Ухвала суду № 89883598, 18.06.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про залишення позовної заяви без розгляду

18 червня 2020 рокум. Ужгород№ 260/1816/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Міца О.-Д.

за участю:

позивача: представник – Дорош І.І.

відповідача: представник – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №55449679 від 27.12.2017 р., постановлену державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Дупин Віталієм Михайловичем на підставі постанови №51049060 від 27.12.2017 р.

Разом з позовом позивач подала заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Поважність причин пропуску строку звернення обґрунтувала тим, що оскаржена в даній адміністративній справі постанова державного виконавця винесена на підставі постанови про закінчення виконавчого провадження, якою виділено в окреме виконавче провадження стягнення виконавчого збору. У встановлені законодавством строки постанова про закінчення виконавчого провадження була оскаржена до Ужгородського міськрайонного суду та ухвалою від 05.09.2019 р. скасована. Вказане судове рішення отримано позивачем 04 грудня 2019 року. Вважає, що оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження №55449679 є похідною, саме з дня отримання ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 05.09.2019 р. слід відраховувати строк звернення.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі.

16 березня 2020 року відповідач надіслав до Закарпатського окружного адміністративного суду відзив на позов №35179 від 16.03.2020 р., в якому серед іншого повідомив суд про те, що оскаржена постанова була винесена державним виконавцем у зв`язку з виділенням в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору за наслідками закриття виконавчого провадження №51049060. Постанова про відкриття виконавчого провадження №55449679 від 27.12.2017 р. було надіслано сторонам виконавчого провадження 28 грудня 2017 року, що підтверджується реєстром рекомендованих відправлень, а тому, відповідно до норм ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження", ОСОБА_1 вважається повідомленою про початок примусового виконання рішення. 15 березня 2018 року державним виконавцем по місцю працевлаштування ОСОБА_1 скеровано постанову про звернення стягнення на дохід боржника, на підставі якої з боржника щомісячно стягувалась сума виконавчого збору. Вважає, що обізнаність позивача з фактом відкриття виконавчого провадження №55449679 та вчинення подальших виконавчих дій свідчить про порушення процесуальних строків на звернення до суду зі скаргою на рішення та дії державного виконавця без поважних підстав.

В судовому засіданні 18 червня 2020 року представник позивача поважність причин пропуску 10-денного строку звернення до суду обґрунтувала обставинами, наведеними в поданій заяві та просила суд їх поновити.

Представник відповідача в судове засідання 18 червня 2020 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином проінформований про дату та час судового розгляду.

Розглянувши питання поважності причини пропуску строку звернення до суду та можливості його поновлення, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Ч. 1 ст. 287 КАС України також передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Ч. 2 ст. 287 КАС України встановлені процесуальні строки для звернення учасників виконавчого провадження до суду з питань оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. Так, згідно п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

З аналізу вказаних законодавчих норм вбачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права як сторони виконавчого провадження були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Отже, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Вказане узгоджується також з правовою позицією Конституційного Суду України.

Так, зокрема, рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббіса та інш. проти Великобританії, рішення від 22.10.1996 р., Девеер проти Бельгії, рішення від 27.02.1980 р.).

З позовних вимог вбачається, що позивач, звернувшись з даним адміністративним позовом 12 грудня 2019 року (що підтверджується відміткою канцелярії суду на позовній заяві), оскаржує постанову приватного виконавця від 27 грудня 2017 року, тобто з пропущенням встановленого 10-денного строку. Поважність причин пропуску строку звернення позивач обґрунтовує тим, що дізналася про настання обставин відсутності підстав для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження №51049060 тільки 04 грудня 2019 року, отримавши ухвалу Ужгородського міськрайонно суду від 05.09.2019 р. про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Вирішуючи обґрунтованість заявлених тверджень в контексті наявності підстав для поновлення пропущеного строку звернення, суд виходить з наступного.

Ч. 1 ст. 120 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Предметом оскарження в даній адміністративній справі є постанова про відкриття виконавчого провадження №55449679 від 27.12.2017 р., винесена державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі – Ужгородський МВ ДВС). Вказана постанова винесена у зв`язку зі зверненням до примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору Ужгородського МВ ДВС №51049060 від 27.12.2017 р., виділеної в окреме провадження на підставі постанови про закінчення виконавчого провадження №51049060 від 27.12.2017 р.

Суд зазначає, що вказані постанови державного виконавця є різними рішенням державного виконавця, що можуть бути окремо оскаржені у разі незгоди з правомірністю таких. При цьому, законодавство передбачає різний порядок їх оскарження.

Так, нормами ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 р. (далі – Закон) встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

При цьому згідно ч. 2 зазначеної законодавчої норми рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Так, право на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження було реалізоване позивачем у встановлені законодавством строки шляхом подання скарги в порядку Цивільного процесуального кодексу України до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Проте постанова про відкриття виконавчого провадження №55449679 від 27.12.2017 р. у передбачені КАС України строки оскаржена не була.

Суд враховує те, що позивач знала про виокремлення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки відомості про таке зазначені в оскарженій до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області постанові про закінчення виконавчого провадження. Вказана обставина ОСОБА_1 не заперечується

Окрім того, з відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження судом встановлено, що в межах виконавчого провадження №55449679 державним виконавцем вчинялися дії на примусове виконання виконавчого документа, а саме, 15 березня 2018 року та 16 квітня 2019 року виносились постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Відповідно до розпоряджень №55449679 від 03.05.2018, 12.06.2018, 11.05.2019, 05.06.2019, 05.07.2019, 07.08.2019, 01.10.2019, 09.10.2019, 11.11.2019, 04.12.2019, з ОСОБА_1 стягувались грошові кошти в рахунок сплати виконавчого збору та такі були зараховані на депозитний рахунок органів ДВС.

Тому суд вважає, що позивач була беззаперечно обізнана з фактом примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, а отже і з відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такої.

Суд зауважує, що оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження до суду не є безумовною підставою поважності причин пропуску строку звернення до суду із оскарженням постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом – постановою про стягнення виконавчого збору.

Суд вважає, що норми процесуального законодавства пов`язують початок перебігу строків звернення до суду саме з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Будь-якого застереження, щодо відстрочення тих строків у зв`язку з оскарженням іншого рішення державного виконавця, яке корелюється з оскарженою в межах адміністративної справи постановою, норми КАС України не містять.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять. Підстави для визнання причин пропуску звернення до суду поважними, відсутні.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Отже, враховуючи пропуск позивачем 10-денного строку звернення до суду, позов ОСОБА_1 до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. 123, п. 8 ч. 1 ст. 240, ст.ст. 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Заньковецької, буд. 10, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ – 35045459) про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч.1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII).

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Суддя Р.О. Ващилін