Рішення № 89883276, 16.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/6421/20

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Черноліхова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 29 жовтня 2019 року про відмову у призначенні йому пенсії за вислугу років;

- зобов`язати відповідача зарахувати йому до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років на пільгових умовах, період роботи в Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві "Дентафіл" з 01 жовтня 1992 року по 10 січня 2002 року;

- зобов`язати відповідача зарахувати йому до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років на пільгових умовах, період роботи в Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві "Стоммакс" та Комунальному підприємстві "Стоммакс" з 10 січня 2002 року до 13 вересня 2002 року, з 04 лютого 2004 року до 30 квітня 2018 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач відмовив у зарахуванні до спеціального стажу вказаних періодів роботи на посаді зубного техніка, оскільки дані підприємство і товариство не передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вважає протиправними, оскільки ДСПОП "Дентафіл", ДСПОП "Стоммакс" та КП "Стоммакс" є належними медичними установами і відповідають вимогам, вказаним у Переліку № 909.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

11 червня 2020 року відповідач направив до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Пояснив, що до спеціального стажу роботи позивача не зараховані періоди роботи в ДСПОП "Дентафіл" з 01 жовтня 1992 року по 09 січня 2002 року, в Житомирському комунальному стоматологічному підприємстві "Стоммакс" з 10 січня 2002 року по 13 вересня 2002 року, в Комунальному підприємстві "Стоммакс" Житомирської міської ради з 16 березня 2004 року по 30 квітня 2018 року, в ТОВ "Фірма Валдіс" з 13 вересня 2002 року по 15 березня 2004 року, оскільки дані підприємства і товариство не передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909. Страховий стаж позивача становить 31 рік 7 місяців 11 днів, в тому числі стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років 3 роки 6 місяців 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років, тому рішенням Управління від 29 жовтня 2019 року у призначенні пенсії правомірно відмовлено через відсутність необхідного спеціального стажу.

16 червня 2020 року позивач направив відповідь на відзив, в якій вказав, що відповідачем не надано заперечення по суті обставин позову.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені доводи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 29 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту 2-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У своєму листі № 40939/03 від 05 грудня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило про те, що до спеціального стажу не зараховані періоди роботи в Житомирському комунальному стоматологічному підприємстві "Стоммакс" з 10 січня 2002 року по 13 вересня 2002 року, в Комунальному підприємстві "Стоммакс" Житомирської міської ради з 16 березня 2004 року по 30 квітня 2018 року, в ТОВ "Фірма Валдіс" з 13 вересня 2002 року по 15 березня 2004 року, оскільки дані підприємства і товариство не передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909. Загальний стаж роботи становить 31 рік 7 місяців 11 днів, в тому числі стаж роботи за вислугу років - 3 роки 6 місяців 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років, тому рішенням від 29 жовтня 2019 року у призначенні пенсії відмовлено через відсутність необхідного спеціального стажу.

Позивач вважає таку відмову протиправною, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд дійшов наступного висновку.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі пунктом 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 46 Основного Закону визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення, в тому числі, за вислугу років врегульоване Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до статті 51 Закону № 1788-XII, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з положеннями статті 52 Закону № 1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

При цьому суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ - 55років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213 до оспорюваних положень Закону №1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону № 1788. А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788.

Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону №1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом «а» статті 54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» статті 55 Закону № 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

З огляду на наведене Конституційним Судом України вказано, що оспорювані положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.

Відтак, Конституційний Суд України визнав зазначені зміни неконституційними.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою 29 жовтня 2019 року, тобто після ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення.

Отже, на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров`я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років, що дає право на призначення даного виду пенсії.

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулювання суспільних відносин у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості визначаються Основами законодавства України про охорону здоров`я від 19 листопада 1992 року №2801-XII (в редакції, чинній на момент винесення спірної відмови у призначенні пенсії, далі - Основи законодавства).

