Ухвала суду № 89876478, 17.06.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/3644/20

Провадження № 1-кп/219/869/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Скорубо Ю.І.,

прокурора Самедова Е.Х.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого адвоката Чехова Д.А.,

захисника Подлуцького А.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020050000000174 від 25 січня 2020 року, складеного відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 121 ч.1, 128, 406 ч.3 КК України,

в с т а н о в и в :

під час підготовчого судового засідання прокурор просив суд призначити справу до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник – адвокат Подлуцький А.М. проти заявленого клопотання не заперечували.

Представник потерпілого – адвокат Чехов Д.А., думку якого підтримав і потерпілий ОСОБА_1 , заперечували проти призначення справи до розгляду. Адвокат Чехов Д.А. заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з підстав невідповідності його вимогам ст.ст. 110, 291 КПК України.

В обґрунтування зазначеного клопотання вказав, що прокурор, викладаючи фактичні обставини вчинення ОСОБА_2 злочинів, зазначає і про вчинення потерпілим злочинів відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ст.ст. 125, 406 КК України. Вважає, що вказане є порушенням права потерпілого на захист, оскільки він не мав можливості користуватись правами підозрюваного або обвинуваченого з метою захисту під пред`явленого обвинувачення, не мав можливості заявляти клопотання та заяви з метою доведення невинуватості в пред`явленій підозрі, а також вимагати з цією метою проведення відповідних слідчих дій. Вважає, що в разі призначення судом обвинувального акту до судового розгляду в такому вигляді будуть порушені права потерпілого ОСОБА_1 на захист, оскільки докази потерпілого в підтвердження своєї не винуватості у вчиненні злочинів, зазначених в обвинувальному акті, не будуть прийматись судом до уваги та долучатись до матеріалів справи, оскільки вони не стосуються та не підтверджуються обставинами злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 . З метою доведення відсутності в діях ОСОБА_1 складу злочинів в судовому засіданні необхідно буде проводити ряд слідчих дій, слідчі експерименти, призначати та проводити чисельні різноманітні судові експертизи, які в свою чергу ніяким чином не будуть встановлювати наявність чи відсутність вини ОСОБА_2 у вчинених злочинах. Вказав, що обвинувальний акт не відповідає статусу офіційного документу, оскільки не скріплений гербовою печаткою прокурора.

Прокурор, захисник Подлуцький А.М. та обвинувачений ОСОБА_2 заперечували проти вказаного клопотання про повернення обвинувального акту, вказали про відсутністю порушень, які б перешкоджали призначенню обвинувального акту до судового розгляду.

Суд, заслухавши думки учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного.

Звернення прокурора із обвинувальним актом до суду є завершальною стадією досудового розслідування. Згідно із ч. 4 ст. 110 КПК обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Таким чином, обвинувальний акт - це документ, в якому міститься оцінка, дана представником державної влади певним фактам і поведінки причетних до них осіб.

Пункт 3 ч.3 ст. 314 КПК України передбачає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Стаття 291 КПК України передбачає вимоги до обвинувального акту та додатків до нього, які є невід`ємною частиною, які повинні бути надіслані до суду. Зокрема, у цій статті передбачено, що обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); АДРЕСА_1 ) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Також, до обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Зазначені захисником та обвинуваченим підстави для повернення обвинувального акту пов`язані з фактичним аналізом обвинувачення та правильністю кваліфікації, але жоден з них згідно ст. 291 КПК України не утворює перешкоди, які б не давали можливості розглянути кримінальне провадження по суті. З обвинувального акту вбачається наявність всіх зазначених елементів згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Також суд зазначає, що в ході судового розгляду у прокурора є право на зміну, доповнення або відмову від державного обвинувачення, яке визначено ст. ст. 337, 338, 340 КПК України.

Під час підготовчого провадження, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору з причин невідповідності саме процесуальним вимогам, однак не вправі надавати юридичної оцінки зібраним по кримінальному провадженню доказам, їх достатності для доведеності винуватості обвинуваченому у інкримінованому йому злочині, оскільки оцінку доказам та усім обставинам по кримінальному провадженні суд надає під час судового розгляду кримінального провадження по суті, на підставі їх об`єктивного, всебічного та повного дослідження у сукупності.

Приймаючи рішення за результатами підготовчого судового засідання, суд має виходити також із положень ст.ст. 22, 26 КПК України щодо змагальності та диспозитивності кримінального провадження та положень ст. 337 КПК України, яка визначає межі судового розгляду, який проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, відповідно до ст. 92 КПК України, покладається під час судового розгляду на прокурора.

У разі, коли в ході судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального провадження або не знайдуть підтвердження фактичні обставини, які прокурор вважав доведеними, або взагалі суд прийде до висновку про відсутність складу, події злочину, або про недоведеність вини, то КПК України передбачає процесуальні рішення, які має прийняти суд у таких випадках.

