Рішення № 89877360, 12.06.2020, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/17073/19

Провадження №2/592/318/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2020 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді Костенко В.Г., за участю секретаря судового засідання Танасюк А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, третя особа без самостійних вимог зі сторони відповідача ОСОБА_2

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ відповідача №119-вк від 16.10.2019 про застосування заходів дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та наказ №533-к від 16.10.2019 про припинення трудового договору (контракту), поновити на посаді інженера-програміста у відділі розробки та впровадження інформаційних систем, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 7 000 грн..

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 29.12.2018 був прийняти на роботу на посаду інженер-програміста у відділ розробки та впровадження інформаційних систем.

21.08.2019 не був допущений на робоче місце через те, що пропуск був заблокований.

25.07.2019 адміністрацією підприємства було зобов`язано написати службову записку про видачу йому нового пропуску у зв`язку з втратою раніше виданого, але такої втрати не було.

11.10.2019 о 13-05 год. коли повернувся з обідньої перерви не був допущений на робоче місце охороною підприємства. Натомість залишався на прохідній до кінця робочого дня.

Наказом №119-вк від 16.10.2019 його було звільнено з роботи з посади інженера-програміста у відділі розробки та впровадження інформаційних систем за систематичне порушення трудової дисципліни.

У зазначеному наказі як підстава звільнення зазначені: наказ № 102-вк від 23.08.2019 про застосування заходів дисциплінарного стягнення (оголошення догани); наказ № 103-вк від 23.08.2019 про застосування заходів дисциплінарного стягнення (оголошення догани); наказ № 118-вк від 15.10.2019 про застосування заходів дисциплінарного стягнення (оголошення догани); акт про відсутність на роботі від 11.10.2019; пояснювальна записка позивача від 15.10.2019.

Позивач вважає, що звільнено незаконно. Він не мав системності у порушенні трудових обов`язків. Накази винесені 23.08.2019, у один день, розцінює як упереджене ставлення роботодавця. Його вина відсутня у тому, що 11.10.2019 не потрапив на робоче місце. Навпаки вважає, що відповідач зобов`язаний забезпечити безперешкодний доступ до робочого місця.

Відповідач надав відзив і просив відмовити у задоволенні позову. Заперечення мотивував тим, що до позивача було застосовані дисциплінарні стягнення за системне порушення трудової дисципліни.

22.08.2019 позивач у робочий час самовільно залишив територію підприємства та був відступній у період з 08 год. 45 хв. до 17 год. 00 хв.. Наступного дня у своїх поясненнях він зазначив, що не зміг потрапити на територію підприємства адже у нього була відсутня перепустка. За зазначене, наказом №103-вк від 23.08.2019 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

23.08.2019 позивач у робочий час самовільно залишив територію підприємства та був відсутній у період з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв.. У поясненнях 23.08.2019 позивач підтвердив факт відсутності на роботі 23.08.2019 у період з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв.. Такі дії пояснив тим, що необхідно було отримати адвокатський запит. За прогул 23.08.2019 наказом №102-вк від 23.08.2019 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

08.10.2019 позивач в робочий час самовільно, без дозволу керівництва, на службовому комп`ютері встановив операційну систему та втрутився в роботу локальної мережі, через що зник доступ до мережі у головного бухгалтера підприємства. У письмовому поясненні від 09.10.2019 позивач підтвердив сам факт самовільного встановлення операційної системи та самовільного налаштування робочого комп`ютера, проте пояснень чому здійснив вказані дії без дозволу керівництва не надав. За це наказом №118-вк від 15.10.2019 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

11.10.2019 позивач в робочий час самовільно залишив територію підприємства Відповідача та був відсутній на роботі у період з 13 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. У письмовому поясненні від 15.10.2019 позивач підтвердив факт відсутності на роботі 11.10.2019 у період з 13 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., зазначивши при цьому, що спізнився з обідньої перерви на 5 хвилин, у зв`язку із чим нібито не був допущений охороною підприємства. Після чого до кінця робочого часу знаходився на автомобільній паркові, про що не повідомив свого керівника.