Абзацом третім частини першої статті 3 Основ законодавства встановлено, що заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Положеннями статті 16 Основ законодавства передбачено, що держава сприяє розвитку закладів охорони здоров`я усіх форм власності. Порядок створення, припинення закладів охорони здоров`я, особливості діяльності та класифікація закладів визначаються законом. Мережа державних і комунальних закладів охорони здоров`я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Планування розвитку мережі державних і комунальних закладів охорони здоров`я, прийняття рішень про її оптимізацію, створення, реорганізацію, перепрофілювання державних і комунальних закладів охорони здоров`я здійснюються відповідно до закону органами, уповноваженими управляти об`єктами відповідно державної і комунальної власності. Заклади охорони здоров`я можуть добровільно проходити акредитацію в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 (далі - Перелік № 909).

Розділом 2 «Охорона здоров`я» Переліку № 909 передбачено, що посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах, належать до таких, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Пунктом 2 Примітки до Переліку № 909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Згідно з пунктом 3 Примітки вищевказаного Переліку, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років та виплати грошової допомоги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до закладів охорони здоров`я відносяться: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. В зазначених закладах і установах право на призначення пенсії за вислугу років мають право: лікарі та середній медичний персонал.

У подальшому Переліки закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров`я затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 жовтня 2002 року №385 (далі - Переліки №385).

Положеннями підпункту 1.2 пункту 1 Переліків №385, поліклінічні заклади (центральна міська, міська, центральна районна) входять до переліку закладів охорони здоров`я.

Порядок акредитації закладу охорони здоров`я затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року №765 (далі - Порядок №765).

Пунктом першим Порядку №765 визначено, що акредитація закладу охорони здоров`я (далі - акредитація) - це офіційне визнання наявності у закладі охорони здоров`я умов для якісного, своєчасного, певного рівня медичного обслуговування населення, дотримання ним стандартів у сфері охорони здоров`я, відповідності медичних (фармацевтичних) працівників єдиним кваліфікаційним вимогам.

Акредитації підлягають всі заклади охорони здоров`я (далі - заклади) незалежно від форми власності, крім аптечних, акредитація яких може здійснюватися на добровільних засадах.

Згідно з пунктом 10 Порядку №765, у разі прийняття рішення про присвоєння закладу певної акредитаційної категорії відповідна головна акредитаційна або акредитаційна комісія безоплатно видає йому акредитаційний сертифікат (додаток 3 до Порядку №765).

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для відмови у призначенні позивачеві пенсії є відсутність необхідного спеціального стажу роботи на відповідних посадах через незарахування до спеціального стажу роботи позивача на Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві "Дентафіл" з 01 жовтня 1992 року до 10 січня 2002 року, Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві "Стоммакс" та в Комунальному підприємстві "Стоммакс" з 10 січня 2002 року до 13 вересня 2002 року та з 04 лютого 2004 року до 30 квітня 2018 року на посадах зубного техніка.

Згідно з записами трудової книжки, з 01 жовтня 1992 року до 10 січня 2002 року позивач працював у Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві "Дентафіл" зубним техніком (а.с. 47).

Так, МОН України була видана ліцензія серії АЗ №007245 на право здійснення Державним стоматологічним протезно-ортопедичним підприємством "Дентафіл" підприємницької діяльності від 24 березня 1998 року та ліцензія МОН України серії АА № 010935 від 16 березня 2001 року (а.с. 50-51).

Суд зауважує, що ОСОБА_1 працював зубним техніком на державному підприємстві, яке здійснювало медичну практику. У матеріалах справи міститься відповідна ліцензія на право здійснення підприємницької діяльності Державним стоматологічним протезно-ортопедичним підприємством "Дентафіл", що спростовує доводи відповідача та дає підстави для зарахування позивачу стажу роботи на цьому підприємстві до спеціального стажу, який необхідний для призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах.

