Ухвала суду № 89883514, 18.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/976/20

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2018 виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням (спеціальним) званням, відсоткову надбавку за вислугу років, без обмеження максимального розміру та зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018, виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення, враховуючи оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткову надбавку за вислугу років, без обмеження максимального розміру.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Шуляк Л.А. від 24 лютого 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 240/976/20 за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

11 червня 2020 року позивачем подано заяву про відвід судді Шуляк Л.А.. У вказаній заяві позивач просить відвести суддю Шуляк Л.А. від розгляду справи № 240/976/20, оскільки, він не погоджується з винесеною суддею ухвалою про зупинення провадження в адміністративній справі №240/976/20. На думку позивача, суддя Шуляк Л.А. порушила принцип верховенства права та безпідставно самоусунулась від виконання службових обов`язків і не бажає розглядати позов.

За результатами розгляду заяви суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, про що постановив ухвалу від 17.06.2020.

Розпорядженням керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 № 262 призначено автоматизований розподіл справи. Внаслідок автоматичного розподілу судової справи між суддями Житомирського окружного адміністративного суду, головуючим суддею для вирішення питання про відвід судді визначено суддю Романченка Є.Ю. (Витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2020).

Відповідно до частини 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (ч. 11 ст. 40 вказаного Кодексу).

Вивчивши подану заяву про відвід судді та матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як видно зі змісту заяви про відвід судді, на думку позивача, суддя Шуляк Л.А. не може брати участь у розгляді даної справи і підлягає відводу, оскільки відповідно до статті 36 КАС України наявні обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді. При цьому позивач указує, що не погоджується з винесеною суддею ухвалою про зупинення провадження в адміністративній справі №240/976/20.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі пунктом 4 частини першої вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Аналіз зазначеної процесуальної норми свідчить на користь висновку, що метою відводу судді є уникнення будь-яких ситуацій, які б свідчили про зацікавленість у розгляді справи, впливали на об`єктивність під час оцінки обставин справи та прийняття у ній рішення. Відповідно до наведених положень унеможливлюється участь судді у розгляді справи за наявності в учасника судового розгляду обґрунтованого певними об`єктивними обставинами сумніву щодо його неупередженості.

В свою чергу неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді («Морель проти Франції», пункти 45-50; «Пескадор Валеро проти Іспанії», пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних («Лука проти Румунії», пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду («Ветштайн проти Швейцарії», пункт 44; «Пабла Кю проти Фінляндії», пункт 30; «Мікалефф проти Мальти», пункт 96).

У рішенні в справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини, з посиланням на його усталену практику, вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43). Також стосовно об`єктивного критерію цей Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 50, 52 рішення у справі «Білуха проти України»).

Приписами частини 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до положень 3 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що міркування позивача про те, що суддя Шуляк Л.А. самоусунулась від розгляду його справи, оскільки постановила ухвалу про зупинення провадження в справі, наведені у заяві про відвід судді, не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, позаяк такі доводи ґрунтуються на припущеннях і суб`єктивній оцінці позивача, який не погоджується із ухвалою суду про зупинення провадження в справі.

У свою чергу, незгода позивача із ухвалою суду від 24 лютого 2020 року про зупинення провадження у справі №240/976/20 не може слугувати підставою для відведення судді.

Отож, обставини, наведені позивачем на обґрунтування заяви про відвід судді, не є такими, що відповідно до норм процесуального закону виключають участь судді у розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

На думку суду, доводи викладені у заяві не можуть розцінюватися як неупередженість судді та його необ`єктивність і жодним чином не свідчать про неможливість винесення судом законного, справедливого та належним чином обґрунтованого (мотивованого) судового рішення у вказаній справі, з урахуванням принципів змагальності та процесуальної рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

З огляду на викладене, суд вважає, що заява позивача про відвід судді Шуляк Л.А. є безпідставною та необґрунтованою, а відвід судді заявлено з надуманих підстав.

Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 в справі № 240/976/20 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

Суддя Є.Ю. Романченко