Таким чином, суд не вбачає істотних порушень вимог ст. 291 КПК України, які б давали безумовні підстави для висновку про необхідність повернення обвинувального акта прокурору і неможливості призначення судового розгляду кримінального провадження на його підставі, обвинувальний акт, затверджений прокурором, складено у відповідності до вимог ст.291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, відтак підстав для його повернення прокурору немає, внаслідок чого суд відмовляє у задоволенні клопотання представника потерпілого – адвоката Чехова Д.А. та потерпілого ОСОБА_1 про повернення обвинувального акту прокурору. Відмова в заявленому клопотанні на даній стадії не позбавляє права потерпілого та його представника заявити про обставини, зазначені в клопотанні, на стадії судового розгляду.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 складений у відповідності з вимогами КПК України.

Провадження за обвинувальним актом підсудне цьому суду. Підстав для закриття провадження чи його направлення прокурору для проведення досудового провадження немає.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення кримінального провадження до судового розгляду, відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом у судове засідання з викликом прокурора, потерпілого, його представника, захисника та обвинуваченого.

Крім того, під час підготовчого судового засідання прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказав, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 , не зникли, а інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим своїх зобов`язань.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 А ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_2 заперечували проти заявленого клопотання та заявили клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт або особисте зобов`язання, вказали, що прокурор не довів наявність ризиків, які, в свою чергу, на теперішній час значно зменшилися.

Потерпілий ОСОБА_1 та представник потерпілого – адвокат Чехов Д.А. підтримали клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проти клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому заперечували.

Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, приходить до наступного.

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 28 січня 2020 року ОСОБА_2 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті Донецького зонального відділу військової служби правопорядку, який був судом продовжений до 21 червня 2020 року включно.

При вирішенні клопотань щодо запобіжного заходу суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Так, відповідно до ст. 183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 121 ч.1, 128, 406 ч.3 КК України, за одним з яких законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років позбавленням волі та особу обвинуваченого.

Суд вважає, що обраний відносно ОСОБА_2 запобіжний захід кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиціям ЄСПЛ, зокрема у справі «Самойлович проти України» (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними.

Відповідно до п. 36 рішення «Москаленко проти України» №37466/04 від 20.05.2010 року Європейський Суд з прав людини нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, впливу на свідків. Суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

Також суд враховує, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях Європейського суду з прав людини, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v АДРЕСА_2 ) § 142 АДРЕСА_3 Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою ОСОБА_7 проти Россії ), § 179).

А тому суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку у межах шестидесяти днів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - продовженню на термін 60 (шістдесят) днів, а клопотання захисника Подлуцького А.М. про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 314, 315, 316 КПК країни, суд,

у х в а л и в:

у задоволенні клопотання представника потерпілого – адвоката Чехова Д.А. та потерпілого ОСОБА_1 про повернення обвинувального акту прокурору – відмовити.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 121 ч.1, 128, 406 ч.3 КК України, призначити до судового розгляду на 11.20 годину 25 червня 2020 року у приміщенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області за адресою: м. Бахмут Донецької області, вул. Миру, 5.

Судовий розгляд кримінального провадження проводити суддею одноособово у відкритому судовому засіданні за участю прокурора, потерпілого, представника потерпілого, захисника та обвинуваченого.

Призначене на 11.20 годину 25 червня 2020 року судове засідання, здійснювати у дистанційному режимі відеоконференції між Артемівським міськрайонним судом Донецької області за адресою: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 5, та Комінтернівським районним судом м.Харкова за адресою: м. Харків, Брянський провулок,5.

Викликати до Комінтернівського районного суду м.Харкова (61100, м. Харків, Брянський провулок, 5) потерпілого ОСОБА_1 та його представника – адвоката Чехова Д.А. для участі в судовому засіданні (в режимі відеоконференції), яке відбудеться на 11.20 годину 25 червня 2020 року.

Зобов`язати уповноважену службову особу Комінтернівського районного суду м.Харкова встановити особи ОСОБА_1 та його представника – адвоката Чехова Д.А. та вручити їм пам`ятку про процесуальні права та обов`язки, перебувати поряд до закінчення проведення судового засідання.

Застосовані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження. Учасникам судового провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені КПК України.

В задоволенні клопотання адвоката Подлуцького Артема Миколайовича про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або особисте зобов`язання – відмовити.

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 121 ч.1, 128, 406 ч.3 КК України, строк дії обраного ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 28 січня 2020 року запобіжного заходу у виді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (Донецька область, м.Краматорськ, вул.Паркова, 152-Б) на термін 60 (шістдесят) днів, тобто, до 15 серпня 2020 року включно.

Ухвала в частині продовження строку застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом семи днів з дня її проголошення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

О.М.Лапченко