Ухвала суду № 89882439, 17.06.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

У Х В А Л А

17.06.2020р. Справа № 905/1120/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

розглянувши заяву б/н від 12.06.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»», м. Київ

про забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, що знаходяться на рахунках відкритих в будь-яких фінансових установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» і які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову співрозмірному - 485 875, 18 дол. США та 5 962 408, 66 грн.; 2) заборони органам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям; акредитованим суб`єктам; державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань) здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно всього рухомого та нерухомого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ»

без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

17.06.2020 на адресу суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» про 485 875,18 дол. США та 5 962 408,66 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву б/н від 12.06.2020 про забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, що знаходяться на рахунках відкритих в будь-яких фінансових установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» і які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову співрозмірному - 485 875, 18 дол. США та 5 962 408, 66 грн.; 2) заборони органам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям; акредитованим суб`єктам; державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань) здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно всього рухомого та нерухомого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ».

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову б/н від 12.06.2020 судом встановлено наступне.

В обґрунтування заяви, позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» та Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» було укладено кредитні договори: 1) 25.04.2013 між Позичальником та Банком укладено кредитний договір № 743/01-2013. Відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 5 000 000 доларів США.; 2) 17.03.2014 між Позичальником та Банком укладено кредитний договір № 793/02-2014, відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 1 200 000 доларів США.; 3) 19.03.2014 між Позичальником та Банком укладено кредитний договір № 794/03-2014, відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 1 400 000 доларів США.; 4) 20.03.2014 між Позичальником та Банком укладено кредитний договір № 795/04-2014, відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 1 328 000 доларів США; 5) 01.09.2014 між Позичальником та Банком укладено кредитний договір № 804/02-2014, відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 37 539 689 грн. 84 коп.

30.01.2020 між ПАТ «Банк Камбіо» (надалі за текстом - Первісний кредитор, Банк) та ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (надалі за текстом - Товариство, Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення прав вимоги №23 згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників, заставодавців, іпотекодавців та поручителів, фізичних та юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржників, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки (іпотечними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - «Права вимоги».

На момент подання позовної заяви право вимоги за вказаними вище кредитними договорам та договорами забезпечення перейшло від ПАТ «Банк Камбіо» до ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста».

01.08.2014 Головою Правління ПАТ «Банк Камбіо» ОСОБА_1 укладено з ПАТ «Банк Камбіо» Договір № 122дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту).

В той же час, коли вже 19.08.2014 Постановою правління Національного банку України № 510/БТ прийнято рішення про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Банк Камбіо» шляхом призначення куратора, ОСОБА_1 05.09.2014 укладено ще один Договір з Банком - Договір № 212дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту).

А вже через два робочі дні - 09.09.2014 між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Камбіо», в забезпечення виконання ТОВ «ШБ «Альтком» зобов`язань за кредитним договором № 743/01-2013 від 25.04.2013, укладено Договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги, відповідно до якого ОСОБА_1 направила кошти за своїми договорами строкового банківського вкладу (депозиту), які розміщенні у ПАТ «Банк Камбіо», в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком».

12.09.2014 відповідно до Акту прийому - передачі документів, ОСОБА_1 отримала оригінали кредитних договорів № 743/01-2013 від 25.04.2013 та № 804/02-2014 від 01.09.2014 боржником по яким є ТОВ «ШБ «Альтком».

На час укладання Банком з ОСОБА_1 договорів застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 09.09.2014, правочинів щодо відступлення/розірвання/припинення іпотечного договору щодо боржника ТОВ «ШБ «Альтком», а також перерахування кошті в рахунок погашення зобов`язань боржника, існувало ряд обмежень в діяльності Банку, про існування яких ОСОБА_1 , як Голова Правління Банку безперечно знала, але в порушення Закону України «Пре банки та банківську діяльність» та Положення № 346 та Постанови №510/БТ від 19.08.2014, з метою отримання незаконної вигоди від ТОВ «ШБ «Альтком» уклала вищевказані правочини.

