Рішення № 89873807, 16.06.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1711/20

Провадження № 2-а/629/33/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Попова О.Г.,

з участю секретаря – Габор В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону № 1 патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Крижанівського Олександра Олександровича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції Українипро скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2360793 від 09.02.2020р., винесену інспектором роти №4 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенантом поліції Крижанівським Олександром Олександровичем відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень; справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП ОСОБА_1 від 09.04.2020 р. - закрити. Зазначає, що 09.04.2020 року він керував транспортним засобом в складі тягача марки MAN TGX 26.440 (номерний знак НОМЕР_1 ) з причепом марки ВЕСТТ 930018 (номерний знак НОМЕР_2 ). На 48 км автомобільної дороги М-22 Полтавська область, Кобеляцький район транспортний засіб було зупинено інспектором роти №4 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління Патрульної Поліції в Полтавській області лейтенантом поліції Крижанівським Олександром Олександровичем та винесено відносно нього постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2360793. Відповідно до вищевказаної постанови він визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.132-1 КУпАП. Як зазначено в оскаржуваній постанові: «водій керував вантажним ТЗ з спеціальним напівпричепом ВЕСТТ днз НОМЕР_2 та перевозив великогабаритний вантаж ширина якого більша за 3,5 м а саме 3,75 м без супроводу автомобілем прикриття, чим порушив КМУ №30 ч. 4 Порушення ПДР проїзду великогабаритних автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами» та накладено на нього штраф у розмірі 510,00 грн. 09.04.2020 року він здійснював перевезення вантажу відповідно до наданого дозволу № 2020 -13128901-174 НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні від 10.03.2020 р. Відповідно до вказаного дозволу, він має право на перевезення вантажу параметри якого не більше: ширина - до 3,75 м., довжина - до 22 м., висота - до 4,49 м., загальною вагою - до 40,00 т., навантаження на найбільш навантажену вісь - до 11 т. і вантаж може виступати за задній габарит транспортного засобу не більше 1,5 м, та два транспортних засоби виділених для супроводження автомобілем прикриття марки FIAT NUOVO DOBLO, державний номер НОМЕР_3 та Ford transit державний номер НОМЕР_4 . 09.04.2020 р. під час зупинки та винесення оскаржуваної постанови транспортний засіб мав супровід автомобілем прикриття марки FIAT NUOVO DOBLO, державний номер НОМЕР_5 . Оскаржувану постанову вважає незаконною, оскільки адміністративного правопорушення не вчиняв, в постанові відсутні належні та допустимі докази, як б підтверджували його вину у даному правопорушенні, працівник поліції не в повній мірі встановив необхідні для вирішення справи обставини, висновки, які надав працівник поліції не відповідають обставинам справи, тому ця постанова підлягає скасуванню.

Позивач у судове засідання не з`явився, у позові зазначив, що не має можливості приймати участь у судових засіданнях у зв`язку з відрядженнями, справу просив розглянути без його участі.

Відповідач Крижанівський О.О. у судове засідання не з`явився, надав відзив, у якому просив справу розглянути за його відсутності, а також відмовити у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги не обґрунтовані. Зазначив, що пояснення позивача, викладені в адміністративному позові, що під час руху на вантажному транспортному засобі він мав супровід автомобілем прикриття марки FIAT NUOVO DOBLO, номерний знак НОМЕР_3 , не відповідають дійсності, не підтвердженні належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст. 72 КАС України, мають оцінюватись судом критично, як єдиний спосіб водія уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. За допомогою нагрудної камери працівника поліції зафіксовано, що позивач на місці розгляду справи не заперечував проти факту вчинення адміністративного правопорушення. Будь-яких доказів на дотримання правил дорожнього руху, в порядку ст. 268 КУпАП, на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачем надано не було. Від надання письмових пояснень по факту вчиненого правопорушення водій відмовився, жодних клопотань не заявляв. Таким чином, було прийнято до уваги факт виявлення адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, усні пояснення позивача, відсутність у позивача необхідних документів на спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення, та прийнято правомірне рішення про накладення на останнього адміністративного стягнення за ст. 132-1 КУпАП. Оскільки факт вчинення правопорушення встановлений за наявними у позивача документами, інспектор патрульної поліції діяв в межах та на підставі чинного законодавства. Незгода позивача з вчиненим правопорушенням не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови. Дана постанова складена відповідачем у відповідності до вимог ст.283 КУпАП, а також форми та бланку, визначених «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395. Крім того, обов`язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Позивачем по справі до адміністративного позову не надано належиш та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції Україниу судове засідання не з`явився, надав відзив, аналогічний відзиву відповідача Крижанівського О.О., у якому просив справу розглянути за його відсутності, а також відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

09.04.2020 року інспектором роти №4 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенантом поліції Крижанівським О.О. відносно позивача ОСОБА_1 складено постанову серії ЕАК № 2360793 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Відповідно до постанови, водій ОСОБА_1 09.04.2020 року на автодорозі М-22 Полтава-Олександрія керував транспортним засобом марки MAN TGX 26.440, номерний знак НОМЕР_1 , з спеціальним напівпричепом платформою bectt 930018, номерний знак НОМЕР_2 , та перевозив великогабаритний вантаж, ширина якого більша за 3,5 м., а саме 3,75 м. без супроводу автомобілем прикриття, чим порушив постанову КМУ №30 ч. 4 Порушення ПДР проїзду великогабаритних автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Суд зазначає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частина 1 статті 132-1). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395 (далі Інструкція).

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділ 1 Інструкції).

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про зазначені адміністративні правопорушення виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Надаючи оцінку оскарженій постанові у справі про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 132-1 КУпАП, порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 18.01.2001 року №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

09.04.2020р. позивач здійснював перевезення вантажу згідно дозволу № 2020 -13128901-174 НГ від 10.03.2020р. на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Відповідно до вказаного дозволу він має право на перевезення вантажу, ширина якого до 3,75 м. Крім того, виділено два транспортних засоби для супроводження автомобілем прикриття, а саме марки FIAT NUOVO DOBLO, державний номер НОМЕР_3 та Ford transit, державний номер НОМЕР_4 .

Позивач зазначає, що 09.04.2020р. під час зупинки та винесення оскаржуваної постанови транспортний засіб мав супровід автомобілем прикриття марки FIAT NUOVO DOBLO, державний номер НОМЕР_5 .

На підтвердження того, що транспортний засіб, яким керував позивач, не мав супровід автомобілем прикриття, відповідачем надано диск з відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.

Суд зазначає, що згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Згідно ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію", полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами ст. 73 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.02.2020 року по справі №524/9716/16-а, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17 та від 15.11.2018 у справі №524/5536/17.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що наданий відповідачем під час розгляду справи диск з відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції не є належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг у справах про адміністративні правопорушення" від 24 червня 1988 року № 6, розглядаючи скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7).

На підтвердження того, що позивачем дійсно допущено порушення, зазначене у оскаржуваній постанові, відповідачем не надано жодного доказу, в зв`язку з чим суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно пункту третього частини третьої вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність закриття справи про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 77, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора роти №4 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Крижанівського Олександра Олександровича серії ЕАК № 2360793 від 09.04.2020р.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду або через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 12, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАСУ, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

- інспектор роти №4 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенант поліції Крижанівський Олександр Олександрович, адреса місцезнаходження: м. Кременчук, проїзд 40 років ДАІ,3.

- Департамент патрульної поліції Національної поліції України, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646, адреса для листування: м. Кременчук, проїзд 40 років ДАІ,3.

Суддя О.Г. Попов