Ухвала суду № 89873018, 10.06.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/5089/20

Провадження № 1-кс/638/1484/20

10.06.2020 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді Рибальченко Л.М.,

за участю секретаря Рассоха В.Ю.,

прокурора Божко О.В.,

слідчого Семенюка Б.О.,

захисника підозрюваного – адвоката Самойлова Є.Ю.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні №12020220480001428 від 10.04.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 185 КК України,

встановив:

26.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна на підставі ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт, накладений на кепку чорного кольору з написом «Тіва», ключ-брелок від автомобіля «Хюндай», годинник «Polit», чеки з Нової пошти в кількості 5 шт., ключ металевий, власником яких є ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання посилається на те, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.04.2020 року накладено арешт на вказане в клопотанні майно. Вказану ухвалу заявник вважає передчасною та необґрунтованою, оскільки особистий одяг ОСОБА_1 , годинник та чеки не є предметами доказування інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Крім того, органом досудового розслідування після затримання не вилучався одяг, який був на ньому, тому вважає, що одяг в якому ОСОБА_1 міг ніби вчинити злочин не є предметом доказування. За таких обставин ОСОБА_1 вважає за необхідне скасувати арешт на належне йому майно.

ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні клопотання про скасування арешту підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання ОСОБА_1 .

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання дійшов висновку про таке.

З матеріалів справи убачається, шо в провадженні СВ Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020220480001428 від 10.04.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 185 КК України.

В ході проведення затримання ОСОБА_1 було проведено особистий обшук останнього та вилучено наступне майно: кепка чорного кольору з написом «Тіва», ключ-брелок від автомобіля «Хюндай», годинник «Polit», чеки з Нової пошти в кількості 5 шт., ключ металевий.

В подальшому на зазначене вище майно відповідно до ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова Штих Т.В. від 23.04.2020 року по справі №638/5089/20 накладено арешт.

Власник майна – ОСОБА_1 просить скасувати арешт накладений на вищевказане майно.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При цьому, згідно зі ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання арешту майна в порядку п.1 ч.2 ст.170 КПК України слідчий суддя має врахувати можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Згідно з ч.2 ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З матеріалів справи убачається, що арешт на майно накладено відповідно до ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 23.04.2020 року по справі №638/5089/20 з метою забезпечення збереження речових доказів, які мають значення по кримінальному провадженню. Необгрунтованість накладення арешту заявником у судовому засіданні не доведена.

На даний час досудове слідство по даній справі триває, вказані в клопотанні речі є речовими доказами, тому слідчий суддя вважає, що ОСОБА_1 не доведено, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про скасування арешту майна ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 369, 371, 372 КПК України, суд,

постановив:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні №12020220480001428 від 10.04.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 185 КК України відмовити.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя