Рішення № 89884672, 09.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 червня 2020 р. № 520/4052/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Кухар М.Д.

при секретарі судового засідання - Єрьомкіній К.І.,

за участі:

позивач - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради (вул. Чернишевська, буд. 55, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 26489104) про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Приватний виконавець Виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради щодо відмови у наданні приватному виконавцю дозволу на реалізацію арештованої квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що дії Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради щодо відмови у наданні приватному виконавцю дозволу на реалізацію арештованої квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності є протиправними, оскільки реєстрація інших осіб, зокрема неповнолітньої дитини, за адресою майна, належного боржника, є порушенням умов договору іпотеки № 37/08-Р від 24.04.2008 року і порушенням прав іпотеко держателя.

Позивач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, був повідомлений своєчасно та належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Згідно змісту відзиву у задоволенні позову просив суд відмовити та розглядати справу за відсутності уповноваженого представника Департаменту.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. перебувають:

виконавче провадження №60609699 від 14.11.2019 року з примусового виконання виконавчого листа по справі №2/2018/1108/2012/11, виданого 06.09.2012 року Київським районним судом м. Харкова, про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві сумісної приватної власності шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною не нижче 90 % від вартості предмету іпотеки, визначеної суб`єктом оціночної цільності в межах процедури виконавчого провадження;

виконавче провадження № 60616748 від 14.11.2019 року з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2/2018/1108/2012/11, виданого 10.06.2013 року Київським районним судом м. Харкова, про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві сумісної приватної власності шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною не нижче 90 % від вартості предмету іпотеки, визначеної суб`єктом оціночної цільності в межах процедури виконавчого провадження.

Боржниками за вказаними виконавчими документами є відповідно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ; стягувачем - ПАТ АБ «Укргазбанк».

В ході проведення виконавчих дій здійснено арешт належного боржникам нерухомого майна 3-кімнатної квартири, розташованої за адресою: м. Харків, іпотеки. Іпотекодержателем є ПАТ АБ «Укргазбанк».

З метою повного та фактичного виконання виконавчого документа та на підставі ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», з метою передачі на реалізацію описаного та арештованого нерухомого майна боржників приватним виконавцем встановлено, що згідно інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова №12-0008545-2019 від 20.11.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано повнолітню особу - ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітню особу - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Як зазначає позивач, реєстрація вказаних осіб за адресою майна, належного боржника, є порушенням умов договору іпотеки №37/08-Р від 24.04.2008 року і порушенням прав іпотеко держателя.

Враховуючи вищевикладене, приватний виконавець звернувся до Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради з запитом щодо надання дозволу на реалізацію квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 в установленому чинним законодавством України порядку.

До запиту надано копії договору іпотеки від № 37/08-Р від 24.04.2008 року, рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.05.2012 року по справі №2018/394/2012, виконавчого листа №2/2018/1108/2012/11, виданого Київським районним судом м. Харкова 06.09.2012 року, виконавчого листа № 2/2018/1108/2012/11, виданого Київським районним судом м. Харкова 10.06.2013 року, постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2019 року ВП № 60616748, 60609699, інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова № 12-0008545-2019 від 20.11.2019.

Листом від 24.12.2019 року №3948/0/202-19, що надійшов на адресу приватного виконавця 15.01.2020 року, Департамент відмовив у наданні дозволу на реалізацію вказаної квартири, посилаючись на те, що така реалізація приведе до порушення житлових прав малолітньої ОСОБА_6 .

Не погоджуючись з вказаним Приватний виконавець Виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтями 18 та 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначені обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців, сторін та інших учасників виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 7 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно, звернення стягнення на нерухоме майно боржника, як предмета іпотеки в порядку примусового виконання чітко визначено статтями 41-49 Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Пунктом 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, встановлено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до Закону.

Згідно розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти до заявки на реалізації арештованого майна додається копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини ти надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

Перелік підстав, за наявності яких може бути відмовлено у наданні дозволу, передбачено ч.5 ст.177 СК України.

Так, вказаною нормою закріплено, що органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що:

мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав відповідно до статті 164 цього Кодексу;

судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав відповідно до статті 170 цього Кодексу;

до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав особами, зазначеними у статті 165 цього Кодексу;

особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;

між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;

між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);

вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

Як вже встановлено судом, відповідачем відмовлено у наданні дозволу на реалізацію квартири з підстав звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

Частина 4 статті 29 Цивільного кодексу України визначає, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Тобто місцем проживання, а також місцем реєстрації малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є квартира АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 3 Конвенції "Про права дитини", ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Тобто, законодавством закріплено виключно лише за органами опіки та піклуванні право на надання дозволу на вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, яким володіє чи користується дитина.

Згідно з п. 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з`ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.

Районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади може відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса для накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 177 Сімейного кодексу України.

У разі усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження нерухомого майна дитини, районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади звертається в установленому законодавством порядку до нотаріуса для зняття заборони відчуження такого майна.

Рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади про надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини або відмову у його наданні може бути оскаржено до суду.

Позивачем по справі не надано до Департаменту та до суду документів на підтвердження наявності у батьків дитини або у самої дитини іншого житла, в якому вона може проживати після відчуження предмета іпотеки.

Щодо посилання позивача на те, що Департаментом всупереч ч. 5 ст. 177 СК України, відмовлено у наданні дозволу без одночасного звернення до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна, суд зазначає наступне.

Згідно копії інформаційної довідки № 205069853 від 23.03.2020 року встановлено, що в Єдиному реєстрі обтяжень нерухомого майна відсутні обтяження, накладені нотаріусом за відповідною заявою Департаменту.

Доказів протилежного відповідачем не надано.

Проте вказане порушення, в даному випадку, не змінює висновків суду щодо правомірності відмови у наданні дозволу на реалізацію квартири з підстав звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів останньої.

Відносно посилання позивача на порушення умов договору іпотеки № 37/08-Р від 24.04.2008 року, яке відбулось з реєстрацією, зокрема, малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у спірній квартирі, слід вказати, що предметом спору є саме дії Департаменту щодо відмови у наданні дозволу на реалізацію арештованої квартири.

За змістом ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем обрано не ефективний спосіб захисту порушених, на думку ОСОБА_1 , прав, оскільки вимога про визнання протиправними дій не може вважатись належним способом захисту у розумінні ст. 5 КАС України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак, суд розглядаючи позов, в межах заявлених позовних вимог прийшов до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності з ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича до Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради про визнання дій протиправними - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 18 червня 2020 року.

Суддя Кухар М.Д.