Рішення № 89882547, 11.06.2020, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.06.2020 м. Ужгород Справа № 907/179/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/179/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС", м. Київ до фізичної особи - підприємця Семак Івана Івановича, с. Заріччя Іршавського району про стягнення суми 24430,07грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи - підприємця Семак Івана Івановича, с. Заріччя Іршавського району про стягнення суми 24430,07грн. заборгованості за договором поставки №9253-07/2016 від 11.03.2016, у тому числі суми 18302,52грн. основного боргу, 4070,736грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 296,32грн. інфляційних втрат та 1760,50грн. річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за поставки №9253-07/2016 від 11.03.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/179/20, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2020 року суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 15.05.2020 р.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

08.04.2020 року господарським судом Закарпатської області було здійснено вимоги щодо повідомлення особи - відповідача фізичної особи - підприємця Семак Івана Івановича, с. Заріччя Іршавського району про відкриття спрощеного позовного провадження у справі №907/179/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС", м. Київ до фізичної особи - підприємця Семак Івана Івановича, с. Заріччя Іршавського району про стягнення суми 24430,07грн. шляхом надіслання на його електронну пошту ухвали суду від 07.04.2020, однак повідомлення про прочитання такого повідомлення судом так і не отримано. Тим самим відповідача було повідомлено телефонним дзвінком про відкриття провадження у справі.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано. Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши повноважного представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн Карго Партс»

(скорочена назва: ТОВ « Автодистриб`юшн Карго Партс)), надалі по тексту - Позивач, Постачальник) та фізичною особою- підприємцем Семаком Іваном Івановичем (скорочена назва: ФОП Семак І .І .; надалі по тексту - Відповідач, Покупець, Боржник) 11.03.2016 було укладено договір поставки №9253-07/2016 (надалі - договір поставки), згідно з предметом якого Заявник, як Постачальник, зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцю запчастини, експлуатаційні матеріали (далі по тексту - Товар) та виконувати шиномонтажні послуги, а Боржник як покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати Товар та оплачувати його (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до 1.2. та 1.3. Договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження Товару, загальна кількість, ціна за одиницю Товару, що підлягає поставці за цим Договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на Товар, які е невід`ємною частиною Договору та остаточно узгоджується Сторонами на кожну окрему партію Товару. Загальна сума договору складає суму ціни Товару, вказану в видаткових накладних протягом дії Договору.

Пунктом 2.3. Договору Сторони встановили, що Товар за домовленістю продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу Товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно.

Згідно з пунктом 2.4. Договору, ціни Товару вважаються остаточно визначеними Сторонами у видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії Товару.

Поставка Товару здійснюється за погодженням Сторін на умовах пункту 2.5. Договору: 1) EXW - склад Постачальника (Товар переходить у власність Покупця з моменту його передачі Покупцю на складі постачальника); 2) ЕСА - франко-перевізник (Товар переходить у власність покупця з моменту передачі Товару Постачальником перевізнику. Оплата послуг перевізника здійснюється Постачальником за рахунок Покупця.

Оплата згідно Договору здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. При здійсненні оплати Покупець вказує наступні реквізити: номер та дату підписання Договору, по якому відбувається поставка продукції з посиланням на виставлений постачальником рахунок-фактуру (пункт 3.1. Договору). У разі прострочення платежу з боку Покупця постачальник має право припинити подальші відвантаження на його адресу до отримання повної оплати за відвантаженими, але не оплаченими в строк партіями Товару, а також перейти до роботи з Покупцем на умовах 100% попередньої оплати (пункт 3.2. Договору). В залежності від загальної суми щомісячних замовлень Покупця, Постачальник визначає суму товарного кредиту, на яку він може поставити товар на умовах домовленого відтермінування. У разі перевищення суми товарного кредиту та не настання при цьому терміну оплати за відтермінуванням, Покупець має сплатити суму коштів, яка буде дорівнюватись сумі перевищення кредиту невідкладно (пункт 3.3. Договору).

Відповідно до пунктів 5.2., 5.3. Договору в разі простроченого платежу більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,5о/о від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

У разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 відсотків річних від простроченої суми.

Пунктами 8.2. та 8.4. передбачено, що Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2016 року з можливістю його пролонгації, оскільки якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного Договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, Договір вважаться продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.

