Рішення № 89877759, 11.06.2020, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 660/162/18

Провадження №2/650/89/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2020 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі: головуючого - судді Коваля В.О.

за участі: секретаря - Пилипенко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Велика Олександрівка справу за позовом

Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Борозенської сільської ради Великоолександрівського району до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

Керівник Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Борозенської сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Позовну заяву мотивовано тим, що в ході досудового розслідування слідчим відділом Великоолександрівського ВП Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області кримінального провадження № 42017231090000046 від 28.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 197-1 КК України встановлено, що на території Новокубанської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області невстановлені особи здійснили самовільне захоплення земельної ділянки площею 54 га. Під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що спеціалістами головного управління Держгеокадастру у Херсонській області проведено перевірку дотримання вимог законодавства при використанні земельної ділянки площею 48 га на території Новокубанської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області. За результатами перевірки державним інспектором із здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_1 12.07.2017 року складено Акт обстеження земельної ділянки та Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, відповідно до яких земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 48 га самовільно зайнята ОСОБА_1 шляхом проведення агротехнічних робіт.

В ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства складено протокол про адміністративне правопорушення від 12.07.2017 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП. За результатами розгляду вказаного протоколу державним інспектором винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 17.07.2017 року, згідно якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні вказаного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170.00 грн. Постанова про накладення адміністративного стягнення відповідачем не оскаржувалась та 24.07.2017 року штраф у розмірі 170 грн. сплачено добровільно у повному обсязі.

12.07.2017 року державним інспектором із здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування складено та вручено відповідачеві Припис про усунення порушень вимог законодавства. Також державним інспектором при здійсненні перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покрову (родючого шару грунту) без спеціального дозволу № 963 від 25.07.2007 року здійснено розрахунок шкоди у розмірі 79 549,34 грн.

Відповідач дії державного інспектора щодо перевірки дотримання вимог земельного законодавства не оскаржила та на даний час шкоду внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розташованої на території Новокубанської сільської ради, в розмірі 79 549,34 грн. в добровільному порядку не відшкодувала, що й стало підставою звернення прокурора до суду.

В судовому засіданні прокурор вимоги позову підтримав в межах і з підстав, викладених у ньому. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Борозенської сільської ради шкоду, завдану самовільним зайняттям земельної ділянки в сумі 79 549,34 грн. та 1762 грн. судового збору на користь прокуратури Херсонської області.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області в судовому засіданні пояснив, що спеціалістами головного управління Держгеокадастру проведено перевірку дотримання вимог законодавства при використанні земельної ділянки площею 48 га на території Новокубанської сільської ради. За результатами перевірки державним інспектором 12.07.2017 року складено Акт обстеження земельної ділянки та Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, відповідно до яких земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 48 га самовільно зайнята ОСОБА_1 . Відповідач була присутня на місці складання актів та розписалася в них. Щодо самовільного обробітку земельної ділянки відповідач жодних пояснень не надавала. Угод на використання вказаної земельної ділянки укладено не було. Просить суд задовольнити вимоги позову.

Представник Борозенської сільської ради в судовому засіданні пояснила, що вказана у позовній заяві земельна ділянка знаходилася за межами населеного пункту та перебувала у державній власності. Розпорядником земельної ділянки є Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області. Просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позову не визнала і суду пояснила, що в 2015 році вона познайомилася з ОСОБА_3 , який пообіцяв узяти її на роботу. Татаров попросив поїхати в ОСОБА_4 та домовитися з сільським головою про оренду землі, що вона й зробила. Угоду про обробіток вказаної в позові землі було укладено між сільською радою та ОСОБА_3 . Вона дану земельну ділянку не обробляла і не засівала. Вона дійсно на прохання інспектора ОСОБА_2 , щоб він не приїздив вдруге, підписала акт. Пояснення, написані нею в протоколі, також були продиктовані інспектором ОСОБА_2 . Інспектор ввів її в оману, сказав що ніяких наслідків для неї не буде. Заперечує проти задоволення позовних вимог.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що в 2017 році до Новокубанської сільської ради приїхала відповідач ОСОБА_1 з невідомим чоловіком і попросили надати їм в обробіток вказану у позові земельну ділянку. Вони домовились та 01.03.2017 року уклали з ОСОБА_3 угоду на обробіток землі за умови проплати за її оренду, хоча всі справи щодо земельної ділянки велися з ОСОБА_1 . Однак проплати не було і 10.04.2017 року угоду розірвали. Розпорядником землі на той час була райдержадміністрація. Хто саме обробляв землю, він не бачив. Коли побачив, що земля обробляється, зателефонував відповідачеві і сказав, щоб землю не обробляли, оскільки її буде роздано учасникам АТО. Коли проводили земельні роботи на спірній земельній ділянці, угоду вже було розірвано.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 12.07.2017 року він, як державний інспектор із здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства, зі слів сільського голови з`ясував, що ОСОБА_1 самовільно використовує земельну ділянку державної власності та склав відповідні акти. На ділянці була проведена культивація, земля була підготована під посів сільськогосподарських культур. Він телефонував відповідачеві, вона приїхала та пояснила, що використовує цю земельну ділянку. Він також склав адміністративний протокол за самовільне використання земельної ділянки відносно ОСОБА_1 , вона була присутня при розгляді вказаного протоколу. Через місяць з`ясувалося, що частину вказаної земельної ділянки використовує ОСОБА_6 , а іншу частину ОСОБА_1 .

