Рішення № 89883773, 17.06.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2020 року № 320/3226/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Головного управління ДПС України у Київській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" з позовом до Головного управління ДПС України у Київській області, в якому просить стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (ідентифікаційний код: 30367782, місцезнаходження: 08113, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с.Петрушки, вул.Лісна, буд.1) пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування непогашених залишків сум податку на додану вартість, що були заявлені позивачем до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року за період з 19.03.2019 по 02.04.2020 у розмірі 854 193,44 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачем пояснено, що ТОВ "Васт-транс" подано податкову декларацію разом з уточнюючим розрахунком до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області за лютий 2015 року. Відповідно до поданого позивачем уточнюючого розрахунку, ним збільшено показник суми бюджетного відшкодування за звітні періоди до 01 лютого 2015 року з суми у розмірі 192059,00 грн до суми у розмірі 2280623,00 грн. Разом з вищезазначеною податковою декларацією та уточнюючим розрахунком ТОВ "Васт-транс" подало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка була відшкодована згідно меморіального ордеру №2790 лише 02.04.2020.

Також позивач звернув увагу, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року по справі № 810/4017/16 заявлена підприємством у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року сума бюджетного відшкодування у розмірі 192059,00 грн є підтвердженою. ТОВ "Васт-транс" зазначило, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2018 року у справі 810/1547/18 встановлено, що позивачем згідно вимог закону заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість і податковий орган зобов`язаний був надати висновок із зазначенням сум податку на додану вартість для його подальшого відшкодування на рахунок ТОВ "Васт-транс" у банку, але свої зобов`язання останній не виконав. Крім того, представник позивача вказав, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по вищевказаній справі датою узгодження заявленої суми бюджетного відшкодування було визначено 18 травня 2015 року, а суму непогашених залишків сум податку на додану вартість було встановлено у розмірі 2280623,00 грн.

У зв`язку із вищенаведеним, позивач переконаний, що наявні підстави для стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року за період з 19.03.2019 по 02.04.2020 у розмірі 854 193,44 грн.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав до суду відзив, в якому вказав, що сума бюджетного відшкодування, яка заявлена позивачем, не набула статусу узгодженої, а відповідно до цього не була відображена в реєстрі заяв на бюджетне відшкодування. Стверджував, що аналіз п. 200.23 ст. 200 ПК України свідчить, що обов`язковою передумовою нарахування пені на суму невідшкодованого ПДВ є наявність факту не погашення заборгованості з такого бюджетного відшкодування, однак, оскільки на теперішній час сума бюджетного відшкодування позивачеві повернута, вимогу про стягнення пені контролюючий орган вважає необґрунтованою.

Третя особа своїм правом, передбаченим статтею 165 КАС України, не скористалась, із поясненнями по суті справи до суду не зверталась.

Ухвалою суду від 15.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» зареєстроване як юридична особа з 19 березня 1999 року за адресою: 08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, будинок 1 (код ЄДРПОУ 30367782).

Судом встановлено, що 20 березня 2015 року ТОВ "Васт-транс" подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, в якій у рядку 24 задекларовано суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 192059,00 грн. (а.с. 13-14).

До податкової декларації позивачем були додані: розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1); розрахунок суми від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року, де суму залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів збільшено та зазначено у розмірі 2149942,00 грн. (Д2); розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3); заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4).

Направлення позивачем вищевказаних документів податкової звітності та її отримання контролюючим органом підтверджується наявною у справі квитанцією № 2 (а.с. 22).

17 квітня 2015 року позивачем подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року, де в рядку 26 зазначено суму від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на початок звітного (податкового періоду) у розмірі 2280623,00 грн. (а.с. 21).

До уточнюючого розрахунку позивачем додані: розрахунок суми залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року (Д2), розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3); заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4).

Направлення позивачем вищевказаних документів податкової звітності та її отримання контролюючим органом підтверджується наявною у справі квитанцію № 2 (а.с. 27).

Як убачається з матеріалів справи, Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року по справі № 810/4017/16 встановлено, що "заявлена підприємством у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року сума бюджетного відшкодування у розмірі 192059,00 грн є підтвердженою".

