Рішення № 89870621, 09.06.2020, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 600/557/19

Справа № 2/951/83/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

09 червня 2020 року смт.Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючої судді - Гриновець О.Б.,

з участю: секретаря судового засідання - Липної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, -

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду із позовом до відповідача, у якому просить визнати місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує там, що 29.10.2011 року уклала шлюб з відповідачем, але подружнє життя не склалося, шлюб було розірвано заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 травня 2018 року. Від даного шлюбу народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає разом із матір`ю. Разом з тим, позивач зауважує, що не чинитиме жодних перешкод відповідачу для спілкування з сином і готова сприяти тому, щоб дитина не була позбавлена піклування батька. Просить визначити місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 30.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с.26).

30.01.2020 року ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області постановлено закрити підготовче провадження у цій справі та призначити її до судового розгляду по суті (а.с.48).

Позивач чи її представник у судове засідання не з`явилися, однак остання через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, і зазначила, при цьому, що не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с.79).

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи у відповідності до ч.11 ст.128 ЦПК України, про причини своєї неявки не повідомив. Відзиву від нього на адресу суду не надходило. Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак подав 16.01.2020 року «висновок», у якому просить розгляд справи проводити без його участі, поданий висновок підтримує (а.с.37-42).

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов до висновку про можливість ухвалення рішення у заочному розгляді справи, згідно з вимогами ст.280 ЦПК України та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

При цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Заочним рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 травня 2018 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.7-8).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке видане Петриківською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 13.08.2012 року, актовий запис №25, батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.5).

Дитина проживає разом із позивачкою, що підтверджується копією довідки, виданою Петриківською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області від 06.06.2019 року (а.с.6).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Тернопільської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 02-24/01-10 від 03.01.2020 року, комісія з питань захисту прав дитини Тернопільської районної державної адміністрації вважає за доцільне, визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.38-39).

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно зі статтею 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з ст.160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Частиною 1 статті 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Водночас у частині шостій вказаної статті зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Зазначених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, в якій вона відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Суд погоджується з висновком органу опіки та піклування Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю ОСОБА_1 , з огляду на наступне.

Визнаючи місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , суд приймає до уваги висновок органу опіки та піклування Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області, яка вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 ..

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, однак рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (заочне) від 18.05.2018 їх шлюб розірвано. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на даний час проживає з позивачем, однак добровільної згоди щодо проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю, між сторонами не досягнуто.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Наведена правова позиція відображена в Постанові Верховного суду від 21.10.2019 по справі № 640/2670/17.

Суд враховує, що позивач ОСОБА_1 має житло, де створені необхідні умови для повноцінного розвитку дитини, працевлаштована, отримує регулярний дохід, позитивно характеризується за місце проживання та роботи (а.с.41-42).

Задовольняючи позовні вимоги, суд враховує, що батько дитини не обмежений у можливості реалізації належного йому права на спілкування з дитиною, вияву турботи стосовно дитини та участь у її вихованні. Він може реалізувати свої права шляхом досягнення домовленості з матір`ю дитини про встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Виходячи з наведеного, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позову та визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.10, 76-81, 89, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 160-161 СК України, суд -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини - задоволити.

Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого нею судового збору в розмірі 768,40 грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Тернопільським РВ УМВС України у Тернопільській області 14.12.2011 року.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт серія НОМЕР_5 , виданий Козівським РВ УМВС України в Тернопільській області 24.11.2010 року.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації; місце знаходження: майдан Перемоги, 1, м.Тернопіль,Тернопільська область; код ЄДРПОУ 41491327.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано16 червня 2020 року.

Суддя О.Б.Гриновець