Виходячи з документів, долучених до позовної заяви, на виконання умов Договору Позивачем за видатковими накладними: № Ѕ10001781496 від 03.07.2019, № 5І0001828369 від 27.07.2019 відповідачу був відвантажений Товар на загальну суму 33 302,52 гривень.

Разом з тим, відповідачу було вручені рахунки на оплату отриманого Товару: № Ѕ0003978486 від 03.07.2019 та № 50004062985 від 27.07.2019.

Термін сплати за відвантажений Товар був визначений: по видатковій накладній від 03.07.2019 № 510001781496 - до 02.08.2019 року, а по видатковій накладній від 27.07.2019 № 510001828369 - до 26.08.2019 року, що підтверджується змістом цих видаткових накладних.

Відповідачем частково було сплачено Позивачу суму в розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками Філія «Київсіті «АТ КБ «ПриватБанк» від 09.10.2019 № @2PL975686 на суму 10 000,00 грн. та від 05.03.2020 № @2PL800798 на суму 5 000,00 грн. Після чого Відповідачем не було здійснено жодних проплат на користь Позивача в рахунок поставленого Товару, що доводить заборгованість відповідача перед позивачем.

Отже, відповідач взятих на себе зобов`язань за Договором не виконав, у повному обсязі оплату отриманого Товару не здійснив, хоча Товар ним отримано без зауважень і заперечень, видаткові накладні були підписані ним особисто.

Таким чином у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 24 430,07 грн., з яких 18 302,52 грн. сума основного боргу за отриманий Товар, 4 070,73 грн. пеня за прострочення строку виконання зобов`язання, 1 760,50 грн. 12-ть процентів річних та 296,32 грн. інфляційних втрат.

Загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар складає 24 430,07 грн.

В ч. 1 ст.530 ГК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Виходячи з наведеного, у товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС", м. Київ виникло право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки відповідач допустив заборгованість перед позивачем у розмірі 24 430,07 грн. заборгованості за поставлений товар, яку позивач і просить стягнути на його користь за Договором поставки від 11.03.2016 року №9253-07/2016.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив поставку товару згідно з видатковими накладними № Ѕ10001781496 від 03.07.2019, № 5І0001828369 від 27.07.2019 на загальну суму 33 302,52 гривень.

Натомість, фізична особа - підприємець Семак Іван Іванович не виконав свої зобов`язання в повному обсязі за поставлений товар, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість у сумі 24 430,07 грн., з яких 18 302,52 грн. - сума основного боргу, 4 070,73 грн. - сума пені за прострочення строку виконання зобов`язання за Договором, 1760,50 грн. - сума 12% річних від простроченої суми за порушення грошового зобов`язання, 296,32 грн. - сума втрат від інфляції.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що в разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

У постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14 викладений наступний правовий висновок: «Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", стапею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та зокрема викладена в постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010».

Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки НБУ також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 910/10224/14, від 23.05.2018 у справі № 910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.

На підставі викладеного, при обчисленні пені необхідно застосувати до розрахунку пені розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім цього, до розрахунку пені слід врахувати вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, якою встановлено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Отже, сума пені за порушення строку виконання зобов`язання за Договором становить 4 070,73 грн.

Згідно п. 5.3. Договору на підставі ст. 625 Ц[С України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник , на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Таким чином, сума 12% річних від простроченої суми за порушення Відповідачем грошового зобов`язання за Договором становить 1760,50 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят гривень 50 копійок).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, говорить що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці(тобто мала місце дефляція).

Якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.).

Отже, втрати від інфляції, завдані внаслідок прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання за Договором на день подання позову становить 296,32 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі. Відповідачем належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги не спростовано у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Семак Івана Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб`юшн Карго Партс» (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16, код ЄДРПОУ: 37141112) суму 24 430,07 (двадцять чотири тисячі чотириста тридцять гривень 07 копійок), з яких: 18 302,52 грн. - основного боргу; 4 070,73 грн. - пені, 1 760,50 грн.- сума 12% річних, 296,32 грн. - інфляційних втрат, а також суму 2 102,00 (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 18.06.2020.

Суддя О.Ф. Ремецькі