR поставки продукції від 09.05.2019, додаткову угоду про купівлю фруктів/овочів від 09.05.2019, а також Інвойс VAT36/МО/01/2020 від 27.01.2020 на загальну суму 20 325,00 Долларів США, ціну товару зазначено в ВМД та інших супровідних документах. Вважає, що посилання митниці на обставини, що позивачем не надано замовлення на товар, проформу - інвойс або цінник продавця є необґрунтованими, оскільки контрактна ціна товару чітко вказана в інвойсі VAT36/МО/01/2020 від 27.01.2020, на підставі якої декларантом здійснено розрахунок митної вартості товару за основним методом та відображено її у ВМД. Також звертає увагу суду на те, що в повідомленні від 30.01.2020, декларанту митниця не вказувала, що має претензії до ціни товару та не просила декларанта надати замовлення на товар, проформу - інвойс або цінник продавця, у зв`язку з чим позивач вважає, що митниця не має права посилатися у відзиві на позов на вказані обставини. До позову позивачем було залучено договір - заявку на перевезення та довідку про вартість перевезення. Позивач вважає, що підтвердив вказаними документами належним чином вартість перевезення товару та включив вказану суму у митну вартість товару. Щодо відмінності назви перевізника у заявці позивача та в наданій до митниці СМR від 27.01.2020, представник позивача зазначає, що експедитор має право наймати будь- яких третіх осіб з метою виконання зобов`язань за договором перевезення. Крім цього, представник позивача зазначає, що судом першої інстанції та апеляційної, у справі №540/2635/19, за участі тих самих сторін, з аналогічних вимог, вже надано правову оцінку на користь позивача.

Ухвалою суду від 15.06.2020, відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі та розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

09.05.2019 року ТОВ "НІКО-ЮГ" уклало контракт №09/05/2019/PL/UKR з компанією WorldTrade Tomasz Biernacki, відповідно до якого визначено умови продажу фруктів, які знаходяться в пропозиції продавця в асортименті, кількості і цінах, вказаних у домовлених сторонами замовленнях.

Відповідно до п.1.1 умов вказаного контракту, продавець продає, а покупець купує товар, згідно з асортиментом і за цінами, визначеними в інвойсах до цього Контракту. Пунктом 6.2 Контракту передбачено, що оплата за товар здійснюється того самого дня, коли відбувається прийом товару Покупцем. Відповідно до п.3.2 Контракту, товар повинен бути поставлений на умовах FCF Груєць Польща (відповідно до «Інкотермс - 2010»).

Відповідно до умов даного Контракту, у січні 2020 року, на підставі супроводжувальних документів, позивач отримав від Компанії WorldTrade Tomasz Biernacki товар - «груші свіжі». Відповідно до Інвойсу VAT36/МО/01/2020 від 27.01.2020 на загальну суму 20 325,00 Долларів США.

Для здійснення митного оформлення товару поставленого за вказаним контрактом позивачем через представника ФОП ОСОБА_3 до ВМО митного поста "Херсон - центральний" Чорноморської митниці Держмитслужби, 30.01.2020, було подано митну декларацію №UA508040/2020/000014/2, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту склала 511657,96 грн., виходячи із контрактної вартості товару 20325 USD та вартості перевезення товару, з наданням відповідних документів передбачених ст. 53 МК України, а саме6 рахунок - фактура (інвойс) 36/МО/01/2020 від 27.01.2020, автотранспортна накладна б/н від 27.01.2020, фіто санітарний сертифікат EC/PL/0926774 від 27.01.2020, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.І PL/MF/AN0511982 від 27.01.2020, документ, що підтверджує вартість перевезення товару 137-20 від 30.01.2020, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товарів №09/05/2019/PL/UKR від 09.05.2019. договір про надання послуг митного брокера №36 від 21.11.2018, Договір (контракт) перевезення б/н від 27.01.2020.

30.01.2019 року відповідачем прийнято картку відмови № UA508040/2020/00027 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Також, 30.01.2020, Чорноморською митницею державною службою України прийнято рішення UA508040/2020/000014/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якої відкоригована митна вартість товару на рівні 1,2100 USD за кг/нетто на загальну суму 23595,00 USD, яке є предметом оскарження у даній справі разом з зазначеною карткою відмови.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд зазначає наступне.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Згідно ст. 257 цього Кодексу декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:

заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;

відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;

відомості про найменування країн відправлення та призначення;

відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;

відомості про товари: найменування; звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); код товару згідно з УКТ ЗЕД; найменування країни походження товарів (за наявності); опис упаковки (кількість, вид); кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; відомості про уповноважені банки декларанта; статистична вартість товарів;

відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: ставки митних платежів; застосування пільг зі сплати митних платежів; суми митних платежів; офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3 1 цього Кодексу; спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати);

відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;

відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;

відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу;

довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

Органам доходів і зборів забороняється вимагати внесення до митної декларації інших відомостей, ніж зазначені у цій статті.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно ч.ч.1 - 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Відповідно до цієї правової норми, документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

У той же час, частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (тобто ті, які входять до вичерпного переліку документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення), містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, згідно норм Митного кодексу України, органом доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Також згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують орган доходів і зборів зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, а також постановах Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі №815/6827/17, від 11.09.2018р. у справі №818/362/18, від 27.03.2018р. у справі №814/1213/16, від 23.10.2018р. у справі №816/921/17.

Як установлено судом зі змісту рішення про коригування митної вартості товару №UA 508040/2020/000014/2 від 30.01.2020, у визнанні заявленої декларантом митної вартості було відмовлено у зв`язку з тим, що, на думку митниці, позивачем заявлено не повні відомості про митну вартість та окремі складові митної вартості (витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено. При цьому відповідач вважає, що подані документи містять розбіжності, а саме: вартість товару в польських злотих у комерційному інвойсі (78 200,44 PLN) відрізняється від вартості товару у додатково наданій копії митної декларації країни відправлення (78 489,00 PLN).

Також у рішенні йдеться про те, що позивач на вимогу не надав наступні документи: за наявності - платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту): документи, що підтверджують вартість перевезення; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

З цього приводу суд зазначає, що відповідачем ні в рішенні про коригування митної вартості, ані в поясненнях до суду так і не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Щодо відомостей про страхування товару, то умови поставки FCA (FREE CARRIER) за Інкотермс-2010 не передбачають обов`язку ані продавця, ані покупця здійснювати страхування товару. Також, за зазначених умов продавець зобов`язаний у відповідності до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі-продажу. Обов`язку надання документів зі страхування товару наведеними умовами поставки не передбачено. Договір купівлі-продажу також не містить вимог щодо страхування товару.

Згідно пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося.

Отже, якщо страхування не здійснювалось та орган митного контролю не може надати обґрунтованих доводів протилежного, то вимоги щодо надання страхових документів слід вважати безпідставними.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у відповідача на час прийняття рішення про коригування митної вартості та картки відмови не було підстав для обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару в частині визначення митної вартості товару.

Інші документи, які були витребувані митницею, на думку суду, в даному конкретному випадку не мали жодного значення для обчислення митної вартості товару. Надані ж позивачем документи у своїй сукупності надавали митниці змогу достовірно і повно перевірити правильність обчислення митної вартості.

Стосовно ж доводів відповідача викладених в відзиві на позов, зокрема, відносно того, що надані ТОВ "НІКО-ЮГ" при митному оформлені документи не підтверджують такої складової митної вартості як витрати на транспортування, суд зазначає наступне.

Так, з аналізу змісту оскаржених рішень, а також письмової вимоги про надання документів вбачається, що відповідач жодного разу не зазначив про відсутність чи недостатність документів, які б підтверджували витрати позивача на доставку товару, що декларується. Зазначена обставина також не була підставою для коригування митної вартості товару.

Судом досліджено протокол обробки №354994 від 30.01.2020 року (письмову вимогу про надання документів), якою відповідач вимагав надати додаткові документи на підтвердження митної вартості.

За змістом цього повідомлення позивачу було запропоновано надати:

1) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3)копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 5) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів відповідно до п. 6 ст. 53 МКУ.

Щодо відмінності назви перевізника в заявці позивача та в наданій до митниці CMR, суд зазначає, що експедитор ФОП ОСОБА_1 має право наймати третіх осіб з метою виконання зобов`язань за договором перевезення.

Отже, наданих разом з митною декларацією документів, станом на дату прийняття оскаржених рішень, відповідачу було достатньо для того, щоб вважати вказану декларантом вартість перевезення - 42000,00 грн. (згідно листа ФОП ОСОБА_1 №137-20 від 30.01.2020 року) підтвердженою. Також, позивачем долучено договір - заявку на перевезення від 27.01.2020.

А тому, на думку суду, твердження органу митного контролю у відзиві на позов про недостатність поданих декларантом документів для підтвердження вартості перевезення товару та подальші аргументи в цьому напрямку є намаганням державного органу створити додаткове правове обґрунтування правомірності прийнятих ним рішень після їх прийняття, в процесі судового оскарження.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією висловленою в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 у справі №540/2635/19.

Відповідно до ч.2 ст.55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р., посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення: "за результатами проведеної консультації, митну вартість товару скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 10.01.2020 № UА205030/2020/000410, а саме: 1,21 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 19 500 * 1,21= 23 595 Дол. США). Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість (операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні:-за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів;-за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів;- на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; -на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.".

Проте вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Як вбачається з наданої суду відповідачем митної декларації МД від 10.01.2020 № UА205030/2020/000410, на підставі якої відповідачем скориговано митну вартість товару: товар в наведеній декларації не є аналогічним товару задекларованим у декларації від 30.01.2020 № UA508040/2020/000880, а саме: «груші свіжі в період з 1грудня до 31 березня, врожаю 2019 року, без ГМО. Клас І. Сорту Xenia.», а в поданій МД позивачем зазначено: «Груши свіжі, врожаю 2019року, Сорт «Конференція», сорт «Лукас».

Отже, товари зазначені у митній декларації від 10.01.2020 №UА205030/2020/000410 та від 30.01.2020 № UA508040/2020/000880, взагалі є товарами відмінними за умовами поставки та описом.

Суд зауважує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Отже, позивачем для оформлення товару за методом № 1 надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Як вже зазначалось судом вище, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п`ята статті 57 Митного кодексу України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, документи, подані ТОВ "НІКО-ЮГ" відповідачу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновок відповідача про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на таке, суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи, що твердження відповідача про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), під час судового розгляду були спростовані, зважаючи на те, що документи, подані позивачем, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення № UA 508040/2020/000014/2 та картки відмови № UA 508040/2020/00027.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом сплатив судовий збір у сумі 4204,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №646 від 25.03.2020. Таким чином, дана сума підлягає відшкодуванню ТОВ "НІКО-ЮГ" за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ: 43335608, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Гоголя,13) про коригування митної вартості товарів № UA 508040/2020/000014/2 від 30.01.2020.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ: 43335608, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Гоголя,13) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 508040/2020/00027 від 30.01.2020 р.

Стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ: 43335608, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Гоголя,13) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-ЮГ" (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 50, код ЄДРПОУ 38487441) судовий збір у сумі 4204, 00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя І.І. Войтович

кат. 108020200