З огляду на неодноразове попереднє застосування заходів дисциплінарного стягнення, наказом №119-вк від 16.10.2019 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

В цілому відповідач зазначив, що має право встановлювати на підприємстві правила внутрішнього розпорядку, визначати обов`язки працівників та вимагати від останніх їх дотримання. Натомість позивач не дотримався правил та своїх обов`язків.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали. Окремо позивач пояснив, що у серпні 2019 йому перешкоджали працювати, не пускали через прохідну, вимагали звільнитися. У зв`язку з цим була заблокована картка на прохідній. Поряд з цим визнав, що 23.08.2019 отримував накази про догани. За подій 08.10.2019 його також було притягнуто до відповідальності. 11.10.2019 запізнився з обіду, але його не пустила охорона, а тому він пішов до свого авто де просидів до кінця робочого дня.

Представник відповідача позов не визнав з наведених у відзиві мотивів.

21.02.2020 ухвалою суду залучено третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Під час розгляду справи в судове засідання третя особа не з`явився, письмових пояснень не подав.

Суд, заслухавши учасників розгляду, які з`явилися, покази свідків, вивчивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Судом встановлено, шо у АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» наказом №64 від 25.07.2019 для працівників встановлено наступний режим роботи: початок роботи о 08 год. 00 хв., закінчення роботи о 17. год. 00 хв., перерва для відпочинку з 12 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.

Згідно наказу «Про організацію пропускного режиму» №190 від 29.07.2016 встановлено з 01.08.2016 на підприємстві передбачена реєстрація усіх працівників під час входу на територію підприємства у системі реєстрації контролю віддаленим доступом за допомогою електронної картки-перепустки або при пред`явленні тимчасової картки-перепустки встановленого зразка.

Пунктом 2 вказаного наказу передбачено, що працівник підприємства у випадку відсутності вказаної картки-перепустки може бути допущений на територію підприємства після погодження із відділом кадрів та у присутності керівника структурного підрозділу, до якого входить працівник.

Працівник, який втратив електронну картку-перепустку, зобов`язаний у найкоротший строк повідомити відділ кадрів для блокування втраченої електронної картки-перепустки.

Згідно з розділом 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку, працівники підприємства зобов`язані своєчасно, до початку роботи, прибути на робоче місце та підготуватися до виконання трудових обов`язків, почати роботу відповідно до режиму робочого дня, встановленого на підприємстві та бути на робочому місці впродовж робочого часу за винятком перерв на відпочинок та харчування.

У відповідності до п.5.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку, час початку і закінчення роботи, перерва для відпочинку і харчування встановлюються графіком затвердженим родовою правління і погодженим з профспілковим комітетом.

Наказом №666-К від 28.12.2018 позивача прийнято на посаду інженера-програміста відділу розробки та впровадження програмного забезпечення АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» з окладом 7 000 грн.. На зазначеній посаді він працював по 16.10.2019. Середній розмір заробітної плати позивача становив 7 000 грн..

При прийнятті на роботу позивача було ознайомлено з трудовим договором, правами, умовами праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також правилами використання ліцензованого програмного забезпечення про, що він поставив особистий підпис у листі-погодження претендента на роботу від 27.12.2018.

25.07.2019 наказом №65 «Про введення у дію Посадової інструкції інженера-програміста» затверджено і введено в дію з дня підписання посадову інструкцію «Інженер-програміст» № ДИ-01/08-02-02.3.

Відповідно до п.1.5. посадової інструкції «Інженер-програміст» у своїй роботі інженер-програміст керується, зокрема, локальними нормативними актами, наказами та розпорядженнями підприємства, правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором.

Пунктом 2.7.9 посадової інструкції передбачено, що інженер-програміст зобов`язаний дотримуватись трудової та виробничої дисципліни.

