Рішення № 89874547, 15.06.2020, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/928/20

номер провадження 2-а/695/52/20

15 червня 2020 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Середи Л.В.;

за участю секретаря Оніщенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в спрощеному порядку) в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора зводу №2, роти №2 батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції в Київській області Крашевського Сергія Валентиновича, Управління патрульної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора зводу №2 роти №2 батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції в Київській області Крашевського Сергія Валентиновича, Управління патрульної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАК № 2403440 від 17.04.2020 винесену інспектором взводу № 2, роти № 2 батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції в Київській області Крашевським С.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Свої вимоги, позивач обґрунтовує тим, що 17.04.2020 року інспектором взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції в Київській області було винесено вказану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255.0 грн.

Відповідно до змісту оспорюваної постанови, позивач керуючи транспортним засобом та рухаючись у м. Києві по вул. Стеценка 30/7 у напрямку вул. Академіка Палладіна (Великої окружної дороги), здійснюючи поворот ліворуч до житлового комплексу Велком Хоум, нібито перетнув подвійну суцільну смугу, дорожньої розмітки 1.3, чим буцімто порушив п. 8.5.1 Правил дорожнього руху - Порушення правил дорожньої розмітки.

Позивач вважає вказану постанову необгрунтованою та протиправною у зв`язку із наступним:

- Відповідач Крашевський С.В. незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобіля, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати, і що головне після розгляду справи, а також з порушенням правил територіальної юрисдикції Управлінь патрульної поліції у м. Києві та Київській області та не врахував рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року за №1-11/2015;

- Відповідач Крашевський С.В. при розгляді справи та винесенні оспорюваної постанови позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, не забезпечив участь захисника;

- Відповідач Крашевський С.В. порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме: проігнорував порядок встановлений ст.,ст. 278, 279 КУпАП, а також порушив вимоги для форми постанови, не послався у постанові на конкретні пункти Правил дорожнього руху, які позивач нібито порушив, а також неправильно встановив фактичні обставини у справі, не зважаючи на те, що у місці де позивач здійснив маневр - у виді повороту ліворуч дорожня розмітка 1.3 відсутня, натомість міститься розрив у розмітці та відповідно наявне Т-образне перехрестя;

- Відповідачем Крашевським С.В. оспорювана постанова була винесена в службовому автомобілі без будь-якої підготовки до її розгляду, не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, у тому числі про залучення захисника, не були дослідженні докази, не продемонстровано відеозапису маневру, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, не надано можливості дати пояснення за результатами розгляду справи.

На підставі вказаного позивач наполягав, що своїми діями, поліцейський Крашевський С.В. грубо порушив вимоги ст.ст. 278, 279 КУпАП, а тому наявні достатні підстав для визнання вказаної постанови протиправною та її скасування.

Окрім того позивач просив стягнути на свою користь судові витрати та витрати на оплату правової допомоги.

Представник Департаменту патрульної поліції надав до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого проти доводів позивача заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку із наступним:

- відповідно до норм чинного законодавства, а саме: ст. 258 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року за №1395, поліцейський має право на місці вчинення адміністративного правопорушення виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення відповідного протоколу, а тому доводи позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства;

- позивач не спростував той факт, що його права, передбачені ст. 268 КУпАП йому інспектором були роз`яснені, окрім того відсутність захисника при складенні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував своє право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, а чинним законодавством не визначена обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення;

- оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали б спростувати факт наявності адміністративного правопорушення позивачем в межах розгляду даної справи надано не було;

- відсутні документально підтверджені витрати на правову допомогу, а тому у задоволенні відшкодуванні витрат на таку допомогу необхідно також відмовити.

Відповідач інспектор зводу №2, роти №2 батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції в Київській області Крашевський С.В. відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Розгляд вказаної справи здійснюється в спрощеному позовному провадженні без виклику осіб відповідно до ухвали суду від 06.05.2020 року.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що інспектор зводу №2 роти №2 батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції в Київській області Крашевський С.В. 17.04.2020 року виніс постанову серії ЕАК №2403440 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме за те, що позивач в м. Києві по вул. Стеценка 30/7 керуючи транспортним засобом перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3 д 2, чим порушив п. 8.5.1 ПДР - порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.

З огляду на викладене, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП визначена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, що також визначено п. 1.3 вказаних Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі по тексту - ПДР України).

Разом з тим суд враховує, що згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином нормами чинного законодавства чітко встановлено, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при належному з`ясуванні усіх обставин справи та наявності достатніх доказів вини такої особи. Внутрішнього переконання працівника поліції у винності такої особи не достатньо для встановлення її вини. Вина особи у вчиненні правопорушення має стверджуватись належними, достатніми доказами, які мають бути зібрані у порядку встановленому чинним законодавством.

Недотримання зазначених принципів призведе до свавілля, необґрунтованого притягнення особи до відповідальності та безпідставних накладень на неї санкцій.

