Рішення № 89869776, 15.06.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3103/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Івасюти Н.В.,

прокурора Машталяра Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом першого заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1) до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Комунальне некомерційне підприємство «8-ма міська клінічна лікарня м. Львова» про відшкодування витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого,

встановив:

перший заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Комунальне некомерційне підприємство «8-ма міська клінічна лікарня м. Львова» про відшкодування витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілих.

Позовна заява мотивована тим, що потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували на лікуванні у комунальному закладі охорони здоров`я, а саме у КНП «8-а МКЛ м. Львова», у зв`язку із отриманими тілесними ушкодженнями, спричиненими внаслідок дій ОСОБА_1 . Фінансування стаціонарного лікування потерпілих проводилось за рахунок коштів міського бюджету. Загальний розмір затрачених коштів на лікування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 становить 7 097 гривень 21 копійок (2 818, 78 грн. + 3 624, 70 грн. + 653, 73 грн.), які прокурор просить стягнути з ОСОБА_5 . Станом на день пред`явлення позову такі кошти відповідачем в добровільному порядку не були відшкодовані.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити.

Представники Львівської міської ради та КНП «8-ма міська клінічна лікарня м. Львова» в судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлялися у встановленому законом порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, жодних заяв та клопотань до суду не подавав. Суд постановив розгляд справи проводити за його відсуності, з ухвалення по справі заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст. 2 ЦПК України).

Судом з`ясовано, що 13.11.2013 року приблизно о 11 год. 00 хв., керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по автодорозі «Львів-Самбір-Ужгород» на «15 км + 200 м» в с. Оброшино Пустомитівського району Львівської області порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями, а саме: п.п. 1.5; 2.3 (б, д); 10.1, 16.11, тобто був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, яка проявилась в тому, що він, виконуючи маневр повороту праворуч, тобто виїжджаючи на головну дорогу «Львів-Самбір-Ужгород» із другорядної дороги, що в с. Оброшино Пустомитівського району Львівської області, не переконався в безпеці дорожнього руху, не виконав вимогу дорожнього знаку пріоритету 2.1 «Дати дорогу» ПДР України, не надав переваги у русі автомобілю марки «Мітсубіші Лансер» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який почав виконувати обгін попутного автомобіля, що призвело до зіткнення транспортних засобів.

Внаслідок зіткнення пасажири автомобіля марки «ВАЗ 2102» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та пасажир автомобіля « ОСОБА_7 ОСОБА_8 » ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я.

В результаті порушення водієм ОСОБА_5 . Правил дорожнього руху, пасажир ОСОБА_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 515/13 від 28.11.2013 року, отримав закритий перелом правої стегнової кістки, який відноситься до тілесного ушкодження середньої важкості за ознакою тривалого розладу функції правої ноги.

Крім цього, у результаті зіткнення, пасажир ОСОБА_3 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 516/13 від 28.11.2013 року, отримала травму тіла у вигляді закритого травматичного звиху правої стегнової кістки з відривом верхнього полюсу головки кістки та переломом заднього краю кульшової западини справа, закриті переломи 4, 5, 6,11 ребер зліва та 7,8, 9,10 ребер справа з частковим поступленням рідини у плевральні порожнини, які відносяться до тілесного ушкодження середньої важкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Також, за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, пасажир ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 517/13 від 28.11.2013 року, отримала травму тіла у вигляді саден на обличчі, струсу головного мозку, закритого перелому правого надколінка, які відносяться до тілесного ушкодження середньої важкості за ознакою тривалого розладу функції правої ноги.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.11.2018 у справі № 450/1616/18 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а кримінальне провадження - закрито. Відповідно до мотивувальної частини даної ухвали, підставою для прийняття даного судового рішення, серед іншого, є те, що з часу скоєння обвинуваченим ОСОБА_5 злочину сплило більше трьох років. Таким чином, даним судовим рішенням встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_1 та отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Вказана ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «8-а міська клінічна лікарня м. Львова» №212 від 11.02.2020 року, потерпілий ОСОБА_2 з 13.11.2013 року по 04.12.2013 року перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні лікарні. Загальна сума затрачених коштів на лікування потерпілого становить 2 818,78 гривень.

Крім того, згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «8-а міська клінічна лікарня м. Львова» №211 від 11.02.2020 року, потерпіла ОСОБА_3 з 13.11.2013 року по 27.12.2013 року перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні лікарні. Загальна сума затрачених коштів на лікування потерпілої становить 3 624,70 гривень.

Разом з тим, згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «8-а міська клінічна лікарня м. Львова» №210 від 11.02.2020 року, потерпіла ОСОБА_4 з 13.11.2013 року по 27.12.2013 року перебувала на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні лікарні. Загальна сума затрачених коштів на лікування потерпілого становить 653,73 гривень.

Станом на день звернення до суду з даним позовом та розгляду справи, відповідачем кошти на лікування потерпілих не відшкодовано.

Особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого (частина перша статті 1206 ЦК України).

Частиною 3 статті 1206 ЦК України визначено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 1, 3, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» від 07 липня 1995 року №11, відповідальність за відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на засуджених при заподіянні шкоди як умисними, так і необережними діями. Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, суд виходить із того, що внаслідок дій ОСОБА_5 потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували на лікуванні у КНП «8-а МКЛ м. Львова», на яке закладом охорони здоров`я було витрачено кошти в сумі 7 097 гривень 21 копійка (2 818, 78 грн. + 3 624, 70 грн. + 653, 73 грн.), що підтверджено належними та допустимими доказами, які знаходяться у матеріалах справи.

За таких обставин, зважаючи на вищенаведені норми законодавства та обставини встановлені в процесі судового розгляду, відповідач зобов`язаний відшкодувати закладові охорони здоров`я витрати на лікування потерпілих.

Таким чином, враховуючи те, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 закрито, беручи до уваги, що факт вчинення відповідачем злочину та наслідки його вчинення, встановлені ухвалою суду, яка набрала законної сили, останній зобов`язаний відшкодувати витрати КНП «8-ма міська клінічна лікарня м. Львова», які понесені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілих.

З урахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню.

Згідно з п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, та у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тому судові витрати по справі слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Львівської міської ради (пл. Ринок, 1, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 04055896) до місцевого бюджету м. Львова (одержувач: Західне ГРУ АТ КБ "Приватбанк", МФО 325321, р/р НОМЕР_3 ) понесені Комунальним некомерційним підприємством «8-ма міська клінічна лікарня м. Львова» витрати на лікування потерпілих в розмірі 7 097 гривень 21 копійку.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь держави судові витрати по справі в сумі 2 102 гривні 00 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до розділу XII пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 354 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено 17 червня 2020 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.