22.08.2019 у робочий час позивач самовільно залишив територію підприємства та був відступній у період з 08 год. 45 хв. до 17 год. 00 хв., що підтверджується актом про відсутність працівника від 22.08.2019 та табелем обліку використання робочого часу за серпень 2019 року.

23.08.2019 у своїх поясненнях щодо причин відсутності на роботі 22.08.2019 позивач зазначив, що не зміг потрапити на робоче місце у зв`язку із відсутністю у нього перепустки. Після цього він залишив територію підприємства і більше у цей день на роботу не повертався.

Наказом №103-вк від 23.08.2019 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за відсутність на робочому місці 22.08.2019. Копію зазначеного наказу позивач отримав 28.08.2019, що підтверджується його підписом.

23.08.2019 позивач у робочий час самовільно залишив територію підприємства та був відсутній у період з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв., що підтверджується актом про самовільне залишення території підприємства від 23.08.2019, актом про відсутність працівника 23.08.2019, а також табелем обліку використання робочого часу за серпень 2019 року.

23.08.2019 у своїх поясненнях позивач підтвердив факт відсутності на роботі 23.08.2019 у період з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. через необхідність отримання адвокатського запиту.

Наказом №102-вк від 23.08.2019 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за відсутність на роботі 23.08.2019 у період з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. без поважної причин. Копію зазначеного наказу позивач отримав 23.08.2019, що підтверджується його підписом.

08.10.2019 позивач в робочий час самовільно, без дозволу керівництва, встановив операційну систему на службовому комп`ютері та втрутився в роботу локальної мережі, через що зник доступ до мережі у головного бухгалтера підприємства, що підтверджується актом від 09.10.2019.

У письмовому поясненні від 09.10.2019 позивач підтвердив сам факт самовільного встановлення операційної системи та самовільного налаштування робочого комп`ютера. Проте пояснень чому здійснив вказані дії без дозволу керівництва не надав.

За зазначені дії 08.10.2019 наказом №118-вк від 15.10.2019 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Копію зазначеного наказу позивач отримав 15.10.2019, що підтверджується його підписом.

11.10.2019 позивач був відсутній на роботі у період з 13 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., що підтверджується актом порушення пропускного режиму від 11.10.2019, службовою запискою старшого зміни охорони від 11.10.2019, службовою запискою начальника охорони від 11.10.2019, актом відсутності працівника на роботі від 11.10.2019 табелем обліку використання робочого часу за жовтень 2019 року.

У письмовому поясненні від 15.10.2019 позивач підтвердив факт відсутності на роботі 11.10.2019 у період з 13 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв.. При цьому зазначив, що спізнився з обідньої перерви на 5 хвилин, у зв`язку із чим нібито не був допущений охороною підприємства. Після цього до кінця робочого часу знаходився на автомобільній паркові, про що не повідомив свого керівника.

У службовій записці начальник охорони Сізов В.М. від 11.10.2019 зазначив, що особисто підходив до позивача, який знаходився у власному автомобілі на парковці, та пропонував пройти на своє робоче місце. Однак позивач таку пропозицію проігнорував.

Директор АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» ОСОБА_2 , наказом №119-вк від 16.10.2019 до позивача застосовав дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Зокрема у наказі зазначено, що позивача звільнено за те, що 11.10.2019 позивач був відсутній на роботі у період з 13 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. Будь-яких виправдувальних документів не подав, пв письмовому пояснення не вказав поважної причини. Також як підстава звільнення зазначені: акт про відсутність на роботі від 11.10.2019, пояснювальна записка ОСОБА_1 , наказ № 102-вк від 23.08.2019 про застосування заходів дисциплінарного стягнення (оголошення догани); наказ № 103-вк від 23.08.2019 про застосування заходів дисциплінарного стягнення (оголошення догани); наказ № 118-вк від 15.10.2019 про застосування заходів дисциплінарного стягнення (оголошення догани).

