Ухвала суду № 89867877, 29.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

29.05.2020Справа № 910/9156/19

За скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

у справі №910/9156/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопоставка 3000"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 635 178,44 грн

Суддя: Шкурдова Л.М.

секретар с/з Масна А.А.

Представники: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просить суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Савчука К.П. в частині винесення постанови у виконавчому провадженні №61451265 про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020, визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Савчука К.П. в частині винесення постанови у виконавчому провадженні №61451265 про стягнення виконавчого збору, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020, скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 04.03.2020, скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 04.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2020 призначено дану скаргу до розгляду.

Подана скарга мотивована тим, що пунктом 3 Розділу ІІІ. Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", який набрав чинності 20.10.2019, встановлена пряма заборона вчиняти виконавчі дії, в тому числі й щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів із відповідача, а відтак, всі виконавчі провадження, відкриті станом на 20.10.2019, у тому числі і ВП №61451265, де боржником є відповідач, підлягають завершенню, а виконавчі документи - поверненню стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження". Скаржник зазначає, що державним виконавцем неправомірно винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження під час відкриття виконавчого провадження, оскільки відшкодування витрат виконавчого провадження здійснюється на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум.

Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції подано відзив на скаргу, в якому щодо задоволення скарги заперечував, посилаючись на те, що державний виконавець вчинив дії у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.

Згідно з частинами 1, 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши скаргу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

14.11.2019 Господарським судом міста Києва винесено рішення у справі №910/9156/19 про стягнення з Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Автопоставка 3000» 412 296,03 грн. - основного боргу, 4 941,81 грн. процентів річних, 16 088,87 грн. втрат від інфляції, 9 518,35 витрат зі сплати судового збору.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/9156/19 видано відповідний наказ.

04.03.2020 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№61451265 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/9156/19 про стягнення з Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Автопоставка 3000» 412 296,03 грн. - основного боргу, 4 941,81 грн. процентів річних, 16 088,87 грн. втрат від інфляції, 9 518,35 витрат зі сплати судового збору.

Згідно з пунктом 3 вищезазначеної постанови у виконавчому провадженні № 61451265, державним виконавцем було стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 44 284,5 грн.

04.03.2020 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Савчуком Костянтином Петровичем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 % від суми боргу - 44 284,5 грн.

04.03.2020 Старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Савчуком Костянтином Петровичем було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, загальна сума мінімальних витрат - 457,92 грн.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначені права та обов`язки виконавців, закріплена обов`язковість вимог виконавців.

Так, відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Нормами статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" затверджено перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 № 145-ІХ.

Відповідно до пункту 3 розділу III. Прикінцеві та перехідні положення забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з частиною 1 статті 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

За приписами статті 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Частиною 1 статті 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

За приписами статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Із системного аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що предметом застави не можуть бути грошові кошти, а тому приписи пункту 3 розділу III. Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" не передбачають заборони стягнення грошових коштів з об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації.

Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що скаржником (боржником) не доведено порушення старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції порядку вчинення виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020, з огляду на що суд відмовляє Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у задоволенні скарги в частині визнання неправомірними дії державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Стосовно вимог скаржника про визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Савчука К.П. в частині винесення постанови у виконавчому провадженні №61451265 про стягнення виконавчого збору, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та вимог про скасування постанову про стягнення виконавчого збору від 04.03.2020 та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 04.03.2020.

За змістом пункту 5 частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, накладення штрафу, про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За таких обставин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Як вбачається зі змісту вказаної скарги скаржник оскаржує постанову у виконавчому провадженні №61451265 про стягнення виконавчого збору, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та вимог про скасування постанову про стягнення виконавчого збору від 04.03.2020 та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 04.03.2020.

У такому випадку рішення, дії посадових осіб органів державної виконавчої служби підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 231, 339-345, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні скарги в частині визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Савчука К.П. щодо винесення постанови у виконавчому провадженні №61451265 про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020 - відмовити.

2. Провадження у справі за скаргою в іншій частини - закрити, роз`яснити, що розгляд

скарги віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст.256 ГПК.

Суддя Шкурдова Л.М.

Дата складення тексту ухвали: 15.06.2020