Рішення № 89873119, 16.06.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 638/9183/16-ц

Провадження № 2/639/399/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гаврилюк С. М.,

секретар судового засідання - Пивоварова Т. В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_4 , представника відповідача - Велічко Д. О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 639/9183/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв`язку з каліцтвом,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до АТ «Укрзалізниця» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв`язку з каліцтвом, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь компенсацію за несвоєчасну виплату щомісячних сум втраченого заробітку у зв`язку з трудовим каліцтвом та додаткових виплат на догляд за період з 15.07.2009 по 23.04.2014 одноразово в сумі 277166,07 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що ОСОБА_3 працював в ДП «Південна залізниця», правонаступником якого є Регіональна філія «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», помічником машиніста тепловозу у локомотивному депо «Основа». 24.03.2009 позивач одержав важку черепно-мозкову травму на виробництві, але відповідач нещасний випадок з позивачем не визнав пов`язаним з виробництвом, чим порушив його трудові права. За висновком МСЕК від 15.07.2009 позивача визнано інвалідом першої групи від загального захворювання, який потребує постійного стороннього догляду. Позивач вимушений був звернутися в судові органи. Так, рішеннями Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.05.2013, Апеляційного суду Харківської області від 24.10.2013, Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 20.02.2014 відповідач був зобов`язаний кваліфікувати нещасний випадок з позивачем, який стався 24.03.2009, як пов`язаний з виробництвом, після чого відповідачем складено Акт за формою Н-1 від 01.04.2014, на підставі якого за висновком МСЕК від 23.04.2014 перша група інвалідності позивача перекваліфікована на трудове каліцтво, встановлена стійка втрата працездатності 90%, ОСОБА_3 визнано таким, що потребує постійного стороннього догляду.

На підставі Акту ф. Н-1 та висновку МСЕК позивачу призначені Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві страхові виплати починаючи з 23.04.2014. Що ж до виплат за період з 2009 року по 23.04.2014, то Фонд не повинен був проводити страхові виплати. Відмовився від проведення відшкодування шкоди позивачу і відповідач, що також змусило позивача звернутися до суду. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.05.2015 з відповідача стягнуто на користь позивача відшкодування шкоди у зв`язку з каліцтвом у вигляді втраченого заробітку, за період з 15.07.2009 по 23.04.2014 та витрати на сторонній і побутовий догляд за цей же період. Загалом 343041,10 грн. Вказані виплати відповідач провів лише в липні 2016 року. Тому всі ці виплати, тобто дохід позивача, знецінено у зв`язку з інфляцією. Позивач вважає, що ці суми підлягають коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці». Утрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їхньої виплати громадянам компенсують в Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2001 № 159 (з урахуванням внесених змін постановами Кабміну України від 09.08.2001 № 958 та від 31.03.2003 № 439). Сума компенсації визначається шляхом множення невиплаченої суми грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін на товари та послуги. При цьому індекс споживчих цін для визначення розміру компенсації обчислюється множенням індексі споживчих цін за період невиплати грошового доходу. В свою чергу індекси споживчих цін щомісячно публікуються Держкомстатом в журналі «Налоги и бухгалтерський учет» та газеті « Праця і зарплата ». В даному випадку, на думку позивача, повинні використовуватися дані приросту споживчих цін за період з липня 2009 року по липень 2016 року (Журнал « Налоги и бухгалтерський учет» за липень 2016 р. № 57 (1972) від 18.07.2016. З врахуванням цих індексів розрахункова сума компенсації за втрату частини доходу, як вважає позивач, складає 277166,07 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова під головуванням судді Труханович В. В. 07.12.2016 відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв`язку з каліцтвом, призначено судове засідання (том 1 а.с. 18).

Рішенням суду від 19.05.2017 задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 , стягнуто з Регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_3 компенсацію за несвоєчасну виплату щомісячних сум втраченого заробітку у зв`язку з трудовим каліцтвом та додаткових виплат на догляд за період з 15.07.2009 по 23.04.2014 одноразово в сумі 277161,07 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (том 1 а.с. 69, 70-78).

06.06.2017 ухвалою Апеляційного суду Харківської області цивільну справу повернуто до Жовтневого районного суду м. Харкова для виправлення описки (том 1 а.с. 91).

Ухвалою суду від 23.06.2017 виправлено описку в рішенні Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.05.2017 в зазначенні номеру справи та номеру провадження (том 1 а.с. 98).

16.08.2017 ухвалою Апеляційного суду Харківської області відхилено апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 травня 2017 року залишено без змін (том 1 а.с. 127, 128-133).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 11.09.2017 відкрито касаційне провадження у справі, витребувано у Жовтневого районного суду м. Харкова справу № 639/9183/16-ц, відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ «Українська залізниця» про зупинення виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.05.2017 та ухвали апеляційного суду Харківської області від 16.08.2017 (том 1 а.с. 167).

