Постанова № 89869244, 16.06.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 16.06.2020

СПРАВА N 937/3275/20

(3/937/1051/20)

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«16» червня 2020 року м. Мелітополь

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Сметаніна А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за ч.2 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

10 травня 2020 року о 00 годині 20 хвилин ОСОБА_1 , в м. Мелітополі по вул. Чкалова, 310, керував автомобілем ВАЗ 21063, д/з НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (нестійка хода, млява мова, запах з порожнини рота). Від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

В судове засідання, призначене на 19.05.2020 року о 10.00 годині ОСОБА_1 не з`явився з невідомої суду причини, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить його особистий підпис в протоколі про адміністративне правопорушення.

На розгляд справи про адміністративне правопорушення 02.06.2020 року о 09.30 годині ОСОБА_1 не з`явився з невідомої суду причини, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, конверт з судовою повісткою, який направлявся за адресою правопорушника вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме м. Мелітополь, вул. Гетьманська, буд, 65, повернувся до суду з відміткою поштового відділення, причина повернення - «адресат відсутній».

02 червня 2020 року судом було доручено Мелітопольському ВП ГУНП в Запорізькій області доставити ОСОБА_1 приводом до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області на 16 червня 2020 року на 10 годин 00 хвилин.

Однак у судове засідання, призначене на 16 червня 2020 року на 10 годин 00 хвилин правопорушник не з`явився, постанова про привід не виконана.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов`язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов`язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Важливе значення мають і висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про час та місце розгляду справи відносно нього в суді під особистий підпис, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, жодних заяви чи клопотань не направляв, судові повістки, направлені судом за місцем його проживання, вказаному ним особисто, під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, повертались до суду з відмітками поштового відділення «адресат відсутній», а отже ОСОБА_1 знав про судове провадження відносно нього, однак ним не цікавився, жодних заходів, направлених на обізнаність щодо стану відомого йому судового провадження не вчиняв, а отже не добросовісно користувався належними йому процесуальними правами та не виконував належним чином процесуальні обов`язки, в зв`язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справу за відсутності правопорушника ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 061885 від 10.05.2020 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння та факт перебування останнього з ознаками алкогольного сп`яніння; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду.

Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, згідно якої передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушення, передбачених ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самими правопорушником, такі і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до довідки АРМОР, Приазовським ВП Мелітопольського ВГУНП в Запорізькій області, відносно ОСОБА_1 , 13.06.2019 року складено протокол № 379480 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування т/з особою у стані сп`яніння. Однак відомості про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП відсутні.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31.10.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн. з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 3 роки.

Санкція ч.2 ст. 130 КУпАП передбачає покарання у вигляді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Судом встановлено, що на час розгляду вказаної адміністративної справи, а саме на 16.06.2020 року, строк дії позбавлення права керування транспортними засобами 3 роки, призначений ОСОБА_1 постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 31.10.2019 року не закінчився, а тому, з урахуванням вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд не вправі застосовувати позбавлення права керування транспортними засобами, тоді, коли особа вже позбавлена такого права.

Таким чином, з огляду на ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу правопорушника, інші обставини справи, суд вважає за необхідне, з урахуванням вимог ст. 23 КУпАП, з метою виховання правопорушника та запобігання вчиненню нових правопорушень, призначити ОСОБА_1 адміністративне покарання, в межах санкції статті, у вигляді штрафу.

Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

При цьому, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлюється Законом України «Про державний бюджет» на відповідний календарний рік та станом на 01 січня 2020 року, згідно Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2102 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, ч.2 ст. 130, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір», -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП.

Призначити ОСОБА_1 адміністративне покарання у вигляді штрафу в розмірі 20 400 /двадцять тисяч чотириста/ гривень 00 копійок (Отримувач: ГУК у Запорізькій області 21081300; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998; Код ЄДРПОУ: 37941997; № рахунку: UA708999980313000149000008001, призначення платежу - «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок (р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києва /м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106, призначення платежу – «Судовий збір»).

Строк пред`явлення постанови до виконання до 16 вересня 2020 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду

Запорізької області: А.В. Сметаніна