Встановлені факти визнаються сторонами та підтверджуються трудовою книжкою позивача, згаданими наказами, штатними розписами.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що працює у службі безпеки ПАТ «НВАТ «ВНДІ Компресормаш». 09.10.2019 головний бухгалтер скаржився, що її комп`ютер не працював. При проведення перевірки співробітники ІТ-відділу встановили, що ОСОБА_1 змінив ІР-адресу свого комп`ютера у мережі підприємства на ІР-комп`ютеру бухгалтера. Такі дії привели до того, що бухгалтер не змогла повноцінно працювати. Зі слів співробітників ІТ-відділу ОСОБА_1 встановив комп`ютерне забезпечення, яке не використовується на підприємстві. Втім останній не пояснив причину своїх дій.

11.10.2019 після 13-00 год. на прохідній старший зміни повідомив, що ОСОБА_1 з обідньої перерви запізнився на п`ять хвилин. У зв`язку з цим система не спрацювала і не пропустила на територію. ОСОБА_1 у цей час був у своєму автомобілі. Зазвичай у разі запізнення співробітник після відвідування відділу кадрів може пройти на територію підприємства за спеціальною перепусткою. Однак ОСОБА_1 цього не зробив, а знаходився у своєму авто, а після 17-00 год. поїхав.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що працював у одному кабінеті з позивачем у ПАТ «НВАТ «ВНДІ Компресормаш». 08.10.2019 бухгалтер поскаржився, що її комп`ютер не працює у мережі. У процесі перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 на службовому комп`ютері змінив ІР-адресу свого комп`ютеру на ІР-адресу комп`ютеру головного бухгалтера. У наслідок таких дій ОСОБА_1 , бухгалтер цілий день не могла працювати у мережі з використанням службового комп`ютеру. Також ОСОБА_1 встановив на своєму службовому комп`ютері операційну систему «Линокс», яка не запровадження на підприємстві. Втім ОСОБА_1 не пояснив свої дії. На встановлення стороннього програмного забезпечення ОСОБА_1 не мав прав, дозволу чи доручення керівництва. 11.10.2019 ОСОБА_1 у післяобідній час та до кінця робочого дня не був на робочому місці. Коли свідок виходив з роботи бачив його у автомобілі на браковці біля підприємства.

З встановлених фактів вбачається, що спірні правовідносини є трудовими і врегульовані зазначеними локальними актами щодо внутрішнього трудового розпорядку та посадових обов`язків та ст. 2, 40, 139, 140, 147, 148, 149 КЗпП України.

Згідно ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ст. 140 КЗпП України, трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Відповідно до ст.1 47 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (ст. 147-1 КЗпП України).

Згідно ст. 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до пункту 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

З встановлених фактів та зазначених положень вбачається, що позивач систематично не виконував своїх трудових обов`язків та правил внутрішнього розпорядку. За такі дії відповідач накладав на позивача стягнення у виді догани, про що письмово ознайомив у наказах. Востаннє позивач знов вчинив дисциплінарний проступок за, що до нього було застосоване стягнення у виді звільнення. При накладенні стягнень на позивача відповідач дотримався порядку дисциплінарного провадження, який наведений вище.

Підсумовуючи вбачається, що відповідач мав право на звільнення позивача з роботи з власної ініціативи у зв`язку з систематичним без поважних причин невиконанням працівником обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, що передбачено п. 3 ст. 40 КЗпП України. Таким чином відповідач не порушував право позивача, а тому у задоволенні позову слід повністю відмовити.

Інші доводи сторін не спростовують встановлених обставин та наведених висновків суду.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 5, 12, 42, 77-80, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» (місцезнаходження м. Суми, пр. Курський, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00220434) про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, третя особа без самостійних вимог зі сторони відповідача ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Повне рішення складене 17.06.2020 року.

Суддя В.Г. Костенко