Разом із тим, неухильно дотримуючись норм чинного законодавства, в тому числі справедливого, неупередженого вирішення спорів, суд при розгляду матеріалів даної справи встановив порушення відповідачем норм чинного законодавства при винесенні оспорюваної постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Разом з тим, як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, остання не містить жодних посилань на будь-які докази, на підставі яких відповідач прийшов до переконання про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Матеріали справи, окрім оспорюваної постанови, не містять доказів вини позивача у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, хоча, як вбачається із матеріалів справи позивач категорично заперечував свою вину у вчиненні правопорушенні та порушенні ним правил дорожнього руху, тому працівник поліції мав би при винесенні оспорюваної постанови зазначити докази на які він посилався, при прийнятті рішення про встановлення вини особи.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання вчиненого правопорушення не може бути належним доказом, а сама постанова, по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень за наслідками розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Внутрішнього переконання працівника поліції про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення є недостатнім для беззаперечного встановлення винності такої особи.

У своїй постанові від 15.04.2020 року у справі №489/4827/16-а Верховний Суд зазначив, що під час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення інспектор патрульної поліції діє як службова особа, а тому свідчення зазначеної особи не можуть вважатися об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень , яки виконує функцію нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.

Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р., у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно п.10 розділу III вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідачем не було зазначено в постанові докази на підтвердження винуватості особи, як і не надано суду жодних доказів щодо правомірності своїх дій.

Зазначені вище обставини стверджуються також письмовою відповіддю батальйону патрульної поліції в селі Чайки Управління патрульної поліції в Київській області від 07.05.2020 року за №21аз/41/40/3/02-2020, яка надана на адвокатський запит представника позивача та із змісту якої вбачається, що у постанові серії ЕАК №2403440 від 17.04.2020 року відносно ОСОБА_1 не зазначено жодних відомостей щодо свідків, відповідно такі дані є відсутніми, як і відсутні відеозаписи правопорушення, оскільки службовий автомобіль на якому ніс службу відповідач ОСОБА_2 не обладнаний автомобільним відео-реєстратором.

Доданий до матеріалів справи диск з відеозаписом зазначених вище висновків не спростовує, оскільки на вказаному відео, яке знято за допомогою нагрудної камери відповідача, зафіксовано лише факт вручення оспорюваної постанови позивачу, а тому такий доказ не може розцінюватися судом як належний та достатній для встановлення наявності в діях позивача складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та вважає, що відповідачем не надано достатніх доказів, які вказували б на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Суд вважає, що відповідачем під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності було порушено вимоги ст. 245 КУпАП, а саме: не повно з`ясовано обставини справи.

У силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. При цьому принцип презумпції невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень, що визнав ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" (остаточне рішення від 15 травня 2008 року).

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Таким чином матеріали справи не містять, а стороною відповідача не доведено належними доказами правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Окрім того суд зазначає і про необґрунтованість доводів представника відповідача щодо необов`язковості участі захисника при розглядів справи про адміністративне правопорушення, яке спростовується судовою практикою Верховного Суду, який у своїх постановах у справі №524/9827/16-а від 18.02.2020 року вказував, що якщо поліцейським розглянуто справу на місці зупинки транспортного засобу без надання права водію скористатися правовою допомогою адвоката - постанова підлягає скасуванню.

Зазначені у позовній заяві та у відзиві на позовну заяву інші обставини зазначених вище висновків суду не спростовують та суттєво на суть рішення суду не впливають та враховуються судом при ухваленні вказаного рішення суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, так у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, суд, зважаючи на відсутність будь-яких доказів вини позивача, відсутності доказів належного виконання працівником поліції свого обов`язку щодо належного розгляду справи про адміністративне правопорушення, роз`яснення прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оголошення доказів на підставі яких відповідач прийшов до переконання про винність позивача у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Згідно з ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем був сплачений судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 420 грн. 40 коп., сплата якого стверджується квитанцією за № 1992-5337-1144-2721, яка підлягає стягненню із Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління патрульної поліції в Київській області, що буде відповідати вимогам ч. 1 ст. 139 КАС України.

Доказів понесення позивачем інших витрат, в тому числі на правову допомогу, матеріали справи не містять.

Із матеріалів справи вбачається, що в рамках розгляду даної справи судом застосовувались заходи забезпечення позову, які продовжують діяти до набрання законної сили даного рішення суду.

Керуючись ст.,ст. 251,245,258 КУпАП, ст.,ст. 2, 5, 9, 72-73, 77, 241- 246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора зводу №2, роти №2 батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції в Київській області Крашевського Сергія Валентиновича, Управління патрульної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Постанову інспектора взводу № 2, роти № 2 батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції в Київській області, ОСОБА_2 , по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2403440 від 17.04.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, - скасувати.

Стягнути із Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління патрульної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , іден. код НОМЕР_1 суму 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп. - в порядку відшкодування коштів по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Середа Л.В.