Ухвала суду № 89867938, 10.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

10.06.2020Справа № 910/7880/20

Суддя Щербаков С.О., розглянувши позовну заяву Житомирської єпархії Української Православної Церкви

до Житомирської обласної державної адміністрації

про скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

Житомирська єпархія Української Православної Церкви (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Житомирської обласної державної адміністрації (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації № 346 від 03.10.2019 року Про реєстрацію Статуту релігійної організації у новій редакції: «Релігійна громада Покрова Пресвятої Богородиці Житомирсько-Овруцької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) село Калинівка Житомирського району Житомирської області».

Розглянувши матеріали позовної заяви Житомирської єпархії Української Православної Церкви, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Позивачем у даній справі є Житомирська єпархія Української Православної Церкви, яка є релігійною організацією, і відповідно суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення такої організації врегульовано Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог чинного законодавства України, яке регулює підстави і порядок внесення змін до статутів релігійних організацій та затвердження його у новій редакції, позивач посилається на те, що таке рішення відповідача безпідставно здійснило зміну підлеглості релігійних громад іншому релігійному центру і таким чином порушила права цих релігійних громад на свободу віросповідання, а також права Житомирської єпархії Української Православної Церкви, як релігійного об`єднання, до складу якого входять вищевказані релігійні громади.

Натомість, за твердженням позивача проведені загальні збори членів релігійної громади, на яких було прийнято рішення про перехід під канонічне підпорядкування Православної Української Церкви та зміну назви парафії, були проведені без участі дійсних представників членів релігійної громади, а рішення загальних зборів релігійної громади було підписане неуповноваженими особами.

При цьому, позивач в обґрунтування незаконності рішення відповідача посилається на порушення іншими релігійними громадами порядку проведення та скликання загальних зборів таких громад та підписання прийнятого рішення не уповноваженими особами.

Тож, оскаржуване розпорядження стало підставою для внесення змін до установчих документів релігійних громад Української Православної Церкви і призвело до зміни їх керівників.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" , релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Отже, релігійні громади реалізують право саме фізичних осіб, яке є не відділеним від фізичної особи, на віру, сповідування та поширення такої віри.

Суд звертає увагу позивач на те, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Так, частиною 21 статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" встановлено, що перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина 2 статті 15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації").

Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають, у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації. Таким чином, і дій уповноваженого органу щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Спір, який виник у цій справі, стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.

Тобто, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань діяльності релігійної громади, зокрема реєстрації змін до установчих документів (статуту) релігійної організації, тому юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 20.11.2019 у справі № 910/8132/19 та у постанові Великої Палати Верховного суду від 18.12.2019 у справі № 916/2086/19.

Відповідно до п. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду, а отже суд враховує позицію Верховного суду про те, що правовідносини щодо прийняття рішення релігійною громадою про внесення змін до статуту релігійної організації, а також реєстрації таких змін до статуту релігійної організації уповноваженим органом в силу прямої вказівки в законі (Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації"), мають розглядатися за правилами цивільного процесуального законодавства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Отже, враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку, із заявленими вимогами позивачу належить звернутися до суду загальної юрисдикції згідно встановлених правил підсудності.

Враховуючи наведене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Житомирській єпархії Української Православної Церкви у прийнятті позовної заяви.

2. Позовну заяву з додатками повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 10.06.2020.

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Щербаков С.О.