Ухвала суду № 89868256, 17.06.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

"17" червня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1641/20

Господарський суд Київської області у складі судді Третьякової О.О., розглянувши матеріали за

Заявою Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ідентифікаційний код 14360570)До Фізичної особи – підприємця Паламарчука Вадима Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )Про видачу судового наказу

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” (далі – заявник) звернулося до Господарського суду Київської області з заявою від 12.05.2020 (вх.суду №1649 від 04.06.2020) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення Фізичної особи – підприємця Паламарчука Вадима Володимировича (далі – боржник) 16393,54 грн, з яких 1000,00 грн заборгованості за кредитом, 2801,56 грн заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 9109,98 грн пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 3482,00 грн заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом.

Як вказує заявник 07.11.2011 Фізична особа – підприємець Паламарчук Вадим Володимирович підписав заяву про відкриття поточного рахунку, згідно з якою приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті банку, а тому сторони фактично уклали договір банківського обслуговування від 07.11.2011.

У рамках виконання зобов`язань за цим договором банком встановлено позичальнику кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта, що визначені та урегульовані Умовами та правилами надання банківських послуг.

За твердженнями заявника Фізична особа – підприємець Паламарчук В.В. свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом згідно за укладеним договором банківського обслуговування від 07.11.2011 не виконав, у зв`язку з чим заявник просить стягнути з нього 1000,00 грн заборгованості за кредитом, 2801,56 грн заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 9109,98 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 3482,00 грн заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом, а також покласти на боржника витрати зі сплати судового збору.

На підтвердження своїх вимог до боржника заявник подав заповнений рукописним почерком документ під назвою “Заява про відкриття банківського рахунку та картка зі зразками підписів та відбитки печатки”, заповнений 07.11.2011 від імені ФОП Паламарчук В.В., витяг з Умов та правил надання банківських послуг, довідку від 12.05.2020 про розміри встановлених кредитних лімітів, розрахунок заборгованості за договором №б/н від 07.11.2011, укладеного між ПриватБанком та клієнтом Фізичної особою – підприємцем Паламарчуком Вадимом Володимировичем, виписки з рахунку.

Вирішення питання про наявність підстав для задоволення поданої заяви вирішується 17.06.2020 після виходу судді з відпуски.

Розглянувши описану заяву та дослідивши приєднані до неї документи, суд не вбачає підстав для її, задоволення, зважаючи на таке.

Порядок та форма звернення до суду з заявою про видачу судового наказу до господарського суду визначені Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, розділом II “Наказне провадження”.

Відповідно до ч.1-3 ст.147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Частиною 1 ст.148 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.1,2 ст.154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Процесуальний строк для постановлення ухвали про відмову у видачі судового наказу визначений у ч.6 ст.152 Господарського процесуального кодексу України та не може перевищувати десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви.

Підстави для відмови у видачі судового наказу наведені у ст.152 Господарського процесуального кодексу України, де закріплено, що суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у ч.1 ст.175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.3 - 6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Заява Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” про видачу судового наказу підлягає відхиленню з підстав того, що її подано з порушенням вимог п.5 ст.152 Господарського процесуального кодексу України

Позовною давністю у розумінні чинного законодавства є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 Цивільного кодексу України).

У ст.257 Цивільного кодексу України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.259 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до п.3.18.5.7 Умов та правил надання банківських послуг, витяг з яких заявник приєднав до своєї заяви, терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Тобто, строки позовної давності були продовжені умовами договору.

З долученого до заяви розрахунку заборгованості та банківських виписок вбачається, що банк відніс несплачену (спірну) суму кредиту до простроченої заборгованості 02.06.2014, тобто прострочення боржника має місце з 02.06.2014.

Разом з тим, з заявою про видачу судового наказу від 12.05.2020 заявник звернувся 04.06.2020 (вх.суду№1649/20 від 04.06.2020), тобто з пропуском позовної давності, визначеної у п.3.18.5.7 Умов та правил надання банківських послуг щодо суми простроченої заборгованості з повернення кредиту, сплати процентів і комісії та пені за період до 04.06.2015.

У п.7 ч.1 ст.155 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Щодо решти вимог заявника про стягнення процентів, пені та комісії за користування кредитом, суд зазначає, що зазначені вимоги не мають ознаки безспірності в розумінні ч.2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, а суд, виходячи з п.7 ч.1 ст.155 Господарського процесуального кодексу України, позбавлений можливості в рамках наказного провадження виокремлювати періоди нарахування, визначати і досліджувати час прострочення боржника та ін.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п.5 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.3-6 ч.1 ст.152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

На підставі викладеного, керуючись Розділом ІІ, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Акціонерному товариству Комерційний банк “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ідентифікаційний код 14360570) у видачі судового наказу за вимогою про стягнення Фізичної особи – підприємця Паламарчука Вадима Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 17.06.2020 та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту.

Суддя О.О. Третьякова