Внаслідок укладення вказаних договорів ОСОБА_1 , отримала переваги (пільги) прямо не встановленні законодавством чи внутрішніми документами Банку для неї, та стала Новим кредитором ТОВ «ШБ «Альтком», та Новим заставодержателем/іпотекодержателем за договорами, що забезпечували вказаний кредитний договір, а ТОВ «ШБ «Альтком» уникнув виконання свого обов`язку перед Первісним кредитором - ПАТ «Банк Камбіо», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

Отже, Договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 09.09.2014 укладений між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «ШБ «Альтком», а також правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Іпотечного договору є нікчемними в силу п.7 частини третьої ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки банк уклав правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

В результаті здійснення операцій щодо погашення заборгованості за Кредитним договором, не відбулось реального надходження коштів на рахунок ПАТ «Банк Камбіо», а відбулось коригування структури банківського балансу шляхом змін обліку грошових зобов`язань. Оскільки, за відсутності коштів на кореспондентському рахунку Банку платіжні доручення клієнтів не виконуються. Отже, реальне надходження коштів на рахунок Банку, на виконання умов кредитного договору та договору застави та відступлення прав вимоги від 09.09.2014, не відбулось, адже банк не може проводити безготівкові платежі клієнтів (електронні кошти), якщо такі кошти не має сам банк.

Тому, не можна вважати заборгованість за кредитним договором погашеною за рахунок коштів ОСОБА_2 належного повернення коштів за кредитним договором здійснено не було, а Договір відступлення прав вимог не був оплачений.

Договори застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 09.09.2014 укладені між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 , в забезпечення виконання зобов`язання ТОВ «ШБ «Альтком», а також правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Іпотечного договору є нікчемними в силу п.1 частини третьої ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки банк безоплатно здійснив відчуження майна, відмовився від власних майнових вимог, а також в силу п.8 частини третьої ст. 38 цього Закону, так як укладені з пов`язаною особою банку.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» застосовано наслідки нікчемності правочинів та здійснено зворотні транзакції по рахунках за нікчемними правочинами, таким чином, відновлено заборгованість Боржника. Про дані обставини Банк, повідомляв ТОВ «ШБ «Альтком» листами від 02.10.2018 та 04.04.2019.

За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Оскільки, позивач звернувся до суду з позовними вимогами майнового характеру, в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки, позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і ст. 137 ГПК України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

У своїй заяві про забезпечення позову заявник просить: 1) накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, що знаходяться на рахунках відкритих в будь-яких фінансових установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» і які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову співрозмірному - 485 875, 18 дол. США та 5 962 408, 66 грн.; 2) заборонити органам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям; акредитованим суб`єктам; державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань) здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно всього рухомого та нерухомого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ».

При цьому, за змістом абз. 7 ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, вимоги заявника щодо забезпечення позову не можуть бути задоволенні, оскільки, вжиття таких заходів забезпечення позову, без належних обґрунтувань їх застосування, є втручанням у діяльність юридичної особи, що не входить до повноважень суду.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також, суд звертає увагу заявника, що у разі задоволенні позовних вимог, позивач (стягувач) має право звернутися з виконавчим документом на адресу Виконавчої служби з метою примусового виконання рішення, яка для виконання рішення наділена повноваженнями щодо накладення арешту на грошові кошти та майно боржника.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви б/н від 12.06.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»», м. Київ про забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, що знаходяться на рахунках відкритих в будь-яких фінансових установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» і які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову співрозмірному - 485 875, 18 дол. США та 5 962 408, 66 грн.; 2) заборони органам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям; акредитованим суб`єктам; державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань) здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно всього рухомого та нерухомого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» - відмовити.

Ухвала набрала чинності з моменту її підписання – 17.06.2020 року.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи протягом десяти днів з дня її підписання ухвали до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя О.М. Сковородіна