Ухвала суду № 89879907, 16.06.2020, Оболонський районний суд міста Києва

16.06.2020 Справа № 756/12490/18

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______________

Унікальний №756/12490/18

Провадження №2/756/649/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.

за участю секретаря П`яла Ю.Б.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючому судді у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та припинення дискримінації трудових і конституційних прав,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом до відповідача ПАТ «Київенерго» про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та припинення дискримінації трудових і конституційних прав.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04.08.2018 у справі відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження під головуванням судді ОСОБА_2.

Відповідно до протоколу судового засідання від 14.06.2019 розгляд справи було відкладено до 21.11.2019 о 09 год. 40 хв.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Оболонського районного суду м. Києва Зірник О.О. №103 від 07.08.2019 призначено повторний автоматичний розподіл справ у зв`язку із тимчасовим відстороненням Вищою радою правосуддя судді ОСОБА_2 від здійснення правосуддя.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 08.08.2019 визначено головуючого суддю - Дибу О.В.

12.06.2020 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про відвід головуючого судді Диби О.В. у зв`язку із тим, що у судовому засіданні, яке відбулося 16.03.2020 судом начебто було постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі до отримання відповіді від НПС «Свобода» КП «Київтеплоенерго». Враховуючи відсутність в ухвалі суду від 16.03.2020 відомостей про зупинення провадження у справі, вона зверталася до суду із заявами про отримання копії технічного запису судового засідання, видачі ухвали суду про письмовий запит до НПС «Свобода» КП «Київтеплоенерго», протоколів судового засідання. Зазначала, що такі вимоги судом свідомо були проігноровані «під прикриттям обмежень карантину», що свідчить про навмисні упереджені дії суду і обмеження її в доступі до правосуддя. Окрім того вказувала на те, що після 16.03.2020 вона неодноразово зверталася до суду із заявою про зупинення провадження у справі, яка була проігнорована судом.

Посилаючись на зазначені обставини позивач вважає, що головуючий суддя Диба О.В. навмисно, упереджено, з метою помсти створює їй перешкоди у доступі до правосуддя, тому підлягає відводу.

Відповідно до ч.8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

21.11.2019 позивачем було подано заяву про відвід головуючого судді Диби О.В.

Відповідно до ухвали суду від 21.11.2019 заяву про відвід головуючого судді у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Київенерго» про поновлення на роботі і виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та припинення дискримінації трудових і конституційних прав визнано необґрунтованою з підстав, визначених ч.4 ст. 36 ЦПК України.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28.11.2019 у задоволенні заяви про відвід головуючого судді було відмовлено, оскільки вказана заява фактично зводиться до незгоди позивача з процесуальними діями суду.

В наступному судовому засіданні яке було призначено на 16.12.2019 позивач знову подав заяву про відвід головуючого судді Диби О.В.

Ухвалою суду від 16.12.2019 заяву про відвід головуючого судді Диби О.В. було визнано необґрунтованою з підстав, визначених ч.4 ст. 36 ЦПК України.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18.12.2019 у задоволенні заяви про відвід головуючого судді Диби О.В. було відмовлено, оскільки заява зводиться до незгоди позивача з процесуальними діями суду.

Таким чином, позивач двічі підряд зверталася із безпідставними відводами з причин її незгоди з процесуальними діями суду, що в силу приписів ч.3 ст. 40 ЦПК України, призвело до затягування розгляду справи.

Ухвалою суду від 16.03.2019 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в новій редакції та залучено до участі у справі в якості належного відповідача Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго». Окрім того, з урахуванням точки зору учасників було вирішено питання про направлення запиту до НПС «Свобода» КП «Київтеплоенерго» про отримання згоди вказаної особи на звільнення позивача.

В судовому засіданні мало місце обговорення доцільності зупинення провадження, враховуючи необхідність відкладення розгляду справи для повідомлення залученого відповідача.

Сторона позивача не наполягала на зупиненні провадження у справі та вважала за можливе, враховуючи необхідність відкладення розгляду справи, направити запит до НПС «Свобода» КП «Київтеплоенерго», що й було зроблено судом.

27.04.2020 сторони в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи судом повідомлялися, від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою запобігання розповсюдження особливо небезпечного вірусного захворювання. Просила розгляд справи без її присутності не проводити.

В судовому засіданні зазначена заява позивача була задоволена, розгляд справи відкладений до 25.05.2020.

22.05.2020 канцелярією суду було зареєстроване клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку із погіршенням стану її здоров`я та рекомендацією сімейного лікаря залишатися вдома. Просила не проводити розгляд справи за її відсутності. Того ж дня, надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи у зв`язку із погіршенням стану його здоров`я. Просив не проводити розгляд справи без присутності позивача ОСОБА_1 .

В судовому засіданні яке було призначено на 25.05.2020 встановлено, що запит суду від 16.03.2020 щодо отримання від НПС «Свобода» КП «Київтеплоенерго» згоди на звільнення позивача, повернувся на адресу суду із відміткою про причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання» (т.2 а.с. 140).

