Рішення № 89868670, 04.06.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року м. Черкаси справа № 925/3/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від прокурора: Архипенко В.О.

від позивача: не з`явився;

від першого відповідача: не з`явився;

від другого відповідача: Ульянов С.М. - адвокат за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури (м. Звенигородка, Черкаська область) в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації (м. Черкаси) до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області (м. Черкаси) та до Фермерського господарства "Русанівське-А" (м. Тальне, Тальнівський район, Черкаська область) про визнання незаконними та скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди недійсними

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов з вимогами про:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Черкаській області правонаступником якого є Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 15.10.2014 № 23-4701/14-14-СГ та від 23.02.2015 № 23-1026/14-15-СГ;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727 площею 95,1704 га, розташованої в адмінмежах Глибочківської сільської ради Тальнівського району, укладений 23.02.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області правонаступником якого є Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області та ОСОБА_1 , який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційною службою Тальнівського районного управління юстиції 17.02.2015 за індексним номером 19831436 від 05.03.2015 та скасувати державну реєстрацію вказаного договору;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728 площею 17,9842га (орієнтовна вартість, якої становить 71 936 800 грн.), розташованої в адмінмежах Глибочківської сільської ради Тальнівського району, укладений 04.11.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області правонаступником якого є Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області та ОСОБА_1 , який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційною службою Тальнівського районного управління юстиції Гяго В.С. 10.12.2014 за індексним номером 17884036 та скасувати державну реєстрацію вказаного договору.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

В ході розгляду справи прокурор позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.

Представник позивача в жодне засідання не з`явився, своєї позиції у спорі не висловив.

Перший відповідач позов прокурора просить залишити без розгляду, а другий відповідач просить у його задоволенні відмовити (а.с. 99,106 том 1).

Зокрема, відповідачі вважають, що прокурор не довів належних підстав для представництва інтересів держави в суді, у справу не подано належних і достовірних доказів того, що спірні земельні ділянки відносяться до земель історико-культурного призначення і ними неправомірно розпорядився перший відповідач, що обробітком землі ФГ руйнує охоронюваний законом археологічний об`єкт, чим порушуються умови охоронного договору та права держави.

Також відповідач ФГ "Русанівське-А" просить застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності.

Суд не погоджується із доводами представників першого та другого відповідача про те, що прокурор не довів підстав для представництва інтересів держави в суді, що є підставою для залишення позову без розгляду. При цьому в порядку ч. 4 ст. 236 ГПК України суд враховує правові висновки з постанови Великої Палати ВС від 15.10.2019 по справі № 903/129/18, про те, що сам факт не звернення до суду (органу) з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

Прокурором в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, як розпорядника землями історико-культурного призначення, заявлено позов до відповідачів про визнання незаконними та скасування наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду і про визнання договорів оренди недійсними, укладених на підставі цих наказів між відповідачами у справі.

Прокурор доводить, що з боку ГУ Держгеокадастру в Черкаській області відбулося незаконне розпорядження землями історико-культурного призначення, на підставі чого ФГ "Русанівське-А" в даний час здійснює незаконний обробіток двох земельних ділянок з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727 площею 95,1704 га та з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728 площею 17,9842 га, розташованих в адмінмежах Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, які фактично є землями історико-культурного призначення та не можуть використовуватися як сільськогосподарські угіддя.

Представник другого відповідача не заперечив, що в даний час обробіток спірних земельних ділянок, які отримувалися гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, здійснює саме ФГ "Русанівське-А".

Оскільки після створення ФГ фактичним землекористувачем є саме фермерське господарство, то воно і є належним відповідачем у справі.

З матеріалів справи вбачається, що громадянин ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Черкаській області щодо надання йому дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства в адмінмежах Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області на земельні ділянки площами 95,1703 га та 17,9842 га.