Заслухавши прокурора, представника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, представника Борозенської сільської ради, відповідача та її представника, свідків, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до вимог ст. 4 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

У відповідності з вимогами ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З Акту обстеження земельної ділянки від 12.07.2017 року та Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 12.07.2017 року, складених Державним інспектором відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування ОСОБА_2 , вбачається, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 48 га, розташована на території Новокубанської сільської ради, самовільно зайнята ОСОБА_1 шляхом проведення агротехнічних робіт.

12.07.2017 року Державним інспектором відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування ОСОБА_2 складено Протокол про адміністративне правопорушення та 17.07.2017 року винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення, згідно якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні вказаного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170.00 грн. Постанова про накладення адміністративного стягнення відповідачем не оскаржувалась та 24.07.2017 року штраф у розмірі 170 грн. сплачено добровільно у повному обсязі.

12.07.2017 року державним інспектором із здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування складено та вручено відповідачеві Припис про усунення порушень вимог законодавства. Також державним інспектором при здійсненні перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покрову (родючого шару грунту) без спеціального дозволу № 963 від 25.07.2007 року здійснено розрахунок шкоди у розмірі 79 549,34 грн.

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та Борозенської сільської ради у зв`язку з невжиттям ними заходів щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Відповідно до до ч.ч. 3-5 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом України у постановах від 20 вересня 2018 року № 924/1237/17 та від 23 січня 2019 року № 920/331/18, в яких суд наголосив, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень.

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

З цього приводу у Рішенні від 5 червня 2019 р. № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України «Про прокуратуру».

У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до підпункту 25 пункту 4 даного Положення, Держгеокадастр організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок, дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Згідно п. 7 Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно п. 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

З офіційного сайту Головного управління Дерджгеокадастру у Херсонській області (http://khersonska.land.gov.ua) вбачається, що серед його структурних підрозділів наявні Юридичне управління та Відділ правового забезпечення. Причин, які за вказаних обставин перешкоджають захисту інтересів держави Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області прокурором не зазначено.

Згідно ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення № 7 від 14.11.2017 року першої сесії сьомого скликання Борозенської сільської ради «Про початок реорганізації діяльності Новокубанської та Чарівнянської сільських рад шляхом приєднання до Борозенської сільської ради» Борозенська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Новокубанської сільської ради, на території якої розташована спірна земельна ділянка.

Стягнення шкоди за самовільне зайняття земельних ділянок саме до бюджету Борозенської сільської ради передбачено Класифікацією доходів бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 року № 11.

Таким чином Борозенська сільська рада Великоолександрівського району Херсонської області будучи органом місцевого самоврядування наділена достатнім обсягом повноважень та правоздатності щодо самостійного захисту інтересів громади в суді.

Враховуючи викладене, суд вважає, що прокурором при подані даного позову до суду не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі, а також не наведено обставин нездійснення уповноваженими органами наданих їм повноважень.

Крім того, прокурором не виконано вимоги ст. 81 ЦПК України, оскільки до суду не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження зазначених прокурором у позові обставин - невжиття Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області та Борозенською сільською радою заходів щодо відшкодування шкоди.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

У разі вирішення спору по суті безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для відмови у позові, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України.