У зв`язку із встановленням вказаної обставини, судом було вирішено здійснити повторний запит до НПС «Свобода» КП «Київтеплоенерго», задовольнити клопотання позивача та його представника про відкладення розгляду справи.

12.06.2020 позивач ОСОБА_1 втретє звернулась до суду із заявою про відвід головуючого судді Диби О.В. у зв`язку із тим, що у судовому засіданні, яке відбулося 16.03.2020 судом начебто було постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі до отримання відповіді від НПС «Свобода» КП «Київтеплоенерго». Враховуючи відсутність в ухвалі суду від 16.03.2020 відомостей про зупинення провадження у справі, вона зверталася до суду із заявами на отримання копії технічного запису судового засідання, видачі ухвали суду про письмовий запит до НПС «Свобода» КП «Київтеплоенерго», протоколів судового засідання. Вказувала, що НПС «Свобода» КП «Київтеплоенерго» жодних запитів суду не отримувало. Зазначала, що такі вимоги судом свідомо були проігноровані «під прикриттям обмежень карантину», що свідчить про навмисні упереджені дії суду і обмеження її в доступі до правосуддя. Окрім того вказувала на те, що після 16.03.2020 неодноразово зверталася до суду із заявами про зупинення провадження у справі, які були проігноровані судом.

Посилаючись на зазначені обставини позивач вважає, що головуючий суддя Диба О.В. навмисно, упереджено, з метою помсти створює їй перешкоди у доступі до правосуддя, тому підлягає відводу.

Підстави та обставини для відводу судді чітко визначені ст. 36 ЦПК України.

Як на підставу для відводу головуючого судді, позивач посилався на те, що начебто під час розгляду справи судом було допущені процесуальні порушення, що на її думку, свідчать про особисту упередженість суду під час розгляду справи.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

З матеріалів справи убачається, що ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16.03.2020 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в новій редакції, а також залучено до участі у справі в якості належного відповідача Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

Крім того, ухвалою суду від 16.03.2020, яка занесена до протоколу судового засідання в рамках п. 7 ч. 2 ст. 248 ЦПК України було постановлено направити запит до НПС «Свобода» КП «Київтеплоенерго» щодо надання згоди на звільнення працівника ОСОБА_1 .

Вказаний запит повернувся на адресу суду із зазначенням причин повернення «за закінченням терміну зберігання».

За таких обставин, заява про відвід головуючого судді ґрунтується на незгоді позивача з процесуальними рішеннями суду, що не допускається.

Відповідно до ч.4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Таким чином, обставини, на які посилається позивач, в силу приписів ч.4 ст. 36 ЦПК України не можуть бути підставою для відводу головуючого та є завідомо безпідставними.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

При цьому, суд зазначає, що ЄСПЛ застосовує положення, передбачене ч. 3 ст. 35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до суду, порушує встановлений порядок роботи суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).

Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.

Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.

ЄСПЛ визнає неприйнятними заяви, на підставі зловживання правом, якщо вони позбавлені серйозних підстав та є явно сутяжними, тобто повторюють зміст тих скарг, щодо яких судом раніше було прийнято рішення про їх неприйнятність. Зокрема, у справі «Філіс проти Греції» (рішення від 17.10.1996) Комісія встановила, що заявник уже неодноразово подавав скарги щодо аналогічних або пов`язаних одне з одним питань та відмітила, що такі дії є умисними, так як в багатьох випадках заявник був докладно проінформований особисто про дію Конвенції. Комісія стверджує, що вирішення низки необґрунтованих і сутяжних заяв обумовлюють непотрібну роботу, яка є несумісною з реальними функціями Суду та заважає їх здійсненню, а тому вказані вище дії заявника є зловживанням правом.

Безпідставність звернення позивача із заявами про відвід головуючого судді з підстав незгоди з його процесуальними діями, встановлено ухвалами Оболонського районного суду м. Києва від 21.11.2019, 28.11.2019, 16.12.2019, 18.12.2019.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що дії позивача щодо заявлення завідомо безпідставного відводу свідчить про очевидне зловживання нею своїми процесуальними правами, що призводить до затягування розгляду справи.

У відповідності до частини 3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Таким чином, заяву позивача про відвід слід залишити без розгляду, оскільки її дії визнаються судом зловживанням процесуальними правами у зв`язку із неодноразовим заявленням завідомо безпідставних відводів.

За таких обставин, керуючись ст. 33-40, 44 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати дії позивача ОСОБА_1 щодо заявлення завідомо безпідставного відводу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про поновлення на роботі і виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та припинення дискримінації трудових і конституційних прав - зловживанням процесуальними правами.

Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючому судді у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про поновлення на роботі і виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та припинення дискримінації трудових і конституційних прав - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення.

Суддя О.В. Диба