Ухвала суду № 89884576, 16.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 р. № 820/1116/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Сагайдака В.В.,

суддів Заічко О.В., Шляхової О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Югова С.А.,

представника відповідача – Іваницької Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови від 10.05.2017 року

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2,м. Харків,61050, код ЄДРПОУ 26281249),

третя особа: Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, буд. 6,м. Київ,01601, код ЄДРПОУ 37567646),

третя особа: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, буд. 18/5,м. Київ,01601, код ЄДРПОУ 26255795)

про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Заявник, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить суд:

- переглянути постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року у справі №2-а-820/1116/17 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, треті особи: Державна казначейська служба України, Державна судова адміністрація України про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії;

- задовольнити заяву, скасувавши постанову та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

27.05.2020 р. від відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, надійшов відзив та доповнення до нього, згідно яких просить суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 та залишити без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року у справі №820/1116/17.

Треті особи - Державна казначейська служба України та Державна судова адміністрація України, правом надання пояснень не скористались.

Позивач (заявник) та треті особи у судове засідання не прибули, були повідомлені своєчасно та належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просив суд розглянути заяву про перегляд за виключними обставинами постанови без його участі.

Колегія суддів, дослідивши заяву та матеріали адміністративної справи, дійшла до наступного висновку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року по справі №820/1116/17 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, треті особи - Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

Судом було з`ясовано, що юридичною підставою для прийняття рішення суб`єкт владних повноважень обрав положення Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", яким виключено норму ст.136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а фактичною підставою послугувало судження суб`єкта владних повноважень про відсутність підстав для нарахування і виплати вказаної вихідної допомоги.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову суд виходив з того, що позивач був звільнений з посади судді у відставку Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 року №1514-VIII та Наказом Голови Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.09.2016 року був виключений зі штату суду.

Отже, в даному випадку рішення чи діяння суб`єкта владних повноважень з приводу виплати вихідної допомоги судді у зв`язку з виходом у відставку має відповідати вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, якій діяв у часі з 25.04.2015 року по 29.09.2016р. Даним Законом взагалі не було передбачено виплати вихідної допомоги професійному судді у разі виходу у відставку.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, постанову ХОАС від 10.05.2017 залишено без змін. Судом апеляційної інстанції в ході розгляду справи встановлено, що на час звільнення позивача з посади судді та відрахування його зі штату Лозівського міськрайонного суду Харківської області, набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 01 квітня 2014 року, в якому відповідно до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VII від 27 березня 2014 року виключено статтю 136, яка передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою. Рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166—VII в частині виключення статті 136 із Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Конституційним Судом України не приймалося.

Відповідно до ч.1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України однією з підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2020від 15 квітня 2020 року по справі №3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19)визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166—VII. Положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд в своєму рішенні зазначив, що оскільки можливість реалізації суддею права на вихідну допомогу в розмірах та порядку, встановлених до внесення змін оспорюваним положенням Закону №1166, залежала від фактичної можливості судді реалізувати право на відставку, то зміни в юридичному регулюванні цього питання (зокрема, виключення статті 136 із Закону №2453) мали б бути зваженими, обґрунтованими та доведеними до суддів заздалегідь, тобто з дотриманням достатнього перехідного періоду. Верховна Рада України, скасовуючи вихідну допомогу суддям, що виходять у відставку, мала встановити достатній перехідний період (розумний часовий проміжок), пов`язаний з набранням чинності положенням підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону №1166. На думку Конституційного Суду України, встановлений перехідний період, пов`язаний з набранням чинності оспорюваним положенням Закону №1166, з 31березня по 1 квітня 2014 року є очевидно недостатнім, оскільки не охоплює фактичної тривалості встановленого законодавством порядку реалізації суддею права на відставку. Внаслідок цього судді, які станом на 1 квітня 2014 року вже мали право на відставку та вихідну допомогу, але продовжували перебувати на посаді судді, стимульовані вихідною допомогою, не змогли належним чином підготуватися до нового юридичного регулювання.

Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 91 Закону України “Про Конституційний Суд України” № 2136-VIII від 13 липня 2017 року передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2020 від 15 квітня 2020 року по справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) встановлено, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166—VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (15 квітня 2020 р).

Отже, з огляду на наведене, суд приходить до висновку, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166—VII, яким виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою, визнане неконституційним та втратило чинність 15.04.2020 року - з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення у справі №2-р(ІІ)/2020 від 15 квітня 2020 року по справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19), як того вимагає ст.91 Закону України “Про Конституційний Суд України”, а також прямо встановлено самим рішенням.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення Харківським окружним адміністративним судом постанови від 10.05.2017 року по справі №820/1116/17 положення зазначеної норми були чинними та підлягали застосуванню відповідачем.

Крім того, слід зазначити, що під час розгляду даної справи судом було встановлено, що рішення чи діяння суб`єкта владних повноважень з приводу виплати вихідної допомоги судді у зв`язку з виходом у відставку має відповідати вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, якій діяв у часі з 25.04.2015р. року по 29.09.2016р. Даним Законом взагалі не було передбачено виплати вихідної допомоги професійному судді у разі виходу у відставку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених п. 1 ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року по справі №820/1116/17 у зв`язку з виключними обставинами.

Аналогічна правова позиція при розгляді заяв про перегляд за виключними обставинами судового рішення викладена у постановах Верхового Суду від 15.05.2019 року у справі 640/20317/16-а (касаційне провадження №К/9901/54752/18) та від 05.02.2019 у справі №333/5015/15-а (касаційне провадження К/9901/59705/18).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд, зокрема, може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Частиною 1 статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року по справі №820/1116/17.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст.297, ст.361 ст.368, ст.369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року у справі №820/1116/17 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа: Державна казначейська служба України, третя особа: Державна судова адміністрація України про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії.

Залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року по справі №820/1116/17.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали виготовлено 18 червня 2020 року.

Головуючий суддя Сагайдак В.В.

Судді Заічко О.В.

Шляхова О.М.