09.10.2019 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного суду задоволено частково касаційну скаргу ПАТ «Укрзалізниця», рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 серпня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том 1 а.с. 180-184).

Вказана справа відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2019 передана у провадження судді Гаврилюк С. М. (том 1 а.с. 187).

05.11.2019 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова прийнято до свого провадження та відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання (том 1 а.с. 188-189).

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.01.2020 частково задоволено клопотання представника позивача - ОСОБА_4., та замінено неналежного відповідача Регіональну філію «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на належного - Акціонерне товариство «Українська залізниця» (том 2 а.с. 8-18).

18.05.2020 ухвалою суду відкладено судове засідання по цивільній справі до 11.06.2020 (том 2 а.с. 65-66).

Ухвалою суду від 19.05.2020 вирішено питання щодо внесення виправлення описки до ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.05.2020, допущену у вступній та резолютивній частинах ухвали в зазначенні найменування відповідача, а також у резолютивній частині в зазначенні дати судового засідання (том 2 а.с. 67).

Представник позивача - ОСОБА_4., яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - Велічко Д. О. , яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на викладені у відзиві на позов обставини. Окрім того, 26.11.2019 представниками відповідача суду надано відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, останні просили застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату щомісячних сум втраченого заробітку та додаткових виплат за догляд за період з 15.07.2009 по 02.12.2013, а у задоволенні вимог про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та щомісячних додаткових виплат за догляд за період з 03.12.2013 по 22.04.2014 відмовити у зв`язку з незаконністю та безпідставністю позовних вимог (том 1 а.с. 201-204).

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позову, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, а також не заперечувалось відповідачем наступні факти.

ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з АТ «Укрзалізниця» та працював на посаді помічника машиніста тепловозу у локомотивному депо «Основа».

24 березня 2009 року ОСОБА_3 отримав важку черепно-мозкову травму, забій головного мозку важкого ступеню з вогнищами забоїв та потрощенням. Відповідачем складено Акт про нещасний випадок, не пов`язаний із виробництвом за формою НПВ від 25 травня 2009 року. За висновком МСЕК від 15 липня 2009 року (довідка № 012519) ОСОБА_3 визнаний інвалідом першої групи з загального захворювання, який потребує постійного стороннього догляду.

Наказом від 17 серпня 2009 року № 275/ОС ОСОБА_3 звільнено з роботи з 14 липня 2009 року за станом здоров`я.Що також встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.05.2015 у цивільній справі № 639/9335/14-ц за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Південна залізниця» про стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв`язку з каліцтвом, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.05.2015 (том 1 а.с. 6-11, 12).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 травня 2013 року, залишеним без змін рішенням апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2013 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.11.2013, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2014 року, визнані недійсними та скасовані Акти розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_3 24 березня 2009 року, не пов`язаного з виробництвом за формами Н-5 та НПВ від 25 травня 2009 року, нещасний випадок визнаний пов`язаним із виробництвом (том 1 а.с. 220-222, 223-226, 227, 228-229).

01 квітня 2014 р. відповідачем складено Акт № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, який стався 24 березня 2009 р. з ОСОБА_3 на відокремленому підрозділі «Локомотивне депо Основа» ДП «Південна залізниця» (том 1 а.с. 230-233).

Довідкою обласної МСЕК № 201472 серія 10 ААБ від 22 квітня 2014 року встановлено втрату професійної працездатності 90 % та визнано ОСОБА_3 особою з інвалідністю першої групи від трудового каліцтва.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.05.2015, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.05.2015, позовні вимоги ОСОБА_3 до ДП «Південна залізниця», третя особа - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харкові, про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з ДП «Південна залізниця» на користь ОСОБА_3 не нарахований та невиплачений втрачений заробіток за період з 15.07.2009 по 23.04.2014 в розмірі 299912,12 грн та витрати на сторонній та побутовий догляд за цей же період одноразово в розмірі 43128,98 грн., моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено (том 1 а.с. 6-11, 12).

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 28 липня 2015 року рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 травня 2015 року скасовано. У задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено (том 1 а.с. 31-32).

Постановою Верховного Суду України від 25 травня 2016 року заяву ОСОБА_3 задоволено, рішення Апеляційного суду Харківської області від 28 липня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 грудня 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення ненарахованої та невиплаченої суми втраченого заробітку й витрат на сторонній та побутовий догляд скасовано, в цій частині залишено в силі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 травня 2015 року (том 1 а.с. 13-16, 234-237).

Згідно з платіжним дорученням № 1114 від 17.06.2016 спірна сума коштів у розмірі 343041,10 грн, яка підлягала стягненню за рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.05.2015, переведена на користь ОСОБА_3 лише 17 червня 2016 року (том 1 а.с. 33).

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином вищевказані обставини доказуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.05.2015 по справі № 639/9335/14-ц, судом встановлено, що оскільки за Висновком МСЕК від 15.07.2009 ОСОБА_3 визнаний інвалідом першої групи від загального захворювання, то відносини між ним та відповідачем щодо відшкодування шкоди за період з 15.07.2009 по 23.04.2014 відносяться до цивільних правовідносин та регулюються ст.ст. 1166, 1167, 1195, 1208 Цивільного кодексу України (том 1 а.с. 6-11), на чому також наголосив Верховний Суд у складі колегії Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 09.10.2019 по даній справі № 639/9183/16-ц (а.с. 180-184).

У відповідності до статті 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду.

За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ визначає термін індексації грошових доходів населення, згідно якої це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Згідно пункту 4 вказаного Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Отже, для розрахунку індексації за основу повинен братися розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Так, у відповідності до положень ст. 7 Законів України «Про державний бюджет України за 2013 рік» від 06.12.2012 № 5515-VІ та «Про державний бюджет України за 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-VІІ розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в розрахунку на місяць установлено з 1 грудня 2013 року та у 2014 році в сумі 949,00 гривень.

Однак, суд зазначає, що згідно з положеннями ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Приймаючи до уваги, що представниками відповідача до ухвалення рішення заявлено клопотання про застосування строку позовної давності (том 1 а.с. 201-204), суд вважає, що вимоги позивача про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та щомісячних додаткових виплат за догляд з 15.07.2009 до 02.12.2013 пред`явлені поза межами строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові в цій частині.

Таким чином, суд визначає період для стягнення з відповідача компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та щомісячних додаткових виплат за догляд з 03.12.2013 по 22.04.2014.

Позивачем у позовній заяві вказані дані приросту індексу споживчих цін за період з липня 2009 року по липень 2016 року у відповідності до Журналу «Налоги и бухгалтерський учт» за липень 2016 р. № 57 (1972) від 18.07.2016, з якими суд погоджується.

Так, приріст індексу споживчих цін за період з грудня 2013 р. по квітень 2014 р. у відсотках склав: грудень 2013 року - 87,8%; січень 2014 року - 87,4%; лютий 2014 року - 86,3%; березень 2014 року - 82,3%; квітень 2014 року - 76,5%.

Як вище вже зазначено судом, сума прожиткового мінімумі для осіб, які втратили працездатність, за період з грудня 2013 р. по квітень 2014 р. встановлена в розмірі 949,00 грн.

Та, у відповідності з пунктом 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, відповідач повинен сплатити позивачеві компенсацію за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та щомісячних додаткових виплат за догляд у період з 03.12.2013 по 22.04.2014, виходячи з такого розрахунку:

за грудень 2013 року (починаючи з 03.12.2013) сума індексації грошових доходів складає 779,462 грн (887,77 грн х 87,8% : 100% = 779,462 грн), де 887,77 грн - це сума прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з вирахуванням кількості днів у поточному місяці, за які стягнення не проводиться, а саме (949,00 грн : 31 день) х 29 днів = 887,77 грн;

за січень 2014 року сума індексації грошових доходів складає 829,426 грн (949,00 грн х 87,4% : 100% = 829,426 грн);

за лютий 2014 року сума індексації грошових доходів складає 818,987 грн (949,00 грн х 86,3% : 100% = 818,987 грн);

за березень 2014 року сума індексації грошових доходів складає 781,027 грн (949,00 грн х 82,3% : 100% = 781,027 грн);

за квітень 2014 року (до 22.04.2014 включно) сума індексації грошових доходів складає 532,386 грн (695,93 грн х 76,5% : 100% = 532,386 грн), де 695,93 грн - це сума прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з вирахуванням кількості днів у поточному місяці, за які стягнення не проводиться, а саме (949,00 грн : 30 днів) х 22 дні = 695,93 грн.

В загальній сумі розмір компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та щомісячних додаткових виплат за догляд у період з 03.12.2013 по 22.04.2014 становить 3741,29 грн (779,462 + 829,426 + 818,987 + 781,027 + 532,368 = 3741,288).

Що ж до виплат на постійний сторонній та побутовий догляд, то вони окремій індексації не підлягають, оскільки, відповідно до п. 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

З огляду на вищевикладене, проаналізувавши встановлені обставини по справі, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню в межах строку позовної давності.

Окрім того, на підставі вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави у розмірі пропорційному розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 6, 7, 12, 13, 43, 76-82, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 267, 1208 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв`язку з каліцтвом - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 компенсацію за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та щомісячних додаткових виплат за догляд за період з 03.12.2013 по 22.04.2014 у розмірі 3685 (три тисячі шістсот вісімдесят п`ять) грн 73 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави(Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір у розмірі 36 (тридцять шість) грн 86 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, адреса місцезнаходження: 03680, м. Кив, вул. Єжи Ґедройця, 5.

Повне рішення складено 16.06.2020.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя С. М. Гаврилюк