За результатами розгляду справи №810/4017/16 Київським окружним адміністративним судом зобов`язано Києво-Святошинську об`єднану державну податку інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Васт-транс" суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 192059,00грн (сто дев`яносто дві тисячі п`ятдесят дев`ять гривень 00 коп.).

Окрім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року по справі №810/1547/18 встановлено, що обставини щодо дати узгодження суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року, заявлені у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року були встановлені під час розгляду справи № 810/4017/16. Враховуючи що непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року, були відображені у Додатку № 4 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року, ці суми теж є узгодженими з 18 травня 2015 року.

Шостим апеляційним адміністративним судом у наведеній справі постановлено визнати протиправною бездіяльність ГУ Державної казначейської служби України у Київській області та ГУ ДФС у Київській області, яка полягає в ухиленні від внесення до тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету та/або до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачу сум податку на додану вартість, інформації про узгодження суми бюджетного відшкодування (з 14.04.2017).

Вищевказаною постановою суд зобов`язав Головне управління ДФС у Київській області внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету та/або до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачу сум податку на додану вартість, що були заявлені в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року та судовому рішенні у справі № 2а-1750/12/1070.

У відповідності до меморіального ордеру від 02.04.2020 №2790 на рахунок позивача було сплачено 2280623,00 грн, призначенням платежу є: "На виконання викон. листа суду 06.03.2020 по справі 320/1283/19 та висновку від 01.04.2020 №45 щодо відшкодування сум ПДВ" (а.с. 31).

Позивач вважає, що з тих підстав, що сума бюджетного відшкодування була виплачена із порушенням визначеного законодавством строку, на його користь підлягає стягненню пеня у розмірі 854 193,44 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі пункту 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

З матеріалів справи з`ясовується, що ТОВ “"Васт-транс" подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість, з уточнюючим розрахунком до даної декларації, розрахунком коригування сум податку на додану вартість, розрахунком суми від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року, розрахунком суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, що підтверджується квитанціями № 2 від 30.03.2015 та № 2 від 17.04.2015.

Окрім того, постановою Київського окружного адміністративного суду по справі 810/4017/16 від 20 лютого 2017 року зобов`язано податковий орган подати висновок до органу, що здійснює обслуговування бюджетних коштів щодо відшкодування ТОВ "Васт-транс" бюджетних коштів, а постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі 810/1547/18 від 10 грудня 2018 року покладено на ГУ ДФС у Київській області обов`язок внести необхідні дані до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування щодо ТОВ "Васт-транс", саме на підставі поданої позивачем заяви про повернення відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.14 статті 200 ПК України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Як було зазначено вище, за результатами розгляду справи № 810/4017/16 Київським окружним адміністративним судом було зобов`язано Києво-Святошинську об`єднану державну податку інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю “Васт-транс” суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 192059,00 грн.

За результатами розгляду справи №810/1547/18 Шостим апеляційним адміністративним судом постановою від 10 грудня 2018 року зобов`язано Головне управління ДФС у Київській області внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету та/або до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачу сум податку на додану вартість, що були заявлені в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року та судовому рішенні у справі № 2а-1750/12/1070.

Право позивача на отримання сум бюджетного відшкодування за лютий 2015 року підтверджено обставинами, встановленими судовими рішеннями у справах №810/4017/16, №810/1547/18, які набрали законної сили та не доказуються при розгляді цієї справи відповідно до приписів частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

До того ж, судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі №320/1283/19 позов ТОВ "Васт-транс" задоволено та ухвалено стягнути з Державного бюджету України через ГУ Державної казначейської служби у Київській області заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2280623,00 грн та пеню в розмірі 3131139,17 грн за період з 25 травня 2015 року по 18 березня 2019 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020 у справі №320/1383/19 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області було залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №320/1283/19 касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі №320/1283/19 була повернута касатору.

Тобто, у межах спірних правовідносин достовірність декларування Товариством заявленої до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за лютий 2015 року підтверджена в судовому порядку, у зв`язку з чим та у відповідності до вимог статті 200 Податкового кодексу України відповідач повинен був відшкодувати заявлені Товариством суми податку на додану вартість у встановлений законодавством строк.