Наказами Головного управління Держземагентства в Черкаській області від 11.07.2014 № 2098/14-14-СГ та №2099/14-14-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_1 надані дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення для ведення фермерського господарства двох земельних ділянок орієнтовною площею 17,9842 га та 95,1703 га, що знаходяться за межами населеного пункту в адміністративних межах Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

Наказом Головного управління Держземагентства в Черкаській області від 15.10.2014 № 23-4701/14-14-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та надано земельну ділянку із земель державної власності площею 17,9842 га, розташованої за межами населеного пункту в адмінмежах Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області (кадастровий номер земельної ділянки 7124081600:01:001:0728).

Наказом Головного управління Держземагентства в Черкаській області від 23.02.2015 № 23-1026/14-15-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та надано земельну ділянку із земель державної власності площею 95,1703 га, розташованої за межами населеного пункту в адмінмежах Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області (кадастровий номер земельної ділянки 7124081600:01:001:0727).

На підставі цих наказів між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 04.11.2014 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728 площею 17,9842 га та договір оренди земельної ділянки від 23.02.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727 площею 95,1703га розташованої в адмінмежах Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Гяго В.С.

Першим відповідачем у справі визначено ГУ Держземагенства у Черкаській області з підстав, що постановою КМУ №442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.

Відповідно до ч.5 вказаної Постанови установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються. Права та обов`язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.

Відповідно до ч. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №19 від 03.03.2015 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.

У суду та у сторін немає заперечень, що належним першим відповідачем у справі є Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, як правонаступник прав та обов`язків Головного управління Держземагентства у Черкаській області.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність чи надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ч. 7 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із цим прокурор вказує, що Черкаська обласна державна адміністрація є розпорядником земель державної власності історико-культурного призначення, а тому право такого розпорядження належить виключно їй.

Таким чином, Головне управління Держземагентства у Черкаській області, правонаступником якого є Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області не лише незаконно змінило цільове призначення земель - із земель історико-культурного призначення на землі сільськогосподарського призначення, а також, в порушення ст. 122 ЗК України протиправно розпорядилося вказаними земельними ділянками.

Прокурор доводить, що накази Головного управління Держземагентства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 05.02.2015 № 23-4701/14-14-СГ та 23.02.2015 № 23-1026/14-15-СГ прийняті з порушенням законодавства України, а тому підлягають визнанню незаконними та скасуванню. А укладені між ГУ Держземагентства в Черкаській області та ОСОБА_1 на їх виконання договори оренди земельних ділянок площею 17,9842 га та 95,1703 га, розташованих за межами населеного пункту в адміністративних межах Глибочківської сільської ради Тальнівського району, підлягають визнанню недійсними з огляду на такі обставини:

Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на висновки з рішення господарського суду Черкаської області від 14.01.2014 у справі №925/1810/13 за позовом Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області та відділу Держземагентства у Тальнівському районі Черкаської області до селянського (фермерського) господарства «Відродження» про визнання недійсними розпорядження Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області від 22.1 1.2007 року № 577 та договору оренди землі від 01.12.2007 № 577 із змінами від 27.12.2010 №53. Цим рішенням, за доводами прокурора, встановлені обставини, які не підлягають повторному доказуванню (ст. 75 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що попереднім користувачем земельними ділянками площею 17,9842 га та 95,1703 га було СФГ "Відродження".

Цьому господарству розпорядженням Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області від 22.1 1.2007 № 577 затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документа, що посвідчує право довгострокової оренди терміном на 10 років стосовно вказаних ділянок.

На підставі вищевказаного розпорядження від 22.11.2007 № 577 між Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області та селянським (фермерським) господарством «Відродження» укладено договір оренди землі від 01.12.2007 № 577, за умовами якого Тальнівська районна державна адміністрація надала селянському (фермерському) господарству «Відродження», а останнє прийняло в тимчасове користування на умовах оренди земельні ділянки загальною площею 113,1545 га, в тому числі земельну ділянку №1 площею 17,9842 га і земельну ділянку №2 площею 95,1703 га із земель історико - культурного призначення - рілля, які знаходяться за межами населеного пункту в адміністративних межах Глибочківської сільської ради.

За договором оренди землі від 01.12.2007 № 577 селянське (фермерське) господарство «Відродження» прийняло в тимчасове користування на умовах оренди земельні ділянки загальною площею 113,1545 га із земель історико - культурного призначення - рілля, які знаходяться за межами населеного пункту в адміністративних межах Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

При вирішенні спору в справі № 925/1810/13 було встановлено, що згідно з п. 16 договору оренди землі від 01.12.2007 № 577 року цільовим призначенням земельної ділянки визначено: рілля - землі сільськогосподарського призначення, тоді як в оренду фактично передано землі історико - культурного призначення - рілля (пункт 1 договору), що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ЧР 14-21, технічною документацією із землеустрою.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.01.2014 у справі №925/1810/13 (а.с. 56 том 1) було визнано недійсними розпорядження Тальнівської РДА від 11.11.2007 № 577 про затвердження технічної документації із землеустрою та договір оренди землі від 01.12.2007 № 577 зі змінами від 27.12.2010 № 531 стосовно СФГ "Відродження". Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 апеляційна скарга селянського (фермерського) господарства «Відродження» на рішення господарського суду Черкаської області від 14.01.2014 у справі № 925/1810/13 залишена без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

Виходячи з цих обставин, прокурор вважає, що після припинення відносин із СФГ "Відродження" з приводу користування цим господарством землями історико-культурного призначення, фактично відбулася зміна цільового призначення землі (із земель історико-культурного призначення на сільськогосподарське призначення) без прийняття відповідного рішення Тальнівською районною державною адміністрацією, що є порушенням частини 2 статті 20 ЗК України і в користування гр. ОСОБА_2 , було передано ті самі земельні ділянки вже як землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Прокурор доводить, що землями історико-культурного призначення на користь другого відповідача фактично розпорядилося ГУ Держземагенства, при тому що належним розпорядником такими землями є облдержадміністрації.

Суд погоджується із доводами представника відповідача ФГ "Русанівське-А" про те, що судовим рішенням у справі № 925/1810/13 (а.с. 56 том 1) не було встановлено такі, що не підлягають повторному доказуванню обставини, що спірні земельні ділянки площею 17,9842 га та 95,1703 га, розташовані за межами населеного пункту в адміністративних межах Глибочківської сільської ради Тальнівського району, відносяться до земель історико-культурного призначення, виходячи з такого:

Землі історико-культурного призначення - одна з категорій, що входить до складу земель України (п. «д» ст. 19 ЗК).

Статус та правовий режим цих земель визначається Земельним кодексом України, законами України «Про природно-заповідний фонд» від 16 червня 1992 р. (ст. 7) та «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 р.

Земельні території пам`яток, охоронних зон, музеїв-заповідників, археологічних та інших охоронюваних об`єктів належать до земель історико-культурного призначення і включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної документації (ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Об`єкти історико-культурного призначення незалежно від форм власності відповідно до їх антропологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки.

Проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Об`єкти культурної спадщини на території України охороняються державою згідно зі статтями 22-37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 р. Усі власники пам`яток чи їх частин або уповноважені ними органи, незалежно від форм власності на ці пам`ятки і земельні ділянки, що обслуговують їх, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Цей договір встановлює режим використання та охорони пам`ятки культурної спадщини.

Прокурор доводить, що в основу рішення господарського суду Черкаської області від 14.01.2014 по справі № 925/1810/13 покладено той факт, що цільове призначення земельної ділянки, яку було передано в оренду СФГ «Відродження», а саме як землі історико-культурного призначення - рілля підтверджувалося Державним актом на право постійного користування землею серії ЧР 14-21, виданого Глибочківською сільською радою народних депутатів Тальнівського району Черкаської області 05.02.1996.

Належність вищевказаних земельних ділянок до земель історико-культурного призначення, також підтверджується Проектом роздержавлення земель КСП «Граніт» Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, який розроблений у 1995 році Черкаським філіалом Інституту землеустрою УЛАН.

Суд за згодою сторін приєднав до справи копію Державного акта на право постійного користування землею Серія ЧР 14-21 від 05.02.1996 року (а.с. 91 том 2) з якого вбачається наступне:

Даний державний акт на право постійного користування землею видано КСГП "Граніт" на 773,0 га для ведення сільськогосподарського виробництва.

З плану вбачається, що землі площею 773,0 га поділені на 8 ділянок. При цьому зазаначено, що ділянки 2 та 8 (353,8га та 299,7га відповідно) мають у своєму складі земельні ділянки історико-культурного призначення, точний розмір яких не вказаний. Земельна ділянка № 3 повністю є ділянкою історико-культурного призначення.

Постановою ВРУ № 2201-XII від 13.03.1992 унормовано питання "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею".

Згідно ст. 23 Земельного кодексу України (1990) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеної норми випливає, що державний акт лише посвідчує наявність в особи права власності на земельну ділянку або право користування земельною ділянкою.

Відповідний акт видається на підставі та на виконання правових актів (рішень) уповноважених на це органів про надання земельних ділянок у власність або у постійне користування і не породжує, не змінює або припиняє певні права та обов`язки такої особи щодо земельної ділянки, а лише засвідчує їх.

У зв`язку з виникненням обставин припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право втрачає свою дію та, виходячи зі змісту п. 4.2. затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 р. N 28 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) підлягає поверненню до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа.

8 серпня 1995 року за № 720/95 прийнято Указ Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", яким визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Суду не доказано з боку прокурора та позивача, що станом на час вирішення спору державний акт на право постійного користування землею на КСГП "Граніт" ще не втратив свою дію, є чинним та внесена до нього інформація є актуальною та достовірною як станом на 1996 так станом і на 2020 роки.

Статтею 2 Земельного Кодексу України (1990) передбачалося, що відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на:

1) землі сільськогосподарського призначення;

2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);

3) землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення;

4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

5) землі лісового фонду;

6) землі водного фонду;

7) землі запасу.

Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення.

Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель.

Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Статтею 19 ЗК України (1990) врегульовано питання компетенції відповідних органів щодо надання земельних ділянок у користування.

Державний акт на право постійного користування землею містить посилання на рішення Глибочківської сільської ради народних депутатів від 22 травня 1996 № 5/22 про надання КСГП "Граніт" 773,0 га для ведення сільськогосподарського виробництва.

Даний акт не містить в собі посилання на рішення органів влади, які б засвідчували віднесення земельних ділянок визначеної площі до певного цільового призначення - водного, лісового фонду, до земель історико-культурного призначення та підстави такого віднесення.

Таких рішень учасниками справи до її матеріалів не подано.

Суд вже вказав, що за своїм правовим змістом Державний акт на право постійного користування землею лише засвідчує певні права на землекористування, але не встановлює та не змінює їх.

Статтею 75 Земельного Кодексу України (1990) передбачено, що до земель історико-культурного призначення належать землі історико-культурних заповідників, меморіальних парків, поховань, археологічних і архітектурних пам`яток та архітектурно-ландшафтних комплексів. На землях історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню. Для забезпечення режиму історико-культурних заповідників, меморіальних парків, поховань, археологічних і архітектурних пам`яток та архітектурно-ландшафтних комплексів встановлюються охоронні зони з забороною на землях цих зон діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на забезпечення дотримання режиму земель історико-культурного призначення. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законодавством України.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. N 43 затверджено Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі.

Даним Наказом визнано таким, що втратив чинність, попередній наказ Держкомзему України від 15.04.93 N 28 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)", зареєстрований в Мін`юсті України від 23.04.93 N 31.

Розділом 2 Інструкції (1999 року) передбачено, що роботи зі складання державного акта на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею виконуються в такій послідовності: - підготовчі роботи; - встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; - складання кадастрового плану земельної ділянки; - заповнення бланка державного акта.

При цьому на кадастровий план наносяться межі угідь та зон обмежень щодо використання земельної ділянки (п 2.6.).

В справу не надано доказів, що ГСГП "Граніт" було видано новий державний акт з кадастровим планом, який би містив інформацію про зони обмежень щодо використання земельної ділянки.

Державний акт на право постійного користування землею Серія ЧР 14-21 (1996 рік) такої інформації по своїй формі взагалі не містить.

З даного акту вбачається, що всі 773,0 га землі передано КСГП "Граніт" для ведення сільськогосподарського виробництва і ніякі обмеження щодо зон неможливості використання цієї землі за її цільовим призначенням актом не встановлені.

Статтями 19 та 30 Земельного Кодексу України 2001 року передбачено, що за категоріями до земель України за основним цільовим призначенням відносяться також і землі історико-культурного призначення. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Статтями 53, 54 чинного ЗК України передбачено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані:

а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам`ятні місця, пов`язані з історичними подіями;

б) городища, кургани, давні поховання, пам`ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів;

в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

В справі відсутні рішення державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень про встановлення чи зміну цільового призначення щодо земельних ділянок з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728 площею 17,9842 га та з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727 площею 95,1704 га, які б засвідчували їх віднесення до земель історико-культурного призначення станом на 1996 рік або на час прийняття оскаржуваних у даній справі актів.

Як вже вказував суд, Державний акт на право постійного користування землею 1996 року (а.с. 91 том 2), лише засвідчує певні права КСГП "Граніт" на земельні ділянки, однак не може встановлювати цільове призначення земельних ділянок за категоріями.

Прокурор не доказав суду, що даний Державний акт взагалі є чинним і станом на 2020 рік на час вирішення спору, а внесені до нього відомості є актуальними.

Належним і допустимим доказом встановлення чи зміни цільового призначення земельної ділянки є лише рішення органів державної, виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Такі рішення у справі відсутні.

Відповідно до п. 2 договору оренди землі від 04.11.2014, укладеного між ГУ Держземагентства в Черкаській області та ОСОБА_1 , в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728 площею 17,9842 га, сільськогосподарські угіддя - рілля, розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

Відповідно до п. 2 договору оренди землі від 23.02.2015, укладеного між ГУ Держземагентства в Черкаській області та ОСОБА_1 , в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727 площею 95,1704 га, сільськогосподарські угіддя - рілля, розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

Також з матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці площею 95,1703 га за кадастровим номером 7124081600:01:001:0727, що знаходиться за межами населеного пункту в адмінмежах Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, розташований об`єкт культурної спадщини, а саме пам`ятка археології - поселення трипільської культури, датоване IV тис. до н.є., яке взято на облік рішенням облвиконкому Черкаської обласної ради народних депутатів № 116 від 06.06.1990, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Враховуючи те, що навколо вказаного об`єкта встановлена охоронна зона з особливим режимом землекористування, між ОСОБА_1 та відділом охорони культурної спадщини, музейної справи та з питань релігій управління культури Черкаської обласної державної адміністрації 13.10.2014 укладено охоронний договір № 92а (а.с. 69 том 1), а також в справі мається і примірник договору від 10.09.2014 б/н (а.с. 161 том 1), відповідно до п. 1 якого користувач земельної ділянки бере зобов`язання щодо охорони частини пам`ятки археології - поселення трипільської культури (державний реєстраційний № НОМЕР_1 ) площею 95,1703 га, що знаходиться в адміністративних межах Глибочківської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

Аналогічний договір укладено між тими ж сторонами 13.10.2014 № 92-А щодо охорони частини пам`ятки археології поселення трипільської культури (державний реєстраційний номер 3381) на земельній ділянці площею 17,9842 га.

Термін дії договорів безстроковий.

Договори передбачають умову, що орендар зобов`язується не допускати глибокої оранки, висадки дерев та кущів. Використання земельних ділянок для сільськогосподарського використання дозволяється лише за умови заборони глибокої оранки, що призведе до руйнування пам`ятки.

До обох договорів додаються схеми розташування археологічного об`єкта культурної спадщини (а.с. 163-164; 193-194 том 1) з яких вбачається, що земельні ділянки з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728 площею 17,9842 га та з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727 площею 95,1704 га повністю потрапляють в межі охоронної зони навколо об`єктів культурної спадщини.

Згідно чинного законодавства, юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримуватися вимог органів охорони культурної спадщини та зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

Відповідач доводить, що ним дотримуються всі застереження згідно умов охоронних договорів на об`єкт культурної спадщини, глибока оранка та висаджування дерев і кущів не допускається.

Додатковими угодами до охоронних договорів (а.с. 165,192 том 1) його сторони домовилися, що орендар ОСОБА_1 зобов`язався не допускати оранки на обох земельних ділянках і лише проводити боронування на глибину не більше 15 см.

В листі за № 51 від 21.12.2019 (а.с. 73 том 1) директор Державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура» зазначає, що землі історико-культурного призначення на трипільському поселенні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » перебувають на даний час у користуванні громадянина ОСОБА_1 двома площами: 95,1703 га та 17,9842 га. Пам`ятка археології №3381.

З довідки Глибочківської сільської ради № 534 від 23.12.2019 ( а.с. 75 том 1) вбачається, що в наявних договорах оренди на земельні ділянки державної форми власності площею 95,1705 га та 17,9842 га орендарем зазначений ОСОБА_1 , орендна плата за зазначені земельні ділянки надходить від ФГ "Русанівське" .

Відповідно до ч. 2 ст. 54 ЗК України навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Згідно з ч. 3 ст. 54 ЗК України порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

В силу положень ст. 150 ЗК України землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.

Згідно листа Державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура» №51 від 21.12.2019 (а.с. 73 том 1) - поселення «Глибочок» є одним з найраніше відкритих трипільських поселень в Україні (1895 рік). Дане поселення відноситься до етапу В-ІІ Нобелівської локальної групи Трипільської культури (близько 4200 р. до н.е.). Поселення є «гігантом» та входить до числа найбільших за площами у тогочасному світі. У 1994-1995 роках ОСОБА_3 була проведена геомагнітна зйомка поселення, для встановлення площі та плану забудови поселення. Встановлена площа поселення - 132 га, план - дві великі овальної форми вулиці та менші - радіальні, що сходяться до центральної площі, яка була не забудована.

Під шаром сучасного ґрунту 30-50 см. лежать залишки близько 1 тисячі двоповерхових будівель кінця V тис ІНФОРМАЦІЯ_2 н ОСОБА_4 е., що складаються з фрагментів випаленої глини від підлог, стін, печей, посуду, керамічної пластики.

У вказаному листі Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура» зауважує, що обробіток даної земельної ділянки активно руйнує археологічний шар пам`ятки та в найближчому майбутньому приведе до втрати її наукової цінності.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що викладена інформація про активне руйнування археологічного шару пам`ятки саме другим відповідачем у справі не підтверджена жодними доказами.

З Державного акту на право постійного користування землею (а.с. 91 том 2) вбачається, 773,0 га із земельними ділянками, що в даний час використовує ФГ "Русанівське-А", для сільськогосподарського виробництва використовувало КСГП "Граніт" принаймні з 1996 року.

До ФГ "Русанівське-А" цими ділянками також користувалося СФГ "Відродження" для сільськогосподарського виробництва.

