Рішення № 8987606, 15.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/5015.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелот - 2008»

до1) Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Альта-Віста»

провизнання договору про відступлення права вимоги від 28.09.2009 року недійсним

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Некрасов А.В. представник за довіреністю від 24.12.2009 року;

від відповідача:1) не зявились;

2) не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелот - 2008»до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Альта-Віста»про визнання договору про відступлення права вимоги від 28.09.2009 року недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 1 в порушення вимог п. 9.5 договору поставки № ПР-00036 від 27.01.2009 року, відступив право вимоги по даному договору відповідачеві 2, без його письмової згоди. Враховучи зазначене, позивач просить суд визнати договір про відступлення права вимоги від 28.09.2009 року недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2010 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 08.02.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 08.02.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду та надав усні пояснення. Згідно з поданою довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 03.11.2009 року внесено рішення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності. Відомості щодо припинення підприємницької діяльності відсутні, тому відповідач 1 є належною стороною у даній справі.

Представники відповідача 1та 2 у судове засідання 08.02.2010 року не зявились, вимоги ухвали суду від 22.01.2010 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 року відкладено розгляд справи на 01.03.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 01.03.2010 року подав витребувані ухвалою суду від 08.02.2010 року докази, письмові пояснення та надав усні пояснення по суті спору.

Представники відповідача 1 та 2 у судове засідання 01.03.2010 року не зявився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2010 року відкладено розгляд справи до 15.03.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 15.03.2010 року підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 у судове засідання 15.03.2010 року не зявились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Оскільки кореспонденція про час та місце проведення судового засідання була направлена відповідачам за юридичною адресою, суд вважає, що відповідачі були повідомлений належним чином.

За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Камелот - 2008»(надалі - позивач) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (надалі відповідач 1) укладено договір поставки № ПР-00036, відповідно до якого позивач зобовязується передати у власність відповідачу 1, а відповідач 1 оплатити та прийняти цукор-пісок, упакований в поліпропіленовий мішок вагою 50 кг кожний, на умовах договору.

Відповідно до п. 9.5 договору № ПР-00036 від 27.01.2009 року сторони передбачили, що даний договір не може бути переданий або відступлений повністю чи частково, або по відношенню будь-яких обовязків чи зобовязань, взятих на себе кожною стороною, без попередньої письмової згоди всіх сторін.

28.09.2009 року Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Альта-Віста»(надалі відповідач 2) уклали договір про відступлення права вимоги.

Згідно із п. 1 договору про відступлення права вимоги, відповідач 1 відступає відповідачеві 2, а відповідач 2 набуває право вимоги, належне відповідачеві 1 у відповідності до договору поставки № ПР-00036 від 27.01.2009 року, укладеним між відповідачем 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Камелот - 2008».

Пунктом 2 договору про відступлення права вимоги встановлено, що відповідач 2 набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обовязків:

а) повернення сплачених відповідачем 1 боржнику грошових коштів за основним договором у розмірі 271800 грн. за цукор-пісок;

б) стягнення штрафних санкцій за порушення основного договору боржником.

Відповідно до п. 5 договору про відступлення права вимоги відповідач 1 зобовязаний повідомити боржника про відступлення права вимоги за цим договором протягом двох тижнів з моменту набрання чинності цим договором.

Як встановлено судом, 06.11.2009 року відповідач 1 направив позивачеві повідомлення про відступлення права вимоги та текст договору про відступлення права вимоги від 28.09.2009 року.

Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобовязанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобовязання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно із ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, як було вищезазначено, сторонами у договорі поставки № ПР-00036 від 27.01.2009 року пунктом 9.5 було передбачено, що даний договір не може бути переданий або відступлений повністю чи частково, або по відношенню будь-яких обовязків чи зобовязань, взятих на себе кожною стороною, без попередньої письмової згоди всіх сторін.

На вимогу ухвали суду відповідачі письмової згоди позивача на відступлення права вимоги не надали, у судові засідання не зявлялися.

Частина 1 статті 207 ГК України визначає, що на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнано судом недійсним повністю або в частині господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності).

У відповідності з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною вимог, встановлених частиною першою третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Таким чином, судом встановлено, що при укладенні оспорюваного договору про відступлення права вимоги від 28.09.2009 року сторони порушили умови п. 9.5 договору поставки № ПР-00036 від 27.01.2009 року, а тому суд вважає вимогу позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Згідно із ч. 2 ст. 49 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок порушення відповідачем 1 п. 9.5 договору поставки № ПР-00036 від 27.01.2009 року, суд покладає витрати на державне та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача 1.

На підставі викладеного, керуючись статтею 207 ГК України, статтями 203, 204, 207, 215, 513, 516 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 28.09.2009 року, укладений між Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альта-Віста».

3. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 (01103, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелот - 2008»(02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 40-а, кв. 99; код ЄДРПОУ 36159066) державне мито у сумі 85 (вісімдесят пять) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

СуддяДідиченко М.А.