Граничним терміном для перерахування органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, з бюджетного рахунка на поточний рахунок ТОВ "Васт-транс" є 02 червня 2015 року.

З урахуванням наведеного, судом встановлено, що право на нарахування пені у позивача за сумою податку на додану вартість, що підлягає відшкодування згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року виникло з 03 червня 2015 року (з урахуванням п`яти робочих днів після отримання висновку про бюджетне відшкодування).

Після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок платника, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набуває статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені.

Сума заборгованості бюджету, що заявлена ТОВ "Васт-транс", із відшкодування податку на додану вартість становить 2 280 623,00 грн.

На підставі пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України на суму заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Суд звертає увагу, що пеня за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість повинна бути розрахована з облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення такої пені.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі К/9901/5878/18 (825/1835/15-а).

При визначенні суми пені, яка підлягає стягненню з держави на користь позивача за порушення строків повернення бюджетного відшкодування, суд звертає увагу на те, що з синтаксичного тлумачення пункту 200.23 статті 200 ПК вбачається, що при обчисленні пені має враховуватися облікова ставка НБУ, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку дії такої пені, включаючи день погашення. Отже, облікова ставка НБУ фіксується на момент виникнення пені та у разі зміни розміру ставки протягом строку нарахування пені, такі зміни при обчисленні не враховуються.

Наданий позивачем розрахунок пені за період з 19.03.2019 по 02.04.2020 (виплата бюджетного відшкодування) в сумі 854193,144 грн перевірено судом, при цьому відповідачами не спростовано, про наявність помилкових визначень у розрахунку не повідомлено.

З огляду на викладене, а також враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідачів, а відтак позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 12812,90 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 06.04.2020 №16321 (а.с. 11).

Отже, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Київській області.

Щодо вимог ТОВ "Васт-транс" про відшкодування витрат на правову допомогу з ГУ ДПС у Київській області суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як убачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст.134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч.5 ст.134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України убачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії”, заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 №5076-VI (далі – Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст.30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 02 квітня 2020 року адвокат Рибченко Наталія Миколаївна (виконавець) та ТОВ "Васт-транс" (замовник) узгодили, що виконавець надає замовнику правничу допомогу (а.с. 33-34).

Згідно п. 5 Договору про надання правничої допомоги від 02 квітня 2020 року замовник зобов`язується оплатити виконавцю гонорар за надання правничої допомоги, що стосується податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 20.03.2015 і уточнюючого розрахунку від 17.04.2015 у розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) від 07 квітня 2020 року адвокатом ОСОБА_1 (виконавцем) надана ТОВ "Васт-транс" правнича допомога, що стосується податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 20.03.2015 і уточнюючого розрахунку від 17.04.2015 у розмірі 20000,00 грн. (а.с. 36).

Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 6055 від 08.02.2018 підтверджується, що ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 18.01.2018 № 6.

Згідно із платіжним дорученням № 16322 від 06.04.2020 ТОВ "Васт-транс" сплатило на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20000,00 грн. (а.с. 39).

У зв`язку з тим, що ТОВ "Васт-транс" надано до суду документальне підтвердження витрат на правову допомогу, а відповідачами не доведено неспівмірності суми витрат на правничу допомогу фактично наданим адвокатом послугам та складності справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (ідентифікаційний код: 30367782, місцезнаходження: 08113, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с.Петрушки, вул.Лісна, буд.1) пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування непогашених залишків сум податку на додану вартість, що були заявлені позивачем до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року за період з 19.03.2019 по 02.04.2020 у розмірі 854 193 (вісімсот п`ятдесят чотири тисячі сто дев`яносто три) грн 44 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ: 43141377) на користь ТОВ "Васт-транс" (код ЄДРПОУ: 30367782) судовий збір у розмірі 12812 (дванадцять тисяч вісімсот дванадцять) грн 90 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ: 43141377) на користь ТОВ "Васт-транс" (код ЄДРПОУ: 30367782) витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.