Крім того, підставою стягнення з відповідача шкоди прокурор вказує самовільне зайняття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» термін «самовільне зайняття земельної ділянки» визначено, як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ч.1 ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ст.ст.152, 158 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою і відшкодуванням завданих збитків.

Статтею 211 Земельного кодексу України та ст.56 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Така шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору даної справи є стягнення з відповідача шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, тобто є деліктною відповідальністю, до якої прокурор просить притягнути відповідача.

До загальних умов деліктної відповідальності належать: наявність шкоди; протиправність поведінки правопорушника; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та результатом (шкодою); вина правопорушника. Вони визнаються загальними тому, що для виникнення деліктного зобов`язання їх наявність необхідна за будь-яких умов, якщо інше не визначено законодавством.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 № 7 , вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 ЗК України, статті 1166 ЦК України така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов`язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Необхідною умовою доведення наявності упущеної вигоди є встановлення, насамперед, самих збитків та причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника й збитками потерпілої сторони. При цьому потрібно довести, що протиправна дія або бездіяльність особи, яка порушила право, є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи, є наслідком такої протиправної поведінки.

Збитки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються лише тоді, коли особа могла реально отримати вигоду, якби не протиправна поведінка відповідача.

Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" № 963 від 25.07.2007(далі - Методика).

До позовної заяви додано Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки , виконаний державним інспектором Кравченком О.В. відповідно до Методики, згідно якого розмір заподіяної шкоди становить 79 549,34 грн.

Однак даним розрахунком не враховано витрати, які мали бути обов`язково понесені на вирощування врожаю, сплату податків, орендної плати, тощо.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На зазначене звернув увагу Верховний Суд України в постанові від 14.06.2017 р. у справі № 923/2075/15. Зокрема в даній постанові зазначено, що відповідно до положень частини третьої статті 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України, проте норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов`язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до Методики, також має бути встановлена наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Прокурором не надано суду належних та допустимих доказів протиправної поведінки відповідача та того, що саме ОСОБА_1 завдала позивачам шкоду.

Судом встановлено та підтверджено в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_5 , що 01.03.2017 року між Новокубанською сільською радою та керівником ПП «ОСТ ЛІДЕР-АГРО» ОСОБА_3 укладено Угоду про відшкодування збитків від неотримання коштів Новокубанською сільською радою за фактичне користування (тимчасове зайняття земельної ділянки )суб`єктами підприємницької діяльності, відповідно до якої ПП «ОСТ ЛІДЕР-АГРО» користується земельною ділянкою площею 57.00 га на території Новокубанської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

Факт використання ОСОБА_3 земельної ділянки, розташованої на території Новокубанської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, підтверджується також копією квитанції про сплату ОСОБА_3 6000,00 грн. на рахунок Новокубанської сільської ради; матеріалами Великоолександрівського відділення поліції за заявою ОСОБА_3 від 11.06.2018 року про вжиття заходів до ОСОБА_6 , який вимагає від ПП «ОСТ ЛІДЕР-АГРО» припинити займатися господарською діяльністю на території Новокубанської сільської ради.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні також підтвердив, що вже через місяць після складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ним було встановлено, що фактично земельна ділянка використовується ОСОБА_1 та іншою особою - ОСОБА_6 . Даний факт не було спростовано іншими учасниками справи. Водночас прокурором не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження розміру використовуваної ОСОБА_1 частини земельної ділянки та фактичного розміру заподіяної нею шкоди.

З матеріалів справи також вбачається, що за заявою ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 зареєстровано кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019230100000174 від 29.05.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Отже у справі відсутні безспірні докази про те, що саме ОСОБА_1 завдала позивачам матеріальну шкоду та її розмір, які є необхідними елементами складу цивільного правопорушення, передбаченого ст. 1166 ЦК України.

Таким чином, оскільки прокурор не надав належних і достовірних доказів на підтвердження відповідальності за завдану шкоду саме ОСОБА_1 , про розмір майнової шкоди (упущеної вигоди), позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку, щодо відсутності правових підстави для задоволення позову Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області.

В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 200, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст. 131-1 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 1166 ЦК України, ст. ст. 125, 152, 158, 211 ЗК України, Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Законом України «Про охорону земель», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», -

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позовних вимог Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Борозенської сільської ради Великоолександрівського району до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Повний текст рішення виготовлено 17 червня 2020 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з моменту виготовлення повного тексту рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ В.О. КОВАЛЬ