Стосовно зарахування позивачу стажу на посаді зубного техніка у Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві "Стоммакс", в КП "Стоммакс" та Житомирському комунальному стоматологічному підприємстві "Стоммакс", суд зазначає наступне.

Згідно з записами у трудовій книжці, позивач у період з 10 січня 2002 року до 13 вересня 2002 року та з 06 лютого 2004 року до 30 квітня 2018 року працював на посаді зубного техніка у Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві "Стоммакс" та у КП "Стоммакс" (а.с. 48-49).

Суд критично ставиться до доводів відповідача в частині неможливості зарахування спеціального стажу роботи у Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві "Стомакс", Житомирському комунальному стоматологічному підприємстві "Стомакс", Комунальному підприємстві "Стомакс" Житомирської міської ради у відповідності до положень Переліку №909 та зазначає наступне.

Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою Житомирського міського управління охорони здоров`я №135 від 27 листопада 2017 року ДСПОП "Дентафіл" реорганізовано шляхом приєднання до ДСПОП "Стоммакс", яке являється правонаступником усіх майнових прав і обов`язків приєднаного підприємства та перейменовано в Житомирське комунальне стоматологічне підприємство "Стоммакс", а згідно з рішенням сесії Житомирської міської ради № 543 від 30 травня 2013 року ЖКСП "Стоммакс" перейменовано в Комунальне підприємство "Стоммакс" Житомирської міської ради (а.с. 53).

Галузева підпорядкованість Житомирського комунального стоматологічного підприємства "Стоммакс" відповідно до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - охорона здоров`я, орган управління - Міністерство охорони здоров`я України. За кодом виду діяльності ЖКСП "Стоммакс" є піліклінічною установою, яка відповідно до Переліків № 385 входить до переліку закладів охорони здоров`я. Наведені обставини підтверджуються довідкою Управління охорони здоров`я Житомирської міської ради від 19 грудня 2017 року № 3044/01-18 (а.с. 64).

На виконання вимог статті 16 Основ законодавства та Порядку №765, Комунальне підприємство "Стоммакс" Житомирської міської ради (Житомирське комунальне стоматологічне підприємство "Стоммакс") є акредитованою медичною установою, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями акредитаційних сертифікатів Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної державної адміністрації серії ДОЗ № 000003 від 20 серпня 2013 року, серії УОЗ № 001057 від 24 квітня 2007 року, серії УОЗ № 000077 від 25 травня 2010 року (а.с. 54-56), ліцензій серії АЗ № 011726 від 15 травня 2000 року, серії АА № 628935 від 14 листопада 2003 року, серії АВ № 300332 від 08 грудня 2006 року, серії АГ № 603886 від 13 грудня 2011 року, серії АЕ № 197095 від 28 жовтня 2013 року (а.с. 60-63).

За таких обставин, посилання відповідача як на підставу для відмови у призначенні пенсії на ту обставину, що в Переліку закладів охорони здоров`я не передбачені товариства і підприємства, на яких працював позивача, спростовується наведеними правовими нормами та матеріалами справи. Отже, періоди роботи позивача з 01 жовтня 1992 року по 10 січня 2002 року, з 10 січня 2002 року до 13 вересня 2002 року, з 06 лютого 2004 року до 30 квітня 2018 року підлягають зарахуванню до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років. Суд акцентує увагу, що саме з 06 (а не з 04) лютого 2004 року до 30 квітня 2018 року ОСОБА_1 працював у ЖКСП "Стоммакс".

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 29 жовтня 2019 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років на пільгових умовах, період роботи в Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві "Дентафіл" з 01 жовтня 1992 року по 10 січня 2002 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років на пільгових умовах, період роботи в Державному стоматологічному протезно-ортопедичному підприємстві "Стоммакс" та Комунальному підприємстві "Стоммакс" з 10 січня 2002 року до 13 вересня 2002 року, з 06 лютого 2004 року до 30 квітня 2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 840, 80 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов