Ухвала суду № 89868596, 17.06.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"17" червня 2020 р. м. ХарківСправа № 922/1898/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши заяву про забезпечення позову (вх. № 1898/20 від 15 червня 2020 року) у справі

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Агро – 2004», с. Підвисоке,

до Підвисочанській сільській раді Борівського району Харківської області, с. Підвисоке,

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Восток Агро – 2004», звернувся із позовом до відповідача, Підвисочанській сільській раді Борівського району Харківської області, про визнання незаконним та скасування у повному обсязі рішення LVI сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 14 травня 2020 року та зобов`язати Підвисочанську сільську раду Борівського району Харківської області розглянути листи-повідомлення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Агро – 2004» від 20 трвавня 2020 року про поновлення договірів оренди земельних часток (паїв).

Одночасно з поданням позовної заяви позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову в порядку статей 136-137 Господарського процесуального кодексу України (вх. № 1898/20 від 15 червня2020 року), в якій просить заборонити Підвисочанській сільській раді Борівського району Харківської області, до завершення розгляду справи по суті, укладати договори оренди земельних часток (паїв) номери земельних ділянок 263-271, 276-282, 436, 439, 445-461, 463-480,485, 487, 492, які розміщені в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдим масивом, у відповідності до проекту організації території земельних часток (паїв) ріллі колишнього КСП «Дружба» на території Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області, що знаходяться в оренді СТОВ «Восток Агро – 2004»та зупинити до моменту розгляду справи по суті дію рішення LVI сесії VII скликання Підвисочанської сільської ради Борівського району Харківської області від 14 травня 2020 року.

Пунктом 2 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість подання заяви про забезпечення позову одночасно з пред`явленням позову до суду, до якого подається позовна заява.

Відповідно до частини 4 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Суд, ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову та позовної заяви, не вбачає необхідності у наданні додаткових доказів та пояснень, а, відтак, і існування виняткового випадку для призначення заяви до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши матеріали заяви, господарський суд встановив наступне.

В заяві про забезпечення позову позивач зазначає, що існує реальна і доведена небезпека того, що відповідач в майбутньому може укласти договори оренди земельних ділянок (паїв) з іншими суб`єктами господарювання, що повністю унеможливить виконання рішення суду, позбавить позивача ефективного захисту та поновлення прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Розглянувши подану заяву, суд знаходить підстави для її повернення, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) - господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

За частиною 1 статті 139 ГПК України - заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна, зокрема, містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 та 6 ч. 1 зазначеної статті).

Зустрічне забезпечення — по суті це гарантія відшкодування можливих для відповідача збитків та має на меті забезпечити певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.

У принципі 7 доповіді Асоціації міжнародного права «Про забезпечувальні і запобіжні заходи в міжнародному цивільному процесі», ILA,1996) зазначається, що суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті застосування забезпечувальних заходів.

Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, то зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично це є збереженням існуючого стану status-quo між сторонами до ухвалення кінцевого рішення суду.

Отже, законодавець, урівноважуючи можливості реалізації та захисту прав сторін, на підставі принципу диспозитивності, зобов`язав особу, яка бажає забезпечити позов, запропонувати власний спосіб зустрічного забезпечення.

Зазначене вище положення закону є імперативним та не допускає подвійного тлумачення.

Натомість заявник не подав пропозицій щодо зустрічного забезпечення, зазначивши в тексті поданої заяви про те, що такі пропозиції у нього відсутні.

Суд вважає, що процесуальне законодавство не надає заявнику права на власний розсуд вказувати у заяві або пропозиції щодо зустрічного забезпечення або про відсутність у нього таких пропозицій щодо зустрічного забезпечення. Норми статті 139 ГПК України не містять вказівки на те, що зазначення у заяві про забезпечення позову про відсутність пропозиції щодо зустрічного забезпечення є рівнозначним (тотожним) пропозицій про зустрічне забезпечення.

Таким чином, пропозиції позивача щодо зустрічного забезпечення обов`язково повинні міститися у заяві про забезпечення позову на підставі пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України. Водночас питання щодо застосування чи незастосування таких пропозиції щодо зустрічного забезпечення вирішується судом на підставі положень статті 141 Господарського процесуального кодексу України.

Як вже констатовано вище, подана заява позивача про забезпечення позову не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, що не узгоджується із імперативним застереженням, зазначеним у статті 139 ГПК України.

Як визначено частиною 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, з вимог статей 136, 137, 139, 140, 141 Господарського процесуального кодексу України та відсутності у матеріалах заяви пропозицій заявника відносно застосування заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про повернення позивачу заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 139, 140, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Повернути Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Восток Агро – 2004» заяву про забезпечення позову (вх. № 1898/20 від 15 червня2020 року).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвалу підписано 17 червня 2020 року.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/1898/20