В справі мається висновок Управління культури Черкаської облдержадміністрації від 10.09.2014 № 423 (а.с. 160 том 1) про те, що на земельній ділянці площею 95,1703 га в адмінмежах Глибочківської сільської ради Тальнівського району культурний шар пам`ятки архелогії (державний реєстраційний номер 3381) знищений на глибину оранки.

В справі відсутні докази, що археологічна пам`ятка держ№ 3381 (пам`ятка місцевого значення), з приводу якої із другим відповідачем у справі укладено охоронні договори, дійсно внесена до державних реєстрів, однак учасниками справи факт існування пам`ятки археології на площі обох земельних ділянок, які в даний час знаходяться у користуванні ФГ "Русанівське-А", не заперечується.

Законом України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини. При цьому зони охорони пам`ятки - це встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання (ст. 1).

До повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема, визначення меж територій пам`яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони; встановлення режиму використання пам`яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони; надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини, видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них (ст. 6).

Усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону (ст. 23).

На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини (ст. 32).

Землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації Встановлення зон охорони пам`яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення. (ст. 34).

Відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції:

за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам`яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 44);

Фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт.

Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції (ст. 45).

За ухилення від підписання охоронних договорів на пам`ятки, порушення режиму використання пам`ятки, порушення режиму історико-культурного заповідника чи історико-культурної заповідної території, проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам`ятці, та за інші порушення винні особи притягаються до адміністративної відповідальності відповідно до закону (ст. 46).

На запитання суду представник відповідача ФГ "Русанівське-А" пояснив суду, що за весь період користування спірними земельними ділянками господарство не було жодного разу притягнуто до відповідальності за порушення режиму охоронної зони навколо археологічної пам`ятки та порушення правил землекористування.

Доказів протилежного у справу не подано.

Відповідачем подано у справу довідки від серпня 2017 року з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 31.12.2015 року (а.с. 234-236 том 1), з яких вбачається, що спірні земельні ділянки є земельними ділянками державної власності, віднесені до земель сільськогосподарського призначення та є сільськогосподарськими угіддями (рілля).

Так, станом на момент розробки проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 17.9842 га відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем станом на 01.06.2014 року) № 2733 від 26.08.2014 року землі запасу Глибочківської сільської ради, загальною площею 17.9842 га та земельної ділянки площею 95,1704 га відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем станом на 01.06.2014 року) № 2731 від 26.08.2014 року землі запасу Глибочківської сільської ради, загальною площею 95,1703 га згідно зі ст. 19 ЗК України відносяться до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 31.12.2015 № 1091/170-17 від 10.08.2017 ( а.с. 236 том 1) земельна ділянка державної власності розташована в адміністративних межах Глибочківської сільської ради (за межами населеного пункту), площа 95,1704 га, кадастровий номер 7124081600:01:001:0727, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 7124081600:01:001:0727, площа 95.1704 га. цільове призначення для ведення фермерського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 31.12.2015 року № 1089/170-17 від 10.08.2017 ( а.с. 234 том 1) земельна ділянка державної власності розташована в адміністративних межах Глибочківської сільської ради (за межами населеного пункту), площа 17,9842 га. кадастровий номер 7124081600:01:001:0728, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 7124081600:01:001:0728. площа 17.9842 га, цільове призначення для ведення фермерського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Суд не може погодитися із доводами прокурора, що при передачі спірних земельних ділянок в оренду другому відповідачу та при розпорядженні ними з боку ГУ Держгеокадастру у Черкаській області фактично відбулась зміна цільового призначення земельної ділянки з історико-культурного на сільськогосподарське призначення без погодження з Кабінетом Міністрів України та в порушення ст.ст. 20, 122 ЗК України, оскільки в справу не подано жодного рішення органу влади чи місцевого самоврядування про віднесення спірних земельних ділянок до земель історико-культурного призначення.

Дане питання (про остаточне визначення категорії та цільового використання спірних земель) може бути вирішено між Черкаською облдержадміністрацією та ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, як між належним та фактичним розпорядниками землями в будь-який час. Однак Черкаська облдержадміністрація не проявляє ініціативу в даному питанні.

