Рішення № 8987555, 15.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/77715.03.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський Південнотрубний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольське»

про стягнення збитків в розмірі 10 862 грн.

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Білаш О.С. (довіреність № 05 від 08.02.2010р.);

від відповідача не з’явились;

В судовому засіданні присутні Меланчук В.О., Чигір В.К. без належним чином підтверджених повноважень представників (надані довіреності ТОВ «Нікопольське»нікчемні в силу положень ч. 3 ст. 247 ЦК України –довіреності без дати їх вчинення)

15.03.2010р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Нікопольський Південнотрубний завод»(надалі ВАТ «Нікопольський Південнотрубний завод», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольське»(надалі ТОВ «Нікопольське», відповідач) збитків завданих втратою майна у сумі 10862 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що згідно укладеного договору зберігання № 045/373 від 19.09.2008р. позивачем було передано на зберігання відповідачу майно (стелажі) згідно додатку № 1 до договору та акту прийому-передачі, яке на вимогу позивача не повернуто. У зв’язку з тим, що відповідачем порушено умови схоронності майна, з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач стверджує про наявність підстав для стягнення з відповідача збитків в розмірі втраченого майна, а саме в сумі 10 862 грн..

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово у відзиві на позов та обгрунтовані безпідставністю заявлених вимог, оскільки втрати майна позивача відповідачем не допускалось у зв’язку з непереданням такого на зберігання.

Щодо укладення між сторонами договору зберігання відповідач зазначив, що 19.09.2008 року дійсно між представниками позивача та відповідача мали місце договірні відносини, між сторонами було підписано договір та акти приймання-передачі, однак враховуючи, що відповідач, як зберігач по договору, територіально знаходиться і здійснює свою господарську діяльність у м. Києві, сторонами договору передбачалося, що металеві стелажі будуть доставлені позивачем на склад відповідача у м. Києві і тому не було проставлено номеру і дати приймання-передачі стелажів, а таку дату на акті повинен був вказати відповідач після доставки стелажів на трубний склад у м. Києві.

Як про те стверджує відповідач, позивачем стелажі на відповідальне зберігання не доставлялись і не передавались, а 05.11.2008р. відповідач направляв позивачу листа про ануляцію договору № 045/373, і у відповідь на отриману в подальшому від позивача претензію зазначав що підприємство відмовилось від наперед підписаних документів, і вважає договір та акт приймання-передачі недійсним.

Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За умовами представленого до матеріалів справи договору зберігання № 045/373 від 19.09.2008р. власник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно –основні засоби, згідно додатку № 1 до договору та актів прийому-передачі, які є невід’ємною частиною договору.

          Вказаний договір зберігання зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним та Господарським кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють такий вид відносин.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст. 936 ЦК України).

При підписанні договору від 19.09.2008р. сторони засвідчили факт передачі майна на зберігання шляхом складення акту приймання-передачі до договору зберігання № 045/373 від 19.09.2008р., який підписаний обома сторонами скріплений печатками підприємств. Зазначений акт без номеру і датований 2008 роком, що не є реквізитами, які в силу закону позбавляють такий документ свого значення. Оригінал договору та акту судом оглянуто в судовому засіданні і такі відповідають документам наданим в копіях до справи.

При цьому, судом взяті до уваги посилання відповідача на лист за вих. 01/80 від 05.11.2008р., однак такий не свідчить про недійсність договору, оскільки відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином визнається судом недійсним.

Відповідного судового рішення щодо визнання недійсним вказаного договору суду не представлено, і як встановлено судом під час розгляду справи, такого не існує. Факт укладення договору та підписання акту приймання-передачі до договору відповідачем не заперечується, а лист за вих. 01/80 від 05.11.2008р. про те що підприємство вважає вказані договір і акт недійсними і такими що не мають юридичної сили, не є належним доказом фіктивності такого договору, оскільки відсутній закон в силу якого, саме лист сторони договору є свідченням недійсності договору за встановлених обставин.

Як про те зазначено у ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

В силу положень ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як про те визначено у договорі (п. 7.2., п. 7.3) термін дії договору з моменту його підписання складає один місяць і якщо жодна із сторін за 7 днів до закінчення дії договору не виявить бажання про його припинення, договір вважається пролонгованим на тих же умовах на кожен подальший термін.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів припинення дії договору, а лист відповідача за вих. 01/80 від 05.11.2008р. підтверджує лише заперечення підприємством факту передачі майна на зберігання згідно акту, і не є вимогою про припинення дії договору.

У наданому позивачем на вимоги суду (ухвала від 25.01.2010р.) поясненні, останній вказував, що про виконання договору № 045/373 від 19.09.2008р. свідчить складений сторонами акт приймання-передачі, який був підписаний сторонами у день підписання договору у зв’язку з тим, що майно знаходилось у м. Києві. Обов’язок по оплаті послуг зберігання в силу положень договору (п. 3.4, 3.5) виникає для власника лише при отриманні від зберігача рахунків та складених актів виконання послуг, однак таких відповідач жодного разу не направив позивачу.

          Представивши до матеріалів справи вимогу за вих. 015/291 від 04.06.2009р. про повернення майна зі зберігання, яка направлена відповідачу 04.06.2009р., а також отриману відповідь відповідача за вих. № 01/21 від 22.06.2009р. згідно з якою ТОВ «Нікопольське»повторно відмовилось від раніше підписаного договору № 045/373 від 19.09.2008р. та акту приймання-передачі (без номеру і дати) і зазначало про неможливість виконання вимоги через відсутність майна, позивач стверджує про достатність підстав для стягнення з відповідача 10 862 грн. вартості втраченого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Відсутність майна у зберігача останнім не заперечується, а зважаючи на представлені суду договір № 045/373 від 19.09.2008р. та акт приймання-передачі, який свідчить про його виконання, суд вважає позовні вимоги такими, що не спростовані відповідачем, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 108, 62 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольське»(юрид. адреса: 01135, м. Київ, вул. Павла Пестеля 15; адреса: 03135, м. Київ, вул. Глібова 14, оф. 2, р/р 26008038649100 у АКІБ «Укрсіббанк» м. Харків, МФО 351005, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32456182) на користь Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський Південнотрубний завод»(53201, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, пр-т. Трубників 56, р/р 260013083904 в ПАТ «Кредит-Дніпро», МФО 305749, ідент. код 05393108) 10862 грн. (десять тисяч вісімсот шістдесят дві гривні) збитків завданих втратою майна, 108, 62 грн. (сто вісім гривень 62 копійки) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 22.03.2010