Оскільки лише рішення органу державної, виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування є належним доказом при визначенні категорії земель за їх основним цільовим призначенням, то за відсутності такого рішення, суд не може погодитися з позицією прокурора, що факт віднесення спірних земельних ділянок до категорії земель історико - культурного призначення є доведеним та безспірним.

Суд вже обґрунтував, що Державний акт на право постійного користування землею на КСГП "Граніт" 1996 року ( а.с. 91 том 2) таким доказом не є, бо лише засвідчує існуючі права землекористування і ніяким чином не визначає категорії земель за їх цільовим призначенням як первинне рішення органу влади з цього питання.

Суд вважає, що в даному спорі суд не може приймати власне рішення про віднесення спірних земельних ділянок до категорії земель історико-культурного призначення, підміняючи тим самим рішення уповноважених органів влади з даного питання.

Відповідно до п. а), б) ст. 21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Однак за відсутності рішення відповідних органів про віднесення спірних земельних ділянок до категорії земель історико-культурного призначення (що за доводами прокурора мало місце станом на 1996 рік), у суду немає підстав вважати, що перший відповідач ГУ Держгеокадастру в Черкаській області з перевищенням повноважень розпорядилося цими земельними ділянками.

У відповідності до ст. 79-1 чинного ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Другим відповідачем у справу надано докази, що станом на вересень та грудень 2014 року відповідно до витягів з Державного земельного кадастру (а.с. 222, 228 том 1) обидві спірні земельні ділянки віднесені до земель сільськогосподарського призначення (категорія) для ведення фермерського господарства (вид використання).

Тому суд не погоджується, що накази Головного управління Держземагентства у Черкаській області про затвердження документації з землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 15.10.2014 № 23-4701/14-14-СГ та від 23.02.2015 № 23-1026/14-15-СГ протиправними та прийнятими з перевищенням повноважень щодо земельних ділянок історико-культурного призначення, а не сільськогосподарського призначення, як вони обліковуються в даний час у державній статистичній звітності.

Зібраними у справі доказами прокурором не доведено також і порушене право держави, оскільки не надано доказів, що відповідач ФГ "Русанівське-А" порушує правила землекористування на території археологічної пам`ятки як це визначено охоронними договорами і його чи ОСОБА_1 було притягнуто за такі дії до відповідальності.

Чинним законодавством встановлено не повну заборону, а обмеження на землекористування на території археологічної пам`ятки.

Статтею 34 ЗУ "Про охорону культурної спадщини" визначено, що встановлення зон охорони пам`яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.

Враховуючи викладене, суд не встановив підстав для визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Черкаській області правонаступником якого є Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 15.10.2014 № 23-4701/14-14-СГ та від 23.02.2015 № 23-1026/14-15-СГ.

З цих підстав до задоволення також не підлягають і похідні вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124081600:01:001:0727 площею 95,1704 га та земельної ділянки з кадастровим номером 7124081600:01:001:0728 площею 17,9842га розташованих в адмінмежах Глибочківської сільської ради Тальнівського району, укладені 23.02.2015 та 04.11.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області правонаступником якого є Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області а ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації вказаного договору.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю за недоведеністю правової підстави позову та наявності порушеного права держави, яке захищається заявленим позовом.

У зв`язку з відмовою в позові за відсутністю порушеного права, відсутні підстави для застосування клопотання відповідача-2 у відзиві на позов про застосування до позовних вимог позовної даності.

При цьому суд виходить з того, що за правилами ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже лише за умови доведеності порушеного права та відсутності поважних причин пропуску строку позовної давності, позовна давність може бути застосовано до позовних вимог як підстава для відмови в позові.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача, а тому на користь прокурора вони не відшкодовуються.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 16 червня 2020

Суддя Н.М. Спаських